Реферат на тему:
Культурний тезаурус як важлива частина ключової культурної компетенції
майбутніх учителів
З переходом у ХХІ століття наша держава висуває нові вимоги до
фахівців різних галузей, особливо в освітній сфері. Важливим фактором
гуманізації та гуманітаризації нашої освіти виступає особистість
майбутнього вчителя. Від рівня професійної підготовки вчителя залежить
розвиток інтелектуального потенціалу нашої нації, а також формування
особистості кожного громадянина нашої держави.
Сьогодні вища педагогічна освіта орієнтується на духовне, культурне та
емоційне збагачення майбутніх учителів, на залучення їх до світу
людських цінностей та спілкування в гуманістичному стилі. Всебічна
гуманізація та демократизація суспільства визначають культуру певним
ключем взаєморозуміння різних епох, засобом, за допомогою якого
суспільство “бачить себе збоку” [9,68]. Культура є джерелом та вершиною
людських діянь, досягнень людства. Особистість може існувати лише в
культурному середовищі, і навіть частковий занепад культури призведе до
втрати особистості своєї сутності.
Проблему загальної культури особистості, яка є актуальною у наш час,
досліджують багато вчених. У дослідженнях Т.Адуло, В.Біблера, Л.Буєвої,
С.Бистрицького, М.Гончаренка, М.Кагана, В.Семенова та ін. представлені
численні підходи до визначення сутності культури як соціокультурного
явища. Проблема культури особистості, базових основ культури людини
детально розкривається в наукових працях Ю.Аксенова, М.Боровика,
С.Бороніна, Н.Крилової, В.Чеснокова та ін. Особливе значення мають праці
вчених, присвячені дослідженню з питань культурного тезаурусу
особистості, а саме праці П.Браславського та С.Гольдштейна (дослідження
тезаурусу як певної системи знань), Г.Воробйова (теорія тезаурусів в
аналізі комунікацій), А.Каптерева та Ю.Караулова (тезаурус літературної
мови), А.Москвіної (антрополого-педагогічний тезаурус студентів),
Ю.Рождественського (загальноосвітній тезаурус), О.Шилової
(інформаційно-педагогічний тезаурус) [1-2;4-8;12].
Головним чинником становлення культури всього суспільства визнається
загальна культура особистості, що розглядається як необхідний комплекс
загальнокультурних знань, ціннісних уявлень, універсальних засобів
пізнання, мислення, форм практичної діяльності, без оволодіння якими
неможливі взаєморозуміння, взаємодія та гармонія особистості і
суспільства [3]. Жодна людина не народжується соціальною та культурною,
а стає такою лише в процесі своєї діяльності. Виховання особистості та
її подальша освіта є головним фактором оволодіння культурою та процесом
передачі культури від одного покоління іншому. Сьогодні лише освічена та
високоморальна, тобто культурна, людина здатна повноцінно виконувати
свої соціальні функції в суспільстві й одночасно реалізує себе в своїй
професійній діяльності.
Сьогодні мало хто буде не згодний з нами, що сучасне українське
суспільство переживає серйозну кризу національної культури. Припинили
своє існування численні палаци молоді, гуртки прикладного мистецтва та
художньої самодіяльності, і багато молодих талантів із-за цього
позбавлені нормальних умов для творчості. Дуже мало зараз на нашому
телебаченні каналів, де забезпечується передача національних культурних
цінностей. На жаль, сьогодні небагато молодих людей відвідують театри,
музеї, різноманітні виставки, читають класичну вітчизняну та зарубіжну
літературу. Найбільша перевага надається спілкуванню з друзями,
відвідування кінотеатрів, дискотек, вечірок та нічних клубів, захопленню
Інтернетом.
Ми бачимо, що сьогодні відбувається так звана “американізація”
культурних та духовних орієнтацій і цінностей студентів, а також значний
вплив на молодь культури Заходу. Телебачення, яке сьогодні є найбільш
популярним засобом масової комунікації, систематично транслює
американську культурну продукцію, художні фільми (так звані “бойовики”
та фільми в стилі “фентезі”), де переважають агресія, цинізм,
жорстокість, насильство, зображення сумнівних сцен “дорослого” життя і
т.д. Це формує викривлений світогляд та ціннісну дезорієнтацію студентів
і “продукує інформаційні віруси, котрі діють на психіку, як біологічні
віруси на тіло людини” [10,46].
Ключова культурна компетенція відіграє важливу роль у формуванні
професійної компетентності майбутнього вчителя. Культура посідає
найважливіше місце в процесі розвитку суспільства, бо саме вона є
початком людської діяльності. Культурні досягнення та цінності повинні
бути доступні кожній людині не лише в розумінні доступу до музейних та
бібліотечних цінностей, а й у розумінні розширення можливостей одержання
якісної освіти. Одночасно реалізовувати себе в соціальній діяльності та
повноцінно виконувати свої соціальні функції здатна лише високоосвічена,
високоморальна – тобто культурна людина.
Особливо значущим серед показників загальнокультурного розвитку
майбутніх учителів є їх культурний тезаурус – запас понять, що постійно
актуалізується, діє; культурна ерудиція молодої людини, що вбирає знання
про людину та навколишній світ; літературна начитаність та обізнаність у
галузі культури та мистецтва.
