Реферат на тему:
Міжнародно-політичні конфлікти
Міжнародно-політичні конфлікти є невід`ємною складовою міжнародних
відносин, так як міжнародні відносини є частиною людської історії. Якщо
вони і могли будь-коли існувати одне без одного, то це було досить давно
і тривало відносно не довго. Та незважаючи на це, міжнародно-політичний
конфлікт, який повторювався на протязі багатьох тисяч років на
цивілізаційному, соціальному чи геополітичному підґрунті, є досить мало
вивченим. Це залежить від того, що не тільки методологічна, але і
політична позиція дослідників цієї проблеми змушує їх по-різному
відповідати на ті чи інші запитання. Власне тому видається незрозумілим
те, що деякі авторитетні дослідники вважають за недоцільне виокремлювати
міжнародні та міждержавні політичні конфлікти. Зрозуміло, що така
плутанина є наслідком не чітко сформульованого поняття політичних
відносин на міжнародній арені.
Не випадково саме поняття „міжнародний конфлікт” до сьогоднішнього дня
не має чітко визначеного змісту. Власне, у зв’язку з цим широкого
визнання та розповсюдження набуло формулювання американського вченого К.
Райта. Він не проводив чіткої межі між міжнародним та міждержавним
конфліктом, а визначав міжнародний конфлікт як „відносини між державами,
які можуть існувати між ними на всіх рівнях і у різній степені. З цього
випливає, що існує чотири стадії конфлікту:
усвідомлення несумісності;
зростання напруги;
тиск без застосування військової сили;
війна.
Конфлікт, в вузькому розумінні, це ситуація, в якій країни застосовують
певні дії одна проти одної.”[1,p.128-141 ]. При цьому , як правило,
велике значення надається тісній взаємодії конфлікту та співробітництва.
В такому контексті міжнародний конфлікт розглядається як елемент
механізму саморегуляції системи міжнародних відносин, робляться спроби
розкрити взаємозв’язок „ конструктивних” та „деструктивних” наслідків
міжнародного конфлікту. Отже, вважається, що сутність світової політики
– це конфлікт та його регулювання групами людей, котрі не визнають
загальної ролі верховної влади.
В останні роки закордоном спостерігається зниження інтересу до пошуку
універсального визначення поняття „ конфлікт”. Здебільшого це стосується
поняття міжнародного конфлікту.
На думку Л.Герасіної існує два найосновніших розуміння конфлікту:
„… зіткнення протилежних чи несумісних дій, інтересів, поглядів і
цілей окремих осіб, соціальних груп або спільнот, політичних партій чи
організацій, держав або їх спілок, різних соціальних ( політичних чи
економічних ) систем ( соціолітична інтерпретація ) ;
… найбільш гострий спосіб розв’язання значних суперечностей, що
виникають у процесі взаємодії, який полягає у протидії між суб’єктами
конфлікту…” [2, c.11].
Відповідно саме поняття міжнародно-політичний конфлікт виводиться або з
соціальної взаємодії, що має місце у конкретних історичних умовах, або ж
з психологічного стану групи.
В останні десятиліття поняття міжнародного конфлікту конкретизується,
деякі науковці вказують на його зв’язок з тою чи іншою соціальною
спільнотою. Ми ж будемо посилатись на розуміння міжнародно-політичного
конфлікту як зіткнення тих інтересів, що входять в систему владних
відносин між соціальними спільнотами, що взаємодіють на міжнародній
арені. Іншими словами, до числа міжнародно–політичних конфліктів слід
віднести не тільки ті, що є результатом власне політичної діяльності
держав та їх об`єднань, але і ті конфлікти, що зумовлені діями і інших
учасників міжнародних відносин, політичними аспектами будь-яких
(економічних, інформаційних, конфесійних, культурних, наукових і т.д.)
міжнародних відносин. Таке розуміння міжнародно-політичного конфлікту
дозволяє отримати, зафіксувати та використовувати як методологічні
орієнтири декілька висновків, що є суттєво важливими для вивчення як
внутрішніх, так і міжнародних політичних конфліктів, і відповідно самих
політичних відносин.
По-перше, поняття „міжнародно-політичний конфлікт” може бути застосоване
не тільки до конфлікту між державами, але і до конфлікту між будь-якими
соціальними спільнотами, що взаємодіють в системі владних відносин на
світовій арені.
