Реферат на тему:
Вікові психологічні та анатомо-фізіологічні особливості людини, їх
врахування у викладанні бального танцю
Глобалізаційні процеси, що відбуваються у світі, знаходять свій прояв
у сфері культури, що, з одного боку, в творчих видах діяльності має
позитивні результати, збагачуючи їх надбаннями людства. З другого боку,
надмірно активне й механічне запозичення зарубіжного досвіду без
врахування ментальності українського соціуму може привести до втрати
національної самобутності вітчизняної культури, до розчинення у цих
процесах духовних надбань українського етносу. Тому прилучення
українського суспільства до загальнолюдських цінностей неможливо без
виховання високої внутрішньої культури особистості, без формування у неї
високих морально-етичних та естетичних поглядів і потреб, що дозволить
зберегти унікальність та неповторність української культури.
Значну роль у вихованні внутрішньої культури особистості, у формуванні
її художніх смаків та уподобань відіграє бальний танець. Він є одним із
дієвих засобів музичного, ритмопластичного, фізичного, естетичного та
етичного виховання індивідууму, сприяє формуванню його привабливого
іміджу.
Враховуючи потребу суспільства у вихованні висококультурної особистості,
до програм багатьох навчальних закладів та дошкільних установ поряд із
музичним та ритмічним вихованням стали вводити навчання школярів та
дошкільнят бальним танцям та ґречним манерам.
Розширення міжнародних контактів у сфері культури, ділового
співробітництва, необхідність спілкування із зарубіжними партнерами по
бізнесу обумовило потребу в опануванні різними верствами населення
дозвіллєвими формами бального танцю та міжнародним світським етикетом.
У зв’язку з цим виникла необхідність у підготовці фахівців, які добре
розуміються на психологічних та анатомо-фізіологічних особливостях
кожної вікової категорії та вміло їх застосовують у викладацькій
практиці.
Врахування природовідповідності в процесі художньо-естетичної й творчої
діяльності в сучасних соціокультурних умовах знайшло своє відображення в
законах України: Про дошкільну освіту, Про загальну середню освіту, Про
позашкільну освіту, Про вищу освіту; в Державних стандартах: початкової
загальної, базової та повної середньої освіти, базової та повної вищої
мистецької освіти; в Концепції та Комплексній програмі
художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних
навчальних закладах; в Концепції державної політики в галузі культури на
2005-2007 роки, що спираються на кращий вітчизняний та зарубіжний
досвід.
Мета даної публікації спрямована на визначення специфіки викладання
бального танцю в дитячо-юнацьких та дорослих колективах, особливостей
диференціації репертуару та педагогічних прийомів залежно від віку
учасників.
В практиці роботи з хореографічними колективами різних вікових категорій
необхідно обов’язково враховувати індивідуальні особливості людини, які
при правильному їх застосуванні впливають на ефективність творчої
діяльності. У вітчизняній педагогіці вік людини поділяється на етапи:
переддошкільний (до 3р.), дошкільний (від 3 до 6-7рр.), молодший
шкільний (від 6-7 до 9рр.), підлітковий (від 10 до 14рр.), юнацький (від
15 до 18рр.), молодіжний (від 19 до 35рр.), зрілий (від 36 до 55рр.),
похилий (56р. і вище). Оскільки бальною хореографією, як правило,
займаються люди віком від 5 до 75 років, то обмежимося характеристикою
даних вікових категорій.
Дитячий вік (дошкільний та молодший шкільний). У цьому віці у дітей
закладаються основні якості особистості, формуються м’язова та кісткова
системи, котрі у цей період дуже гнучкі та рухливі. При цьому великі
м’язи розвиваються швидше дрібних, звідси і здібність дітей до швидких,
великих за амплітудою рухів порівняно із дрібними, які вимагають великої
точності та координації. Діти цього віку відрізняються певною, але
короткотерміновою фізичною витримкою, потребою у рухливих заняттях, тому
вони зацікавлені у більш швидких темпах хореографічних зразків.
З точки зору психології дитячий вік характеризується добре розвиненим
ейдетичним (образним) мисленням, тому діти не в змозі ефективно
відтворювати рухи, для вивчення яких треба залучати абстрактне мислення.
