UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українська мова – солов’їний спів (твір)
АвторPetya
РозділТвори шкільні
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9643
Скачало2697
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Твір

 

Українська мова – солов’їний спів

 

 

Українська мова – солов’їний спів

 

Моя рідна мово! Красо моя! Як мелодійно та лагідно ти звучиш, як

трепетно торкаєшся найтонших струн нашого серця. Ти схожа на чарівний

спів солов’я, який своєю піснею благословляє світанок. В тобі злилися

всі поривання людської душі: невтішний сум та безмежне щастя,

непримиренна ворожнеча та всепоглинаюча любов. І як же ти все це вміло

поєднуєш, створюєш з усіх цих тендітних поривів людської душі довершену

та досконалу мелодію!

 

В тобі, мово, мудрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу,

його щирість і безсмертя. Як я люблю зажуру дзвінких пісень і музику

слів твоїх! Мово рідна, ти – найбагатший і найнездоланніший у світі

скарб для свого народу.

 

Мово рідна, мелодійне звучання одного-однісінького твого слова зігріває

мою душу, наче ясне сонечко, і підносить мене на своїх дужих та вільних

крилах вище хмар.

 

Будь завжди, рідна мово! Живи вічно, віще слово, у поезії та прозі, в

щирій, задушевній розмові та молитві, пісні і в кожній людській душі!

 

Ти відцурався рідної країни,

 

Тепер в твоїй душі безладдя і руїни,

 

Ти не живеш, а лиш по світу ходиш,

 

Ніде ні спокою, ні щасті не знаходиш.

 

Ти до листочка доторкнешся – він зів’яне,

 

Ніхто і після смертні не пом’яне

 

Тебе. Ти проклятий навіки

 

І не шукай тепер цілющі ліки.

 

Тебе зневажили батьки і діти,

 

І не для тебе вже цвітуть пахучі квіти.

 

А сонечко сміється й землю щедро гріє,

 

Тобі ж ніщо на світі не зуміє

 

Зігріть той камінь, що у грудях б’ється,

 

І крижану ту кров, що в жилах твоїх ллється,

 

Ти осквернив, зневажив рідну мову,

 

Тепер пташину пісню світанкову

 

Ти не почуєш, ти глухий став

 

В провалля ти страшне й глибоке впав.

 

Ти відцурався рідного народу,

 

Тобі вже не побачити природу

 

Її чарівності, гармонії, єднання

 

Ти не збагнеш ні щасті, ні кохання,

 

Бо ти незрячий, ти сліпий навіки.

 

Вже не розкриються твої важкі повіки,

 

Твій дух слабкий, нікчемний, гордовитий,

 

До твого тіла каменем прибитий

 

Він не злетить у небо поміж хмари –

 

У нього буйні крила відібрали.

 

Він не спроможний більше мріяти, чекати,

 

Йому судилося заснуть і помирати.

 

Чому ти сам себе, немов катюга, стратив?

 

Чому ти віру, мужність, честь утратив?

 

Нема у тебе долі, лиш її шматки

 

Й ти чуєш вироку страшні рядки:

 

Ти винен – і нема пощади.

 

Бо не прощаємо зневаги ми і зради.

 

Віднині ти ніхто й ніхто тебе не знає,

 

Ніхто тебе не любить, не чекає.

 

Ти – привид безтілесний, тінь, що бродить світом,

 

Ніколи вже не стать тобі пахучим цвітом.

 

0

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