Поняття “тезаурус” є предметом дослідження багатьох наук – лінгвістики,
педагогіки, лінгвокультурології, психолінгвістики. У найбільш загальному
визначенні поняття “тезаурус” – це словник з семантичними зв’язками між
словниковими одиницями [2,17]. Іншими словами, тезаурус – це загальний
словниковий запас людини, що активно використовується нею в певній
галузі її професійної діяльності. Тезаурус можна розглядати як
універсальну модель термінологічної системи, а тому – як формальну
систему знань, що міститься в мові конкретної наукової галузі.
Типологічно тезаурус об’єднує в собі риси різних термінографічних джерел
[2,19].
Термін “тезаурус” широко використовується в лінгвістиці для позначення
спеціального типу словників, які в тій чи іншій мірі розкривають
“картину світу”, “мовну модель світу” [7,190].
Уперше поняття “тезаурус”, яке в перекладі з грецької мови означає
“скарбниця”, застосував у ХІІІ столітті італієць Брунетто Латіні, який
назвав так свою систематизовану енциклопедію. У лінгвістиці поняття
“тезаурус” застосував видатний мовознавець Л.Щерба в першому
споконвічному значенні цього слова – “сховище”, “скарб”. Ще найбільш
широке тлумачення цього поняття ми знаходимо у Г.Воробйова: “У словнику
російської мови тезаурусу більш усього відповідає одне із значень слова
“світ”: наприклад, світ підлітка, світ робота” [4,3].
Культурний тезаурус майбутнього вчителя – це світ його культурних
цінностей, це його “життєва скарбниця”, запас корисної інформації, яка
постійно поповнюється та служить інформаційною базою подальшої
педагогічної діяльності вчителя. Важливу роль у розвитку та формуванні
культурного тезаурусу майбутніх учителів відіграє мова. Мова є складовою
частиною культури, яку молода людина успадковує від своїх пращурів;
основним інструментом, завдяки якому молода людина засвоює культуру;
найважливішим з усіх явищ культурного порядку, бо якщо молода людина
хоче зрозуміти сутність культури – літературу, мистецтво, релігію,
науку, то вона повинна розглядати ці явища як певні коди, що формуються
подібно до мови [11,62]. Культура майбутнього вчителя розвивається в
“мовній оболонці”, і мова є найважливішим засобом формування та
існування знань студента про світ, розвитком його культурного тезаурусу.
Культурний тезаурус забезпечує майбутньому вчителеві здатність ефективно
вступати у відношення із зовнішнім середовищем, максимально швидко
адаптуватися та плідно функціонувати в ньому, ефективно вирішувати
складні завдання та бути мобільною людиною.
На формування культурного тезаурусу майбутніх педагогів впливає багато
різноманітних факторів, а саме: технологізація виробничих процесів,
всебічна інформатизація суспільства, глобалізація процесів людського
розвитку, професіоналізація та систематизація діяльності, формування
ринкових відносин тощо. Культурний тезаурус включає інформаційну
(комп’ютерну та мультимедійну) грамотність, мовну та мовленнєву
грамотність, правову та екологічну грамотність.
Таким чином, ми можемо зробити такий висновок, що культурний тезаурус
особистості майбутнього вчителя – це його культурна скарбниця, світ його
культурних та духовних цінностей, без яких він не може існувати в
сучасному суспільстві. Однією з найважливіших соціокультурних
характеристик сучасного українського суспільства є культурні потреби та
запити майбутніх педагогів. Сучасному суспільству потрібен не фахівець з
вузькими конкретними знаннями, а вчитель з глибокою професійною та
гуманітарною підготовкою, духовний світ якого сформований системою
культурних цінностей.
Література
Адуло Т.И. Культура, философия и духовный мир человека:
теоретико-методологический аспект. – Минск: Наука и техника, 1996. – 147
с.
Браславский П.И., Гольдштейн С.Л., Ткаченко Т.Я. Тезаурус как средство
описания систем знаний // Научно-техническая информация. – Сер. 2. –
1997. – № 11. – С. 16-22.
Бутенко Л.Л. Виховання загальної культури старшокласників засобами
мистецтва: Автореф…канд. пед. наук: 13.00.01. – Харків, 1994. – 14 с.
Воробьёв Г.Г. Теория тезаурусов в анализе коммуникаций // Семиотика и
информатика. – М.,1979. – Вып. 11. – С. 3-4.
Гончаренко М.В. Культура і творча активність особи. – К.: Знання, 1983.
– 47 с.
Каган М.С. К вопросу о понимании культуры // Философские науки. – 1989.
– № 5. – С. 78-81.
Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного
языка. – М.: Наука, 1981. – 320 с.
Крылова Н.Б. Культурология образования. – М.: Нар. образование, 2000. –
272 с.
Культурология: ХХ век: Антология. – М.: Юрист, 1995. – 703 с.
Ліщинська О. Екологія інформаційного простору // Соціальна психологія. –
2003. – № 2. – С. 46-52.
Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. пос. для студ. высш. учеб.
заведений. – М.: “Академия”, 2001. – 208 с.
Семёнов В.С. Культура и развитие человека // Вопросы философии. – 1982.
– № 4. – С. 15-29.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
