Реферат на тему:
Соціальні фактори формування навчально-пізнавальної діяльності
інженерів-педагогів у процесі навчання
Найважливішою характеристикою того чи іншого проміжку життєвого шляху
людини є її соціальний статус, тобто об’єктивне положення в системі
взаємовідносин з іншими людьми, у суспільстві, що визначає і специфічну
позицію особистості по відношенню до навчання на різних етапах життя.
Для першокурсника головним є його новий соціальний статус, відмінний від
шкільного. Вчорашній абітурієнт перетворюється в своєрідний
інженерно-технологічний об’єкт, яким можна керувати за допомогою
зовнішніх впливів, нових технологій, загальних стандартів. На молодших
курсах студент прагне до самовизначення, що пов’язано з потребою знайти
своє місце в студентському колективі. Дослідники говорять про те, що всі
ці зміни потреб пов’язані спочатку з новою соціальною позицією молодої
людини, а потім з його позицією в колективі одноліток і, зрештою, з
позицією майбутнього члена суспільства [1, 4].
Відомо, що підготовка інженера-педагога залежить від його
професійно-педагогічної, зокрема психологічної, спрямованості.
Професійно-педагогічну спрямованість психологи трактують як систему
особистісних якостей, які визначають стійке, усвідомлене, активно-дійове
ставлення до педагогічної праці сьогоднішнього студента. З погляду
М.І.Дяченка і Л.О.Кандибовича – це розуміння та внутрішнє сприйняття
мети й завдань професійної педагогічної діяльності, ідеалів, настанов,
поглядів, що характеризуються ”стійкістю (нестійкістю), домінуванням
суспільних вузько особистісних мотивів, далекою або близькою
перспективою” [2, 274]. Професійно-педагогічну спрямованість дослідники
розглядають переважно як систему особистісних якостей, які визначають
внутрішнє розуміння мети й завдань педагогічної діяльності та які
залежать від характеру провідного мотиву в структурі мотивації
майбутнього педагога. Тому необхідна особистісно – орієнтована філософія
освіти, яка спрямована на створення належних умов для творчого розвитку
психіки студента та задоволення його потреби в самоствердженні,
самореалізації і самоактуалізації у навчально-пізнавальній діяльності.
І.Зязюн відзначав, що найважливішим у цьому підході є не формування в
майбутніх фахівців “окремих нормативних знань, а механізмів самоучіння,
саморозвитку, самовиховання з урахуванням максимального вияву
індивідуальних здібностей кожного учня” [5, 6].
Ряд учених [1, 4, 6] стверджують, що на формування особистості
майбутнього викладача суттєво впливає цикл психологічних навчальних
дисциплін та усвідомлення студентами їхньої значущості в професійному
становленні. Такий цикл має сприяти студентам у формуванні мотивів і
мотивації навчально-пізнавальної та первинної мотивації професійної
діяльності, визначенню та усвідомленню ними смислу й кінцевого
результату своєї навчально-пізнавальної діяльності та формуванню
первинних професійних інтересів, навичок і вмінь; застосуванню отриманих
професійних знань, навичок і вмінь у навчально-пізнавальній і майбутній
професійній діяльності; максимальній їх самоактуалізації у навчальному
процесі та активній життєдіяльності.
З психологічного погляду мета діяльності – це усвідомлення особистістю
її майбутніх результатів. Ми будемо виходити із загального положення про
те, що при організації навчально-пізнавальної діяльності студентів
викладач відтворює досвід пізнавальної діяльності, що становить єдність
знань, переконань і практичних дій людини.
У залежності від ступеню розвитку названий якостей у людини створюється
уявлення про себе як про особистість. Великі можливості для формування
мотивації навчання має і сам процес навчально-виховної роботи у ВНЗ.
Головне в цій роботі – постійно створювати умови для того, щоб
підвищувати самооцінку студента, переконати його в реальності та
здатності робити успіхи в навчанні та дослідницькій роботі, а пізніше і
у викладацькій. Особливо велике значення для вирішення цієї проблеми має
індивідуальний підхід до студентів, розуміння внутрішнього світу кожного
студента, диференційна освіта кожного з них. Важливо так будувати
навчальний процес, щоб студент зміг виявити себе самостійною
особистістю, яка може оволодіти складними прийомами навчальної роботи,
знаннями не лише під керівництвом викладача, але й самостійно.
Психологічні дисципліни мають сприяти актуалізації у студентів
потенційних здібностей, навчити ефективно вчитися шляхом формування в
них змістовних мотивів і мотивації навчально-пізнавальної і майбутньої
професійної діяльності. Все це максимально сприяє перетворенню студентів
у інженерів-педагогів, які здатні будуть забезпечити навчально-виховний
процес на потрібному рівні.
Ще однією з умов досягнення успіху в навчальній діяльності є
перетворення студентів на активні постаті, на суб’єктів активної
психічної діяльності. В основі цієї активності лежить свідома мотивація,
яка спрямована на активну участь студентів у навчально-пізнавальній
діяльності. Ця активність виражається в тому, що майбутні
інженери-педагоги усвідомлюють цілі навчання, планують і організовують
свою діяльність, виявляють інтерес до професійних проблем і вміють їх
розв’язувати.
Детермінантами формування й розвитку пізнавальної активності особистості
інженера-педагога є зовнішні (статус особистості студента, форми
організації навчальної діяльності) та внутрішні фактори (мотиваційна та
інтелектуальна сфера, пізнавальний досвід, індивідуальний темп засвоєння
матеріалу), які є психологічними умовами активізації творчої
навчально-пізнавальної діяльності.
Експериментальне дослідження, проведене серед студентів Криворізького
технічного університету спеціальності “Професійне навчання”, дозволило
зробити такі висновки: провідними принципами активізації
навчально-пізнавальної діяльності є принципи проблемності, педагогічного
стимулювання, оптимальності, орієнтації на майбутню професійну
діяльність, коли студенти наполегливо й творчо вивчають ряд педагогічних
та технічних дисциплін, які знадобляться їм у майбутній діяльності
інженера-педагога. При цьому ключовим моментом є сумлінність,
посидючість, старанність, працездатність і творча самостійність.
Список літератури
1. Вітвицька С.С. Активні методи у навчанні педагогічним дисциплінам як
фактор підвищення професіоналізму у майбутніх вчителів:
Психолого-педагогічні фактори підвищення педагогічної майстерності
вчителя-вихователя: Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції
16-17 листопада 1995 р. – Житомир: ЖДПУ, 1995. – С. 82 – 84.
2. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы: Изд. 2-е,
перераб. и дополн. – Минск: БГУ, 1981.
3. Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к
педагогическому взаимодействию с учащимися. – М., 1990.
4. Система подготовки инженерных кадров в вузе / Денисенко Г.И., Бялик
О.М., Босый В.В. и др. – К.: Вища шк., 1987.
5. Сучасна освіта у контексті гуманістичної філософії // Діалог культур:
Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць / Ред.
кол.: І.А.Зязюн, С.О.Черепанова, Н.Г.Ничкало, В.Г.Скотний та ін. –
Львів: Світ, 1999. – Вип. 4.
6. Терещук Г.В. Педагогічна діагностика ціннісних орієнтацій молоді в
процесі її соціального і професіонального становлення // Педагогіка і
психологія. – 1996. – № 3. – С. 119 – 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
