.

Впровадження новітніх технологій навчання як напрямок реформування системи вищої освіти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
639 3006
Скачать документ

Реферат на тему:

Впровадження новітніх технологій навчання як напрямок реформування
системи вищої освіти

 

Сучасна професійна підготовка педагогічних кадрів у світлі вимог
впровадження новітніх технологій навчання (зокрема, кредитно-модульної)
поставила складні креативні завдання з організації, трансформації та
динамічного впровадження їх у практику вищої школи. Більшість
інноваційних технологій прямо пов’язана з психологічною наукою, знання
якої не лише сприяють обізнаності у сфері різноманітних психічних явищ
та комунікативних процесів, але й формують компетентність,
прогресивність, ефективність спеціаліста будь-якої професії.
Загальноосвітня дисципліна “Психологія” є фундаментальною базою
становлення фахівця нової якості.

Зупинимося на деяких узагальнених концептуальних підходах та конкретних
змістових новаціях у конструюванні дисципліни “Психологія” з огляду на
впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені
Володимира Винниченка. Зазначимо, що всі зміни ґрунтуються на
нормативних документах МОН України, освітньо-кваліфікаційних
характеристиках, освітньо-професійних програмах та навчально-методичному
комплексі дисципліни “Психологія”.

Впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
(КМСОНП) переорієнтовує діяльність як викладача, так і студента. У
документах та інструктивних матеріалах щодо КМСОНП акцентується
положення про те, що викладачам доведеться точніше формулювати вимоги до
знань з навчальної дисципліни, методично й технічно забезпечувати
самостійність студентів, постійно контролювати їхню роботу, освоювати
способи концентрованого викладу матеріалу, регулярно проводити
індивідуальні консультації. Нормою стає систематичне оновлення змісту
навчання, методик і матеріалів. Одним словом, домінанта викладацького
навантаження зміщується в методичну сторону (від інформаційної складової
до організаційної) [1; 2; 3].

Отже, метою професійної підготовки студентів стає ключова вимога
–”уміння”, тобто відбір змісту за критерієм ефективного формування
професійних умінь, котрі необхідні для майбутньої діяльності. Студенти
відчують зміни в переорієнтації із суто лекційно-інформативної на
індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму процесів
навчання; у переході від формально-репродуктивної до самостійної
пошуково-пізнавальної діяльності, від “втовкмачування” інформації до
організації широкої самоосвіти. Практичні заняття з психології
збагатяться активними методами навчання, тренінговими технологіями,
евристичними процедурами тощо. Зростають обсяги самостійної та
індивідуальної роботи студентів.

Самостійне вивчення дисципліни “Психологія” студенти здійснюють шляхом
ознайомлення з матеріалами лекцій, запропонованою основною та додатковою
літературою, опрацювання тематичного тезауруса, розробки опорних
конспектів, схем, а також виконання завдань для самопідготовки
(психологічні задачі, творчі завдання, методики на самопізнання) і
відповідей на запитання міні-контрольних та контрольних модульних робіт.

Змінюється динаміка та щільність засвоєння навчальної інформації. Велика
циклічність викладання курсу психології (три семестри) поступиться двом
четвертям (20 тижнів), а це може сприяти формуванню наполегливості,
відповідальності студентів, систематичності, структурованості їхніх
знань. Завдяки гнучкій системі оцінювання та мотиваційних стимулів
діяльності навчання не буде обтяжливим чи психологічно виснажливим,
навпаки – стимулюватиме ініціативу, прагнення самопізнання і
самовдосконалення.

Весь програмовий матеріал курсу “Психологія” розподілено на шість
змістових модулів, які є логічно завершеними частинами цілого. Кожен
модуль охоплює декілька тем. Для кожного модуля визначені базисні
змістовні блоки, виписані основні поняття (тематичний тезаурус) та
можливі види навчальних завдань різного ступеня складності, що
підпорядковуються певним дидактичним цілям. Узагальнена структура
аудиторної та самостійної роботи будь-якого модуля подана наступним
чином:

І. БЛОК ТЕОРЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Методи навчання: лекція-бесіда, проблемна лекція, лекція – дискусія ,
лекція з аналізом конкретних ситуацій, лекція-вікторина, тематична
дискусія “круглий стіл”, метод мозкових атак (мозковий штурм),
навчальні ( в т. ч. тренінгові ) ділові ігри тощо. План теоретичних
повідомлень студентів. Мета та завдання. Тематичний тезаурус. Запитання
для перевірки. Теми рефератів та аналітичних оглядів. Інтерактивний
виступ (міні-лекція) з подальшим коментуванням. Самостійне складання
конспекту або опорних схем з тем модулю. Переклад іншомовних наукових
текстів з психологічної проблематики.

