UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпецслужби і духовенство в період колективізації в Україні (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1185
Скачало293
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Спецслужби і духовенство в період колективізації в Україні

 

У кінці 1920-х років на хвилі кризи хлібозаготівель більшість у

керівництві правлячої партії на чолі з Сталіним взяла курс на згортання

нової економічної політики і здійснення колективізації селянських

господарств, ліквідацію куркульства як класу. Органи Державного

політичного управління (ДПУ) продовжували залишатися одним з головних

інструментів утілення сталінської антинародної політики. Метою даного

повідомлення є з’ясування змісту і конкретних методів репресивної

діяльності спецслужб щодо духовенства у контексті здійснення

колективізації в Україні.

 

Впродовж 20-х років радянській державі не вдалося ліквідувати

релігійно-церковний вплив на масову суспільну свідомість. Незважаючи на

те, що православній церкві було завдано непоправних втрат, вважалося,

що „релігія й надалі залишається значущим фактором, який гальмує наш

соціалістичний розвиток” [8, арк.8]. Подолати її вплив перешкоджав

насамперед високий рівень релігійності українського селянства, що

визнавалося комуністами. Внаслідок численних випадків адміністрування

функціонери агітаційно-пропагандистського відділу ЦК КП(б)У змушені

були констатувати, що „по церковній лінії ми спостерігаємо найбільшу

кількість випадків порушення змички з селянством”, а „посилення

релігійних рухів у більшості випадків викликалося нашою необережною

політикою і невмілими методами пропаганди” [8, арк.2]. Подібні зізнання,

на наш погляд, свідчили про кризу антирелігійної політики, яка вимагала

суттєвої корекції стратегії і тактики останньої [1, с.280 - 283]. Але

державно-партійне керівництво не лише не відмовилося від репресивної

політики щодо духовенства, а й посилило наступ на нього в період

колективізації.

 

Більшовицька влада в антирелігійній стратегії, як і в попередній

період, відводила пріоритетну роль органам ДПУ. У травні 1928 р.

політбюро ухвалило постанову, в якій органам ДПУ рекомендувалося

„посилити роботу з активно виступаючими антирадянськими елементами на

селі (колишні поміщики, колишні поліцейські, попи, куркулі)” та

проводити „необхідні арешти” [2, с. 111].

 

В період здійснення колективізації керівництво органів ДПУ розробило

систему оперативних заходів по „ліквідації церковних організацій”. Вони

були викладені в низці циркулярних листів і директив ОДПУ та ДПУ УСРР.

Оскільки документи призначалися виключно для службового користування,

друкувалися під грифом „цілком таємно” і в суворій відповідності до

кількості адресатів, механізм реалізації запланованих заходів подавався

гранично відверто. Одним з таких документів є циркулярний лист № 37

„Про стан і перспективи церковного руху і чергові завдання органів ОДПУ”

від 22 березня 1930 р. за підписом начальника секретно-оперативного

управління Євдокимова, його заступника Тучкова та начальника 6-го

(антирелігійного) відділення Полянського.

 

Квінтесенцією документу, яка прогнозує сумну перспективу духовенства у

зв’язку з колективізацією, є констатація того, що з загостренням

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