UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПарадигма імператива у французькій мові (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1194
Скачало233
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Парадигма імператива у французькій мові

 

У мові кожна одиниця виконує певну функцію: під функцією мається на

увазі та роль, яку відіграє одиниця мовлення. Об’єкт нашого дослідження

- дієслово у формі імператива, що функціонує в текстах французької

мови.

 

Традиційна граматика налічує чотири способи: indicatif, subjonctif,

conditionnel, imperatif. Однак, у зв’язку з особливістю їх морфології й

семантики в різних працях висловлюються сумніви щодо правомірності

виділення форм subjonctif, conditionnel або imperatif. Тому в деяких

теоріях французької мови категорія способу виступає як опозиція не

чотирьох, але трьох або навіть двох форм, причому бінарна опозиція може

охоплювати різні члени: indicatif, subjonctif або conditionnel

(suppositif).

 

Можна зробити висновок із головних варіантів у вигляді таблиці ( + -

позначимо те, що подана форма виділяється автором як окремий спосіб ) .

 

Таблиця 1.

 

Автори Іndicatif Сonditionnel Subjonctif Imperatif

 

О.І Богомолова + + + +

 

Грамм. «Ларусс» + - + +

 

Дамурет-Пішон + - + -

 

Івон + +

 

suppositif - -

 

Дюбуа - - - -

 

Реферовська-Васильєва + - + -

 

У теоретичній граматиці висловлюються сумніви щодо виділення imperatif

як окремого способу. На користь цього є аргументи:

 

а) Іmperatif не має індивідуальних форм; він переймає форми в indicatif,

в деяких випадках у subjonctif;

 

б) Іmperatif відрізняється від indicatif тільки синтаксичною

дистрибуцією, відсутністю підмета: пор. Vous parlez – parle!, а також

місцем придієслівних займенників у стверджувальній формі: Donnez le lui

і Vous le lui donnez;

 

в) Іmperatif не має специфічного значення, оскільки спонукання може

бути виражено іншими способами: infinitif (Ne pas se pencher dehors),

indicatif ( Tu viendras demain замість viens demain); умовним способом

(Qu’il vienne), який доповнює відсутні форми imperatif у 3-й особі:

qu’il(s) vienne(ent) !

 

З огляду на це imperatif вважається винятково синтаксичною формою

вживання indicatif у реченні із спонукальним значенням.

 

Однак є аргументи і на користь відокремлення imperatif від indicatif.

Французькій мові взагалі притаманна неповнота морфологічного вираження

граматичних категорій. Наприклад, у розмовній мові лише невелика частина

іменників відрізняє форми числа (oeil-yeux ;travail-travaux), але це є

достатнім для виділення числа як морфологічної категорії.

 

Іmperatif відрізняється від indicatif:

 

а) наявністю в деяких дієсловах форм, що збігаються не з indicatif, але

з subjonctif (sois, aie) ;

 

б) наявністю у двох дієсловах специфічних форм, що відрізняються від

indicatif і від subjonctif: пор. sachez, veuillez i que vous sachiez,

vouliez ;

 

в) відсутністю – s у письмовій формі: parle i tu parles.

 

Що стосується семантики imperatif, то вона має свою специфіку; зближення

його за значенням із іншими способами є виявом звичайної в граматиці

асиметрії.

 

Первинна функція imperatif – це вираження спонукань у всіх його

відтінках, а також наказ, прохання, запрошення і т.д. Позначена ним дія,

як правило, відноситься до майбутнього, в абстрагованому значенні має

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