Опрацювання конспекту лекцій. Освоєння способів концентрованого викладу
матеріалу. Опрацювання літератури до теми. Пошук інформації в системі
Інтернету, робота в інформаційних мережах. Складання електронної бази
даних літератури та дослідницьких методик. Огляд періодики з
психологічної проблематики.

ІІ. БЛОК ПРАКТИЧНОЇ ДОСКОНАЛОСТІ

Теми дискусій. Запитання до дискусії (метод групових дискусій).
Психологічні задачі. Творчі завдання. Завдання на креативне
самовираження (есе, твір, доповіді, роздуми). Імпровізована промова
(розказування історій). Кейс психолого-педагогічних ситуації (метод
конкретних ситуацій). Аналі-тичний практикум (метод евристичних
запитань). Обговорення першоджерел.

ІІІ. БЛОК САМОПІЗНАННЯ ТА САМОРОЗВИТКУ

Проведення психологічних досліджень. Оцінка рівня розвитку власних
психічних процесів. Вивчення власних індивідуально-типологічних
особли-востей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та
цінностей. Спеціальні прийоми підвищення ефективності пізнавальних
процесів. Методи здійснення саморегулювання поведінки та емоційних
станів в побуті, на виробництві та розвиток навичок здорового способу
життя. Спеціальні мето-дичні прийоми здійснення корекції власних
індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів,
здібностей, переконань. Прийоми корекції при виникненні ознак
фрустрації, депресії, психічної напруги. Механізми прийняття рішень щодо
здійснення діяльності, оцінка її результативності.

ІV. БЛОК ПСИХОТРЕНІНГУ.

Психотехнічні вправи, психогімнастика. Робота в малих групах. Ділові,
рольові та комунікативні ігри. Проективне малювання. Моделювання та
розігрування конкретних. педагогічних ситуацій. Психодрама.

V. БЛОК САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ТА РЕФЛЕКСІЇ

Зміст лекційної модульної контрольної роботи ( тестовий контроль знань).

Зміст практичної модульної контрольної роботи ( звіти про виконання
практичних завдань). Контрольні запитання по темам модуля. Варіанти
конт-рольних робіт (аудиторні поточні контрольні роботи). Домашні роботи
та завдання. Завдання для самостійної роботи. Індивідуальні
навчально-дослідні завдання ( конспект з теми (модуля) за заданим або
власно розробленим студентом планом; реферат; анотація прочитаної
додатково літератури з курсу, біографічний опис, історичні розвідки
появи психологічних теорій та течій, розробка тематики бесід на
психологічні теми зі школярами різних вікових груп, батьками дітей
тощо). Захист ІНДЗ. Колоквіум. Самоаналіз та усвідом-лення. Рефлексивна
співбесіда з викладачем.

VІ. БЛОК ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ Завдання до безвід-ривної
педагогічної практики студентів. Складання психологічних характерис-тик
учнів. Організація власної діяльності як складової колективної
діяльності.

VІІ. БЛОК ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи студентів.
Навчальні цілі кожного виду занять та критерії оцінки їх досягнення.

Значних змін зазнали підходи до оцінки ступеня засвоєння змісту кожного
модуля та форми контрольних заходів. У кредитно-модульній системі все
підлягає оцінюванню, вивчення змісту кожного модуля логічно ним
завершується. Введення нової системи оцінювання знань за шкалою ECTS,
системи поточного та підсумкового контролю сприяють більшій
диференціації та якісному аналізу засвоєного. Поточна атестація
оперативно здійснюється як на лекціях (у вигляді коротких проблемних
запитань), так і на практичних заняттях. За результатами поточного
контролю викладач має можливість подальшого залучення студентів до
виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань вищого рівня, а за
результатами модульного контролю студентам надаються консультації з
аналізом прогалин у знаннях, коригуються методи засвоєння навчального
матеріалу, рекомендуються джерела поповнення знань.

