Реферат на тему:
Актуальні питання навчання фізики на основі особистісно орієнтованої
технології
Нові вимоги суспільства до рівня наукової грамотності та загальної
культури стали причиною модернізації системи освіти в Україні. Обраний
шлях європейської інтеграції передбачає удосконалення концептуальних
положень і принципів щодо викладання навчальних дисциплін, запровадження
нових освітніх стандартів; потребує інноваційних педагогічних підходів
до навчання. Пріоритетне, стратегічне завдання сучасної школи полягає в
створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, тому є
необхідність переходу від типових педагогічних технологій навчання до
особистісно орієнтованих.
Провідна ідея особистісно орієнтованої освіти – знайти, підтримати,
розви-нути в дитині найкращі людські якості та її здібності, закласти
механізми само-пізнання, самовдосконалення, самостійності, достатні для
становлення особис-тості та її взаємодії з оточуючим середовищем.
Для задоволення вимог особистісно орієнтованого навчання зміст
навчального матеріалу з фізики і методи викладання повинні відповідати
психологічним особливостям та інтересам учнів, містити аксіологічний,
когнітивний, діяльнісно-творчий та особистісний компоненти.
До розробки цієї проблеми зверталися у своїх дослідженнях І.Д. Бех,
С.І. Подмазін, В.В. Сєриков, В.В. Рибалка, І.С. Якиманська,
О.І. Іваницький, М.І. Шут, Л.Ю. Благодаренко, В.І. Нечет, П.С. Атаманчук
та ін. Проте в їх дослідженнях не в повній мірі враховувалися сучасні
інноваційні процеси в суспільстві та освіті.
Технологію навчання фізики можна вважати особистісно орієнтованою, якщо
вона гарантує перехід учня на позицію суб’єкта своєї навчальної
діяльності, внаслідок чого ця діяльність стає особистісно осмисленою,
виникає потреба у саморозвитку і самовдосконаленні.
Навчально-пізнавальна діяльность старшокласників з фізики – творчий
процес спрямування їх до самоосвіти через регульоване управління їх
діяльністю, систематичний контроль знань для виявлення у них прогалин та
своєчасне їх усунення. Тому можна виділити наступні актуальні проблеми
та завдання щодо навчання фізики на основі особистісно орієнтованої
технології:
І. Проблемність структури навчальної інформації з фізики.
1. Інтеграція інформації, системне пояснення об’єктів (встановлення
струк-тури елементу знань, його внутрішніх і зовнішніх зв’язків);
моделювання ціліс-ності дидактичних відрізків навчального матеріалу;
переформулювання, ущіль-нення або розширення одержаної інформації на
основі сутнісних зв’язків; при-ведення змісту навчальних предметів в
єдину систему на міжпредметній основі.
2. Ретельність змістовного опрацювання блоку навчальної інформації;
виділення у його змісті питань індивідуального вивчення, надання учням
можливості вибору способів обробки навчального матеріалу.
3. Удосконалення змісту навчання: а) посилення практичної спрямованості
вивчення фізики; б) показ важливості фізичних знань в останніх наукових
дослідженнях, освоєнні нової техніки й технологій; в) профільне
наповнення змісту фізики та використання фізичних знань у суміжних
предметах; г) виділення найбільш значущих для даного профілю навчання
елементів знань та їх зв’язків; д) логічна побудова і відбір навчального
матеріалу відповідно до завдань та цілей навчальної програми даного
профілю.
ІІ. Варіативність навчальних програм з урахуванням можливостей учнів.
ІІІ. Диференційоване керування навчальною діяльністю учнів передбачає
індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи учнів. Важливе
значення мають дидактичні матеріали, які містять різнорівневі завдання
за складністю і способами подачі. Урізноманітнити та збагатити
навчально-пізнавальний процес з фізики у середніх закладах, розвивати
творчу ініціативу як вчителів так і учнів дозволяють нові інформаційні
технології: педагогічні програмні засоби (електронні навчальні
посібники, бібліотеки електронних наочностей з фізики, віртуальні
фізичні лабораторії), програма Microsoft PowerPoint (створення учнями
проектів), Internet, мультимедійні технології (електронні бази даних,
комп’ютерне моделювання) та ін.
