.

Етика ділового спілкування, діловий етикет (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4055 24591
Скачать документ

Реферат на тему:

Етика ділового спілкування, діловий етикет

Вступ

Слово у спілкуванні буває животворчим і руйнівним. Воно може об’єднувати
і роз’єднувати людей, приносити задоволення або прикрощі.

Все залежить ввід того, яка інформація передається за допомогою слова і
як це роблять її відправники.

З метою поліпшення інформування людей на даному етапі все ширше
використовуються технічні засоби, зокрема комп’ютери, і в цьому
звичайно, вбачається прогрес. Але водночас безпосереднє спілкування
замінюється опосередкованим, що здійснюється ЗМІ, а це веде до зростання
відчуженості між людьми, зниження рівня їх комунікабельності,
контактності, а також – емоційності.

Від того, на якому рівні перебуває культура ділових людей, залежить
результати їхньої професійної діяльності, взаємини з колегами,
партнерами по бізнесу та клієнтами, врешті-решт психічне здоров’я.

1. “Етика ділового спілкування” як навчальна дисципліна та її завдання

Об’єкт дисципліни — ділове спілкування, а її предмет — його моральний та
психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми.

Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, становленню і
розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія,
соціологія) та практики (управління, менеджмент, маркетинг тощо). Проте
найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія —
науки, що займаються людинознавством і вивчають одну і ту ж природу
людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають
на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.

Етика — наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у
суспільстві, іншими словами про правильне (і неправильне) у поведінці.
Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке
вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на
ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.

Слід розрізняти поняття “мораль” і “моральність”, хоч певною мірою вони
розглядаються як синоніми. Мораль передусім є певною формою свідомості,
сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки, а
моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і
норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Природно, що таке
втілення має дещо інший зміст, ніж сукупність абстрактних правил і
приписів моралі.

2. Ділове спілкування та його особливості

Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось приводу. При цьому
їхні дії пов’язані з предметом спілкування, який визначає його сутність,
дає змогу визначити його спрямованість. Існує, наприклад, спілкування
інтимне, професійне, ділове та ін. Предметом нашого аналізу є ділове
спілкування.

Змістом ділового спілкування є “діло”, з приводу якого виникає і
розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки.
Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники
є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу
конкретного діла, а основне завдання такого спілкування — продуктивна
співпраця. На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим,
якщо його визначальним змістом виступає соціальне значуща спільна
діяльність [8]. Інші вважають, що ділове спілкування — це усний контакт
між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і
ставлять перед собою завдання розв’язати конкретні проблеми.

Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми,
якщо вони говорять “однією мовою” і прагнуть до продуктивного
співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми
та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов’язані
з обміном інформацією, використанням способів та засобів взаємовпливу,
взаєморозуміння.

Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній
діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто
значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і
вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх
порушити.

Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах
поведінки партнерів, які сприяють розвитку співпраці. Передусім йдеться
про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх
намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань. У
деяких зарубіжних корпораціях і фірмах навіть розроблено кодекси честі
для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є
вигіднішим і прогресивнішим.

Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому
певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою частиною, засобом
цієї діяльності. У професійній культурі спілкування можна виокремити
загальні норми спілкування, що зумовлені характером суспільного ладу і
ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має
індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх
вибирає суб’єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей.

Маючи ділові справи з іноземцями, слід пам’ятати про національні
особливості спілкування. У кожного народу є свої культурні традиції,
свій національний характер, їх не можна ігнорувати. Поки інтереси сторін
співпадають, національні відмінності практично не помітні. Якщо виникає
конфлікт — вони відіграють важливу роль. Національний стиль спілкування
— це лише типові, більш яскраво виражені особливості мислення та
поведінки. Ці риси притаманні не обов’язково всім представникам певної
нації. Але завжди при зустрічах з іноземцями ця інформація має слугувати
орієнтиром, оскільки національні особливості можуть вплинути на
результати спілкування.