Студентські теоретичні повідомлення з різних розділів та основних тем
(і подібні форми презентації знань) оцінюються за трибальною шкалою
(“3”, “4”, “5”) . Критерії цих балів можуть бути такими:

5 балів — максимально високий бал. Досконале знання та розуміння
понятійного апарату з тієї чи іншої теми, вільне оперування
різноманітними класифікаціями психічних явищ, знання методичних засобів
оцінки рівня розвитку пізнавальних, емоційно-вольових процесів,
індивідуально-типологічних особливостей та ін. Відповідь на поставлені
теоретичні питання повна, насичена глибокими та розгорнутими судженнями.
Студент демонструє творче застосування знань при розв’язанні завдань
дослідницького типу, здатність до знаходження нових джерел знань та
способів їх здобуття. Знання мають логічний, доказовий та послідовний
характер. Студент володіє способами концентрованого викладу матеріалу.

4 бали — відповідь майже повна, має усвідомлений та достатньо
розгорнутий характер. Студент вільно оперує знаннями й може застосувати
їх у практичній діяльності. Відповідь логічна, доказова, проте не зовсім
послідовна у викладенні. Студент спроможний переносити знання в нові
навчальні ситуації, аргументує правильність власних підходів.

3 бали — відповідь неповна, фрагментарна. Знання мають недостатньо
стійкий та послідовний характер. Вони застосовуються в основному при
розв’язанні завдань репродуктивного типу. При відповідях на поставлене
запитання студент не дотримується викладених у лекціях ідей, теорій,
фактів, оперує загальними фразами з життєвого досвіду. Відповідь має
дуже лаконічний та формальний характер. Відсутня стійкість, логічність,
послідовність відповіді. Студент частково використовує знання у
практичній діяльності.

Критерії оцінювання участі студентів в активних та інтерактивних
формах роботи:

1. Адекватне розуміння проблеми. Здатність до бачення багатьох аспектів
проблеми, смисл яких раніше не брався до уваги.

2. Здатність висувати конструктивні, конкретні доповнення та
альтернативи.

3. Апеляція до наукового авторитету для підтримки власних поглядів та
висновків.

4. Установка на соціально-психологічну активність у спілкуванні,
орієнтація на діалогічне та полілогічне розуміння. Відкритість до
сприймання інших поглядів. Уміння взаємодіяти на суб’єктно-суб’єктному
рівні.

5. Здатність до переформулювання проблеми, фіксації змін у її
інтерпретації в цілому або деяких аспектів.

6. Демонстрація моделі спілкування, що побудована на співпраці.
Використання прийомів партнерського спілкування (уточнень, доповнень,
роз’яснень та ін.).

7. Здатність до реалізації позиції проблематизатора, генератора ідей.
Сміливість у відстоюванні власних позицій.

8. Здатність до осмислених роздумів з приводу думок інших та подальшого
розвитку конструктивних моментів обговорення.

9. Здатність прислуховуватися до слів іншої людини та сприймати лише те,
що було нею сказано, а не те, що нею малося на увазі ( конкретність).

10. Здатність до активної рефлексії змістових засад творчого пошуку
інших, а не просто критики.

11. Толерантний аналіз аргументів опонентів, зосередженість уваги на
предметі дискусії, а не на індивідуумах.

12. Вміння прогнозувати можливі способи розвитку комунікативної
ситуації.

13. Відповідність вербального та невербального планів поведінки (пози,
виразу обличчя, жести та ін.). Вміння “подавати” інформацію, говорити
зрозуміло, цікаво, відверто.

14. Здатність до аналізу та визнання комунікативних помилок
(ігнорування поглядів інших, їхньої позиції, актуального стану; вияви
авторитарності, тиску; випитування; нав’язування свого погляду;
переривання іншого в ході розмови; багатослів’я, затягування розмови;
перебільшене акцентування на правоті власних тверджень, безапеляційні
висловлювання).

15. Самооцінка рівня актуалізації власних ресурсів. Здатність
викори-стовувати помилки для подальших досягнень.

Критерії оцінювання при розв’язуванні психологічних задач, проблемних
ситуацій тощо:

– знаходження результативних способів розв’язання психологічної задачі
без стереотипів та пошуків однозначних розв’язків ( продуктивність);

– здатність до критичного, самостійного мислення (незалежність);

– висунення можливих гіпотез та здатність до визначення найбільш
актуальної для даного випадку гіпотези;

– систематизація засобів розв’язання психологічної задачі, створення
алгоритму дій;

– апеляція до наукового авторитету для підтримки власних поглядів та
висновків;

– розмірковування відповідно до ситуації, до контексту
(концептуальність);

– спроможність ліквідувати помилки у власних судженнях, відкритість для
критики й переоцінки, самокорекції;

– коректне зіставлення власного варіанта розв’язання із запропонованими
коментарями інших;

– описання досвіду, що спирається на конкретні
індивідуально-психологічні факти та переживання;

– вміння ілюструвати висновки адекватними посиланнями, образне уявлення
об’єкта, образність мови;

– здатність до професійної рефлексії;

– проголошення способів утілення знайденого розв’язку в педагогіч-ну
реальність.

