UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПідмет – головний член речення. Числівниковий складений присудок з називним підмета(реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3717
Скачало451
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Підмет – головний член речення. Числівниковий складений присудок з

називним підмета

 

 

 

Речення в цілому і його члени зокрема посідають центральне місце в

синтаксичній системі української мови. Традиційне визначення членів

речення ґрунтується на одночасному врахуванні їхніх

формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних ознак, що нерідко руйнує

єдині виміри класифікації низки неоднорідних величин. Через те

опрацювання критеріїв розмежування членів речення стало актуальним

завданням сучасного мовознавства, розв’язанню якого сприяв передусім

розгляд речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці.

 

Виокремлення формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структур

речення як окремих об’єктів вивчення зумовило також розрізнення двох

рядів членів речення – формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних,

що певною мірою дає змогу позбутися еклектичних нашарувань, наявних у

традиційній класифікації. До того ж такий поділ не заперечує органічної

взаємодії членів речення формально-синтаксичної і

семантико-синтаксичної природи.

 

У сучасному українському мовознавстві дедалі послідовніше розрізняють

власне-члени речення (формально-синтаксичні компоненти речення) і

синтаксеми (семантико-синтаксичні компоненти) [3 : 17-24; 4 : 63-92; 5 :

16-27]. Два ряди компонентів виявляють різне спрямування: власне-члени

речення спрямовані у внутрішню структуру мови, а синтаксеми — у

зовнішню, відображаючи предмети та явища позамовного світу.

 

Формально-синтаксичні члени речення визначають на основі синтаксичних

зв’язків, синтаксеми — на основі семантико-синтаксичних відношень. У

простому реченні функціональними синтаксичними зв’язками, з огляду на

які вирізняють функціональні типи членів речення, є предикативний і

підрядний зв’язки. В основі виділення типів синтаксем лежить два

різновиди семантико-синтаксичних відношень — субстанціальні й

предикатні.

 

Відмінність між двома рядами мінімальних синтаксичних одиниць

(формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних) виразно виявлена на

тлі формально-синтаксичної організації простого речення. У найтиповіших

випадках формально-синтаксична структура простого речення формується

двома взаємопов’язаними головними членами речення — підметом і

присудком, а семантико-синтаксична структура — предикатом і його

валентністю.

 

Стосовно інших синтаксичних компонентів речення підмет вважають одним

із головних членів. Щодо присудка йому надають різний статус:

незалежного члена [6; 2], домінантного над присудком [11; 7; 9],

залежного від присудка і зумовленого ним [8; 1]. Значне місце у

випрацюванні теорії підмета посідають праці українських мовознавців

І.Р.Вихованця, Н.Л.Іваницької, К.Г.Городенської та ін. У зв’язку з

обґрунтуванням залежності структури простого речення в цілому і

двоскладного зокрема від синтаксичних зв’язків у реченні І.Р.Вихованець

розглядає підмет як головний член двоскладних конструкцій, що посідає

одну з центральних позицій у реченні, утворює разом із присудком його

граматичну основу і визначається на основі формально-синтаксичних і

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