Реферат на тему:
Дослідження розвитку вольової поведінки в онтогенезі
Проблема розвитку вольової поведінки в онтогенезі залишається
актуальною в сучасній психологічній науці. Її розробка дозволяє розкрити
механізми свідомої активності особистості, яка спрямована на взаємодію
зі зовнішнім світом та регуляцію своєї поведінки в ньому. Видатні
науковці підкреслюють важливе значення волі в період формування
особистості дитини, тому що її психологічні передумови включають
розвиток здібності до оволодіння своєю поведінкою та своїми психічними
процесами, внутрішньою саморегуляцією діяльності, подоланню перешкод у
досягненні мети, тобто механізми вольової поведінки [5, 10, 16, 2].
Таким чином, ними відзчається взаємозв’язок становлення волі та
формування особистості людини: особистість у своєму розвитку проходить
ряд вікових періодів, на кожному з яких вольові процеси відіграють
значну роль.
Огляд ряду вітчизняних досліджень, які присвячено цій проблемі, дає
можливість умовно виділити два періоди у вивченні стадій становлення
волі в онтогенезі.
До першого періоду можна віднести дослідження 60-70-х років 20-го
століття, в яких основна увага приділялася визначенню початкової стадії
становлення вольової поведінки. Так, окремі вчені початок розвитку волі
бачать у формуванні довільних рухів немовля [6], деякі співвідносять
його з раннім віком, коли дії дитини починають опосередковуватися мовою
дорослого [13] або відносять його до дошкільного віку, коли виникає
перша ієрархія мотивів, можливість діяти за зразком і дії дитини
приймають усвідомлений характер [10, 8]. Інші дослідники вважають, що
вольова регуляція починається з молодшого шкільного віку, коли дитина
стає здатною свідомо вибирати мету своїх дій і протистояти ситуативним
мотивам, свідомо керувати своїми пізнавальними процесами та діяльністю,
в тому числі й навчальною [2, 3, 4, 12, 16].
Таким чином, при визначенні стадій розвитку волі вітчизняні психологи
спираються на три основних фактори: розвиток мовлення, мотивації та
формування усвідомленості дитиною своєї поведінки.
Так, у зв’язку з розвитком мовленнєвої діяльності Боришевський М.І. [3]
виділяє дві стадії становлення волі в онтогенезі, вказуючи як на
значення зовнішнього мовного впливу дорослого під час формування
вольової поведінки дитини, так і на внутрішнє усвідомлене регулювання
нею засобами мови власних дій. Автор вважає, що перша стадія становлення
вольової поведінки здійснюється під впливом безпосереднього зовнішнього
контролю дорослого, який здійснюється вербально, й характеризує її, як
стадію виконавчого самоконтролю, яка відбувається у дітей до моменту
вступу до школи. Друга стадія формування волі, як відносно стійкої
якості, починається з молодшого шкільного віку й протікає одночасно за
двома напрямками: вироблення навичок здійснення самоконтролю й розвитку
внутрішніх спонукань до постійного контролювання власної поведінки,
спираючись на чіткі вказівки дорослого.
На думку ж Лаужикас І.П. [9], перша стадія розвитку волі зароджується ще
до появи мовлення. На цій стадії діти можуть здійснювати довільні
вчинки, які, однак, спонукаються миттєвими мотивами. Друга – є власне
вольовою й виникає з появою мовлення, в її основі лежать вчинки, які
здійснює дитина при усвідомленні мотивів. У зв’язку з цим, для
формування вольової поведінки дитини вчений пропонує використовувати
мовні висловлювання, які необхідно включати в різні види діяльності –
ігрову, трудову, навчальну.
Освітлюючи результати своїх досліджень, Мухіна В.С. [11] чітко не
виділяє стадії розвитку волі, але відмічає, що мовлення не відразу
набуває в поведінці регулюючого значення: дитина опановує навичками
словесного напрямку й регулювання власної діяльності, використовуючи ті
форми керування поведінкою, які раніше до неї застосовували дорослі,
тобто становлення вольової поведінки залежить від формування навичок
мовленнєвого планування й регуляції своєї діяльності.
Таким чином, вчені відмічають зв’язок процесів розвитку волі й мовлення,
але в той же час залишається практично не вивченим взаємозв’язок
мовленнєвої та вольової діяльності в динаміці їхнього розвитку в
онтогенезі.