3. Культура ділового спілкування

Під час опитування, студенти інститутів, коледжів, учні старших класів
м. Києва на запитання “Що таке культура спілкування?” відповідали, що
це: “сукупність вмінь людини аналізувати вчинки інших людей, поважати
їх; складова культури мовлення; вміння поводитися культурно, мати добру
вимову; вміння у будь-якій ситуації знайти правильний та делікатний
підхід; бажання бути культурним та приємним співрозмовником” та ін. Як
бачимо, опитувані не диференціюють культуру мовлення, мови, поведінки та
спілкування.

Про що ж свідчить аналіз трактувань, наведених у літературі? Так,
культура поведінки, культура мовлення і мови, культура спілкування в
житті найчастіше постають у єдності. Проте людина, ввічливо та
доброзичливо звертаючись до інших, може вживати слова, порушуючи
граматичні правила. Іноді її дії начебто відповідають нормам поведінки,
прийнятим у цьому суспільстві, однак успішно спілкуватися вона не може,
тому що не розбирається у психології, психічному стані людей,
особливостях їх темпераменту, характеру тощо. Тому вона і не може знайти
такі способи і засоби спілкування, які б найбільшою мірою відповідали
ситуації. Культуру спілкування найчастіше плутають з культурою мовлення.
Дослідження генезису спілкування показали, що воно передує мовленню,
тобто з наукового погляду це, безсумнівно, різні феномени. Культура
мовлення — це здатність використовувати оптимальні для конкретної
ситуації мовні засоби. Система ритуалів і відповідних словесних формул,
яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої
тональності спілкування, становить мовленнєвий етикет. Водночас етикет —
це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських
взаємин, поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу. У
словниках він ототожнюється з культурою поведінки.

4. Особливості ділового етикету

Попри універсальний характер етикету, є певні особливості його прояву в
сім’ї, у громадських місцях, на роботі. Далі розглянемо особливості
ділового етикету в єдності з етикою, оскільки лише за такої умови вони є
плідними, бо сприяють ефективній взаємодії керівника і підлеглих,
співробітників між собою, працівників будь-якої установи з клієнтами.
Коли говорять про діловий етикет, мають на увазі встановлений порядок
поведінки, що задовольняла би всіх учасників, які обговорюють певну
проблему. В офіційній сфері діє міжнародний принцип, за яким ставлення
до особи визначається її чином чи посадою, яку вона займає. У цій сфері
кожна особа є представником фірми, організації, навіть держави, і тому
етикетні правила вимагають ставитися до неї з повагою, незалежно від
віку чи статі. Молода людина може бути керівником великої фірми, а
підлеглий бути за віком таким, як його батько. Тому діловий етикет
передбачає, що на рівних спілкуються ті, хто займає однакове становище,
скажімо, в бізнесі чи в політиці. Ділова жінка, яка хоче мати успіх у
бізнесі, не може розраховувати на якесь особливе ставлення до себе.

Є певні особливості етикету в організаціях, де працюють люди. Тут
різновидом етикету є службовий. Службовий етикет — це сукупність
найдоцільніших правил поведінки людей там, де відбувається їхня
професійна діяльність — на виробництві, в будь-якій організації (тут і
далі під словом організація в сучасній етиці, психології, науці
управління розуміють будь-які форми спільної діяльності людей — фірму,
завод, установу, інститут, концерн, фабрику тощо). Дотримання правил і
вимог етикету є обов’язковим для всіх, адже це сприяє створенню
сприятливого клімату для людей, зайнятих загальним виробничим процесом.
Доведено, що добрий, настрій позитивно впливає як на здоров’я людини,
так і на продуктивність її праці. Не випадково великі фірми та
корпорації створюють власні Кодекси честі чи Правила поведінки, в яких
передбачено етичні норми взаємин та правила службового етикету.

