Реферат на тему:
Актуальні питання вивчення всесвітньої історії
Історична наука переживає черговий період глибоких трансформацій та
пошуку само ідентифікацій, викликаний серед інших причин глобальними
змінами в світі. Не оминули ці процеси і всесвітню історію. За умов
єдиного інформаційно-освітнього простору відкритих суспільств у
викладанні всесвітньої історії виникають нові завдання з метою здолання
світової локальності, зміцнення різноманітних зв’язків у сучасному
світі.
В Україні звільнення від ідеологічного контролю, плюралізм думок, більш
широкий доступ до інформації призвели до певної диверсифікації
висвітлення подій та історичних епох. Проте поруч з позитивними
тенденціями з появою нових сюжетів спостерігаються вади у вигляді
сурогатів, а Інколи компілятивних навчальних матеріалів. Отже, проблема
якісних підручників з всесвітньої історії, особливо періоду після Другої
світової війни, їх відповідності новим освітнім стандартам все ще
залишається актуальною.
У світовій та вітчизняній історичній науці нагромаджений чималий досвід
вивчення трансформаційних процесів. У цьому зв’язку заслуговує на увагу
навчальний посібник «Спадок світових цивілізацій», підготовлений
професорами Гарвардського університету А.М.Грейном, У.А.Грехемом,
С.Озментом та професорами Йельського університету Д.Кегеном,
Ф.М.Тьорнером [1].Посібник супроводжує окремий додаток – ціла низка
дидактичних та методичних матеріалів на допомогу як викладачу, так і
студенту (мапи, електронний та текстовий варіанти різноманітних вправ,
тестів, огляд ключових понять та положень, список фільмів та
відеофільмів відповідно до тематики окремих нарисів, тощо).
Чисельні характерні особливості тексту сприяють його розумінню учнями та
акцентують увагу на ключових поняттях. Серед цих особливостей наступне:
вступ (Рart essays) до кожної із сьомох частин книги, у якому
попередньо оглядається зміст та висуваються на першій план провідні
тенденції;
лінія часу (Part timelines), де зафіксовані головні події, що відбулися
в Європі, на Близькому Сході, Східній Азії, Африці, Північній та
Південній Америці;
окремі фрагменти (Соmpаrative Perspectives), присвячені крос-
культурному порівнянню цивілізацій;
попередній огляд (Chapter outlines) кожного розділу, де міститься його
основний зміст;
фрагменти письмових історичних джерел (Primary source documents) –
священних релігійних книг, листів, художніх творів, філософських та
політичних трактатів, нотаток мандрівників;
спеціальні підрозділи (World Perspective), в яких визначається місце
цивілізацій у контексті розвитку решти світу;
ілюстровані фрагменти тексту, присвячені світовим та основним сучасним
релігіям. (До світових релігій автори відносять крім християнства,
буддизму, ісламу, ще індуїзм та іудаїзм).
Навчальний матеріал систематизований за тематично-хронологічним
принципом. Відповідно до класифікації, яка широко застосовується у
світовій історичній науці, автори розглядають імперії та культури
стародавнього світу, середньовічну Європу, світ нового часу і новітньої
доби. При цьому їм вдалося уникнути штучної уніфікації світового
історичного процесу: окремо розглядається досвід розвитку цивілізацій
Східної Азії, Індії, Африки, доколумбової та Латинської Америки,
ісламської цивілізації. Можливості цивілізаційного підходу активно
використовуються для компаративного аналізу та узагальнень таких явищ,
як рабство у стародавньому світі [1, p. 274-282], життя родини на Сході
та Заході за добу пізнього середньовіччя [1, p. 508-511], політичної
демократизації у сучасному світі [1, p.1236-1239]. Досвід вивчення
історичного процесу у «Спадку світових цивілізацій» свідчить, що
цивілізаційний аналіз минулого може здолати розрив між академічною
наукою і викладанням.
Зазначений досвід є особливо актуальним для вивчення та викладання
всесвітньої історії на усіх рівнях освіти у зв’язку з пошуком нових, не
заангажованих ідеологічно підходів до висвітлення минулого. Автори
«Спадку…» не тільки задекларували [1, p.У], але і реалізували ідею
багатофакторності історичного процесу, не відмовляючись при цьому від
традиційного огляду політики та дипломатії. У посібнику світові
цивілізації розглядаються з позицій соціальної та інтелектуальної
історії, що кореспондується з актуальними проблемами сучасної історичної
науки у тому вигляді, як їх визначає Міжнародний комітет історичних наук
(International Committee of Historical Sciences) [2, c.17]. Автори
глибоко переконані, що тільки визначення усіх шляхів розуміння минулого
дозволить визначити справжній спадок світових цивілізацій [1, p.У].
