Степко М.Ф., Клименко Б.В., Товажнянський Л.Л. 2004 - Болонський процес і навчання впродовж життя (книга)

Степко М.Ф., Клименко Б.В., Товажнянський Л.Л. 2004 – Болонський процес
і навчання впродовж життя

1 БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: СТВОРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Коротка хронологія

Болонський процес – це низка або сукупність заходів (зараз можна вже
казати про систему заходів) європейських державних установ (рівня
міністерств освіти), університетів, міждержавних та громадських
організацій, які мають відношення до вищої освіти, спрямованих на
досягнення цілей, сформульованих у Болонській декларації (Bologna,
19.06.1999).

Болонський процес має свою передісторію, у якій виділяються принаймні,
три етапні заходи:

1. Прийняття Великої Хартії Університетів – Magna Charta Universitдten,
(Bologna, 18.09.1988).

2. Прийняття Лісабонської Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої
освіти у європейському регіоні (Lisboa, 11.04.1997).

3. Прийняття Сорбонської декларації про гармонізацію архітектури
європейської системи вищої освіти (Paris, 25.05.1998). Загальновизнано,
що початок Болонському процесові дала офіційна зустріч (19.06.1999)
міністрів, які відповідали у той час за вищу освіту у 29 країнах Європи.
Ця зустріч ознаменувалася прийняттям спільної декларації, започаткувала
регулярні – через кожні два роки – зустрічі (конференції) міністрів
освіти європейських країн, які залучилися до процесу створення
європейського простору вищої освіти, закликала університети та неурядові
європейські організації, які мають відношення до вищої освіти,
приєднатися до цього руху.

У Болонській декларації застосовується теза про створення або заснування
європейського простору вищої освіти (“… constructing the European area
of higher education”, “… to establish the European area of higher
education”). Треба відзначити, що у передостанньому абзаці Декларації
мова вже йде про консолідацію європейського простору вищої освіти
(“…to consolidate the European area of higher education”). Об’єктивне
існування такого простору вже зараз, навряд чи у когось викликає сумнів.
Очевидно, що, кажучи про створення європейського простору вищої освіти,
автори декларації мають на увазі зближення систем освіти різних
європейських країн, сприяння мобільності студентів та викладачів,
сприяння європейській співпраці у галузі вищої освіти, в першу чергу, з
точки зору з підвищення якості освіти. Про це свідчать конкретні цілі,
сформульовані у Декларації. Цілі (зобов’язання), проголошені в
Декларації, не дають жодних підстав вважати Болонський процес рухом до
уніфікації освітніх систем і методів організації навчального процесу.

Офіційні документи, що були прийняті на регулярних конференціях
міністрів освіти європейських країн (Прага’2001 та Бер-лін’2003),
містять аналіз ходу виконання зобов’язань, зазначених у Декларації 1999
р. та уточнюють основні положення процесу на базі досвіду, набутого за
роки, що минули після попередньої зустрічі, а також формулюють нові
завдання на найближчий та довготривалий періоди.

Дворічні проміжки між зустрічами міністрів насичені великою кількістю
зустрічей, конференцій, семінарів, присвячених різним аспектам
Болонського процесу. Вражає величезна кількість офіційних документів,
опублікованих робочими групами Генерального Директорату з питань
культури та освіти Європейської Комісії, Європейського Фонду Освіти та
інших недержавних європейських організацій, причетних до освіти.

Серед цих документів треба відзначити звіти експертів “Trends-I”,
“Trends-II”, “Trends-Ш”, які були підготовлені на замовлення CRE –
асоціації ректорів європейських університетів та EUA

– асоціації європейських університетів за фінансової підтримки EU

– Європейського Союзу відповідно до Болонської (Bologna, 19.06.1999),
Празької (Prague, 18 – 19.05.2001) та Берлінської (Berlin, 19 –
20.05.2001) конференцій європейських міністрів, відповідальних за вищу
освіту.

Етапне значення має Конференція керівників університетів та
представницьких організацій європейських вищих закладів освіти у м.
Саламанка, Іспанія, на якій було підтверджено підтримку європейськими
вищими навчальними закладами основних принципів Болонської декларації та
проголошено про створення Європейської асоціації університетів – EUA
(Salamanca, 29 – 30.03.2001).

PAGE 7

Велику вірогідність набути офіційний статус мають висновки та
рекомендації численних конференцій та семінарів експертів, зокрема,
Гельсінського семінару з проблем ступеня бакалавра (Helsinki, 16 –
17.02.2001).

Magna Charta Universitatum

Наприкінці другої декади вересня 1988 року найстаріший у Європі
Болонський університет святкував своє 900-річчя – подію планетарного
масштабу. На свята приїхали ректори більш ніж 300 ректорів університетів
Європи (і не тільки Європи), найвідоміші та найвпливовіші релігійні,
громадські та політичні діячі, діячі культури і освіти з багатьох країн
світу. Серед присутніх були Папа Римський Ян-Павел ІІ, мати Тереза,
Далай-лама та багато інших VIP персон. Святкування супроводжувалися
численними зустрічами, консультаціями, прийомами, семінарами. До цієї
події експертами було підготовлено та узгоджено документ, який 18
вересня в урочистій обстановці підписали присутні на святкуванні ректори
європейських університетів. Його за аналогією з визначним середньовічним
документом, відомим, як Magna Charta Libertatum – Великою Хартією
Вольностей було названо Magna Charta Universitatum – Велика Хартія
Університетів. У Хартії проголошено фундаментальні принципи, які зараз і
назавжди, як там сказано, повинні бути основою призначення
університетів. Наведемо сформульовані у Хартії принципи.

1. Університет – це автономний інститут в серці суспільства, що має
особливу організацію внаслідок свого положення і історичного надбання.
Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень
і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання
в університетах повинні бути морально і інтелектуально незалежними від
будь-якої політичної і економічної влади.

2. Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути
нероздільні, щоб навчання не відставало від суспільних потреб, що
міняються, і прогресу наукових знань.

3. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування
університету; і уряди, і університети, в межах своєї компетенції,
повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу.
Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритими для діалогу,
університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до
передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і
студентів, що здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями. 4.
Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його
постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення
він, стираючи географічні і політичні бар’єри, підтверджує життєву
необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на
одну. У Хартії сформульовано наступні засоби втілення в життя зазначених
вище фундаментальних принципів.

1. Щоб зберегти свободу в дослідженнях і навчанні, способи реалізації
цієї свободи повинні бути доступні всім членам університетського
співтовариства.

2. Підбір викладачів і регулювання їх статусу повинні відповідати
принципу нероздільності досліджень і навчання.

3. Кожний університет повинен, з урахуванням конкретних обставин,
забезпечувати захист свобод студентів; студентів повинні влаштовувати
умови, в яких вони розвивають свою культуру і навчаються, що і є їх
головною метою.

4. Університети, особливо в Європі, вважають взаємний обмін інформацією
і документацією, спільні проекти з метою розвитку освіти важливими
чинниками постійного прогресу знань. Отже, як і в ранні роки своєї
історії, університети заохочують мобільність студентів і викладачів;
більш того вони вважають загальну політику еквівалентності статусу,
титулів, екзаменів (без упередження до національних дипломів) і
присудження стипендій істотним чинником для виконання їх високої місії в
нинішніх умовах.

Велику Хартію перекладено на велику кількість мов світу. Офіційні
переклади контролює Наглядова рада (Magna Charta Observatory),
президентом якої є професор Фабіо Роверсі-Монако -ректор Болонського
університету у далекому 1988 році. Приємно усвідомлювати, що існує
офіційний переклад й на українську.

PAGE 9

Хоча Magna Charta Universitatun була проголошена за 11 років до появи
самого поняття Болонського процесу, вона є невід’ємною складовою
процесу, посилання на Magna Charta міститься і у тексті Болонської
декларації і в подальших документах.

Лісабонська конвенція

Цей документ (до речі – єдиний офіційний документ у контексті
Болонського процесу, до якого приєдналася Україна) було розроблено і
прийнято під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО. Цей міждержавний документ
було підписано Україною разом з іншими країнами 11 квітня1997 р.
Верховна Рада України ратифікувала цю угоду 12 грудня 1999 р. Конвенція
набула чинності на території України 1 червня 2000 р.

Цікаво, що, незважаючи на інтеграційні процеси у Європі, декілька країн
Європейського Союзу ще не приєдналися до цієї конвенції. Бельгія,
Греція, Ірландія та Іспанія конвенцію не підписали (за станом на
12.01.2004 р.), а Германія, Голандія, Італія та Фінляндія, хоча її
підписали, але не ратифікували.

У Конвенції сформульовано основні терміни щодо визнання кваліфікацій з
вищої освіти у європейському регіоні, визначено компетенцію державних
органів, основні принципи оцінки кваліфікацій тощо.

Очікуване приєднання України до Болонського процесу у 2005 році вимагає
ретельного вивчення і пристосування національної системи вищої освіти до
положень та визначень Лісабонської конвенції.

Сорбонська декларація

Цей документ було підписано 25.05.1998 р. на ювілеї Паризького
університету міністрами освіти чотирьох країн (Велика Британія, Італія,
Германія, Франція).

У “Спільній декларації про гармонізацію архітектури системи європейської
вищої освіти” міністри чотирьох провідних країн ЄС, заявили, що Європа
“вступає в період великих змін в освіті й умовах праці,
диверсифікованості курсів професійних кар’єр, коли освіта і навчання
впродовж життя стають явною необхідністю.

Поява Сорбонскої декларації викликало почуття здивування не тільки в
академічному співтоваристві, але й у Європейській Комісії, а також у
міністрів освіти інших держав-членів ЄС. Уявлялося майже неймовірним,
щоб країни, які настільки традиційно різняться, пішли шляхом
гармонізації своїх систем освіти. Цей документ треба розглядати як
такий, що надав первинного поштовху процесу консолідації Європейського
простору вищої освіти у контексті загальноєвропейського процесу і який
пізніше отримав назву Болонського.

Болонська декларація “ТЬе European Hiigher Education Area”

Позитивна реакція на Сорбонську декларацію дозволила перейти до більш
широких дій. За запрошенням італійського міністра освіти у Болоньї 19
червня 1999 року відбулася зустріч його колег з 29 європейських країн.
Основою дискусії учасників стали Сорбон-ська декларація і дослідження
експертів “Тренди в європейських навчальних структурах” (яке згодом
отримало назву “Trends-I”), висновки якого свідчать про наявність
суттєвих розбіжностей у структурах європейських програм і ступенів. На
відміну від Сорбо-нскої декларації, де мова йде про гармонізацію, у
згаданому дослідженні трендів і самій Болонскій декларації дане поняття
(яке викликало, до речі, негативну реакцію) не використовується. Тут
мова вже йде про “дії, що можуть сприяти необхідній конвергенції і
більшій прозорості кваліфікаційних структур у Європі”.

Декларація, яка була проголошена і підписана міністрами освіти у
Болоньї, започаткувала на офіційному рівні процес створення (побудови,
утвердження, консолідації) європейського простору вищої освіти.
Переймаючись проблемами конкурентноздатності та привабливості
європейської системи вищої освіти, міністри проголосили цілі, які, на їх
погляд, є першорядними і які мають бути досягнуті в межах першого
десятиліття ХХІ сторіччя. Наведемо сформульовані у Декларації цілі.