ІV. Демократичність форм організації навчального процесу.
1. Діалогічність, взаєморозуміння, рефлексивна взаємодія учасників
педагогічного процесу.
2. Орієнтація на індивідуальні можливості та потреби дітей; забезпечення
учнів диференційованими видами допомоги у виконанні програми навчання;
поділ навчальної інформації відповідно до рівнів засвоєння та вільний їх
вибір; постійне нарощування об’єму і складності виконуваної навчальної
роботи.
3. Створення для школяра адекватного його внутрішнім запитам
педагогічного середовища (задіяти індивідуальний талант дитини та ті
здібності, які її обслуговують).
підготовка до навчання у професійних вищих та середніх закладах
(співпраця; додаткові спецкурси, консультації тощо).
Дидактична конструкція технологій особистісно орієнтованого навчання
фізики здійснюється шляхом адаптації освітнього процесу (цілей, змісту,
методів, діагностики, структури дидактичного забезпечення та освітнього
інформаційного складу процесу навчання) до особистісних можливостей
учнів у відповідності із запланованими завданнями розвитку різних сфер
особистості.
Серед основних перешкод, що заважають впровадженню в педагогічну
практику особистісно орієнтованої технології, нами визначені такі:
1) недостат-ність інформації в учнів про себе і свої можливості,
недооцінка свого інтелек-туального, емоційного та вольового потенціалу,
а в учителів відсутність профе-сійного дослідження дитини та наявність
суб’єктивного судження; 2) неро-зумілість проблем, що стоять перед учнем
та його майбутнім; 3) небажання педагогів змінювати традиційну методику
викладання та стиль спілкування з дітьми; 4) відсутність у вчителів
знань про інноваційні освітні технології або засобів навчання.
“Педагогічні науки” (5. Сучасні методи викладання)
Стадніченко Світлана Миколаївна
Дніпропетровський СНВК № 51
Актуальні питання навчання фізики на основі особистісно орієнтованої
технології
Нові вимоги суспільства до рівня наукової грамотності та загальної
культури стали причиною модернізації системи освіти в Україні. Обраний
шлях європейської інтеграції передбачає удосконалення концептуальних
положень і принципів щодо викладання навчальних дисциплін, запровадження
нових освітніх стандартів; потребує інноваційних педагогічних підходів
до навчання. Пріоритетне, стратегічне завдання сучасної школи полягає в
створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, тому є
необхідність переходу від типових педагогічних технологій навчання до
особистісно орієнтованих.
Провідна ідея особистісно орієнтованої освіти – знайти, підтримати,
розви-нути в дитині найкращі людські якості та її здібності, закласти
механізми само-пізнання, самовдосконалення, самостійності, достатні для
становлення особис-тості та її взаємодії з оточуючим середовищем.
Для задоволення вимог особистісно орієнтованого навчання зміст
навчального матеріалу з фізики і методи викладання повинні відповідати
психологічним особливостям та інтересам учнів, містити аксіологічний,
когнітивний, діяльнісно-творчий та особистісний компоненти.
До розробки цієї проблеми зверталися у своїх дослідженнях І.Д. Бех,
С.І. Подмазін, В.В. Сєриков, В.В. Рибалка, І.С. Якиманська,
О.І. Іваницький, М.І. Шут, Л.Ю. Благодаренко, В.І. Нечет, П.С. Атаманчук
та ін. Проте в їх дослідженнях не в повній мірі враховувалися сучасні
інноваційні процеси в суспільстві та освіті.
Технологію навчання фізики можна вважати особистісно орієнтованою, якщо
вона гарантує перехід учня на позицію суб’єкта своєї навчальної
діяльності, внаслідок чого ця діяльність стає особистісно осмисленою,
виникає потреба у саморозвитку і самовдосконаленні.
