Реферат на тему:
Стимулювання пізнавальної діяльності студентів на підставі наявних
мотивів у процесі вивчення мови
«Мотиви – головні рушійні сили дидактичного процесу. Вивчення й
правильне використання існуючих мотивів, формування належних, тих, що
спрямовують розвиток особистості та її рух у належному напрямі, –
стрижень педагогічної праці» [1]. Відомо, що мотиви – це складні
динамічні системи, у яких здійснюється аналіз і оцінка альтернатив,
вибір і прийняття рішень. Це майже завжди досить розлогі комплекси, і в
навчальному процесі ми ніколи не маємо справу з проявом одного існуючого
мотиву. До того ж мотиви не завжди до кінця усвідомлюються людьми.
Зважаючи на ці положення, на першому етапі ми провели опитування
студентів, майбутніх економістів і менеджерів, які розпочинали на той
час нововведений курс «Українська мова професійного спілкування».
Отримані відповіді були розподілені за такими рівнями:
1) соціальні мотиви (прагнення особистості через вивчення мови
зміцнити свій соціальний статус, розуміння суспільної значущості
вивчення дисципліни) – 5%;
2) соціально-особистісні мотиви (прагнення обійняти певну посаду
після закінчення навчального закладу, отримувати гідну винагороду за
свою працю, стати матеріально незалежною людиною) – 84,2%;
3) пізнавальні мотиви (орієнтація на ерудицію, отримання
задоволення від самого процесу пізнання мови на лекціях, практичних
заняттях та під час самостійної роботи) – 1,8%;
4) мотиви самоосвіти (намагання здобути додаткові знання, пізнати
нове) – 5,3%;
5) інші мотиви – 3,7%.
Узявши за основу те, що більшість наших учнів керується прагненням
використовувати здобуті знання для кар’єрного зростання, розглядає їх у
суто утилітарному, практичному аспекті, ми намагались застосовувати
відповідне стимулювання праці студентів. Стимулювати – значить
спонукати, підштовхувати людину, викликати в ній імпульси, що сприяють
досягненню поставленої мети. Стимули, як відомо, спираються на потреби
й мотиви. Вибір стимулу – досить складний процес, він вимагає
спеціальних зусиль. Відомий знавець спілкування з людьми Дейл Карнегі
потверджував: на світі є лише один спосіб спонукати людину щось зробити,
і він полягає в тому, щоб змусити людину захотіти це зробити.
Стимули до більш поглибленого опанування навчальної дисципліни, яка в
початковому наближенні прилучає першокурсника до азів його майбутнього
фаху, намагаємося, по-перше, шукати в самій дисципліні: «Той, хто прагне
досягти успіху в житті, «створити себе», неодмінно має використати для
цього можливості мови» [2]. Студент за роки навчання у вищому закладі
освіти актуалізує й доповнює здобуті в школі мовні знання, оволодіває
тонкощами етикету, принципами ділової комунікації та взаємодії в
професійній сфері.
По-друге, один із найголовніших шляхів стимулювання творчої діяльності
студентів на заняттях ми вбачаємо у визнанні досягнень та можливості
наслідування. Цьому сприяє створений нами комплекс завдань, які мають на
меті спонукати студента не тільки критично аналізувати чиєсь рішення, а
й намагатися цю ж саму проблему розв’язати самому, до того ж краще, з
більшим ефектом.
По-третє, вважаємо доцільним, беручи за основу існуючі мотиви, розвивати
у своїх учнів творче мислення та вербальну пам’ять. Це видається
важливим, оскільки майбутнім фахівцям треба вибудовувати власне життєве
кредо і його мовну модель, а не наслідувати заяложені погляди – штампи.
Отже, завдання навчити студентів у ВНЗ використовувати здобуті мовні
знання в конкретному комунікативному акті – одне з найактуальніших для
викладача. Перш за все цьому сприяє використання ситуації, яка відбиває
якийсь досить складний спілкувальний момент, спонукає до пошуку шляхів
ефективної взаємодії, до усунення конфлікту, що може мати місце, для
того, аби урешті-решт ухвалити виважене, самостійно обґрунтоване рішення
тощо. Система проблемних ситуативних завдань, над якими працюють
студенти, допомагає розвивати критичність при сприйнятті інформації,
привчає до самостійності в оцінюванні запропонованих подій і фактів.
