.

Вірусний гепатит А (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
729 6757
Скачать документ

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Вірусний гепатит А

План

Загальне поняття про віруси. Класифікація вірусів.

Вірусний гепатит

Вірус гепатиту А.

а) етіологія і патогенез;

б) Епідеміологія;

в) патологічна анатомія;

г) клінічна картина гепатиту А;

д) ускладнення захворювання і його ознаки;

Методи лабораторної діагностики, профілактика та лікування гепатиту А.

1. Вірус – збудники тяжких інфекційних захворювань людини і тварини,
рослин і бактерій.

Їх відносять до групи організмів, які проводять неклітинну форму життя.
Віруси були відкриті російськими вченими Д.Й. Івановським в 1892 р.
Віруси мають дуже малі розміри – 0,1-0,25 мкм. їх можна побачити тільки
в електронному мікроскопі. В склад віруса входить нуклеїнова кислота
(ДНК або РНК), яка утворює серцевину клітини, і білка, який формує
оболонку віруса. В нуклеїновій кислоті записана його генетична
інформація, а білки виконують захисну функцію, забезпечують проникнення
віруса в клітину. Розмножуються віруси тільки клітинах других організмів
– рослинних і тваринних або в бактеріях. Віруси бактеріальних клітин
називаються фагами. Проникаючи в клітину хазяїна, віруси використовують
процеси пластичного і енергетичного обміну речовин для власного
розмноження. У випадку зараження в клітині хазяїна за допомогою
спеціальних ферментів проходить самоподвоєння (редуплікація) нуклеїнової
кислоти віруса або фага, на її спеціальних органіках – рибосомах
утворюються білки віруса.

Поза клітинами тварин і рослин віруси жити не можуть, багато які з них у
зовнішньому середовищі мають форму кристалів. Позаклітинну форму
називають віріоном. За будовою вібріона розрізняють прості та складі
віруси.

Прості віруси. Віріон простих вірусів складається з нуклеїнової кислоти
та білкової оболонки – капсули. Капсид складається з окремих одиниць
капсомерів. Капсид краще захищає геном, а нуклеїнова кислота
вивільняється лише при руйнуванні капсиду. Такі віруси мають
паличкоподібну форму.

Складні віруси. Нуклеокапсид у них укритий ще однією оболонкою –
азперкапсидом, яка містить компоненти, властиві клітинам хазяїна, і
вірусні глікопротеїди. Ці глікопротеїди утворюють шипи.

Шипи забезпечують адгезію вірусів на чутливих клітинах, обумовлюють
його антигенні властивості, а також сприймають поширенню вірусів.

Незалежно від способу складання нуклеокапсиду складі віруси (грипу,
гепатиту В, ВІЛ) здебільшого мають сферичну форму.

Віруси руйнуються під впливом лугів, хлораміну, хлорного вапна, але
стійкі до дії антибіотиків.

За сучасною класифікацією всі віруси – збудники гострих респіраторних
захворювань, поділені на такі групи:

Міксовіруси: Вони дістали такі назву через свою хімічну подібність до
деяких муцинів. До них належать віруси грипу – А, В і С.

Параміксовіруси. До них належать парагрипозні віруси І, ІІ. ІІІ, ІV
серологічних типів.

Аденовіруси. Зараз їх налічується 32 серологічних типи.

Респіраторно-синцитіальні (RS) віруси – 2 типи.

Пікорна віруси. До них належать: а) риновіруси (80 типів); б) віруси
Коксакі А (21-24 типи); В(5 типів), ЕСНО (32 сировари); в) РСО – віруси
(23 типи).

6) Мікоплазма пневмонії (Eaton, 1949). Належить до найменших вільно
живучих мікроорганізмів. На відміну від вірусів – чутливий до
антибіотиків.

2. Вірусний гепатит – інфекційне захворювання. При якому в основному
пошкоджується функція печінки та проходить інтоксикація. Збудниками
гепатитів є віруси А, В, С. Е, Д.

Під терміном “гепатит” (hepatitis) об’єднують гострі і хронічні запальні
процеси печінки дифузного або вогнищевого характеру.

Гострі гепатити бувають дифузними, якщо внаслідок інфекційного процесу
пошкоджена паренхіма печінки (хвороба Боткіна, хвороба Вейля-Васильєва)
спостерігається вторинні інфекційні гепатити при крупозній пневмонії,
поворотному тифі, паратифі, коли виникає вторинне дифузне пошкодження
печінки. Зустрічаються також токсичні гепатити, які виникають при
отруєнні фосфором, хлороформом, дихлоретаном і іншими хімічними
речовинами.

3. Вірус гепатиту А (родина пікорнавірусів, рід ентеровірусів) –
ентеровірус 72 (HAV – htpatitis A virus) представлений одно ланцюговою
РНК.

Резистентність. Відносно стійкий до високих температур (під час
кип’ятіння гине через 5 хв.), низьких температур, чутливий до
дезінфекційних розчинів.