Критерії оцінювання роботи студентів в творчих видах діяльності
(наприклад, робота з метафорами та афоризмами) :

– використовування неординарних стратегій пояснення, виділення наявного
чи прихованого смислу, значення, суті, першоджерела;

– адекватне розуміння базового змісту, глибина інтерпретації, тлумачення
смислу;

– здатність поповнювати нестачу інформації, переформульовувати
ситуацію;

– адекватний лінгвістичний аналіз, нетривіальність;

– здатність працювати з “асоціативним потоком”, вибудовувати асоціативні
ланцюжки.

У роботі використовуються творчі завдання з використанням притч,
афоризмів, метафор, коротеньких оповідань, котрі ілюструють основні
розділи психології та допомагають усвідомити їх не лише логічно, але й
емоційно, інтуїтивно, образно. Рекомендації щодо структури обговорення
текстів та критерії оцінки ефективності інтерпретаційних процесів
розроблені на кафедрі психології КДПУ імені В. Винниченка [1; 4].

Накопичення рейтингових балів відбувається за рахунок виконання
практичних, дослідницьких, творчих, тренінгових завдань, розв’язання
психологічних задач, захисту модульної самостійної роботи або
індивідуального завдання до безвідривної педагогічної практики та інших
видів навчальної діяльності. Розроблені максимальні значення в балах за
кожний виконаний вид роботи, а також шкали, в межах якої студент може
отримати загальний залік.

Модульний та семестровий контроль реалізується через підрахунок
середньозваженого бала, котрий враховує бали за кожен модуль за
національною шкалою, час на засвоєння кожного модуля ( аудиторне
навантаження та самостійна робота) та кількість модулів ( спочатку за
одну чверть, потім за обидві одразу).

Оскільки при визначенні рівня знань студентів з психології активно
використовуються тестові завдання (як з окремих тем модулів, так і
комплексні), ми розробили цифрові показники для цього виду контролю.
Блок тестів складається з 20 завдань. Правильна відповідь на 18– 20
пунктів оцінюється за шкалою ECTS як АВ, відповідно: 17 – С; 15– 16 –
D; 11– 14 – Е; 6– 10 – FХ; 0– 5 – F.

Нагромаджувати бали для процедури рейтингового оцінювання студентів
можна за рахунок присвоєння кожному виду роботи максимальних цифрових
значень. “Реєстр вартості” видів навчальної діяльності – прерогатива
викладача, який враховує трудомісткість завдань, науковий рівень та
ступінь самостійності виконання, форму та строки звітності та ін.

При організації навчального процесу за кредитно-модульної системою
суттєвого значення набуває проблема комп’ютеризації. Широке використання
персонального комп’ютера уможливить самостійне опанування навчального
матеріалу, самоконтроль та корекцію його результатів, виконання
тренувальних вправ з оптимізації розвитку тих чи інших психічних
процесів, впровадження інтерактивного тестування, психологічної
діагностики, дистанційного психологічного консультування, рефлексивних
співбесід у режимі on line з оперативним зворотним зв’язком та ін. На
часі створення інтерактивного методичного комплексу забезпечення
дисципліни та комп’ютерних класів для проведення занять із психології.

Змістовна та структурна перебудова викладання предмета “Психологія” може
трансформувати цю гуманітарну дисципліну на цілісну, системно
організовану діяльність, у ході якої створюються соціально-психологічні
та інноваційно-педагогічні умови для успішного навчання й психологічного
розвитку особистості вчителя у вузівському освітньому середовищі.

Бібліографія

1. Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського
процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.) / За редакцією
В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш,
в.Д. Шинкарук, в.В. грубінко – тернопіль: вид-во тдпу імені В. Гнатюка,
2004.– 147 с.

2. Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її
інтеграції в європейський освітній простір./ Затверджено наказом МОН
України № 998 від 31.12.2004

3. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в
кредитно-модульній системі підготовки фахівців./ Затверджено наказом МОН
України № 48 від 23.01.2004.

 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020