UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток світового театру (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12630
Скачало1346
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розвиток світового театру

 

 

 

Театр (грец. theatron — місце, призначене для видовища,

згодом— саме видовище) — вид мистецтва, що відображає дійсність у

художніх сценічних образах. Театр — мистецтво синтетичне, поєднує

драматургію, творчість актора (франц. acteur— виконавець ролі, від лат.

actor — діючий), режисера (франц. regisseur — керуючий), музику,

живопис, архітектуру, тачці, співи. Театральне мистецтво —

самобутня ділянка культури кожного народу. Виникнення театру

пов'язане з народною творчістю, трудовими і релігійними обрядами,

іграми.

 

У Стародавній Греції (Афінах), починаючи з кінця VI ст. до н. е.,

щорічно ставилися трагедії, комедії, сатиричні драми. Основою подібних

видовищ були культові обряди на честь грецького бога виноградарства й

виноробства Діоніса (грец. Dionysos, іменувався також Вакхом, відповідав

римському Ліберу). Із культових пісень Діонісові, дифірамбів поступово

розвинулась драма. Найдавнішим театром в Афінах вважається театр Діоніса

— просто неба на південно-східному схилі Акрополя. На Великих Діонісіях

534 р. до н. е. поет Феспід (грек із Ікарії) вперше увів декламатора для

ведення діалогу з хором, що брав участь у музично-поетичній виставі. Так

виникла функція актора. Свято Міських, або Великих Діонісій відбувалося

у лютому-березні і тривало п'ять днів, упродовж трьох днів розігрувалися

драматичні вистави. Діонісії Сільські святкували у листопаді-грудні.

 

Римський театр (240 р. до н. е.) бере початок від свят урожаю, які

висвітлюються у фесценнінах (пісні-діалоги), сатурнах (побутові й

комічні сцени) і ателланах (одноактна імпровізована фольклорна п'єса).

 

У XVI—XVIII ст. елементи італійської народної драми (фарс, буффонадні

карнавальні дійства) входили складовою частиною до комедії масок.

Втіленням давніх народних традицій є відомі японські театри Но і Кабукі.

В театрах Кабукі (один з видів класичного японського театру, що

сформувався у XVII ст.) грають тільки чоловіки, котрі виконують і жіночі

ролі.

 

Витоки українського національного театрального мистецтва сягають давніх

народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання,

ігри, танці) грунтувалися на комплексі ідей магічного характеру. Слово

(текст), рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка — становили органічну

цілісність. !

 

З ускладненням техніки колективних дійств, ігр, хороводів, пантомім

виникає категорія спеціалістів-імпровізаторів, провідників (диригентів і

режисерів), які ставлять нові танці, вносять нові елементи в ігри,

обряди та їх словесний репертуар. Функції давнього одностайного хору

(окремі вигуки або повторення кількох слів) розподіляються між гуртом і

провідником (корифеєм), "счинальником" (у гуцульській термінології).

Провідник виголошує більш змістовні фрази, на які хор відповідає

ритмічними вигуками чи постійною фразою-приспівом (рефреном), тоді як

строфи корифея творять цілісне поетичне (ритмічне) оповідання. Такі

оповідання справляють глибоке враження на учасників видовища і глядачів,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