UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУчасть правобережного духовенства у польському національно-визвольному повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду початку 30-х
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1464
Скачало279
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Участь правобережного духовенства у польському національно-визвольному

повстанні 1830-1831 рр. та антикатолицькі заходи російського уряду

початку 30-х років XIX ст.

 

 

 

Найважливішою подією польського національно-визвольного руху 30-40-х

рр. XIX ст. стало польське повстання 1830-1831 рр., яке почалося 17

листопада 1830 року у Варшаві і поступово охопило все Царство Польське,

а потім перекинулося на Правобережну Україну, де знайшло підтримку

місцевої польської шляхти. Не менш активну участь у повстанні взяла

частина католицьких та уніатських ченців, священно- і

церковнослужителів, не зважаючи на офіційну позицію ієрархів цих

конфесій (папи римського Григорія XVI та греко-католицького митрополита

Йосафата Булгака), які категорично засудили повстання, не бажаючи

псувати відносини з царатом.[1]

 

Участь католицького і уніатського духовенства у польському

національно-визвольному русі була обумовлена кількома причинами:

бажанням відродити незалежність і могутність Речі Посполитої, тобто

громадянським патріотизмом, який підсилювався родинними зв’язками

багатьох священнослужителів із польською шляхтою, а також серйозними

політичними ускладненнями для цих конфесій після включення Правобережної

України до складу православної імперії.

 

За неповними офіційними даними, до повстання були так чи інакше причетні

64 католицьких, 31 – уніатських і 7 православних священиків, дияконів та

ін. Причому 33 із них боролися у повстанських загонах із зброєю у руках

(20 римо-католиків й 13 греко-католиків). Однак, збройна участь

духовенства у повстанні загалом була незначною - священно- і

церковнослужителі становили лише 2,5 % від загальної кількості

повстанців.[2] Переважна ж їх більшість залишилася на місцях, щоб своїми

проповідями підбурювати мирян проти російського уряду. Так, ченці

Овруцького василіанського монастиря палкими антиурядовими проповідями

допомогли керманичу місцевої повсталої шляхти В.Головинському

інспірувати заворушення в Овруцькому повіті.[3]

 

У повстанні були задіяні католицькі костьоли та монастирі, які часто

слугували притулком для повстанців і складом для зброї. Серед них,

зокрема, значились Домбровицький піарський монастир у Ровенському

повіті, домініканський і василіанський монастирі у місті Овручі,

Почаївський монастир у Кам’янецькому повіті та інші. За офіційними

даними, більш як півсотні правобережних монастирів так чи інакше брали

участь у повстанні.[4]

 

Іншою була реакція на події 1830 – 1831 рр. правобережного православного

духовенства. Чимало священиків цієї конфесії писали доноси на місцевих

поміщиків, звинувачуючи їх в участі у повстанні. Так, священик Григорій

Концевич із села Поповки доніс уманському городничому на кількох

місцевих поміщиків і посесора, що вони брали участь у повстанні,

приховували зброю під містечком Дашевом.[5] Варто зазначити, що

православні благочинні не завжди надавали властям об’єктивну інформацію,

користуючись нагодою для зведення рахунків із своїми недругами.

Свідченням цього може бути справа священика Ігнатія Крубавича із

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