В роботі з дітьми треба використовувати асоціативні, ілюстративні
прийоми.
Більшість танцювального репертуару для дітей носить образний, ігровий ,
ілюстративний або змагальний характер. Для цього віку рекомендовані
зразки, пов’язані із вивченням та закріпленням основ хореографічного
мистецтва, які формують м’язову культуру, дають універсальну підготовку
для сприйняття будь-якої лексики. До дитячого репертуару входять танці,
побудовані: на класичній, характерній, народній, сучасній
ритмопластичній основі академічного й імпровізаційно-розкутого
характеру.
Слід враховувати, що у дітей дуже слабо розвинена концентрація уваги,
тому вони в змозі сприймати інформацію не більше 15 хвилин. В зв?язку з
цим під час занять бажано робити невеличкі ігрові або музично-ігрові
паузи на 2-3 хвилини, які допоможуть дітям зняти напругу.
Особливість дитини заключається в тому, що будь-яку інформацію вона
найбільш ефективно засвоює через гру. У грі дитина пізнає життя, ігрові
прийоми загострюють в ній інтерес до занять, посилюють увагу, розумову
діяльність, емоційну сферу. Своєчасно закріплена педагогом здібність
ейдетичного мислення поряд з можливістю абстрактного, яке почне
розвиватися в підлітковому віці, дасть можливість виховати не тільки
танцюриста-професіонала, який органічно поєднує складність та
координацію віртуозної техніки з її образним вирішенням, а й креативну
особистість, здатну швидко пристосовуватись до нових інформаційних
потоків і технологій. Як правило, заняття у дітей даного віку не
перевищує 30-40 хв. для 4-5 літок, 60 хв. для 6-7 літок і тільки з 8-9
років можливе застосування 90 хв. занять.
Підлітковий вік. Фізіологічний розвиток підлітка характеризується
важливими особливостями: його посиленим ростом дитини, значним приростом
м’язової маси, статевим дозріванням та швидкою втомою.
Педагог повинен враховувати дані особливості, змінюючи види занять,
роблячи різноплановими тренажі, чергуючи темпи і ритми танцювального
репертуару, не допускаючи монотонності та довготривалих фізичних
навантажень. Непропорційний зріст, велика гнучкість хребта приводять до
недоліків в поставі і в рухах: одні підлітки скуті, малорухливі, з
уповільненою реакцією, інші – метушливі. Такі недоліки у манері
триматися (піднімання плечей, сутулість та ін.) необхідно виправляти за
допомогою спеціальних тренувальних вправ і ні в якому разі не
насміхатися над підлітком.
Не менш важливе значення для педагога мають особливості розвитку психіки
та пізнавальної діяльності підлітків. У цей час іде вдосконалення їх
нервової системи, у підлітків посилюється контроль над поведінкою,
розвиваються вольові якості, абстрактне мислення, завдяки чому вони
здатні запам’ятовувати складні танцювальні комбінації . Збільшується
концентрація їх уваги, як психічно так і фізично підлітки в змозі
витримувати 1,5-2 години занять, але зі зміною темпів і ритмів.
Монотонність виконання рухів негативно впливає на психіку підлітка,
викликає у нього дратівливість.
Підлітки намагаються бути дорослими, самостійними, у них пробуджується
інтерес до іншої статі, з’являються симпатія та антипатія. Тому педагог
повинен спрямувати свою діяльність, налагоджуючи стосунки між дівчатами
та хлопцями на традиціях дружби і взаємодопомоги. Іноді підліткам треба
дати можливість бути самостійними й дорослими, самим вирішуючи ту чи
іншу проблему, яка виникла в колективі.
Завдяки можливостям абстрактного мислення у підлітків з’являється
можливість вивчення танців міжнародної програми (європейських та
латиноамериканських), які мають складну координацію, ритмічні малюнки і
пластику, нехарактерні для вітчизняної культури, і вимагають
довготривалих зусиль та зосередженості. В даному віці віддається
перевага парним формам танцю на відміну від дитячого, де домінують
колективно-парні.