Головне ж, творчий підхід до розв’язання запропонованих проблем
уможливлює виявлення не тільки експліцитного змісту вислову, а й
імпліцитного, що не складається із суми значень почутих слів. У кожному
окремому випадку комунікант моделює власну мовну поведінку, намагається
оцінити її, захистити свою позицію в разі несприйняття її уявними
реципієнтами. Навчання мови з погляду психолінгвістики дає змогу
«звернутися до мови як до системи орієнтирів, необхідної для діяльності
людини, для створення певної, зокрема професійної, картини світу» [3].
Цій меті підпорядковані вищезгадані завдання, побудовані за принципом
змагальності. Здебільшого вони виконуються в мікрогрупах, результати
роботи яких у ході обговорення зіставляються, оцінюються не тільки
викладачем, а й самими студентами.
За умови чинності кредитно-модульної системи особливого значення набуває
стимулювання індивідуальних зусиль кожного студента підвищенням його
рейтингу. Виконання завдань, які вимагають від майбутніх фахівців сфери
економіки й управління відповідної мовної поведінки залежно від ситуації
спілкування, активного впливу один на одного за допомогою мови та
авербальних засобів, обміну інформацією задля організації бодай уявної
спільної діяльності, оцінюється за певною шкалою. До того ж важливою
якістю носія спеціальної мови є володіння понятійно-категоріальним
апаратом та системою термінів, які функціонують у сфері економіки,
банківської діяльності, управління. Це потребує окремих зусиль, яких не
можна не помічати при виставленні оцінок.
Які вправи пропонувались на першому етапі вивчення курсу? Наприклад, у
розділі лексика: обрати й записати доречний варіант, дібрати стилістично
нейтральні відповідники, скласти словосполучення, речення (текст),
пояснити мотив уживання в певній ситуації та змоделювати можливі реакції
реципієнта, трансформувати текст за стилями тощо. Пропонували також
скласти з кожною групою слів тексти, які відображали б різні позиції
мовця: наказ, побажання, роздум, рекомендацію тощо. Помітну цікавість у
студентів викликали завдання, де треба було критично проаналізувати
презентаційне звернення й спробувати скласти своє аналогічної тематики,
подати виступ на зборах у дискусійному плані, почавши виклад думки
словами «А я не згоден…», пом’якшити тон бесіди начальника з підлеглим,
використавши евфемізми, у наведених діалогах знайти етикетні помилки,
застосувати метод умовної згоди для виведення з «піке» переговорів тощо.
Мотивація навчання, інтерес до навчальної праці, пізнавальної
діяльності, предмету посідають важливе місце серед чинників, які
визначають продуктивність дидактичного процесу. Мотивація, як відомо,
ґрунтується на існуючих мотивах, які треба послідовно й систематично
використовувати, стимулюючи діяльність своїх учнів. Цікаво, що, за
нашими спостереженнями, поряд з наявними мотивами в процесі стимулювання
пізнавальної праці формуються нові, належні. Так, наприклад, опитування
в кінці семестру на відміну від першого, на початку, показало, що в
студентів рельєфніше означились пізнавальні мотиви (бажання мати високу
ерудицію, отримувати задоволення від пізнання), а також мотиви
самоосвіти (прагнення отримати додаткові знання, пізнати нове, здивувати
обізнаністю товаришів по групі). На наступних етапах вивчення мови є
сенс стимулювати пізнавальну діяльність студентів на підґрунті цих,
нововиявлених мотивів.
Література:
1. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2 кн. -М.:
ВЛАДОС, 2000.-Кн.1.С.360.
2. Мацько Л.І. Матимемо те, що зробимо (До питання формування мовної
культури) // Дивослово. – 2001. – №9. –С.2.
3. Тищенко О. Комунікативний аспект у навчанні мови // Дивослово. –
2005. – №6. –С.30.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