З’ясуємо роль соціальної історії у вирішення цього завдання на сторінках
«Спадку…». У вітчизняній та світовій науці нагромаджений значний досвід
вивчення соціальної історії. Проте її тлумачення не завжди було
адекватним. Тривалий час вітчизняні дослідники вбачали у соціальній
історії тільки масові народні рухи, боротьбу трудящих за свої права, що,
до речи зафіксували також і шкільні підручники. Зараз розуміння
соціальної історії наближається до загальноприйнятого. Соціальна історія
– це широкий комплекс явищ, які об’єднані проблемою «людина у
навколишньому світі». Для неї характерно звернення до структур та
процесів, перенесення акцентів з окремих подій, великих особистостей на
суттєві зміни певних явищ (наприклад: зліт та занепад імперій, рабство
як соціальний інститут, створення національних держав). По-друге, зросла
увага до поняття суспільство. Акцент робиться не на державі і політиці,
а на соціальному світі – родині, різних соціальних верствах, міграціях,
тощо. Сучасне розуміння соціальної історії передбачає розширення методів
дослідження. Поруч з тлумаченням історичних джерел спостерігається
активне використання кількісних методів, побудова моделей того чи іншого
явища чи процесу, міждисциплінарні підходи з використанням досягнень
суміжних наук – демографії, соціології, економіки, політології.
З огляду на зміст соціальної історії автори висвітлюють трансформації
західноєвропейських суспільства за добу середньовіччя, створення
національних держав у Латинській Америці, Європі та зміни суспільства,
зіткнення Індії, Африки, провідних центрів ісламської цивілізації із
сучасним Заходом. Цікавим та незвичним для вітчизняних підручників е
розділ «Європейське суспільство під владою старого режиму». Термін
«старий режим» запозичений із лексики доби Великої Французької
буржуазної революції і позначає життя та інституції передреволюційної
Європи (абсолютизм, традиційне суспільство, аграрний характер економіки,
тощо). З точки зору авторів традиціоналізм, ієрархічність,
корпоративність, привілеї були головними рисами суспільства за добу
старого режиму. Проте це не означало його статичності. Серед факторів
змін визначаються потреби у колоніальних товарах, підготовка до війн,
яка вимагала нових ресурсів та економічних структур, швидке зростання
населення [1, p. 658].
Слід зауважити, що потреба розробки нових підходів до висвітлення
історичного процесу висуває у якості актуального завдання використати
можливості різних дослідницьких принципів. З цієї точки зору потенціал
інтелектуальної історії на сторінках вітчизняної навчальної літератури
представлений недостатньо. Праця А.Грейна, У.Грехема, С.Озмента,
Д.Кегена, Ф.Тьорнера приваблює вдалим поєднанням цивілізаційного підходу
з можливостями інтелектуальної історії. В останні десятиріччя
ствердилося розуміння інтелектуальної історії як такої, що орієнтована
на реконструкцію минулого кожної з галузей цілісної інтелектуальної
системи, яка переживає з плином часу неминучу трансформацію. Вона також
покликана з’ясувати історичні зміни фундаментальних принципів,
категорій, методів, змісту пізнання, вивчати процеси становлення і
розвитку наукової картини світу, стиля мислення, засобів та форм
наукового пізнання [3, с.150].
Розвиток цивілізованого людства на сторінках книги висвітлюється у
нерозривній єдності із змінами людської свідомості.Отже,
багатофакторність історичного процесу на сторінках «Спадку…» зафіксована
у тому числі завдяки його тлумаченню з позицій інтелектуальної і
соціальної історії. Такий підхід надає простору для компаративного
аналізу, сприяє адекватному висвітленню минулого
ЛІТЕРАТУРА
1.Grain A.M., Graham W.A., Kagan D., Ozment S., Turner F.M. The Heritage
of World Civilization. 3rd ed.- New York: Macmillan Publishing Company,
1994
2.Кока Ю. Современные тенденции и актуальные проблемы исторической науки
в мире// Новая и новейшая история. – М., 2003. – №5.- С.17-20.
3.Аникеев А.А., Щагин Э.М., Ушакова К.А. Учебник по истории: методология
и концепция//Новая и новейшая история. – 2003. – №5. – С.149-157
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