Інше розуміння стадій розвитку волі у Баканова Е.Н. [1], яке ґрунтується
на тому, що формування вольової поведінки пов’язано зі становленням
мотивації діяльності й відбувається протягом усього життя людини. У
зв’язку з цим дослідник виділяє п’ять стадій становлення волі. Початкова
– стадія довільних рухів – виявляється в дитинстві, коли здійснювані
рухи пов’язані з надбанням сигналів умовного значення. Їх автор вважає
найпростішою формою вольового акту. Друга – стадія натуральної
супідрядності мотивів – з’являється у дитини раннього віку. Вона
передбачає вибір дітьми більш важливого мотиву та утримання його в
момент подолання перешкод: дитина може продовжувати вимагати іграшку,
яка сподобалася, навіть якщо забрати її з поля зору або переключити
увагу малюка на інший предмет. У віці 3-4 років, як стверджує психолог,
відбувається перехід від стадії натуральної супідрядності мотивів до
третьої – стадії цілеполягання, в якій спонукання «прив’язується» до
проміжного результату діяльності. Процес цілеполягання виникає під час
гри, тому що в ній уперше з’являється мета й супідрядність мотивів, за
рахунок чого досягається найбільша сила вольової регуляції при подоланні
труднощів. На четвертій стадії – ціле-мотиваційного контролю –
спонукання до дії відбувається через усвідомлення мотивів і приведення
їх у зв’язок із засобами та метою. Вона проявляється починаючи зі
старшого шкільного віку в зв’язку з розвитком здатності усвідомлювати
мотиви своєї поведінки, тобто коли мета стає життєвою й зростає
значимість її наслідків, коли виникає необхідність у звіті за свої дії
та вчинки. І остання – стадія «свободи волі» – припускає осмислення всіх
зв’язків виконуваної діяльності: правильну постановку мети, вибору
засобів для її досягнення та передбачення всіх результатів при
досягненні мети.
У цілому, автор стверджує, що охарактеризовані ним стадії розвитку волі
являють собою ієрархічну єдність, вони опосередковуються й
трансформуються при переході на більш високий рівень.
Дослідження початку 90-х років минулого століття становлять другий
період розробки проблеми розвитку вольової поведінки.
Наприклад, Смирнова Е.О. [14] розглядає розвиток волі в ранньому
онтогенезі як єдність становлення власних прагнень, бажань дитини,
їхньої усвідомленості й стійкості. Психолог виділяє п’ять етапів
розвитку вольової поведінки, вважаючи, що вони визначаються специфічним
для кожного віку змістом мотивів діяльності дитини та формами
опосередкування її поведінки в спільній життєдіяльності з дорослим. Як
перший етап становлення довільності поведінки автор розглядає появ
перших рухів немовля, спрямованих на предмет. На другому етапі мотивація
поведінки дитини (після року) викликається словом дорослого, котре
виступає як засіб фіксації дії та оволодіння власною поведінкою, й яке
має форму осмисленого виконання інструкцій дорослого. На третьому етапі
вольові дії молодшого дошкільника (3-4 року) опосередковуються образом
дорослого та ігровою роллю. Наступний етап розвитку волі Смирнова Е.О.
пов’язує з формуванням умінь співвідносити свою поведінку з правилами у
дітей 4-5 років. І тільки на останній стадії розвитку вольової поведінки
дитина старшого дошкільного віку може самостійно усвідомлювати та
мотивувати свою поведінку без участі дорослого. Дослідник робить
висновок про те, що мотивація та усвідомленість виступають єдиним цілим
у становленні вольової поведінки дошкільника. А для того, щоб дія стала
усвідомленою, вона повинна здійснюватися в контексті значущих для дитини
мотивів, які є власне її, а не нав’язані дорослим.
Саме осмисленість діяльності, усвідомлення дитиною себе як суб’єкта
діяльності виділяється як показник розвитку волі Кожариною Л.А. [7],
котра описує чотири стадії становлення вольової поведінки людини. Перша
виявляється у дітей молодшого дошкільного віку, і полягає в розвитку
вмінь усвідомлювати правила поведінки, орієнтуватися на них, помічати
свої та чужі їх порушення в різних ситуаціях. На другій стадії, у
середньому дошкільному віці, дитина може зрозуміти ситуацію за допомогою
дорослого. Дошкільники цього віку вже можуть аналізувати власні дії, які
виконують за інструкцією або правилами, заданими дорослими. На третій –
в старшому дошкільному віці відбувається самостійне осмислення дитиною
ситуації та себе в ній. Формується здатність стати на позицію дорослого
й оцінити свою поведінку або діяльність мовби з його погляду. До семи
років діти досягають четвертої стадії розвитку вольової поведінки, на
якій вони здатні володіти не тільки собою, а ситуацією в цілому,
повністю усвідомлювати свою поведінку та можуть передбачати результати
своєї діяльності.