Шляхи передачі – фекально-оральний.

Фактори передачі – вода, харчові продукти, предмети побуту.

Джерело інфекції – інфікована людина.

Інкубаційний період – 15-50 днів.

Імунітет стійкий.

Вірус А викликає хворобу Боткіна (morbus Botkini). – гостре хронічне
захворювання. Вірхов назвав цю хворобу катаральною жовтухою, тому що
вона викликає закупорку загального жовчного протоку слизом при запальних
процесах в 12-палій кишці. С.П. Боткін встановив інфекційну природу
захворювання на основі, що при ньому порушується діяльність не тільки
печінки, але й нервової системи, нирок, селезінки. 1940 р. М.П.
Кончаловський ввів назву “хвороба Боткіна”. Твердження С.П. Боткіна про
інфекційну природу захворювання на даний час підтверджене.

а) Захворювання викликає фільтрівний вірус, який знаходиться в крові,
печінці, в слизовій оболонці носоглотки і виділяється з калом і сечею.
Цей вірус можна побачити лише за допомогою електронного мікроскопа з
збільшенням в 100000 –200000 раз.

Вірус стійкий у воді, продуктах, на предметах; на руках він зберігає
життєздатність протягом кількох тижнів, а у висушеному стані або при
кімнатній температурі – протягом кількох місяців, в замороженому стані –
кілька років. Він попадає в організм через рот в шлунково-кишковий
тракт, при прививці – в крові і лімфу. Проникаючи в печінку, він
викликає в ній запальні, дистрофічні і некробіотичні зміни з розпадом
капілярів. Потім жовч попадає в лімфу, далі – в кров’яне русло.
Пошкоджується і ретикуло-ендотоліальна тканина селезінки, жовчний міхур,
нервова і ендокринна система. Інколи проходить всмоктування в кров
продуктів розпаду печінки з виникненням алергії. Це призводить до
порушення бар’єрної та дезінтоксикаційної функції.

б) Джерело інфекції – хвора людина, який є найбільш заразним в
продромальний період і в перший тиждень захворювання. Найбільш
небезпечним джерелом інфекції є вірусоносії, які будучи по суті
здоровими, не володіють мірами, які охороняють від захворювання
оточуючих і в першу чергу членів своєї сім’ї. Епідемічна форма хвороби
Боткіна спостерігається пізно восени, а також у весняні місяці.
Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів. Сивороткова або шприцова
форма хвороби зустрічається протягом всього року і відрізняється довшим
інкубаційним періодом – 3-6 місяців, оскільки внаслідок більшого
“розведення” віруса потрібно більше часу для його розмноження.
Захворювання виникає у вигляді епідемічних спалахів і характеризується
сезонністю.

в) Пошкоджується епітеліальна тканина печінки, внутріпечінкові капіляри.
Внаслідок цього виникає серозний відтік і білкова інфільтрація печінки,
функція клітин печінки порушується внаслідок здавлення їх серозним
ексудатом. В пунктаті печінки при біопсії виявляють важливі дистрофічні
зміни клітин і реактивні зміни у вигляді вогнищ регенерації клітин
печінки. При довготривалому гепатиті спостерігається різного ступеня
фіброз печінки.

г) Хвороба Боткіна найбільш властива людям молодого віку і однаково як
для чоловік, так і для жінок. Хвороба Боткіна з проявами жовтухи
ділиться на 3 стадії:

переджовтухова форма.

власне жовтуха.

період спаду жовтухи – стадія виздоровлення.

І Перший період триває 1-2 тижні. Спостерігається порушення процесу
травлення, поганий апетит, відрижка, неприємні відчуття в животі,
слабість біль в області серця, болі в кістках та суглобах, кашель,
насмарк. Температура -субфебрильна – 37-38оС. Спостерігається збільшення
печінки, яка становиться чутливою при пальпації. Сеча темного кольору, в
ній знаходяться жовчні пігменти і уробілін. В крові наявна велика
кількість білірубіну, моноцитозу та еозинофіліну.

ІІ. Другий період хвороби триває 2-3 тижні. Спочатку спостерігається
пожовтіння склери, потім – шкірних покривів. Печінка набуває ще більших
розмірів, пульс рідкий, АТ – низький; хворих тривожить зуд. Випорожнення
багаті на жир, оскільки при відсутності жовчі процеси гниття в кишечнику
пришвидшуються. Кал не містить стеркобіліну, в сечі містяться жовчні
пігменти, білок, циліндри, але відсутній уробілін, тому що жовч не
попадає в дванадцятипалу кишку. Спостерігається білірубінемія,
лейкопенія, німфоцитоз, моноцитоз, РОЕ сповільнене. Згортання крові
понижене у зв’язку із зменшенням кількості протиробіну. Кількість
глобулінів, а особливо гамма – глобулінів, збільшена, альбумінів –
зменшена і кількість холестерину в крові також зменшена. Всі функції
печінки – вуглеводна, жирова, білкова, антитоксична – порушені. Для
даного періоду характерними є і порушення нервово-психічної сфери
(адинамія, головний біль, безсоння). Можуть проявитися і запальні
процеси жовчних шляхів, спричинені вірусом, або іншим збудником (кишкова
паличка і ін.), які для свого розвитку знаходять сприятливі умови.

