UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСучасні педагогічні реалії: проблема важковиховуваності дітей (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2346
Скачало346
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Сучасні педагогічні реалії: проблема важковиховуваності дітей

 

Усе частіше у педагогіці використовуються терміни, якими

позначають соціально дезадаптованих дітей – „важковиховувані”,

„педагогічно занедбані”, „схильні до правопорушень”, „соціально

занедбані” – і традиційно пов’язують з кризовим підлітковим віком.

Педагогічний словник тлумачить „важковиховуваність” як „свідомий або

несвідомий спротив дитини цілеспрямованому педагогічному впливу,

викликаний найрізноманітнішими причинами, включаючи педагогічні

прорахунки вихователів, батьків, дефекти психічного і соціального

розвитку, особливості характеру, інші особистісні характеристики учнів,

вихованців, що ускладнюють соціальну адаптацію, засвоєння навчальних

предметів та соціальних ролей” [2, 152]. Незважаючи на те, що

детермінанти відхилень у розвитку особистості та її поведінці

багатоаспектні, причини виникнення такого явища коріняться вже у періоді

дошкільного дитинства. Так, видатний український педагог В.

Сухомлинський наголошував: „Важкою дитина стає саме в цьому віці – від

року до семи-восьми років” [3, 515]. Психологи наголошують, що

педагогічна занедбаність, яка виникла у дошкільний період на

поведінковому рівні, набуває новоутворень дидактичного рівня у молодшому

шкільному віці, переходить у соціально-педагогічну у підлітків (Р.В.

Овчарова).

 

Науковці одностайно стверджують: у дитинстві закладається

фундамент особистості – формуються її основні мотиваційні,

інструментальні та стильові риси, первинні етичні поняття та категорії,

здатність бачити прекрасне навколо себе. У свідомості дитини виникає

розуміння власних можливостей та свого місця в системі суспільних

відносин. Дитина поступово входить в суспільне середовище, формується як

особистість, яка постійно розвивається. Перетворення людського

індивіда на особистість відбувається у процесі соціалізації.

Соціалізація, таким чином, є процесом входження дитини в

соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм і

правил поведінки, моральних цінностей – тобто всього того, що

складає культуру суспільства. Соціалізацію проходять усі діти,

починаючи з самого народження, набуваючи певної системи знань та уявлень

про соціальний світ, засвоюючи норми і правила поведінки у суспільстві,

оволодіваючи певними уміннями і соціальними навичками, культурою свого

народу.

 

Вікові особливості дітей-дошкільників – відкритість світу,

казково-міфічне світосприйняття, допитливість, значна емоційність,

навіюваність, сприйнятливість, здатність до наслідування, підвищена

рухова активність, наївність і безпосередність – створюють загрозу

закріплення та інтеграції негативних проявів. І якщо у цей

відповідальний і значущий період дитиною не займаються і не приділяють

їй достатньої уваги, виникають затримка і негармонійність розвитку,

неуспішність і непродуктивність діяльності, порушення у процесах

самовизначення, реалізації особистісного потенціалу, психологічна

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