Юнацький вік. У цьому віці завершується характерний період бурхливого і
нерівномірного розвитку організму. У юнацтва активно розвивається
самосвідомість і самооцінка. Більшість з них хоче зрозуміти, на що вони
здатні, наскільки їм властиві музично-хореографічні здібності, наскільки
вони спритні, сміливі, пластичні та ін. Багато вчинків юнацтва
пояснюється не стільки бажанням виділитися в очах однолітків, скільки
бажанням перевірити себе та свої можливості.
У цьому віці юнаків та дівчат приваблює яскраве, бурхливе, нове,
нетрадиційне в танцювальних рухах, у формах музики. Якщо художній смак
не розвинений, естетичні почуття не сформовані, то подібні устремління
можуть визначитися у перевазі низькохудожнього репертуару, зухвалості та
грубості як у виконанні бальних танців, так і у взаємовідносинах між
дівчатами та хлопцями.
У 15-16 років у юнацтва пробуджується інтерес до бальної хореографії як
форми естетичної діяльності. Бальний танець для юнаків та дівчат стає
важливим фактором формування взаємовідносин, накопичення досвіду у
спілкуванні. Колективи бального танцю нерідко сприяють виникненню
дружніх стосунків між юнаками та дівчатами, які в майбутньому можуть
перерости у формування сім’ї.
З точки зору фізичних можливостей юнацький вік найбільш продуктивний для
досягнення результатів в конкурсному та сценічному танцюванні, оскільки
являється своєрідним піком фізичної форми у бальній хореографії.
Репертуар юнацького віку представлений всіма основними групами
класифікації бальної хореографії (класична спадщина, міжнародна
програма, бальні танці на народній основі, сучасна ритмопластика),
перевага надається парному танцюванню, хоча при початковому навчанні
юнаки надають перевагу індивідуальним танцям. Юнацький вік в змозі
витримувати 3-4 годинні заняття, при необхідності під час семінарів або
конкурсів – двох-трьохразові виступи чи заняття на день.
Молодіжний вік. Дуже сприятливий для вивчення бальної хореографії.
Молодь повністю фізично сформована, розвинуті кістки скелету та м?язи,
моторна пам’ять, присутні вольові якості – цілеспрямованість, завзяття,
дисциплінованість. Це дає змогу відчути і відобразити складні музичні
ритми, відтворити складну координацію рухів, відобразити стиль і
характер танцю.
З психологічного боку молодь – це вже розвинена особистість із стійкими
життєвими позиціями, з бажанням утворити гармонійні стосунки з
партнером. У порівнянні з юнацьким віком у молоді на першому етапі
(19-25 рр.) відносно зберігається гнучкість, розтягнутість, стрибучість.
На другому етапі (26-37 рр.) фізичні можливості поступово зменшуються,
хоча зберігається витривалість, зростає образна сфера, пов’язана з
накопиченням життєвого досвіду. Танцювальні уподобання та продовженість
занять у молоді ідентичні юнацькому віку з тією різницею, що при
початковому навчанні молодь надає перевагу парним формам танцювання.
Зрілий та похилий вік. Характеризується поступовим згасанням фізичних
можливостей у виконанні складних за технікою, швидких за темпами і
ритмами танців. Але разом з тим у літніх людей зростає можливість більш
багатогранного образного трактування танцю, обумовлена багатим життєвим
досвідом. Зростає здібність компенсувати недостатні фізичні можливості
оптимальними методикою виконання фігур та побудовою репетиційного
процесу. Репертуар має певні обмеження за темпами (в основному,
помірними та повільними), за лексикою (тяжіє до спрощення і
загальнодоступності). Деякі швидкі танці: рок-н-ролл, ча-ча-ча, самба,
квікстеп та ін. не рекомендуються для людей похилого віку.
Продовженість занять в даних групах складає 1,5-2години.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що врахування вікових
індивідуальних психологічних та анатомо-фізіологічних особливостей
людини суттєво впливатиме на результативність та ефективність не тільки
занять, але й їх виробничої діяльності, що сприятиме збереженню
духовного і фізичного здоров’я нації.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