ІІІ. В стадії виздоровлення починається зменшення печінки. Паралельно
покращується загальний стан хворих, появляється апетит, зникає зуд, сеча
стає світлішою і виділяється в більшій кількості. Зникає безсоння,
в’ялість.

д) Ознаки хвороби Боткіна можуть бути легкими, середньої тяжкості і
тяжкими. При легких, або амбулаторних формах жовтуха є короткочасною і
майже не проявляється в самопочутті хворих. Якщо захворювання протікає
тяжко, хворі заторможені, сонливі, знаходяться в стані оглушення.
Жовтуха протікає інтенсивно. Всі функції печінки значно порушені,
селезінка збільшена. Інколи хворі знаходяться в стані коми, яка
проявляється раптово через слабість організму, в’ялість, зменшеними
розмірами печінки, кровоточивість, гіпотонію.

В більшості випадків хвороба Боткіна закінчується виздоровленням. Інколи
вона може набувати хронічного характеру внаслідок пізньої
госпіталізації, порушення гігієнічного і дієтичного режиму, споживання
спиртних напоїв, а також приєднання вірусу групи, гастроентероколіту і
ін. Хронічна форма може закінчитись смертю з печінковою недостатністю.

При захворюванні спостерігається ускладнення: панкреатит, холецистит,
холангіт, гостра дистрофія печінки і її цироз. Хвороба протікає тяжко і
з ускладненнями у дітей, вагітних жінок, при захворюванні
серцево-судинної системи.

5.Для виявлення антигену проводяться імуноелектронну мікроскопію.
Серологічний метод – виявлення антитіл у сироватці за допомогою ІФА.
Найвищий титр спостерігається в перші 3-6 тижнів захворювання. Цей метод
надійний і специфічний.

Хворих потрібно госпіталізувати в інфекційну лікарню. Їжа для хворого
повинна бути легко засвоєною, містити багато вуглеводів, білки подають у
вигляді вареного м’яса, молока (100-200 г день), кількість жирів не
повинна перевищувати 50 г. Їжу потрібно приймати часто, але невеликими
порціями. Обов’язковими є вітаміни: вікасол (по 0,01 г 3 рази на день),
vіt. В12 підшкірно або внутрім’язево (по 100-150 Y), vit. С внутрівенно
(1 мм 5% розчину); в харчовий раціон повинні входити і фруктові соки.
Рідину. При відсутності ацетиту, не обмежують. Рекомендується
внутрівенне введення 40% глюкози. Для збільшення кількості глікогену в
печінці, покращення її функції можна вводити підшкірно 5% розчин глюкози
(500-1000 мл.)

В період виздоровлення для зменшення застою в жовчних шляхах проводять
дуодональне зондування 25% розчином сульфату магнію. При крововиливі
потрібне переливання крові, плазми (по 80 –100 мл), внутрівенне вливання
хлорного кальцію (10 мл 3-10% р-ну). З метою попередження запального
процесу в печінці і в жовчних шляхах або при його наявності призначають
пеніцилін (по 1000000 Од вдень), стрептоміцин (по 250000 Од 2 рази вдень
внутрім’язево) левоміцетин (по 0,5 г 3 рази на день), Як жовчогінний
засіб призначають сульфат магнію. Для попередження жирової інфільтрації
призначаються метіонін (по 0,5 г 3 рази вдень), ліпокаїн (по 0,3 г 3
рази на день). В останній час рекомнед4ють вводити гамма-глобуліни з
профілактичною метою, що є важливо при наявності епідемії.

Для зменшення шкірного зуду приймаються прохолодні ванни з додаванням
соди, оцту, обтирають тіло 1-2% розчином карболової кислоти, 3% розчином
метилового сприту. З цією метою підшкірно вводять 0,5 мл атропіну.

Особи, які перехворіли хворобою Боткіна, повинні знаходитись під
диспансерним наглядом. Особливої уваги приділяють вагітним жінкам.

Забороняється приймати глистогінні засоби, так як вони негативно діють
на тканини печінки.

В профілактиці хвороби Боткіна важливе значення має дотримання особисто
гігієнічних правил. Фрукти і овочі перед вживання потрібно помити
провареною водою; потрібно знищувати мух і приймати міри проти
забруднення продуктів харчування мухами. Дітям для профілактики вводять
внутрім’язево 20 мл гамма-глобуліну, який посилює вироблення антитіл і
зменшує схильність до вірусів.

Література:

Популярна медична енциклопедія. А.Г. Гукасян “Внутрішні хвороби” – с.
264-268.

Г.І. Заговора “Основи вірусології” – ст.. 111-118.

В.О. Мацієвський “Інфекційні хвороби” – ст.. 113-115.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020