Навчально-пізнавальна діяльность старшокласників з фізики – творчий
процес спрямування їх до самоосвіти через регульоване управління їх
діяльністю, систематичний контроль знань для виявлення у них прогалин та
своєчасне їх усунення. Тому можна виділити наступні актуальні проблеми
та завдання щодо навчання фізики на основі особистісно орієнтованої
технології:
І. Проблемність структури навчальної інформації з фізики.
1. Інтеграція інформації, системне пояснення об’єктів (встановлення
струк-тури елементу знань, його внутрішніх і зовнішніх зв’язків);
моделювання ціліс-ності дидактичних відрізків навчального матеріалу;
переформулювання, ущіль-нення або розширення одержаної інформації на
основі сутнісних зв’язків; при-ведення змісту навчальних предметів в
єдину систему на міжпредметній основі.
2. Ретельність змістовного опрацювання блоку навчальної інформації;
виділення у його змісті питань індивідуального вивчення, надання учням
можливості вибору способів обробки навчального матеріалу.
3. Удосконалення змісту навчання: а) посилення практичної спрямованості
вивчення фізики; б) показ важливості фізичних знань в останніх наукових
дослідженнях, освоєнні нової техніки й технологій; в) профільне
наповнення змісту фізики та використання фізичних знань у суміжних
предметах; г) виділення найбільш значущих для даного профілю навчання
елементів знань та їх зв’язків; д) логічна побудова і відбір навчального
матеріалу відповідно до завдань та цілей навчальної програми даного
профілю.
ІІ. Варіативність навчальних програм з урахуванням можливостей учнів.
ІІІ. Диференційоване керування навчальною діяльністю учнів передбачає
індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи учнів. Важливе
значення мають дидактичні матеріали, які містять різнорівневі завдання
за складністю і способами подачі. Урізноманітнити та збагатити
навчально-пізнавальний процес з фізики у середніх закладах, розвивати
творчу ініціативу як вчителів так і учнів дозволяють нові інформаційні
технології: педагогічні програмні засоби (електронні навчальні
посібники, бібліотеки електронних наочностей з фізики, віртуальні
фізичні лабораторії), програма Microsoft PowerPoint (створення учнями
проектів), Internet, мультимедійні технології (електронні бази даних,
комп’ютерне моделювання) та ін.
ІV. Демократичність форм організації навчального процесу.
1. Діалогічність, взаєморозуміння, рефлексивна взаємодія учасників
педагогічного процесу.
2. Орієнтація на індивідуальні можливості та потреби дітей; забезпечення
учнів диференційованими видами допомоги у виконанні програми навчання;
поділ навчальної інформації відповідно до рівнів засвоєння та вільний їх
вибір; постійне нарощування об’єму і складності виконуваної навчальної
роботи.
3. Створення для школяра адекватного його внутрішнім запитам
педагогічного середовища (задіяти індивідуальний талант дитини та ті
здібності, які її обслуговують).
підготовка до навчання у професійних вищих та середніх закладах
(співпраця; додаткові спецкурси, консультації тощо).
Дидактична конструкція технологій особистісно орієнтованого навчання
фізики здійснюється шляхом адаптації освітнього процесу (цілей, змісту,
методів, діагностики, структури дидактичного забезпечення та освітнього
інформаційного складу процесу навчання) до особистісних можливостей
учнів у відповідності із запланованими завданнями розвитку різних сфер
особистості.
Серед основних перешкод, що заважають впровадженню в педагогічну
практику особистісно орієнтованої технології, нами визначені такі:
1) недостат-ність інформації в учнів про себе і свої можливості,
недооцінка свого інтелек-туального, емоційного та вольового потенціалу,
а в учителів відсутність профе-сійного дослідження дитини та наявність
суб’єктивного судження; 2) неро-зумілість проблем, що стоять перед учнем
та його майбутнім; 3) небажання педагогів змінювати традиційну методику
викладання та стиль спілкування з дітьми; 4) відсутність у вчителів
знань про інноваційні освітні технології або засобів навчання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