У книзі англійських консультантів з управління М. Вудкока та Д. Френсіса
(“Раскрепощённый менеджер”) наводиться такий епізод з роботи однієї
англійської компанії: “Атмосфера засідання була складною і напруженою.
Присутні на ньому керівники підрозділів були розгублені. Вони
сподівалися, що їхня філія принесе хороший прибуток, але натомість
зазнали істотних збитків. Виконавчий директор філії сказав: “Наше
становище гіршим вже не може бути. Я готовий розірвати винних, але все
ж, мабуть, треба проаналізувати проблему. У чому наші помилки?” Присутні
довго мовчали, а потім один із них сказав: “Річ у тім, що ми погано
організовані, а у взаєминах колег недостатньо щирості та відкритості,
порушуються етичні норми”. Усі погодилися з тим, що етичними та
соціально-психологічними проблемами керівництво філії не займалося.
Дійшли висновку: щоб забезпечити стабільні прибутки, усі мають працювати
як одне ціле, а не як зібрання окремих особистостей; крім того, всі
мають виконувати встановлені етичні правила поведінки на службі”. Цей
приклад свідчить, що в міру ускладнення виробничих завдань, які
доводиться розв’язувати, керівникам дедалі більше уваги треба приділяти
дотриманню всіма працівниками, незалежно від посади, загальноприйнятих
етичних норм, службового етикету. Звичайно, дотримання етикету не є
самоціллю. Він не повинен заважати роботі, виконанню виробничих завдань.

На роботі людина проводить більшу частину свого життя, а відтак їй
приємніше працювати там, де панує взаємоповага й усі дотримуються
етичних норм та правил етикету. У службових стосунках доречною формою
спілкування є звертання до всіх на “Ви”. Вихований співробітник завжди
пропустить жінку поперед себе, притримає перед нею двері. Якщо вони в
однакових умовах, то чоловік не буде сідати, якщо жінка стоїть. У
гардеробі чоловік допоможе жінці одягтися, хоч у службових умовах він
цього може й не робити. Жінка на роботі також має дотримуватися певних
правил (зокрема, на її столі мають бути лише речі, потрібні для роботи).
Чепуритися краще в спеціально встановленому місці, а не в кабінеті, Де
знаходяться колеги, а тим більше клієнти.

Інтелігентна людина, помітивши помилку, якої припустився інший
працівник, вкаже на неї тактовно та доброзичливо, до того ж наодинці.
Краще, коли людина ставитиметься нетерпляче не до чужих, а до власних
помилок – у цьому разі буде менше підстав для неприязні співробітників,
для виникнення конфліктів.

5.Невербальні засоби та етикет ділового спілкування

Ділове спілкування стає тим ефективнішим, чим краще в ньому пов’язуються
всі засоби (і вербальні, і невербальні) із дотриманням ділового етикету.
Так, люди, особливо під час першої зустрічі, звертають увагу на
зовнішній вигляд одне одного. Тому одяг ділової людини має бути охайним,
відповідати конкретній ситуації. Що і як одягати на зустріч залежить від
того, відбудеться вона вдень чи ввечері, влітку чи взимку, буде
офіційною чи дружньою. Звичайно недоречними на діловій зустрічі будуть
відкрита сукня, сильні парфуми, надто яскравий макіяж.

Вітаючись, треба трохи нахилити голову, почекати, що і як співрозмовник
відповість на вітання, а потім, посміхнувшись, підійти до нього, не
забуваючи про необхідність дотримуватись відповідної дистанції. Господар
повинен спочатку запропонувати присісти гостю, а потім сідає сам. Якщо
господар хоче, щоб гостю було зручно, він пропонує йому самому обрати
місце, куди сісти. Гість сам обере для себе найзручнішу дистанцію.
Бажано, щоб співрозмовник при цьому не сидів спиною до дверей та інших
людей, бо це може викликати в нього тривогу.

Завершуючи розмову, бажано встати, спокійно попрощатися. Доречно
відзначити позитивні результати, що були досягнуті під час бесіди,
виказати надію на продовження зустрічей. Щоб підкреслити особливу пошану
до людини, варто зустріти її біля дверей, а після завершення розмови
провести до дверей.

Отже, розвиваючись та оволодіваючи різними засобами спілкування (як
вербальними, так і невербальними), людина самовдосконалюється і підвищує
культуру своєї поведінки і спілкування.

Список літератури

Малахів В.А. Етика: Курс лекцій. Навч.посіб. – К., 1996.

Чмут Т.К. Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч.посіб. 3-те вид.,
стер., – К.: Вікар, 2003.

Діловий етикет. – 2-е вид., допов. – К., 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020