По-друге, повне вивчення міжнародно-політичного конфлікту не може бути
обмеженим тільки виявленням його власного, внутрішньополітичного змісту
та функцій, передумов виникнення та вирішення, воно також не має
включати в себе визначення його місця та значення у внутрішній та
світовій політиці, їх вплив на ґенезу, суть та хід конфлікту.
По-третє, внаслідок цього відкривається принципово важлива можливість
”підведення спільного знаменника”, співставлення результатів, отриманих
внаслідок застосування кожного з існуючих та конкуруючих підходів, даних
багаточисельних національних та міжнародних дослідницьких центрів та
шкіл, що в своїй практиці використовують різноманітну методологію
вивчення як внутрішньополітичного так і міжнародного політичного
конфліктів.
По –четверте, чітко вказується спільний „знаменник”, що дає чіткі
орієнтири не тільки для теоретичного вивчення, але і для практичного
вивчення політичного значення будь-якого конфлікту.
Всі ці роздуми приводять до того, що видається неможливим не розглядати,
хоча б у загальному, взаємозв’язок внутрішньополітичного та
міжнародно-політичного конфліктів.
Як зазначалось раніше, в останні десятиліття політична наука зіткнулась
з великою кількістю надзвичайно гострих соціально-політичних конфліктів,
зростання кількості та інтенсивності яких є характерним для всіх сфер
життя, включаючи як внутрішні так і міжнародні відносини. Це пов’язано в
першу чергу з тим, що відбувся крах біполярного (двополюсного) світу,
для якого характерним було протиборство двох світових
соціально-економічних систем та, відповідно, двох наддержав: США та
СРСР. Але змінилась не тільки конфігурація системи міжнародних відносин,
кардинальні зміни відбулися і в самій основі світової політики, а також
у змісті і напрямку як співробітництва так і протистояння на світовій
арені. В цих умовах відбулося збільшення кількості учасників політичної
взаємодії на світовій арені; зазнав кардинальних змін і характер цієї
взаємодії; розпались старі та виникли нові державні
національно-територіальні та політичні утворення, в тому числі і такі,
що не мають чітко визначених кордонів, що могли б бути визнані
міжнародною спільнотою; виник цілий ряд нових держав та відбулась свого
роду реанімація деяких з них; все частіше у конфлікти втягується „третя”
сторона, що намагається скористатися послабленням учасників цих
конфліктів, або ж запобігти загрозі міжнародної безпеки.
Світова політична практика переконливо продемонструвала те, що і в
сучасному світі конфліктність виявляється як іманентна характеристика
міжнародних відносин, що не пов`язується лише з „боротьбою сил миру та
прогресу проти імперіалізму, колоніалізму та реакції” чи з
„протистоянням двох світових систем”, „двох наддержав” і т. п .
Міжнародні конфлікти , що мали місце в 90-х роках минулого століття в
Східній Європі, на Балканах, в Центральній Азії, Персидській затоці, на
Кавказі, та в багатьох інших районах земної кулі, в багатьох випадках
формально залишаючись ”війнами між країнами, що розвиваються”, по суті
були зіткненням інтересів різних політичних еліт, етнічних, конфесійних
та інших соціальних груп, що намагалися активно проводити свою політику
на міжнародній арені.
Основним завданням політичної науки, на сьогоднішньому, етапі є розробка
так званої „нормативної моделі” для вивчення політичного конфлікту.
Інструментальне та прикладне значення цього добре проглядається на
прикладі міжнародного політичного конфлікту. Ніхто не заперечуватиме
твердження про те, що міжнародні конфлікти, а особливо збройні,
приносять країнам-учасницям неоціненні втрати, що дуже часто загрожують
самому існуванню цих держав та їх населенню, знищують матеріальні та
духовні цінності, що створювались працею не одного покоління. Разом з
цим невміння чи небажання побачити зв’язок цих конфліктів з внутрішньою
та світовою політикою, виявити їх роль у перерозподілі чи збережені
влади, приводить до простих та логічних рекомендацій для політичної
практики. Їх суть зводиться до того, що треба рішуче усунути міжнародні
конфлікти з політики на світовій арені, закріпивши це рішення в
резолюції будь-якої авторитетної організації, як наприклад, ООН, ОБСЄ і
т.п.
Література
Q.Wrght Problems of Stability and Progress of International Relations –
Berkeley and Los Angelos 1954 University of California Press, Part III.
Politics and International Stability
Конфліктологія. За ред.Герасіна Л.М. Панова М.І.-Харків.:”Право”,2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
