UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНеокласики та літературна ситуація в українській літературі початку ХХ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4372
Скачало461
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Неокласики та літературна ситуація в українській літературі початку ХХ

ст.

 

На сучасному етапі дослідження літературної ситуації в українській

літературі початку ХХ ст. особливу увагу слід звернути на аналіз взаємин

між неокласиками, лідером яких був М.К. Зеров та різними літературними

угрупуваннями, зокрема ВАПЛІТЕ.

 

Революція в своєму літературному і комуністичному аспекті мала великий

вплив на літературу України. На думку Миколи Зерова в той час в

літературі України під впливом Росії і Заходу мало місце “двовладдя”

неореалізму та неоромантизму [3;20]. Щодо неокласиків, то вони ніколи не

були формально організованою групою. Зеров, який був у 1918 році

редактором журналу “Книгар” і потім став професором літератури,

підкреслював, що “ми повинні протестувати проти гуртківства і гурткового

патріотизму, гурткової виключності в наших літературних відносинах...

Притаманність до гуртка як критерій істини – проти такого критерію

істини у всякому разі ми повинні протестувати” [8;22].

 

Велика кількість літературних гуртків, груп та організацій була

викликана тогочасною культурною політикою партії. Українська

інтелігенція прагнула до національного самовизначення. Більшовики ж

розуміли важливість доктрини й теорії для того щоб навіть не допустити

думки про будь-які спроби здобуття незалежності, навіть літературної. В

Україні, як і в Росії мала місце заангажованість літератури. Радвлада

сприймала літературу і мистецтво як засіб пропаганди серед мас. Було

кинуто гасло про “масовізм” в літературі. Ленін твердив у 1920 році, що

“мистецтво належить народові. Його коріння повинні сягати робочих мас.

Воно мусить бути зрозуміле масам... Воно мусить висловлювати і підносити

думки і мрії мас...” [12;17] Деяку прихильність і толерантність до

політики радвлади української інтелігенції викликав декрет про

“українізацію” України, який став законом у 1924 році. Українська

інтелігенція, хоч обережно, привітала “українізацію” і вірила, що вона

принесе практичну користь. Пролетарські письменники в таких літературних

організаціях, як “Гарт” та ”Плуг” закликали до “масовізму” і віддавали

перше місце членам комуністичної партії, комсомольцям і робітникам від

верстату без огляду на їхню мистецьку кваліфікацію. Всі намагались дійти

до справжньої марксистської теорії, до дійсно пролетарської літератури.

Вже саме зосередження лише на теорії і організації прикривало вбогість

самої літературної творчості. Зеров писав про це так: “Дуже мало

літературної освіти, а через те і вміння вчитися на літературних

зразках, випробовувати різні стилі, уміння емансипуватися від впливу

художньої індивідуальності сильнійшого майстра, різьбити з себе

оригінальну літературну постать” [4;40].

 

Однією з найважливіших літературних організацій України 20их років була

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), яку було засновано в

листопаді 1925 року. Серед її членів були такі видатні українські

письменники: Бажан, Хвильовий, Куліш, Сосюра, Панч та ін. Платформа

ваплітян була елітарною і не погоджувалася з партійним закликом

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