.

Нашому роду нема переводу: (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
563 4593
Скачать документ

Cценарій

на тему:

Нашому роду нема переводу:

Тема. Нашому роду – нема переводу

Мета: Розвивати почуття патріота свого краю, продовжувати ознайомлювати
учнів з культурною спадщиною рідного краю (традиціями, звичаями,
обрядами).

(Святково прибраний клас. Грає сопілка)

1-й уч. Сяду я над бором коло хати,

Пальці покладу на сопілчину.

Та й заграю про мої Карпати,

Ніби серцем трохи супочину.

2-й уч. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

3-й уч. Українська земле!

Де є краще? Де миліше,

Як не на Вкраїні?

Пісня на слова І.Франка “Чом, чом, земле моя?”

Учитель. Наші села, як люди – у кожного своя біографія, своя історія…

(Розповідь про Космач)

4-й уч. Село моє невідоме – та дарма.

Ну, а чого без нього були б варті

Ми з вами кожен зокрема.

Учитель. Сумна, трагічна історія нашої землі, нашої України. Скільки
разів топтали нашу землю чоботи чужинців, скільки разів червоніла вона
від крові і промокала від сліз! Україна! Європейські правителі мали за
честь одружуватися з українками. Так славнозвісна донька Ярослава
Мудрого вийшла заміж за короля Франції, а згодом стала правити цією
державою.

А звичайна дівчина Маруся із невеличкого містечка Богуслава, вчинила
героїчний подвиг, визволивши сотні бранців з турецької неволі.

А Настя Лісовська, донька священика із Рогатина, яка стала славнозвісною
Роксоланою, будучи далеко від рідної землі – скільки зробила для свого
краю!

Запряжені в турецькі аркани, брели у неволю кароокі вродливі дівчата,
високі чорняві хлопці… – краса цвіт України!

5-й уч. За рікою вогні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатство розграбили.

А миленьку в полон взяли

А в долині бубни гудуть

Бо на заріз людей ведуть.

Коло шиї аркан в’ється,

І по ногах ланцюг б’ється.

Пісня “Україночка”

Учитель. Всього було в нашій історії і високого і трагічного. Як ні один
інший народ у світі українці дорогою ціною: мільйонами синів і дочок,
заплатили за своє право на волю, за свободу, за вічну мрію про незалежну
Україну.

6-й уч. Вірш. “Україно, нене наша”.

Пісня “Червона калина”.

Учитель. Де б не жили ми, на Україні, чи за її межами, в Америці, чи в
далекій Австралії, кожному українцеві дороге і любе ім’я світлого генія.
Мученика і поета Тараса Григоровича Шевченка. У чорні часи української
історії, коли росій2ський царизм заборонив українську мову і вважав, що
українського народу взагалі не існує, поезія Шевченка закликала до
свободи і тепер нагадує кожному українцеві, хто він і якого роду.

7-й уч. Вірш “Шлях до Тараса” (Ю.Рибчинський).

Учитель. Рідна земля… По ній ми ступили перший крок. Ми не пам’ятаємо
його. Його пам’ятають наші батьки. Це вони – наші матері простягнули нам
руки, щоб ми маленькі не впали. Це вони – наші батьки дарують нам ту
першу стежину від рідного порога, і ту далеку дорогу у широкий світ.

1-уч. Вірш. “А я буду молитися” (Р.Купчинський)

Мама. Скільки цвіту в літнім гаї,

Стільки щастя Вам бажаєм,

А як більше буде треба,

Хай Господь дарує з неба!

Учитель. І де б не були ми, де б не жили ми, куди би нас не закинула
доля ми завжди думками линемо до рідної домівки, до рідної хати.

Пісня “Смерекова хата”, “Душі криниця”.

Учитель. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами.
Її незгасний вогник світиться теплом маминої любові, вірою в доброту,
людяність. Батькова хата увібрала радощі й жалі. Злагоди й клопоти. В
хаті пахне сушеними грибами, м’ятою та чебрецем.

2-й уч. Вірш “І досі спиться під горою”.

Учитель. В нашому народу є багато гарних звичаїв… У привітних
господарів збиралися сусіди, старші газди на посиденьки. Тут розказували
всякі бувальщини, байки, легенди.

А в довгі осінні та зимові вечори молодь збиралася на вечорниці. Тут
вони пряли, вишивали, співали, танцювали. А коли заходив піст –
Пилипівна, то вечорниці продовжувались. Але вже без танців.

Пісня “Зелене жито”.

Учитель. У кожній хаті коли підростала дівчина, мала бути скриня з
рушниками, сорочками. Дівчата самі пряли, ткали, вишивали рушники.
Сорочки.

3-й уч. Ой чи ти дівчино, чия ти?

Чи не вийдеш на вулицю гуляти?

4-й уч. Цілий вечір, аж до ранку я пряду.

Бо сорочки не маю до ладу.

5-й уч. Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала,

Та рушнички напряла.

Пісня “Вишиванка”

Учитель. Любов до матері тісно пов’язана з любов’ю до Батьківщини, до
своєї землі.