Особливий інтерес викликає робота цього періоду Шульги Т.І. [15], котра
вважає, що становлення вольової регуляції поведінки проходить ряд
стадій, які послідовно ускладнюються. Вони на кожному віковому етапі
мають специфічні характеристики, а з розвитком стають більш гнучкими,
допомагаючи людині адекватно керувати своєю поведінкою. Автор описує
стадії розвитку волі, співвідносячи їх з етапами розвитку особистості в
онтогенезі. Першу стадію вольової регуляції поведінки автор називає
«праособистісною (або суб’єктною) довільною регуляцією», яка дозволяє
дитині вчитися керувати (опановувати керуванням) своєю активністю,
сприяє формуванню її вольових якостей у ранньому та дошкільному віці.
Друга стадія – це «особистісна довільна саморегуляція», котра дозволяє
усвідомлено керувати собою, своїми пізнавальними процесами, поведінкою
протягом молодшого шкільного і підліткового вікових періодів;
виявляється в досягненні самостійно поставлених цілей, у подоланні
перешкод і труднощів, у виробленні власних способів регулювання своєї
поведінки тощо. Третя – це стадія «особистісного рівня довільної
регуляції», тобто власне вольової регуляції, яка характеризується
високою зрілістю в оволодінні засобами досягнення цілей, саморегулювання
діяльності та поведінки в підлітковому і старшому шкільному віці. Отже,
становлення волі в онтогенезі науковцем розуміється як проходження ряду
стадій, які послідовно ускладнюються та пов’язані з віковими етапами
психічного розвитку, між якими зберігається внутрішня наступність, що
дозволяє розглядати її онтогенез як поступовий, розгорнений у часі
процес, який характеризується все більш складними формами поведінки.
Таким чином, вітчизняні дослідники розглядають розвиток вольової
поведінки в онтогенезі як процес, що проходить ряд стадій, які поступово
ускладнюються. При їх визначенні вчені спираються на встановлений
взаємозв’язок особливостей сформованості вольової поведінки, яка
пов’язана з розвитком мотиваційної сфери людини, з усвідомленням нею
своєї поведінки, з мовним процесом. Ними пропонується різна кількість
стадій у залежності від розуміння значимості того або іншого
взаємозв’язку.
Література:
1. Баканов Е.Н. Стадии развития волевых процессов // Вестник
Моск. ун-та: психол. – 1997. – № 4. – С. 12-22.
2. Божович Л.И. Развитие воли в онтогенезе // Формирование
личности в онтогенезе. – М.: АПН СССР, 1991. – С. 104-142.
3. Боришевский М.И. Психологические условия формирования
самоконтроля в поведении младших школьников: Автореф. дис… канд. психол.
наук: 19.00.07 / – М., 1966. – 21 с.
4. Венгер А.Л. Особенности детерминации действий в младшем
школьном возрасте // Вопр. психол. – 1975. – № 3. – С. 140-141.
5. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Педагогика,
1983. – Т.3. – 367 с.
6. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2 т. –
М.: Педагогика, 1986. – Т.2: Развитие произвольных движений. – 296 с.
7. Кожарина Л.А. Становление произвольного поведения в
дошкольном возрасте: Автореф. дис… канд. психол. наук: 19.00.07 / – М.,
1992. – 18 с.
8. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у дошкольников. –
К.: Рад. шк., 1971. – 199 с.
9. Лаужикас И. Очерки по воспитанию воли учащихся: Автореф.
дис… д-ра пед. наук: 1.00.07 / – Вильнюс, 1967. – 61 с.
10. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. –
584 с.
11. Мухина В.С. Детская психология. – М.: Просвещение, 1985. –
272 с.
12. Особенности психического развития детей 6-7 летнего возраста
/ Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. – М.: Педагогика, 1988. – 135
с.
13. Психологія / Під ред. Г.С. Костюка: Гл. XII. Воля. – К.:
Рад. шк., 1968. – С. 387-421.
14. Смирнова Е.О. Условия и предпосылки произвольного поведения в
раннем и дошкольном детстве: Автореф. дис… д-ра психол. наук: 19.00.07 /
– М., 1992. – 37 с.
15. Шульга Т.И. Становление волевой регуляции в онтогенезе:
Автореф. Дис… д-ра психол. наук: 19.00.07 / – М., 1994. – 38 с.
16. Эльконин Д.Б. К вопросу о периодизации психического развития
в детском возрасте // Вопр. психол. – 1971. – № 4. – С. 6-20.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
