.

Вікові особливості вживання сленг-одиниць (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
485 1989
Скачать документ

Реферат на тему:

Вікові особливості вживання сленг-одиниць

 

Залежність вибору форм мови від певної соціолінгвістичної перемінної
вчені підкреслювали на різних етапах розвитку мовознавчої науки. Такі
критерії, як професія, культурно-освітній рівень, гендерна специфіка
часто фігурують у вітчизняних працях, а віковий фактор поки що незначною
мірою інтегрований у соціолінгвістичні студії [1; 2; 4, 162-164].

Урахування вікового параметру дозволяє об’єктивно відтворити
соціофункціональну специфіку сучасного сленгу.

Основою дослідження є експеримент, метою якого було, по-перше, виявити
активний і пасивний пласти сленгового запасу сучасного мовця і,
по-друге, встановити особливості використання тих чи інших
лексико-семантичних груп певними віковими прошарками населення.
Респондентами були 40 осіб жіночої і така ж кількість осіб чоловічої
статі різного віку. Їм зачитували сленгізми і пропонували їх пояснити.
Тлумачення лексеми респондентами, яке збігалося з відомим, зафіксованим
у процесі попередніх досліджень, підтверджувало наявність цієї лексеми
в пасивному вокабулярі. Належність сленгізма до активного словникового
запасу встановлювалась у результаті поєднання двох вимог: позитивної
відповіді на питання “Чи використовуєте ви таке слово?” і здатності
респондентів навести приклад цього слова у певній ситуації. Для
експерименту було вибрано 1317 лексем, які вважали за сто процентів.
Відповідно підраховували відсоток знаних і вживаних лексем особами
певної статі та визначали їх середнє арифметичне стосовно вікового
показника.

Аналіз наявності сленгізмів у активному чи пасивному словниковому
запасі респондентів дав змогу виділити п’ять вікових груп населення.

До першої групи належать жителі міста, що перебувають у вікових межах
від 9 до 14 років. Для хлопчиків знання сленг-лексем становить приблизно
до 49%, а для дівчаток – до 28% матеріалу для опитування. Цей віковий
прошарок населення використовує почасти лексику всіх тематичних груп,
що у відсотковому вимірі становить для хлопчиків – до 30%, для дівчат –
до 20%. Діти середнього шкільного віку знають та найчастіше вживають
сленг-одиниці на позначення: назв людини (переважно за іменем, на
позначення віку, інтелектуальних здібностей і моральних якостей);
засобів навчання; оцінок; розумових процесів (насамперед із значенням
,,розуміти,” ,,вчитися”, ,,не знати”); дій (,,йти, бігти, їхати”,
,,говорити”, ,,бити” та ,,відпочивати”); ознак; урбанонімів та емотивів.

У другу вікову категорію входять особи віком від 15 до 25 років.
Чоловіки знають до 92%, а жінки – до 80% опитуваного матеріалу. Гендерні
розходження між кількістю сленг-одиниць на рівні пасивного словникового
запасу підтверджуються й на рівні активного їх використання в мовленні.
Так, чоловіки послуговуються в процесі спілкування приблизно 88%
зафіксованих сленгізмів. У жінок цей показник значно нижчий – до 55%.
Мовлення осіб віком 15-25 років характеризується використанням усього
спектру одиниць лексико-семантичних груп. Учені називають різні причини
використання такої великої кількості сленгізмів молоддю [3, 26-27].

Третю групу становлять особи, вікові показники яких знаходяться в межах
26-40 років. Жінки цієї групи приблизно знають до 65%, а чоловіки – до
70% опитуваного матеріалу. Жінки приблизно вживають до 40%, а чоловіки
– до 60% сленгізмів. Особи цієї вікової групи використовують одиниці
усього спектру лексико-семантичних груп, однак, на відміну від
представників попередньої групи, їх кількісний показник є значно
меншим.

Четверта група охоплює осіб у вікових межах від 41 до 55(60) років. На
становлення верхньої межі впливає такий соціально-віковий чинник, як
,,пенсійний стан”, який суттєво звужує можливості спілкування.
Дослідження показали, що жінки знають до 55% опитуваного матеріалу,
вживають до 33%. Чоловіки знають до 60%, вживають до 40%. Особи цієї
вікової групи найчастіше послуговуються лексемами таких груп: назви
людини за віком; назви ознак; назви побутових дій; назви продуктів
харчування; назви дій (на позначення ,,говорити”, ,,відпочивати”,
,,надокучити”); емотиви.

У п’яту групу входять особи після 60-ти років. Особливістю цієї групи є
відсутність тривалих та тісних контактів із колективом (групою). Жінки
знають до 12% опитуваного матеріалу, уживають – до 5%. Чоловіки знають
до 32%, уживають до 16%. Сфера знання та використання лексем містить ті
одиниці, які тривалий час побутують у жаргонізованій розмовній мові, їх
можна почути по телевізору чи прочитати в газетах. Вживання незначної
кількості сленг-одиниць особами цієї вікової групи зумовлено насамперед
фактором ,,мовної втоми”, в результаті чого, за словами Л. Ставицької,
,,виникає повернення до материнської мовної основи (,,мовний регрес”)”
[4, 164]. Особливістю спілкування представників цієї вікової групи є
існування ,,мовних табу”. Забороненою темою є розмови про смерть та
інтимне життя.

Отже, сленгове мовлення притаманне всім віковим категоріям, проте
найбільшу кількість сленгізмів використовують і знають представники
вікової категорії від 14 до 25 років. Саме цю вікову групу вважаємо
центром творення сленгового мовлення. Можна виділити кілька причин
особливої активності творення та специфіки використання сленгізмів
молоддю. Представники цєї групи мають найширші можливості й найбільшу
потребу в спілкуванні з людьми різних професій, різного соціального
стану тощо. Відсутність чітких соціальних орієнтирів часто зумовлює
вагання при виборі життєвих цінностей, які не завжди відповідають
моральним нормам суспільства. Після 25-ти років людина переважно
знаходить свою нішу в суспільстві, пропедевтично вимальовує життєвий
шлях, ґрунтуючись на моральних і соціальних чинниках. Отже, змінюється
форма самоствердження, якщо у 15-25 років усвідомлення себе як
особистості проявляється перш за все на вербальному рівні, то після 25
років індивід утверджується відповідно до суспільної ролі, соціального
статусу тощо.

Використання малої кількості сленгізмів представниками вікових груп
41-55(60) років і після 60-ти років пов’язане із часовими зміщеннями:
активізація жаргонного та сленгового вокабуляру відбувалася у 90-тих
роках ХХ століття, коли ці люди мали більше 26-ти років. Крім того,
потрібно зважати й на оновлення словникового складу сленгу, що є
своєрідним мовним символом-кодом для кожного наступного покоління, яке
протиставляє себе іншим віковим групам.

Література

1.               Возрастное коммуникативное поведение. Сборник научных
трудов. – Воронеж: Издательство ,,Истоки”, 2003. – 168 с.

2.               Елютина М. Э. Возрастные особенности
языково-коммуникативного пространства личности // HYPERLINK
“http://www.journal.seun.ru/j2000_2r/Socio/ElutinaME.htm-”
www.journal.seun.ru/j2000_2r/Socio/ElutinaME.htm- 31k

3.               Пиркало С. Сленґ: ненормативно, але нормально // Урок
української. – 1999. – № 2. – С. 26-28.

4.               Ставицька Л. О. Арґо, жарґон, сленґ: Соціяльна
диференціяція української мови. – К.: Критика, 2005. – 324 с.

 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020