6-й уч. Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама і тато.

Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.

7-й уч. Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибрати, сину,

Вибрати не можна тільки Україну.

8-й уч. Любіть Україну к сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

1-й уч. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той гріх н серденько.

Тільки камінь має.

Учитель. Щовесни з далекого вирію до своїх гнізд повертаються птахи. У
високому небі аж ген під хмарами чути їхню пісню, як вони
перекликаються, курличуть… Це бузьки, а ще інакше журавлі, веселики.

2-й уч. Лиш навесні веселики вони,

А журавлями звуться восени,

Бо журяться, у вирій, летючи,

Бо не заміниш рідний край нічим.

Учитель. З давніх-давен, ці птахи були близькими сусідами людини. За
давнім повір’ям, якщо хтось зруйнує їх гніздо – то згорить хата. А чи
знаєте ви, що навіть птахи весною, коли повертаються до нас з вирію
набагато швидше, ніж восени. Коли відлітають. Наприклад лелеки летять до
вирію із швидкістю 150 км/год, а коли вертаються то вдвічі швидше.

3-й уч. Вірш “Облітав журавель”.

4-й уч. Із краю – вираю бузьки вилітають

До нашої хати дороги питають.

Учитель. Українці живуть в охайних, завше підтримуваних в чистоті хатах.
Господиня не лінувалася щосуботи помазати, побілити піч. А ще на комині
намалювати квіти, когутиків. До великих свят: Різдва та Великодня білили
хату. Святково прибирали. І неодмінно у вишити рушники. Це давній наш
звичай. Наш духовний батько Т.Шевченко, звертаючись до України, як до
матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід-схонця

Богу не молилась?

Чи та діточок непевних

Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв – це такий
же великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові.

Хліб і рушник – наші українські символи.

Хліб-сіль на вишиваному рушнику є високою ознакою гостинності нашого
народу.

З хлібом-сіллю зустрічають дорогих гостей.

Хлібом-сіллю на вишиваному рушнику благословляє мати своїх дітей на
подружнє життя.

Коли син вирушив з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як
оберіг від лиха.

Кого не хвилювала, не бентежила пісня, що облетіла увесь світ, створена
А.Малишком та П.Майбородою “Пісня про рушник”. Ця пісня стала народною.
Її співають і будуть співати допоки житиме народ наш український.

“Пісня про рушник”

Учитель. В українського народу є добрі традиції, гарні звичаї. В усіх
селах був і є звичай збиратися на толоку. “Без толоки – як без руки.

Ні хати не зробиш, ні сіна не скосиш!”

Пісня Вийшли в поле косарі”.

Учитель. За усіх часів і у в усіх народів було найбільшою святістю, коли
був хліб на столі. Ми знаємо як тяжко дістається хліб.

(Інсценіровка казки “Легкий хліб”).

Хліб шанували, любили і люблять. І цю любов до хліба передавали своїм
дітям, внукам.

8-й уч. Вірш “Буханець”

1-й уч. Не ми хліб носимо, а хліб нас.

2-й уч. Дурне сало без хліба.

4-й уч. Хліб – усьому голова.

5-й уч. (Дівчина тримає в руках колоски).

Як ти мене господарю збережеш,

То великі урожаї ізеберш –

Із одного мого колосочка

Виросте жита повна бочка.

Учитель. Не було на Україні села. А в ньому хати. Де б не палахкотіли
під вікнами мальви, чорнобривці.

Калина, верба, тополя, мальви – не уявити без них українського села.

Було неписаним правилом: будували хату і обов’язково садили біля хати
калину. Понад 100 нас пунктів на Україні носять назву калини. На планеті
існує понад 200 видів калини. На Україні росте 2 види. Іде весна-красна!
Посадіть і ви біля своєї хати калину!

…Колись, весною, як забіліють квіти на калині, дівчата ними коси
прикрашали. Не було й в народній медицині помітніших ліків від простуди
ніж калиновий чай. Калиновим цвітом чи ягодами прикрашають весільне
деревце, ставлять на самий вершечок. А як грає калинова сопілка! В
народі кажуть, що найкраще грає сопілка з маминої калини. З калини, яку
посадила мама!

(Грає сопілка).

Учитель. Ми живемо в непростий час. Час важкий, бо труднощі на кожному
кроці, криза в скопаміці зачіпає кожну людину, кожну сім’ю. Але ми
щасливі тим, що маємо Україну, відроджуються наші традиції, ми можемо
вільно ходити в церкву. Наших синів не відправляють в нові Афганістани
(Чічня), а служать в нас, на Україні, оберігають свою землю.

2-й уч. Вірш “Ой земля Афганістана”.

Пісня “Лелеченьки”

Учитель. Збулися пророчі слова Тараса Шевченка – щоб квітла і мужніла
наша Україна.

3-й уч. Вірш “Любіть Україну” (В.Сосюра)

Пісня “Ще не вмерла Україна”

і “Многая літа”

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020