• Прийняття системи прозорих та порівнянних ступенів, зокрема, за
допомогою додатку до диплома, з метою полегшення працевлаштування
громадян Європи і міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої
освіти.

PAGE 11

• Прийняття системи, заснованої на двох основних циклах (undergraduate
and graduate). Доступ до другого циклу навчання повинен вимагати
успішного завершення першого циклу тривалістю мінімум 3 роки. Ступінь,
що здобувається після першого циклу, повинна відповідати європейському
ринку праці як достатній рівень кваліфікації. Другий цикл повинен
закінчуватися ступінню магістра і / або ступінню доктора, як в багатьох
європейських країнах.

• Запровадження системи кредитів – подібної ECTS система – як засобу
підвищення мобільності студентів. Кредити можуть також набуватися поза
сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано
відповідними Університетами.

• Сприяння мобільності через усунення перешкод ефективному здійсненню
свободи пересування, приділяючи особливу увагу:

– студентам, щоб вони мали доступ до навчання та інших освітніх послуг;

– викладачам, дослідникам і адміністративним працівникам для визнання та
збільшення обсягу часу на дослідження, викладання та навчання без
ураження своїх законних прав.

• Сприяння європейській співпраці в забезпеченні якості освіти,
порівнянних критеріїв і методологій.

• Сприяння розвитку європейської складової у вищій освіті, особливо
відносно розробки навчальних планів, співпраці між навчальними
закладами, розробки схем мобільності і інтегрованих програм навчання і
досліджень.

Як бачимо, сформульовані цілі мають дуже загальний вигляд. Міністри,
мабуть цілком свідомо, уникали конкретних формулювань, враховуючи
суттєві розбіжності освітніх систем країн-учасників. Вважалося, що
шляхом копіткої праці будуть знайдені компромісні рішення, у першу
чергу, за рахунок швидкої позитивної реакції університетів та на їх
вагомий внесок в досягнення успіху Болонської ініціативи. Але,
незважаючи на активну діяльність учасників, вагому ресурсну підтримку та
оптимістичні заяви міністрів на зустрічах, які стали регулярними, процес
просувається досить повільно.

Саламанкське звернення

Конференція керівників університетів та представницьких організацій
європейських вищих закладів освіти, яка була скликана у відповідь на
заклик Болонської декларації, відбулася у м. Саламан-ка, Іспанія (29 –
30.03.2001).

На конференції було підтверджено підтримку європейськими вищими
навчальними закладами основних цілей Болонської декларації та
проголошено про створення Європейської асоціації університетів – ЕиА .

У підсумковому документі – Зверненні Саламанкської конференції
європейських закладів вищої освіти “Формування європейського простору
вищої освіти” було підкреслено, що одним з найважливіших чинників
розвитку системи вищої освіти є академічна свобода і автономія
університетів, у поєднанні з їхньою відповідальністю перед суспільством
за якість освіти та наукових досліджень. Як зазначено у Зверненні “…
університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати свої
пріоритети в навчанні й провадженні наукових досліджень, розподіляти
свої ресурси, профілювати свої програми й встановлювати свої критерії
для прийому професорів і студентів”. І далі: “Плани завершення створення
європейського простору вищої освіти залишаться невиконаними або
призведуть до нерівної конкуренції, якщо в багатьох країнах будуть
здійснюватися безпосереднє регулювання, детальний адміністративний і
фінансовий контроль стосовно вищої освіти”.

Наголосивши, що “… якість – головна умова для довіри, доречності,
мобільності, сумісності й привабливості в Європейському просторі вищої
освіти”, європейські ректори вбачають гарантії якості у конкуренції, яка
“… не відкидає співробітництва і не може бути зведена до концепції
комерції”.

Наприкінці Звернення ректори підтвердили “… свою здатність і
готовність ініціювати та підтримувати прогрес у спільних спробах:

• провести переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї
Європи;

• реорганізувати й омолодити програми і вищу освіту в цілому;

• розвивати і базувати вищу освіту на основі наукових досліджень;

• приймати взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії й
підтвердження якості;

PAGE 13

• покладатися на загальні терміни європейського виміру і забезпечувати
сумісність різних інститутів, навчальних планів і ступенів;

• сприяти мобільності студентів, персоналу і можливості працевлаштування
випускників у Європі;

• підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де
існують великі проблеми входження в європейський простір вищої освіти;

• проводити зміни будучи відкритими, привабливими і
конкурен-тноспроможними вдома, в Європі та у світі;

• продовжувати вважати за необхідне, щоб вища освіта була відповідальною
перед суспільством”.

Празький самміт

Виконуючи зобов’язання, прийняте у Болоньї 19.06.1999 р., міністри, що
відповідали за вищу освіту у 29 країнах, які підписали Болонську
декларацію, зустрілися у Празі 18 – 19 травня 2001 р. За результатами
дискусії, яка відбулася на цій зустрічі, було опубліковане спільне
комюніке.

Цікаво прослідкувати структуру цього документу, який, очевидно,
відповідає процедурі проведення дискусії на цій зустрічі. Спираючись на
звіт експертів (Trends II), міністри приділили увагу просування
Болонського процесу по кожному з шести зобов’ язань Болонської
декларації і сформулювали завдання щодо подальших дій для досягнення цих
шести цілей.

Дуже важливим є те, що у Празі міністри наголосили на необхідності у
подальшому обговоренні (поряд з шістьма зобов’ язання-ми Болонської
декларації) ще трьох важливих аспектів Європейського простору вищої
освіти, а саме:

• обговорення проблем навчання впродовж життя;

• обговорення проблем ролі вищих навчальних закладів і студентів в
контексті Болонського процесу;

• обговорення проблем сприяння забезпеченню привабливості Європейського
простору вищої освіти.

Міністри підкреслили видатне значення навчання впродовж життя для
формування Європи знань. Навчання впродовж життя було визнане
невід’ємним елементом Європейського простору вищої освіти. Як було
зазначено, “… у майбутній Європі, де знання складатимуть основу
суспільства та економіки, стратегії навчання впродовж життя необхідні
для того, щоб витримувати випробування конкурентоспроможності та
застосування нових технологій і для зміцнення соціальної єдності,
забезпечення рівних можливостей та покращення якості життя”.

Хоча у Празі міністри не назвали конкретних дат початку реалізації хоча
б деяких зобов’язань Болонської декларації, однак, вони підтвердили свою
рішимість і далі активно діяти відповідно до прийнятих у Болоньї зобов’
язань.

Празький самміт, по суті, започаткував регулярні (кожні два роки)
зустрічі міністрів освіти з метою розгляду просування та корегування
Болонського процесу.

Берлінська конференція

Чергова конференція міністрів освіти відбулася в Берліні 19 -20 вересня
2003 р. Як і у Празі, за результатами конференції було опубліковане
спільне комюніке. В комюніке розглядається прогрес вже не в шести, а
дев’ яти аспектах Болонського процесу (шість “болонських” + три
“празьких”).

На відміну від Праги, у Берліні було сформульовано конкретні завдання і
названо дати їх реалізації (або початку реалізації). Визнаючи, що ” …
якість вищої освіти лежить в основі розвитку Європейського простору
вищої освіти”, міністри зобов’язалися ” … підтримувати подальший
розвиток системи забезпечення якості на рівні вузів, на національному і
європейському рівнях”.

Вони також підкреслили, що, ” … відповідно до принципу інституцій-ної
автономії, основна відповідальність за забезпечення якості вищої освіти
лежить на кожному з вузів, що є основою реальної відповідальності
академічної системи в рамках національної системи якості.

Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із
забезпечення якості повинні в собі містити:

• Визначення обов’язків органів і установ, які беруть участь.

• Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і зовнішній
перегляд участі студентів і публікації результатів.

PAGE 15

• Система акредитації, сертифікації і сумірних процедур.

• Міжнародне партнерство, співробітництво і співпраця.

Ще одне конкретне зобов’язання із зазначенням конкретної дати: усі
міністри зобов’язалися “почати реалізацію двоциклічної системи до 2005
р”. Крім того, “міністри вважають потрібним вийти за межі сьогоднішнього
усвідомлення двох циклів вищої освіти й додати докторський рівень як
третій цикл у Болонському процесі, що доповнює два основних ступені
вищої освіти”.

Стосовно прийняття системи сумірних та порівнянних ступенів міністри ”
… поставили ціль, що кожен студент, що випускається з 2005 року
повинен отримати додаток до диплому автоматично та безкоштовно. Він
повинен випускатися на поширеній європейській мові”. Звертаємо увагу:
додаток до диплому повинен випускатися на поширеній європейській мові.

І ще. Оскільки Україна офіційно ще не приєдналася до Болонського
процесу, особливу увагу треба приділити наступному абзацу Берлінського
комюніке.

“Країни-учасники Європейської культурної конвенції будуть визнані членом
Європейського простору вищої освіти в тому випадку, якщо вони водночас
заявлять про свою готовність переслідувати і досягати мети, поставленої
в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти. Їхні заяви
повинні містити інформацію про те, як вони будуть впроваджувати цілі та
принципи декларації” .

Нарешті, треба звернути увагу на те, що у Берлінському комюніке
підкреслено необхідність встановлення більш тісних зв’язків між
Європейським простором вищої освіти та Європейським простором
досліджень. Цей момент, мабуть, буде розглядатися на Бер-генському
самміті у 2005 році як десятий аспект Болонського процесу.

Як бачимо, навіть стислий аналіз дає уявлення про величезний обсяг
роботи, яку треба виконати, щоб стати повноправним учасником Болонського
процесу. Тому треба налаштовуватися на копітку роботу, щоб до визначеної
дати – травень 2005 року – належним чином підготуватися до досягнення
стратегічної мети – вступу України до Болонської співдружності.

2 НАВЧАННЯ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД

Концепція навчання впродовж життя

Велика робота з питання навчання впродовж життя була виконана, починаючи
з 1972 року, коли ЮНЕСКО ввів це поняття як поняття глобальної
перспективи, яке фокусується на наступних аспектах:

• потреби і права людей на навчання впродовж життя,

• формування комплексного підходу між формальним і неформальним
контекстами навчання,

• адекватне фінансування для обох вказаних видів навчання,

• охоплення всіх людей, починаючи з наймолодших і закінчуючи
найстарішими,

• пошук шляхів демократизації доступу до навчання.

У 1973 році Організація Економічної Співпраці та Розвитку ОЕСР
(опублікувала звіт) “Періодична освіта: Стратегії навчання впродовж
життя”, в якому основна увага була надана потребам глобальної економіки
і конкурентоспроможності.

Розроблене в той період, основним чином, у відповідь на кризу в системах
освіти, поняття «навчання впродовж життя» (“Lifelong Learning” – LLL) з
новою силою заявило про себе в дев’яності роки в контексті економічної
кризи і зростання безробіття. Абревіатура LLL стала загальновизнаною.

В цей час в літературі, пов’язаній з цим питанням спостерігається
зрушення від перспективи “освіти як викладання” до перспективи
“навчання”, де основна увага надається учню і його обов’язкам.

У 1995 році Європейська Комісія (ЄК) опублікувала офіційний документ
“Викладання і навчання: На шляху до суспільства, що навчається”.

У 1996 році, на засіданні ОЕСР, в якому брали участь міністри освіти,
були зроблені висновки про те, що з початку ХХІ сторіччя навчання
впродовж життя повинне бути необхідним для всіх і, таким чином, повинне
бути доступним для всіх.

ОЕСР відзначила, проте, труднощі в досягненні цих цілей. Існує
необхідність в усвідомленні систематичного бачення і розумін

PAGE 17

ня навчання впродовж життя як розриву з традиційними підходами до
освіти і навчання.

Надбання основних навиків є ключовим моментом, оскільки вони повинні
сприяти прагненню людей до навчання і допомагати їм розвивати свій шлях
в освіті.

Це означає формування нових і адекватних механізмів фінансування, а
також широка зміна і оновлення викладацької діяльності.

У результаті, ОЕСР визначила п’ять основних особливостей стратегії
навчання впродовж життя:

• визнання неформального і неофіційного (спонтанного) компонентів
навчання, пов’язаних з розробкою задовільних консультативних і керівних
систем;

• розвиток основних навиків для всієї молоді і дорослого населення з
метою розвитку дійсного прагнення до навчання;

• перспектива охоплення всього життя шляхом надання пріоритету в
задоволенні потреб дітей дошкільного віку і дорослого населення;

• результативне і ефективне керівництво фондами з вірогідною
необхідністю залучення більшого числа державних і приватних ресурсів,
особливо, через введення нових стимулів;

• питання керівництва і партнерства, яке визначає необхідність залучати
і координувати діяльність різних інстанцій.

Останнім часом навчання впродовж життя стало ключовим елементом у
визначенні Європейським Союзом стратегій щодо задачі формування самого
конкурентоспроможного і динамічного в світі суспільства, що базується на
знаннях. Ці стратегії отримали назву Лісабонських, оскільки вони
розглядалися і дістали схвалення на Лісабонському засіданні Ради
Міністрів ЄС в березні 2000 р.

У жовтні 2000 року Європейська Комісія опублікувала меморандум щодо
навчання впродовж життя (“А Memorandum on Lifelong Learning”) з метою
визначення узгоджених стратегій і практичних заходів, направлених на
заохочення навчання, що продовжується все життя, для всіх.

Меморандум ЄК визначає шість пріоритетів діяльності у сфері LLL, причому
кожний з них направлений на виконання загальних цілей індивідуального
виконання, активної громадянської позиції, залучення до соціальної
діяльності і працевлаштування.

Ці пріоритети привели також до встановлення низки показників якості LLL.

Тим часом, навчання впродовж життя стало ключовою ціллю в стратегії
Європейського працевлаштування. Навчання впродовж життя ґрунтується на
чотирьох стовпах:

• спроможність працевлаштування,

• пристосовність,

• підприємництво,

• рівні можливості.

Навчання впродовж життя є також частиною провідних принципів, визначених
як інструмент для схвалення і здійснення контролю за політиками
працевлаштування. LLL повинне сприяти покращанню якості і ефективності
систем освіти і навчання для того, щоб забезпечити всіх людей навиками,
що відповідають вимогам сучасного ринку праці в суспільстві, заснованому
на знанні, щоб сприяти вдосконаленню навиків і знизити невідповідність
навиків і брак фахівців на ринку праці.

Такий підхід має на увазі визначення чітких цілей на 2010 рік для всіх
причетних до освіти (а це – практично все суспільство), а також
ефективне інвестування в людські ресурси через полегшення інвестицій
роботодавців і окремих осіб і перенаправлення державного фінансування.

Існує досить обгрунтована думка, що політики діяльності до 2010 року
будуть спрямовані на досягнення значного зростання державного і
приватного інвестування відповідно до національних задач, що включають
значне зростання інвестування, здійснюваного підприємствами в процесі
навчання дорослого населення, з метою досягнення витрат на LLL в обсязі
5% від загальних витрат на оплату праці в цілому по ЄС.

Більше того, деякі конкретні ключові аспекти LLL привели нещодавно до
появи низки повідомлень, присвячених даній темі:

• про ефективне інвестування в освіту і навчання,

• про роль університетів в підготовці заходів щодо формування
суспільства знань,

PAGE 19

• про встановлення контрольних точок в освіті і навчанні,

• про розвиток навиків і мобільності.

Всі ці повідомлення були спрямовані на сприяння впровадженню
Лісабонської стратегії шляхом фокусування уваги на конкретних аспектах
ЬЬЬ.

Паралельно з цим, Всесвітній Банк також розглядає ЬІХ як ключовий
пріоритет при підготовці переходу до економіки, заснованої на знаннях.

У відповідності звітом Всесвітнього банку “Навчання впродовж життя в
економіці глобальних знань: задачі розвитку економік”, економіка
глобальних знань суттєво змінить потреби ринку праці в економічних
системах всього світу. У зв’язку з цим ЬЬЬ має вирішальне значення в
підготовці робочої сили для укомплектовування глобальної економіки.
Згідно з заявою Банку, навчання впродовж життя також сприятиме
покращанню суспільні, громадянські здібності людей, завдяки освіті і
навчанню зміцніє соціальна єдність, знизиться злочинність і
удосконалиться розподіл прибутку.

Слід також згадати інші звіти або дослідження з питання ІІІ,
опубліковані рядом міжнародних установ, таких, як Міжнародна Організація
Праці (МОП) або інших, і діапазон внеску, здійснюваного університетами,
дослідницькими центрами або приватними ініціативами. Згідно звіту МОП,
навчання впродовж життя є в даний час керівним принципом для розробки
стратегій політики, що має відношення до цілей, які охоплюють діапазон
від економічного добробуту і конкурентоспроможності нації до
забезпечення кадрами і соціальної згуртованості. Крім того, це поняття
стосується всіх народів і націй, незалежно від рівня їх розвитку, і,
таким чином, значною мірою підкріплюється урядами, органами фінансування
і міжнародними організаціями з наміром вирівнювання культурного і
людського капіталу.

Таким чином, стає очевидним те, що основна ідея ЬЬЬ є актуальною для
всіх країн в світі, оскільки вони залучені в процес глобалізації і,
зокрема, в процес розробки заходів з використанням інформаційних і
комунікаційних технологій (ІКТ), які є двигуном розвитку економіки,
заснованої на знаннях, хоча основна увага може бути сконцентрована на
різних проблемах, залежно від рівнів розвитку і конкретного
регіонального контексту.

PAGE 20

Нові Незалежні Держави (ННД) не піддавалися, значною мірою, дії сучасних
підходів до навчання впродовж життя, рівно як і навчання впродовж життя
не було визначене як чіткий пріоритет органами влади, компетентними у
області освіти і працевлаштування в цих країнах. Проте, поняття навчання
впродовж життя включене в національні політики багатьох країн, але дії
для його просування не пов’язані когерентно з політиками загальної
освіти і працевлаштування.

Безсумнівно, існує загальна потреба в ННД по підвищенню обізнаності в
усвідомленні поняття навчання впродовж життя, в поясненні причин його
значущості і його основних компонентів і наслідків для більшості
населення. Основним напрямом роботи в ННД має бути розвиток правових
механізмів, чому повинна бути надана величезна увага, в цілях просування
нового бачення такого поняття, як ІІІ.

Системи освіти ННГ, які були прийнятними у минулому і що
характеризувалися як відносно стабільні з послідовними змінами, не
повною мірою задовольняють потребам теперішнього часу і не будуть
прийнятними в майбутньому. Організації, що займаються розробкою політик,
повинні мислити, виходячи за рамки традиційних рамок початкового і
подальшого навчання, вони повинні мислити, виходячи за рамки формальної
освіти і навчання, що проводиться в закладах освіти. Вони повинні
переглянути ідею про те, що початкове навчання є достатньою підготовкою
до діяльності впродовж життя. Не дивлячись на те, що необхідність в
розробці сучасної політики у області навчання впродовж життя визнається
у великій мірі, ряд важливих обмежень все ще утрудняє його розвиток в
ННД:

• неясне розуміння основної ідеї ІІІ, зокрема, критичного зрушення від
викладання до вивчення;

• нестача ресурсів через обмежену підтримку з боку держави на освіту і
навчання;

• дуже низька участь роботодавців в навчанні в цілому;

• недостатність зв’язку між освітою і ринком праці і слабкий розвиток
соціального партнерства;

• нестача навиків і знань у викладачів, викликаний браком ресурсів для
підвищення їх кваліфікації.

Слід зазначити, що в Україні, у тому числі і в НТУ «ХПІ», є численні
приклади інновацій у викладанні і навчанні. Існує, наприклад, ряд
планів, що розробляються для просування інновацій. Є плани з розвитку і
покращанню систем професійної орієнтації і по наданню консультативної
допомоги з питань кар’єри, як для молоді, так і для дорослого населення.
У ряді випадків йдеться про формування не окремих центрів професійної
орієнтації, а інтеграції цих служб в діяльність закладів освіти. Крім
того, є ряд ініціатив з наближення навчання до того, хто навчається, як
в рамках загальнодоступної, так і дистанційної освіти.

Навчання впродовж життя: виклик часу (за матеріалами семінару ЄОФ)

Дискусії, які відбуваються зараз у багатьох державах, дають підстави
стверджувати, що розгалужена освітня інфраструктура є однією з найбільш
важливих рушійних сил розвитку та модернізації суспільства. Більш того,
формування суспільства, заснованого на знаннях, набуває все більшого
значення не тільки для розвитку економіки, а й для просування
демократичних процесів та боротьби з соціальним роз’ єднанням. Темп
розвитку сучасного суспільства, що постійно зростає, вимагає постійного
оновлення знань, у зв’язку з чим кожній людині має бути надана
можливість набувати нових знань у кожний період його життя.

Концепція LLL сьогодні вже стала реальністю, а в майбутньо-иу її
значення буде постійно зростати. Термін LLL означає новий підхід до
навчання впродовж життя людини у різноманітних формальних та
неформальних ситуаціях.

Концепція LLL зорієнтована на людину у контексті забезпечення її
зайнятості та активної громадянської позиції. В цьому смислі навчання
впродовж життя орієнтується на попит ринку праці, а не на пропозиції з
боку системи професійної освіти.

LLL передбачає навчання як у межах, так і поза межами системи формальної
освіти. Це означає, що основним ключовим вмінням стає здібність людини
здійснювати пошук нових знань та розвивати нові компетенції без
підтримки з боку формальної освіти.

Подальший розвиток концепції LLL передбачає пошук нових способів
мислення в рамках системи освіти, а саме:

• структурований підхід до навчання, в межах якого ті, що навчаються,
приймають активну участь в процесі навчання, починаючи з дошкільного
рівня;

• надання доступу до інформації про можливості формальної та
неформальної освіти;

• наявність систем підтвердження компетенції, надбаної поза межами
системи формального навчання;

Для обговорення цих та інших сполучених проблем Європейський Освітній
Фонд (ЄОФ – БТБ) 3 – 5 лютого 2002 р. у Нікопін-гу, Швеція провів
міжнародний семінар з проблем ЫХ, за результатами якого було
опубліковано відповідний звіт (повністю цей звіт приведено на диску, що
додається).

У звіті подається дуже просте і разом з тим цікаве роз’яснення, чому
всім необхідно постійно навчатися впродовж усього життя.

Якщо подивитися у минуле, то … Після закінчення середньої школи,
завершення курсу професійного навчання або вищої освіти ми приступали до
роботи. І, якщо нам везло, ми поступово просувалися по службових сходах.
І так тривало до самої пенсії. У більшості країн основу економіки
складало промислове виробництво і великий бюрократичний апарат. Люди
отримували роботу “раз і назавжди”. Технічний і економічний розвиток був
поступовим і рівномірним. Час від часу ми повинні були проходити
перепідготовку, і тоді ми або відвідували який-небудь центр навчання,
або проходили курс внутрішньофірмового навчання. Хтось з нас здобув вищу
кваліфікацію. Світова економіка була стабільною, і всі зміни можна було
легко передбачити.

У наш час…

Наші діти тільки в окремих випадках починають працювати після закінчення
середньої школи. В основному ж, вони продовжують вчитися в навчальних
закладах професійної або вищої освіти. Ми часто змінюємо місце роботи,
професію і рід занять. У розвинених країнах набуття і використання знань
складають основу для надання послуг і виробництва високотехнологічної
продукції на невеликих підприємствах, що динамічно розвиваються. Види
занять і професії постійно міняються, і лише в окремих випадках людина
працює на одному і тому ж робочому місці все життя. Технічний і

PAGE 23

економічний розвиток набуває прискореного характеру. Багатьом конче
потрібно постійно перенавчатися в абсолютно нових областях і освітні
установи просто не встигають за змінами, що відбуваються. Більшість
працівників потребує вищої кваліфікації. Світова економіка схильна до
коливань, і зміни часто є абсолютно неперед-бачуваними.

У майбутньому… Здобуття знань, умінь і компетенцій має набути
постійного характеру і здійснюватиметься, починаючи з дитячого саду і до
післяпен-сійного віку, “з колиски до останнього подиху”. Інакше буде
неможливо йти в ногу з соціальними і економічними змінами. Для життя,
роботи і підтримки конкурентоспроможності Європі і світу потрібні
компетентні громадяни, працівники, підприємці і уряди. Це стосується
всіх країн і всіх громадян без винятку. Це і є “суспільство, засноване
на знаннях”.

Чому в цьому зацікавлена Європа?

У Європейському Союзі навчання впродовж життя покликане сприяти
становленню “суспільства, заснованого на знаннях”, суспільства світового
класу, конкурентоспроможного, динамічного і такого, що долає соціальне
відчуження. Очевидно, слід пояснити, що мається на увазі під
“суспільством, заснованому на знаннях”. Європейська Комісія пропонує
наступне визначення: “Суспільство, де процеси і практика засновані на
виробництві, розподілі і використанні знань”.

Таким чином, “центр тяжіння” переноситься на нематеріальні товари і
послуги. Сюди входять цифрові і біотехнології, туризм, інформаційні і
комунікаційні технології, фінансове обслуговування тощо. Це не означає,
що виробництво, що є основою традиційного індустріального суспільства,
втрачає свою значущість. Навпаки, воно у все більше починає залежати від
компетенції в області цифрового дизайну, ІКТ, робототехніки і
комп’ютерних систем управління, а не від фізичних або мануальних умінь.
Більш того, нові технології швидко змінюються і вимагають комплексних
знань, умінь і компетенцій, включаючи особистісні і між-особистісні
уміння і відповідальність за планування трудових процесів, включаючи і
їх якість.

Навчання впродовж життя є новим поглядом на вдосконалення знань, умінь і
компетенцій людей протягом їх життя. Даний підхід визнає можливість
освоєння знань і умінь в процесі праці і життя в суспільстві, а також в
процесі формального і неформального навчання.

У документах ЄС визначається відмінність між трьома типами навчання:
формальним (formal), неформальним (non-formal) та спонтанним або
неофіційним (informal).

Формальне навчання, як правило, надається навчальними закладами або
організаціями, воно структуроване з погляду цілей навчання і тривалості
навчання і завершується присудженням свідоцтва про освіту. Формальне
навчання є цілеспрямованим з погляду того, хто навчається.

Спонтанне навчання є навчанням, яке здійснюється під час повсякденної
життєдіяльності людини, пов’язаної з його роботою, життям в сім’ї або
дозвіллям. Воно не структурованим з точки зору цілей, тривалості
навчання і допомоги в навчанні, і після його завершення не видається
свідоцтво про навчання. Спонтанне навчання може бути цілеспрямованим,
проте в більшості випадків воно не є таким.

Неформальне навчання – це навчання, яке людина здійснює поза межами
навчального закладу і після закінчення якого також не видається
свідоцтво про навчання. Проте, воно структуроване в плані цілей
навчання, тривалості навчання і допомоги в навчанні. Неформальне
навчання є цілеспрямованим з погляду того, хто навчається.

Чому навчання впродовж життя є важливим для України?

Концепція навчання впродовж життя важлива для реформ, які здійснюються у
всіх країнах з перехідною економікою, до яких належить й Україна. В цих
країнах повинні збільшуватися інвестиції в людський капітал і в
вдосконалення рівня умінь своїх громадян. Тільки в такий спосіб вони
зможуть упоратися з такими фундаментальними змінами в світовій
економіці, як глобалізація ринків, швидкий темп технологічного розвитку
і світова конкуренція.

Системи освіти, які були адекватні ситуації в недавньому минулому
(відносною стабільністю, що характеризувалася, і поступа

PAGE 25

льним характером змінами), непридатні для сучасності і в майбутньому.
Наше мислення повинно подолати межі початкової і безперервної освіти. Ми
повинні вийти за рамки формальної освіти і навчання, яке реалізується в
навчальних закладах. Ми повинні переглянути наші уявлення щодо
початкового навчання в частині його достатності для підготовки людини до
трудової діяльності на весь період трудового життя.

В Україні навчання впродовж життя дозволяє надати підтримку суспільству,
заснованому на знаннях, що формується, допомогти громадянам адаптуватися
до змін в економіці і суспільстві і сприяє розвитку істиної культури
навчання. Навіть якщо все це і є довгостроковими цілями, проте,
готуватися до них слід вже зараз, з тим, щоб люди були підготовлені до
змін, що настають.

Визначення навчання впродовж життя

У документі Європейської Комісії, озаглавленому “Меморандум з питань
навчання впродовж життя” дається наступне визначення: “все
цілеспрямоване навчання, здійснюване па постійній основі для
вдосконалення знань, умінь і компетенцій, є навчанням впродовж життя “.

В ході консультацій висловлювалися побоювання щодо дуже вузького
характеру даного формулювання, з якої виходить, що важливість
представляють тільки ті аспекти навчання впродовж життя, які пов’язані
із зайнятістю і ринком праці.

У документі ЄК “Перетворимо Європейський простір навчання впродовж життя
реальністю”, який було опубліковано у листопаді 2001 р. зазначається, що
формування активних громадян і здатність отримання роботи є однаково
важливими цілями навчання впродовж життя. У цьому документі також
зазначаються і такі цілі, як особистісна самореалізація і подолання
соціального відчуження. В результаті визначення терміну “навчання
впродовж життя” було сформульоване таким чином: “Вся діяльність з
навчання, здійснювана протягом життя, з метою вдосконалення знань, умінь
і компетенцій як в інтересах особистісного, громадянського і соціального
розвитку, а також /або для отримання роботи”.

Для тих, хто займається професійною освітою і навчанням, найбільшу
значущість представляє четверта мета. Це, проте, не означає, зменшення
важливості решти соціальних цілей.

У Меморандумі ЄК 2000 р. було сформульовано шість пріоритетів розвитку
навчання впродовж життя:

1. Базові уміння.

2. Інвестиції в навчання.

3. Інноваційна педагогіка.

4. Визнання цінності знань.

5. Інформація, профорієнтація і консультування.

6. Наближення можливостей навчання до тих, хто навчається.

У документі ЄК 2001 р. ці пріоритети було перегруповано і

вони були розташовані у такій послідовності.

Пріоритет 1. Визнання цінності знань.

Мета: вдосконалення розуміння важливості участі в навчанні і результатів
навчання, особливо неформального і спонтанного.

Пріоритет 2. Інформація, профорієнтація і консультування.

Мета: забезпечення безперешкодного доступу до якісної інформації і
консультацій щодо можливостей отримання освіти і навчання в Європі
впродовж всього життя людини.

Пріоритет 3. Інвестиції в навчання.

Мета: значне збільшення рівня інвестицій в людські ресурси для розвитку
найважливішого капіталу Європи – її населення.

Пріоритет 4. Наближення можливостей навчання до тих, хто навчається.

Мета: максимальне наближення можливостей здійснення навчання до тих, хто
навчається, до місця їх проживання, використовуючи, де можливо,
інформаційні та комунікаційні технології.

Пріоритет 5. Базові уміння.

Мета: забезпечення гарантій постійного доступу для всіх до навчання з
метою освоєння і оновлення умінь, необхідних для усталеної участі в
житті суспільства, заснованого на знаннях.

PAGE 27

Пріоритет 6. Інноваційна педагогіка.

Мета: розробка ефективних методів для навчання впродовж життя і
всеосяжного навчання. Всеосяжне навчання є одним з аспектів навчання
впродовж життя. Воно включає формальне, неформальне і спонтанне
навчання. На семінарі у Нікопінгу давлося тае пояснення шести
пріоритетів.

1. Визнання цінності знань

Необхідно визнати важливість і цінність і розвивати як спонтанне і
неформальне навчання, так і традиційні траєкторії формального навчання.
Це припускає визнання цінності раніше надбаної компетенції (часто це
називають акредитацією попереднього навчання). Визнання навчання також
залежить від “прозорості” кваліфікацій (кваліфікації, що визнаються в
різних регіонах і країнах, мають бути зрозумілими для всіх зацікавлених
сторін, і перш за все – для працедавців)

2. Інформація, профорієнтація і консультування Інформаційні,
профорієнтаційнї і консультаційні послуги повинні бути доступні всім
громадянам (також за допомогою ІКТ) і орієнтовані на їх потребах за
рахунок розробки прозорих і якісних систем. Ці системи повинні бути
гнучкими і адаптивними до потреб, що змінюються, того, хто індивідуально
навчається, ринку праці і ширшого співтовариства тих, хто навчається.

3. Інвестиції часу і коштів в навчання

Інвестиції означають вкладення грошових коштів і часу. Необхідність
збільшення інвестицій не викликає сумнівів. Проте, значення полягає в
тому, щоб направляти інвестиції на конкретні цілі і одержувати від них
віддачу (“додану вартість”). ЄС визначає ці пріоритети таким чином:
“Стимули – це створення стимулів, які заохочують приватних осіб і
компанії підтримувати навчання, за допомогою грантів і податкових
пільг”.

Цільові вікові групи – наприклад, діти в рамках дошкільної освіти (для
подальшого зменшення нерівності і забезпечення міцного фундаменту і
мотивації для подальшого навчання), працівники старшого віку і літні
люди (для надання ним можливостей брати більш активну участь в житті
суспільства і функціонувати на ринку праці як наставники, тренери і т.
д.)

Соціально незахищені групи – такі групи, як жінки, особи, що
“відсіялися” з навчальних закладів, самотні матері, іммігранти, особи,
що запросили політичного притулку, етнічні меншини, особи, що не
говорять на титульній мові. Всі ці групи зазнають труднощів з
можливостями доступу до навчання.

Неформальні підходи і контексти – інвестування в “інфраструктуру”
навчання з метою підтримки неформального навчання, наприклад, бібліотек,
доступу до Інтернету, електронного навчання, навчання і рамках місцевого
співтовариства. Навчання викладачів – навчання їх новим функціям і
ролям.

4. Наближення навчання до споживача

Навчання не може обмежуватися навчальними закладами (школами, коледжами,
університетами і центрами навчання), оскільки доступ до них часто є
утрудненим. Розширення доступу є пріоритетною задачею в рамках
формального навчання. Це може бути досягнуто, наприклад, за рахунок
надання можливостей навчання нетрадиційним групам тих, хто навчається
(ясла, вечірні школи, школи вихідного дня тощо). Формальна освіта може
сприяти розширенню можливостей навчання громадян шляхом встановлення
зв’язків і взаємодії з місцевими властями, профспілками, працедавцями і
місцевим співтовариством.

Значна роль відводиться відкритій і дистанційній освіті, зокрема з
використанням ІКТ (електронне навчання), оскільки ці форми навчання не
вимагають відвідування навчального закладу. ІКТ дозволяють навчатися
вдома, на робочому місці, в місцевій бібліотеці або якому-небудь
місцевому / комунальному центрі. Навчання також може бути вбудоване в
трудову діяльність, у зв’язку з чим в створенні “навчальних” організацій
значною є роль соціальних партнерів. При розвитку цих ініціатив повинні
враховуватися потреби малих і середніх підприємств, оскільки вони
надають найбільшу кількість робочих місць і можуть стати джерелом змін і
інновацій.

5. Базові уміння

Без сумніву, базові уміння потрібні всім громадянам і працівникам. Проте
дотепер не вироблено єдиної позиції щодо того, як вони по

PAGE 29

винні формуватися. Існує певний збіг з такими сталими поняттями, як
базові і ключові уміння.

Базові уміння можуть включати: Основні уміння (базова письменність,
читання і математика)

Уміння в області ІКТ (базові уміння у області ІКТ, комунікативні уміння
в області ІКТ і “технологічна культура”) Соціальні і міжкультурні уміння
(здатність працювати в команді, спілкуватися, розуміння культурної
різноманітності і спадщини, іноземні мови, цінності, такі як демократія,
тендерна рівність, толерантність, пошана до інших людей і навколишнього
середовища). Особистісні уміння (мотивація і здатність вчитися,
автономія, самоповага, вирішення проблем, уміння йти на ризик, здібність
до творчості, діловитість, критичне мислення, уміння управляти змінами).

6. Інноваційна педагогіка

Інновації необхідні як в області процесу навчання, так і в методах
навчання. Необхідно перейти від формального викладання, направленого на
надбання знань, до навчання, що приводить до освоєння компетенцій.
Викладачі повинні ставити питання “чому повинні навчитися студенти”, а
не питання “чому я повинен їх навчити”. Ті, що навчаються, наскільки це
можливо, зобов’язані взяти на себе відповідальність за власне навчання,
за освоєння знань і умінь. Двома підходами до викладання і навчання, які
найбільш підходять для навчання “нетрадиційних груп” тих, хто
навчається, є: навчання, орієнтоване на проектну роботу, і навчання,
організоване у формі “циклів навчання”.

Одержують підтримку нові методи, зокрема ті, які засновані на
використовуванні ІКТ (електронне навчання). Проте технології не
гарантують успішності навчання, у зв’язку з тим, що для супроводу ІКТ
потрібні компетентні викладачі і тренери і високоякісні засоби навчання.

На закінчення аналізу проблеми навчання впродовж життя, в звіті
Нікопінгського семінару даються стислі, але дуже ємні визначення
основних аспектів цього явища, як його розуміють у Європі.

Навчання впродовж життя – це:

• У області компетенції: розвиток знань, умінь і компетенцій людей
впродовж їх життя з тим, щоб ми могли досягати економічних і соціальних
цілей за допомогою осмисленої та рефлекторної поведінки.

• Відкритий доступ, “з колиски до останнього подиху”: незалежно від
статі, соціального статусу, попередніх успіхів в навчанні, раси і
релігії.

• Для всіх громадян: всім – приватним особам, їх сім’ям, місцевим
співтовариствам, профспілкам, роботодавцям, неурядовим організаціям,
регіональним властям відводиться активна роль, в LLL немає пасивних
дійових осіб.

• Економічна і соціальна орієнтація: освічені люди є хорошими
громадянами і хорошими працівниками.

• Центральне місце того, хто навчається в процесі навчання: викладач
стає наставником і помічником в навчанні.

• Опора на прозорі стандарти освіти і навчання, зрозумілі для всіх
зацікавлених сторін, особливо для тих, хто навчається і роботодавців.

• Навчання впродовж життя відкриває нові можливості для людини впродовж
її життя.

І навпаки. Навчання впродовж життя:

Не розробляється “для” людей фахівцями у області освіти. Воно
розробляється “разом з людьми”, з участю всіх зацікавлених груп.

Не є розвитком або вдосконаленою моделлю безперервної освіти або освіти
дорослих: не дивлячись на значущість установ формальної освіти, їхня
роль є обмеженою.

Не є сукупністю нових додаткових курсів: проте у разі розробки курсів
необхідно враховувати параметри гнучкості, як з погляду їх структури і
змісту, так і реалізації, необхідно використовувати модулі, що
відповідають потребам тих, хто навчається, а не навчального закладу.

Не дорівнює навчанню на базі ІКТ і електронному навчанню: вони,
безумовно, важливі, але вони можуть бути недоступними для частини тих,
хто навчається, і, як правило, вимагають значного технічного супроводу.

PAGE 30

Навчання впродовж життя у контексті Болонського процесу

Цікаво прослідкувати, як змінювалося і закріплювалося у документах
Болонського процесу розуміння важливості навчання впродовж життя, як
видатного суспільного явища.

В Сорбонні (1998) міністри-засновники відзначають важливість

навчання впродовж життя, але термін “lifelong learning” не застосовують.
У Декларації було записано:

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до
розмаїтості шляхів становлення фахової кар’єри з очевидною необхідністю
навчання й підготовки протягом усього життя.

В Болоньї (1999) з’являється знайомий вже нам термін “lifelong
learning”, але навчання впродовж життя згадується лише як одна з
можливостей набуття кредитів поза межами навчального закладу: Credits
could also be acquired in non-higher education contexts, including
lifelong learning, provided they are recognised by receiving
Universities concerned. Кредити можуть також набуватися поза сферою
вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано
відповідними Університетами.

Через два роки у Празі (2001) відношення до LLL змінилося докорінно.
Нагадаємо, що у жовтні 2000 р. було опубліковано меморандум ЄК відносно
навчання впродовж життя і з’ явилася безліч публікацій на цю тему.
Звичайно, міністри не могли обійти цю тему. Навчання впродовж життя було
визнано невід’ємним елементом Європейського простору вищої освіти і
(поряд ще з двома аспектами) набуло статусу питання, обов’ язкового для
розгляду на подальших саммітах:

Lifelong learning is an essential element of the European Higher
Education Area. In the future Europe, built upon a knowledge-based
society and economy, lifelong learning strategies are necessary to face
the challenges of competitiveness and the use of

new technologies and to improve social cohesion, equal

Навчання впродовж життя – невід ‘ємний елемент Європейського простору
вищої освіти. У майбутній Європі, де знання складатимуть основу
суспільства та економіки, стратегії навчання впродовж життя необхідні
для того, щоб витримувати випробування конкурентоспроможності та
застосування нових технологій і для зміцнення соціальної єдності,
забезпечення рівних можливостей та покращення якості життя.

Ще через два роки на Берлінському самміті прогрес у навчанні впродовж
життя розглядався, як одне з дев’ яти зобов’ язань Болонського процесу.

Ministers underline the important contribution of higher education in
making lifelong learning a reality. They are taking steps to align their
national policies to realise this goal and urge Higher Education
Institutions and all concerned to enhance the possibilities for lifelong
learning at higher education level including the recognition of prior
learning. They emphasise that such action must be an integral part of
higher education activity. Ministers furthermore call those working on
qualifications frameworks for the European Higher Education Area to
encompass the wide range of flexible learning paths, opportunities and
techniques and to make appropriate use of the ECTS credits. They stress
the need to improve opportunities for all citizens, in accordance with
their aspirations and abilities, to follow the lifelong learning paths
into and within higher education. Міністри підкреслюють важливий внесок
вищої освіти у запровадження в реальність навчання впродовж життя. Вони
вживають заходів для спрямування національної політики своїх країн до
цієї мети і заохочують заклади вищої освіти та інші зацікавлені установи
до розширення можливостей навчання впродовж життя на рівні вищої освіти,
включаючи визнання попереднього навчання. Вони наголошують, що подібні
дії мають бути невід ‘ємною складовою діяльності у сфері вищої освіти.
Міністри також звертаються тих, хто створює структури кваліфікацій в
Європейському просторі вищої освіти,

PAGE 32

використовувати широкий спектр гнучких шляхів навчання, можливостей і
методик з належним застосуванням кредитів ECTS.

Вони наголошують на необхідності розширення можливостей для всіх
громадян, згідно з їхніми уподобаннями і здібностями, до навчання
впродовж життя, як на шляху до, так і в межах вищої освіти.

Можна з упевненістю прогнозувати, що на Бергенському самміті у 2005 році
цьому питанню буде приділено не менше уваги. За останні роки з’явилося
багато важливих офіційних публікацій європейських організацій, серед
яких слід відзначити Інформаційне повідомлення ЄК “Нові перспективи для
навчання” (New Perspectives for Learning – Briefing Paper 20. Lifelong
Learning: implications for Universities, November’2001), у якому
наводяться рекомендації щодо дій (у відношенні до LLL) на національному,
інституційному, субінстуційному рівнях, а також на всіх рівнях (не
забуваючи про регіональний рівень). Ось ці рекомендації. На
національному рівні.

1. Різноманітні цілі (економічні, соціальні, політичні, культурні,
персональні) і визначення політики LLL повинні бути загальновизнаними,
також повинні підтримуватися всебічне обговорення їх соціальних і
освітніх наслідків, а також визначення пріоритетів з витрат і користі.

2. «Пакети» (програми) з LLL повинні бути гнучкими і не стримуватися
існуючими системами, структурами і правилами. Перегляди, перевірки також
необхідні для гарантії того, що правила, системи і структури нададуть
відповідні стимули і керівні дії для подальшого розвитку LLL.

3. Центральній владі необхідно зробити прозорішою політику і розподіл
фінансів по LLL. Разом із звичними критеріями і правилами доступу
повинні бути встановлені мінімальні критерії і вимоги до навчання для
загальновизнаної акредитаційної системи для гарантії якості. До того ж,
потрібно визначити тенденції і інтереси LLL в соціально-економічному
аспекті, а також забезпечити прозоре законодавства з регулювання часу
викладання в області LLL.

4. Для ЬЬЬ потрібні додаткові ресурси, але необхідно з ‘ясувати, чи ці
ресурси виходитимуть від держави, роботодавців або від студентів.

5. Прибуток від оплати за навчання, хоча це навряд розв’яже фінансові
проблеми, повинен бути оптимізованим, без принесення у жертву інших
цілей ЬЬЬ.

6. Необхідно сформулювати правила для того, щоб гарантувати, що
відносини між університетами і економічними організаціями або
організаціями суспільних послуг були вигідними для всіх учасників.

7. Вимоги з доступу і процедур оцінювання повинні бути переглянуті
відповідно до освітніх характеристик різних груп студентів.

8. Мають бути чіткіше визначені межі між ЬЬЬ- функціями вищої освіти і
функціями подальшої освіти, що є необхідним для того, щоб позбавитися
невизначеності в плані використання ресурсів університетських фахівців в
наданні навчальних послуг.

9. Викладачів необхідно забезпечити засобами навчання, які сприятимуть
новому баченню навчальних планів. Також необхідно оцінити витрати і
вигоди освіти від інформаційних технологій.

На інституційному рівні:

10. Політику ЬЬЬ необхідно визначити в рамках положень місії
(призначення, задач) і університетських планів. Повинні бути створені
відповідні університетські посади і структури (наприклад, проректор і
мїжфакультетські комітети), щоб гарантувати здійснення цієї політики.
При призначенні персоналу на ці ролі (посади) повинні бути визначені
уміння і навики професорсько-викладацького складу в області ЬЬЬ.

11. Повинні бути визначені пріоритети навчання для кожної професійної
області і створені умови для заходів щодо навчання.

12. Необхідно переглянути системи винагороди тих, хто розробляє і керує
методами ЬЬЬ, для забезпечення безперервних розробок в цій сфері.

PAGE 34

13. Необхідно адоптувати ряд курсів для задоволення потреб зовнішніх
користувачів університету, повинні бути укладені контракти на навчання
персоналу компаній.

На рівні університетських підрозділів:

14. Вимагає подальшого розгляду взаємна вигода між ЬЬЬ і традиційними
університетськими програмами.

15. Необхідно прийняти більш прорахований підхід до розподілу часу між
стандартним викладанням, дослідженнями, загальною адміністрацією і ЬЬЬ.

На всіх рівнях:

16. Необхідні подальші дослідження в різних областях, включаючи правові
і регуляторні механізми, навчальні плани, доступ, ресурси, бюджети,
витрати, підтримку студентів, партнерство і забезпечення якості.

Звісно, ці рекомендації розраховані на членів Європейського Союзу, але ж
ми маємо за мету спочатку Берген, а потім… Ясно лише одне: спокій нам
тільки сниться, але мета – побудова України Знань (в тому числі і за
допомогою ІІІ) є настільки благородною, що спокоєм треба пожертвувати.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Все, що ми спромоглися викласти на сторінках цієї книжки -лише вершина
айсбергу під назвою ЬЬЬ. Звичайно, величезне значення, навіть велич
цього потужного явища усвідомлюється далеко не всіма. І не тільки у нас,
в Україні, але й там, де ця ідея народилася. Тому, дякуючи тим, хто
дійшов до цієї сторінки, просимо не судити нас суворо, бо з проблеми ЬЬЬ
запитань, у тому числі і у нас, зараз набагато більше, аніж відповідей.

Додаток1

ВЕЛИКА ХАРТІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ БОЛОНЬЯ 18.09.1988

HYPERLINK “http://www.magna-charta.org/mc_pdf/mc_english.pdf”
http://www.magna-charta.org/mc_pdf/mc_english.pdf HYPERLINK
“http://www.magna-charta.org/mc_pdf/mc_ukranian.pdf”
http://www.magna-charta.org/mc_pdf/mc_ukranian.pdf

PAGE 36

PREAMBLE

The undersigned Rectors of European Universities, gathered in Bologna
for the ninth centenary of the oldest University in Europe, four years
before the definitive abolition of boundaries between the countries of
the European Community; looking forward to far-reaching cooperation
between all European nations and believing that peoples and States
should become more than ever aware of the part that universities will be
called upon to play in a changing and increasingly international
society, Consider:

1. that at the approaching end of this millennium the future of mankind
depends, largely on cultural, scientific and technical development; and
that this is built up in centres of culture, knowledge and research as
represented by true universities;

2. that the universities’ task of spreading knowledge among the younger
generations implies that, in today’s world, they must also serve society
as a whole; and that the cultural, social and economic future of society
requires, in particular, a considerable investment in continuing
education;

3. that universities must give future generations education and training
that will teach them, and through them others, to respect the great
harmonies of their natural environment and of life itself.

The undersigned Rectors of European universities proclaim to all States
and to the conscience of all nations the fundamental principles which
must, now and always, support to the vocation of universities.

ПРЕАМБУЛА

Ректори європейських університетів, що підписалися нижче, ті, що
зібралися в Болоньї з нагоди з дев’яти-сотріччя найстарішого в Європі
університету, за чотири роки до остаточного скасування кордонів між
країнами Європейської Суспільства, сподіваючись на зростаючу співпрацю
між всіма європейськими націями і вірячи, що люди і держави повинні
більш, ніж або-коли усвідомлювати ту роль, яку університети покликані
грати в суспільстві, що змінюється та все більш інтернаціоналізується,
вважають що:

1. на завершальному етапі цього тисячоріччя майбутнє людства значною
мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку,
зосередженого в центрах культури, знання і досліджень, якими є справжні
університети;

2. завдання університетів по поширенню знань серед нових поколінь
передбачає, що в сьогоднішньому світі вони також повинні служити
суспільству в цілому і що культурне, соціальне й економічне майбутнє
суспільства вимагає, зокрема, значного внеску в подальшу освіту;

3. університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і виховання,
що навчать їх, а через них інших, поважати велику гармонію навколишнього
середовища і самого життя.

Ректори європейських університетів, що підписалися нижче , проголошують
перед усіма державами і перед совістю всіх націй основні принципи, що
повинні, відтепер і завжди, бути основоположними для університетів.

PAGE 38

FUNDAMENTAL PRINCIPLES

1. The university is an autonomous institution at the heart of societies
differently organized because of geography and historical heritage; it
produces, examines, appraises and hands down culture by research and
teaching.

To meet the needs of the world around it, its research and teaching must
be morally and intellectually independent of all political authority and
intellectually independent of all political authority and economic
power.

2. Teaching and research in universities must be inseparable if their
tuition is not to lag behind changing needs, the demands of society, and
advances in scientific knowledge.

3. Freedom in research and training is the fundamental principle of
university life, and governments and universities, each as far as in
them lies, must ensure respect for this fundamental requirement.

Rejecting intolerance and always open to dialogue, the university is an
ideal meeting-ground for teachers capable of imparting their knowledge
and well equipped to develop it by research and innovation and students
entitled, able and willing to enrich their minds with that knowledge.

4. A university is the trustee of the European humanist tradition; its
constant care is to attain universal knowledge; to fulfil its vocation
it transcends geographical and political frontiers, and affirms the
vital need for different cultures to know and influence each other.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

1 . Університет є самостійною установою усередині суспільств із різною
організацією, що є наслідком розходжень у географічній і історичній
спадщині. Він створює, вивчає, оцінює і передає культуру за допомогою
досліджень і навчання. Для задоволення потреб навколишнього світу його
дослідницька і викладацька діяльність повинна бути морально й
інтелектуально незалежною від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Викладання і дослідницька робота в університетах повинні бути
нероздільні для того, щоб навчання в них відповідало потребам, що
змінюються, запитам суспільства і досягненням у науковому знанні.

3. Свобода в дослідницькій і викладацькій діяльності є основним
принципом університетського життя. Керівні органи й університети, кожний
у рамках своєї компетентності, повинні гарантувати дотримання цієї
фундаментальної вимоги.

Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу,
університет є ідеальним місцем зустрічі викладачів, що здатні передавати
свої знання і володіють необхідними засобами для їхнього удосконалювання
за допомогою досліджень і інновацій, і студентів, що мають право,
здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями .необхідність для
різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

4. Університет є хоронителем традицій європейського гуманізму . У
здійсненні свого покликання він постійно прагне до досягнення
універсального знання, перетинає географічні і політичні кордони і
затверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних
культур.

PAGE 40

THE MEANS

To attain these goals by following such principles calls for effective
means, suitable to present conditions.

1. To preserve freedom in research and teaching, the instruments
appropriate to realize that freedom must be made available to all
members of the university community.

2. Recruitment of teachers, and regulation of their status, must obey
the principle that research is inseparable from teaching.

3. Each university must -with due allowance for particular circumstances
ensure that its students’ freedoms are safeguarded and that they enjoy
conditions in which they can acquire the culture and training which it
is their purpose to possess.

4. Universities particularly in Europe regard the mutual exchange of
information and documentation, and frequent joint projects for the
advancement of learning, as essential to the steady progress of
knowledge. Therefore, as in the earliest years of their history, they
encourage mobility among teachers and students; furthermore, they
considere a general policy of equivalent status, titles, examinations
(without prejudice to national diplomas) and award of scholarships
essential to the fulfilment of their mission in the conditions
prevailing today.

The undersigned Rectors, on behalf of their Universities, undertake to
do everything in their power to encourage each State, as well as the
supranational organizations concerned, to mould their policy sedulously
on this Magna Charta, which expresses the universities’ unanimous desire
freely determined and declared.

СПОСОБИ

Для досягнення цих цілей у світлі вищевикладених принципів вимагаються
ефективні способи, що відповідають теперішнім умовам.

1 . Для забезпечення свободи в дослідженнях і викладанні всім членам
університетського суспільства мають бути надані необхідні засоби для її
реалізації.

2. Набір викладачів і визначення їхнього статусу повинні відбуватися
відповідно до принципу невід’ємності дослідницької діяльності від
викладацької.

3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, повинен
гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, при яких вони
могли б досягти своїх цілей у культурі й освіті.

4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін
інформацією і документацією, а також збільшення кількості спільних
проектів для розвитку освіти, як основний елемент постійного прогресу
знань. Тому, як і в ранні періоди своєї історії, вони стимулюють
мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну
політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого
ставлення до національних дипломів ) і присудження стипендій як
необхідний інструмент для здійснення своєї місії в переважних на
сьогоднішній день умовах .

Ректори, що підписалися нижче , від імені своїх університетів, беруть на
себе зобов’язання зробити усе від них залежне для того, щоб кожна
держава, а також зацікавлені наднаціональні організації, формували свою
політику, спираючись на положення цієї Великої Хартії, що виражає
одностайне бажання університетів, вільно визначене і проголошене.

PAGE 43

magna charta universitatum

Під час підписання Великої Хартії Університетів В центрі – Фабіо Роверсі
Монако Ректор Болонського університету 18 вересня1988 р.

Фабіо Роверсі Монако президент наглядової ради Magna Charta фото 2003 р

Додаток 2

КОНВЕНЦІЯ

про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні
Лісабон, 11.04.97 р. (Розділи І, ІІ)

Convention on the recognition of qualifications concerning higher
education in the european region

(The European Treaty Series, n° 165, Council of Europe – UNESCO joint
Convention)

Lisbon 11 April 1997

The Parties to this Convention.

Conscious of the fact that the right to education is a human Tight, and
that higher education, which is instrumental in the pnrsuil and
advancement of knowledge, constitutes an exceptionally rich cultural and
scientific asset for btrth individuals and society;

Considering that higher education should play a vital rale in promoting
peace, mutual understanding and tolerance, and in creating mutual
confidence among peoples and nations;

Considering that the great diversity of education systems in the
European region reflects its cultural, social, political, philosophical,
religious and economic diversity, an exceptional asset which should be
fully respected;

Desiring to enable all people of the region to benefit fully from this
rich asset of diversity by facilitating access hy the inhabitants of
each Slate and hy the students of each Party’s educational institutions
to the educational resources of the other Parties, more specifically by
facilitating their efforts to continue their education or to complete a
period of studies in higher education institutions in those other
Parties;

Considering that the recognition of studies, certificates, diplomas and
degrees obtained in another country of the European region represents an
important measure for promoting academic mobility between the Parties;

Attaching great importance to the principle of institutional autonomy,
and conscious of the need to uphold and protect this principle:

Convinced that a fair recognition of qualifications is a key element of
the right to education and a responsibility of society;

HYPERLINK “http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Lisbon_convention.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Lisbon_convention.pdf

PAGE 44

Section I. Definitions

Article I.1

For the purposes of this Convention, the following terms shall have the
following meaning: Access (to higher education)

The right of qualified candidates to apply and to be considered for
admission to higher education.

Admission (to higher education institutions and programmes) The act of,
or system for, allowing qualified applicants to pursue studies in higher
education at a given institution and/or a given programme.

Assessment (of institutions or programmes)

The process for establishing the educational quality of a higher

education institution or programme.

Assessment (of individual qualifications)

The written appraisal or evaluation of an individual’s foreign

qualifications by a competent body.

Competent recognition authority

A body officially charged with making binding decisions on the
recognition of foreign qualifications. Higher education

All types of courses of study, or sets of courses of study, training or
training for research at the post secondary level which are recognized
by the relevant authorities of a Party as belonging to its higher
education system.

Higher education institution

An establishment providing higher education and recognized by the
competent authority of a Party as belonging to its system of higher
education.

Higher education programme

A course of study recognized by the competent authority of a Party as
belonging to its system of higher education, and the completion of which
provides the student with a higher education qualification. Period of
s??

Розділ I. Визначення

Стаття 1.1

Для цілей цієї Конвенції нижченаведені терміни мають таке значення:

Доступ (до вищої освіти)

Право кандидатів, що мають відповідну кваліфікацію, на звернення із
проханням про допуск до вищої освіти та на розгляд такого прохання.
Допуск (до вищих закладів і програм освіти) Акт чи система, яка дає
змогу кандидатам, що мають відповідну кваліфікацію, відвідувати курс
навчання з вищої освіти в тому чи іншому закладі та/або тією чи іншою
програмою. Оцінка (закладів або програм)

Процедура встановлення якості навчання у вищому закладі

або за програмою освіти.

Оцінка (індивідуальних кваліфікацій)

Письмова оцінка компетентним органом іноземних

кваліфікацій, присвоєних окремій особі.

Компетентний орган з визнання

Орган, якому офіційно доручено ухвалювати обов’язкові

рішення про визнання іноземних кваліфікацій.

Вища освіта

Всі види курсів навчання чи циклів курсів навчання, професійної
підготовки або підготовки до наукових досліджень після
середньоосвітнього рівня, які визнані відповідними органами Сторони
такими, що належать до її системи вищої освіти. Вищий заклад освіти

Заклад, що надає вищу освіту і визнаний компетентним органом Сторони як
такий, що належить до її системи вищої освіти.

Програма з вищої освіти

Курс навчання, визнаний компетентним органом Сторони як такий, що
належить до її системи вищої освіти, після закінчення якого слухачу
присвоюється кваліфікація з вищої освіти.

Період навчання

PAGE 47

Any component of a higher education programme which has been evaluated
and documented and, while not a complete programme of study in itself,
represents a significant acquisition of knowledge or skill.
Qualification

A. Higher education qualification

Any degree, diploma or other certificate issued by a competent authority
attesting the successful completion of a higher education programme.

B. Qualification giving access to higher education

Any diploma or other certificate issued by a competent authority
attesting the successful completion of an education programme andgiving
the holder of the qualification the right to be considered for admission
to higher education (cf. the definition of access).

Recognition

A formal acknowledgement by a competent authority of the value of a
foreign educational qualification with a view to access to educational
and/or employment activities. Requirement

A. General requirements

Conditions that must in all cases be fulfilled for access to higher
education, or to a given level thereof, or for the award of a higher
education qualification at a given level.

B. Specific requirements

Conditions that must be fulfilled, in addition to the general
requirements, in order to gain admission to a particular higher
education programme, or for the award of a specific higher education
qualification in a particular field of study.

Section II. The competence of authorities

Article

1 Where central authorities of a Party are competent to make decisions
in recognition cases, that Party shall be immediately bound by the
provisions of this Convention and shall take the necessary measures to
ensure the implementation of its provisions on its territory.

Будь-яка частина програми з вищої освіти, оцінена і документально
підтверджена, яка, не становлячи повного курсу навчання за програмою, є
істотним набутком знань чи навичок. Кваліфікація

A. Кваліфікація з вищої освіти

Будь-яке звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним
органом і засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти.

B. Кваліфікація, що надає доступ до вищої освіти Будь-який диплом або
інше свідоцтво, що видане компетентним органом, засвідчує успішне
закінчення освітньої програми і надає власнику кваліфікації право брати
участь у процедурі допуску до вищої освіти (пор. визначення терміну
“доступ”).

Визнання

Формальне підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої
кваліфікації для цілей доступу до навчання та/або здійснення фахової
діяльності. Вимоги

A. Загальні вимоги

Умови, які в усіх випадках повинні виконуватися для доступу до вищої
освіти або певного рівня цієї освіти чи для здобуття певного рівня
кваліфікації з вищої освіти.

B. Спеціальні вимоги

Умови, які на додаток до загальних вимог повинні виконуватися для
отримання допуску до конкретної програми з вищої освіти чи для здобуття
спеціальної кваліфікації з вищої освіти по конкретній навчальній
дисципліні.

Розділ II. Компетенція державних органів

Стаття

1. Якщо компетенція вирішувати питання визнання належить центральним
органам Сторони, така Сторона безпосередньо керується положеннями цієї
Конвенції і вживає всіх необхідних заходів для забезпечення виконання її
положень на своїй території.

PAGE 49

Where the competence to make decisions in recognition matters lies with
components of the Party, the Party shall furnish one of the depositories
with a brief statement of its constitutional situation or structure at
the time of signature or when depositing its instrument of ratification,
acceptance, approval or accession, or any time thereafter. In such
cases, the competent authorities of the components of the Parties so
designated shall take the necessary measures to ensure implementation of
the provisions of this Convention on their territory.

2 Where the competence to make decisions in recognition matters lies
with individual higher education institutions or other entities, each
Party according to its constitutional situation or structure shall
transmit the text of this convention to these institutions or entities
and shall take all

possible steps to encourage the favourable consideration and application
of its provisions.

3 The provisions of paragraphs 1 and 2 of this Article shall apply,
mutatis mutandis, to the obligations of the Parties under subsequent
articles of this Convention.

Article II.2

At the time of signature or when depositing its instrument of
ratification, acceptance, approval or accession, or at any time
thereafter, each State, the Holy See or the European Community shall
inform either depository of the present Convention of the authorities
which are competent to make different categories of decisions in
recognition cases.

Article II.3

Nothing in this Convention shall be deemed to derogate from any more
favourable provisions concerning the recognition of qualifications
issued in one of the Parties contained in or stemming from an existing
or a future treaty to which a Party to this Convention may be or may
become a party.

Якщо компетенція вирішувати питання визнання належить складовим частинам
Сторони, така Сторона робить одному з депозитаріїв коротку заяву про
свій конституційний чи адміністративно-територіальний устрій під час
підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або
свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання або у
будь-який інший час після цього. У таких випадках компетентні органи
таким чином визначених складових частин Сторін вживають всіх необхідних
заходів для забезпечення виконання положень цієї Конвенції на своїй
території.

2. Якщо компетенція вирішувати питання визнання належить окремим вищим
закладам освіти або іншим установам, кожна Сторона відповідно до свого
конституційного чи адміністративно-територіального устрою надає текст
цієї Конвенції цим закладам або установам і докладає всіх можливих
зусиль для заохочення до сприятливого розгляду і застосування її
положень.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються mutatis mutandis
до зобов’язань Сторін, викладених у нижченаведених статтях цієї
Конвенції.

Стаття II.2

Під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання або у
будь-який інший час після цього кожна держава, Святий престол або
Європейське співтовариство інформують одного з депозитаріїв цієї
Конвенції про те, які органи мають право ухвалювати різні категорії
рішень щодо визнання.

Стаття II.3

Ніщо у цій Конвенції не може розглядатися як таке, що порушує будь-які
більш сприятливі положення про визнання кваліфікацій, присуджених однією
зі Сторін, які містяться у будь-якому чинному договорі або випливають з
нього чи можуть міститися або випливати з будь-якого майбутнього
договору, учасницею якого Сторона цієї Конвенції може бути або може
стати.

PAGE 51

ЄВРОПЕЙСЬКІ КРАЇНИ, ЯКІ ПІДПИСАЛИ ЛІСАБОНСЬКУ КОНВЕНЦІЮ

I J – підписали, але не ратифікували

– не підписували

підписали і ратифікували

Україна підписала Лісабонську конвенцію в числі перших країн-сигнаторіїв
11 квітня 1997 р. Верховна Рада ратифікувала Лісабонську конвенцію 3
грудня 1999 р.

Додаток 3

СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ АРХІТЕКТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ
ВИЩОЇ ОСВІТИ

чотирьох міністрів, які представляють Францію, Германію, Італію та
Велику Британію Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 року

Sыt bon Joint Declaration

Joint declaration on harmonisation of the architecture of the European
higher education system

hy th$ four Ministers in charge for Ffвnce, Genпiany, itщfy and the
United Kingdom

Paris, the SorbonrtB. May 25 1998

The European process has very recently moved some extremely important
steps ahead. Relevant as they are. they should not make one forget that
Europe is nol anty that of the Euro, of the hanks and the economy: it
musl be a Europe of knowledge as well. We must slrenglhen and build upon
the intellectual, cultural, social and technical dimensions of our
continent. These have to a large extent been shaped by its universities
which continue to play a pivotal rale far their development.

Universities were bom in Europe, some three-quarters Of a milfeniym ago.
Our four countries boast some of the oldest, who are celebrating
important anniversaries around now. as the University of Paris is doing
today. In those times, students and academics would freely circulate and
rapidly disseminate knowledge throughout the continent. Nowadays, too
many of our students still graduate without having had the benefit of a
study period outside of national houndaries-

We are heading for a period of major change in education and working
conditions, to a diversification of courses of professional careers with
education and training throughout lite becoming a clear obligation. We
owe our students, and our society at large, a higher education system in
which they are given the best opportunities to seek end find Lhair awn
erea of excellence.

An open European area for higher learning tames a wealth of positive
perspectives, Ы course respecting our diversities, but requires on the
other hand continuous efforts to remove barriers and to develop a
framework for leeching and learning, which would enhance mobility and an
ever closer cooperation.

The international recognition end attractive potential of our systems
are directly related to their external and internal readabilities. A
system* in which two main

HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Sorbonne_declaration.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Sorbonne_declaration.pdf

PAGE 53

The European process has very recently moved some extremely important
steps ahead. Relevant as they are, they should not make one forget that
Europe is not only that of the Euro, of the banks and the economy: it
must be a Europe of knowledge as well. We must strengthen and build upon
the intellectual, cultural, social and technical dimensions of our
continent. These have to a large extent been shaped by its universities,
which continue to play a pivotal role for their development.
Universities were born in Europe, some three-quarters of a millenium
ago. Our four countries boast some of the oldest, who are celebrating
important anniversaries around now, as the University of Paris is doing
today. In those times, students and academics would freely circulate and
rapidly disseminate knowledge throughout the continent. Nowadays, too
many of our students still graduate without having had the benefit of a
study period outside of national boundaries.

We are heading for a period of major change in education and working
conditions, to a diversification of courses of professional careers with
education and training throughout life becoming a clear obligation. We
owe our students, and our society at large, a higher education system in
which they are given the best opportunities to seek and find their own
area of excellence.

An open European area for higher learning carries a wealth of positive
perspectives, of course respecting our diversities, but requires on the
other hand continuous efforts to remove barriers and to develop a
framework for teaching and learning, which would enhance mobility and an
ever closer cooperation.

The international recognition and attractive potential of our systems
are directly related to their external and internal readabilities. A
system, in which two main cycles, undergraduate and graduate, should be
recognized for international comparison and equivalence, seems to
emerge.

Much of the originality and flexibility in this system will be achieved
through the use of credits (such as in the ECTS scheme) and semesters.
This will allow for validation of these acquired credits for those who
choose initial or continued education in different European universities
and wish to be able to acquire degrees in due time throughout life.
Indeed, students should be able to enter the academic
wo????????????????????????????????????

Європейський процес нещодавно зробив декілька надзвичайно важливих
кроків уперед. За всієї їхньої доречності не варто забувати, що Європа –
це не тільки євро, банки Ми повинні будувати і посилювати
інтелектуальний, культурний, соціальний й технічний аспекти нашого
континенту. Більшою мірою це стосується університетів, що продовжують
відігравати переломну роль у такому розвитку.

Університети з’явилися в Європі, окремі з них понад три чверті
тисячоліття тому. Наші чотири країни пишаються деякими найстарішими
університетами, що зараз повсюдно святкують свої важливі річниці, як це
робить сьогодні Паризький університет. У ті часи студенти і викладачі
вільно переміщалися і швидко поширювали знання на всьому континенті.
Сьогодні ж надзвичайно багато наших студентів закінчує своє навчання, не
одержуючи користі від часткового нявчання поза національними кордонами.
Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до
розмаїтості шляхів становлення фахової кар’єри з очевидною необхідністю
навчання й підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим
студентам, і нашому суспільству в цілому, системі вищої освіти, у якій
їм давалися б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в яких вони
мали б перевагу перед іншими людьми. Відкритий Європейський простір
вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звісно ж, із повагою
до наших розходжень, але потребує, з іншого боку, постійних зусиль для
ліквідації бар’єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, які
збільшили б мобільність і зробили співробітництво більш близьким, ніж
будь-коли досі. Міжнародне визнання і високий потенціал наших систем
освіти безпосередньо пов’язані з їх зовнішньою і внутрішньою
зрозумілістю. Здасться, що з’являється система, в якій для міжнародного
порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних цикли: перший
та другий (undergraduate and graduate). Багато новизни і гнучкості в цій
системі може бути досягнуто через використання семестрів і кредитів (як
в ECTS системі). Це забезпечить перевірку правильності отриманих
кредитів для тих, хто вибирає початкову освіту або продовження навчання
в різноманітних європейських університетах і тих, хто хотів би мати
можливість одержати ступінь у будь-який зручний для себе час протягом
життя. Дійсно, студенти, повинні мати право ввійти в академічний світ у
будь-який час їхнього фахового життя та незалежно від їхньої попередньої
підготовки.

PAGE 55

Undergraduates should have access to a diversity of programmes,
including opportunities for multidisciplinary studies, development of a
proficiency in languages and the ability to use new information
technologies.

International recognition of the first cycle degree as an appropriate
level of qualification is important for the success of this endeavour,
in which we wish to make our higher education schemes clear to all. In
the graduate cycle there would be a choice between a shorter master’s
degree and a longer doctor’s degree, with possibilities to transfer from
one to the other.

In both graduate degrees, appropriate emphasis would be placed on
researchand autonomous work.

At both undergraduate and graduate level, students would be encouraged
to spend at least one semester in universities outside their own
country. At the same time, more teaching and research staff should be
working in European countries other than their own. The fast growing
support of the European Union, for the mobility of students and teachers
should be employed to the full.

Most countries, not only within Europe, have become fully conscious of
the need to foster such evolution. The conferences of European rectors,
University presidents, and groups of experts and academics in our
countries have engaged in widespread thinking along these lines.

A convention, recognising higher education qualifications in the
academic field within Europe, was agreed on last year in Lisbon. The
convention set a number of basic requirements and acknowledged that
individual countries could engage in an even more constructive scheme.
Standing by these conclusions, one can build on them and go further.
There is already much common ground for themutual recognition of higher
education degrees for professional purposes through the respective
directives of the European Union. Our governments, nevertheless,
continue to have a significant role to play to these ends, by
encouraging ways in which acquired knowledge can be validated and
respective degrees can be better recognised. We expect this to promote
further inter-university agreements. Progressive harmonisation of the
overall framework of our degrees and cycles can be achieved through
strengthening of already existing experience, joint diplomas, pilot
initiatives, and dialogue with all concerned.

Студенти першого циклу мусять мати доступ до різноманітних програм,
включаючи можливість багатодисциплінарних занять, розвитку знання
іноземних мов і використання нових інформаційних технологій.

Міжнародне визнання ступеня першого циклу відповідного рівня
кваліфікації, є важливим для успіху цієї роботи, в якій ми хотіли б
зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для усіх. У другому
циклі буде вибір між більш коротшою програмою отримання ступеня магістра
і тривалішою програмою здобуття докторського ступеня з можливістю
переходу від однієї програми до іншої. І в тій і в іншій програмах
відповідний акцент повинен бути зробленим на дослідницькій і самостійній
роботі. Студенти як першого, так і другого циклів будуть заохочуватися
до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї
власної країни. Водночас, усе більша кількість викладацького й
дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах,
відмінних від своєї власної. Швидко зростаюча підтримка Європейського
Союзу мобільності студентів і викладачів має використовуватися повністю.

У більшості країн, не тільки в межах Європи, усвідомлена потреба в такій
еволюції. Конференції європейських ректорів, президентів університетів,
груп експертів і викладачів у наших країнах спонукали до широкого
обговорення цих питань.

Торік у Лісабоні була узгоджена конвенція про визнання кваліфікацій
вищої освіти в академічній сфері Європи. Конференція впровадила велику
кількість базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати
участь у більш конструктивній схемі визнання. Приймаючи цю позицію,
можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Уже зараз є багато
точок дотику у сфері взаємного визнання ступенів вищої освіти для
фахових цілей із використанням директив Європейського Союзу.

Наші уряди, однак, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні
цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого
визнання відповідних ступенів. Ми очікуємо, що це буде сприяти подальшим
міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація всіх наших ступенів
і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого
досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи, і через діалог із
усіма зацікавленими особами.

PAGE 57

We hereby commit ourselves to encouraging a common frame of reference,
aimed at improving external recognition and facilitating student
mobility as well as employability. The anniversary of the University of
Paris, today here in the Sorbonne, offers us a solemn opportunity to
engage in the endeavour to create a European area of higher education,
where national identities and common interests can interact and
strengthen each other for the benefit of Europe, of its students, and
more generally of its citizens. We call on other Member States of the
Union and other European countries to join us in this objective and on
all European Universities to consolidate Europe’s standing in the world
through continuously improved and updated education for its citizens.

Claude ALLEGRE

Minister for National Education, Research and Technology (France) Luigi
BERLINGUER

Minister for Public Instruction, University and Research (Italy) Tessa
BLACKSTONE

Minister for Higher Education(United Kingdom) Jьrgen RЬTTGERS

Minister for Education, Sciences, Research and Technology (Germany)

Ми, тим самим, зобов’язуємося схвалити створення загальної системи,
націленої на поліпшення зовнішнього визнання й поліпшення мобільності
студентів, а також і на розширення можливостей їх працевлаштування.
Сьогодні тут у Сорбонні ювілей Паризького Університету дає нам прекрасну
можливість прийняти участь у спробі створення Європейського простору
вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть
взаємодіяти й посилювати один одного для вигоди Європи, її студентів, та
в більш загальному сенсі, її громадян. Ми закликаємо інші держави, які
входять до Союзу, та інші європейські країни приєднатися до нас для
досягнення цієї мети, а всі європейські університети об’єднатися для
підсилення становища Європи у світі через освіту для своїх громадян, що
постійно поліпшується та оновлюється.

Клод АЛЛЕГРІ

Міністр у справах національної освіти, досліджень і технології (Франція)
Луїджі БЕРЛІНГУЕР

Міністр суспільного розвитку, університетів і досліджень (Італія)

Тесса БЛЕКСТОУН

Міністр вищої освіти (Великобританія)

Юрген РЮТТГЕРС

Міністр у справах освіти, науки, досліджень і технології (Германія)

PAGE 58

ВОНИ РОЗПОЧИНАЛИ БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

Тесса БЛЕКСТОУН Юрген РЮТТГЕРС

Луїджі БЕРЛІНГУЕР Клод АЛЛЕГРІ

Додаток 4

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ

Болонська декларація від 19 червня 1999 р. Спільна декларація Міністрів
освіти європейських країн

The Bologna Declaration of 19 June 1999

Joint declaration of the European Ministers of Education

The European process, thanks to the extraordinary achievements of the
last few years, has become an increasingly concrete and relevant reality
for the Union and its citizens. Enlargement prospects together with
deepening relations with other European countries, provide even wider
dimensions to that reality. Meanwhile, we are witnessing a growing
awareness in large parts of the political and academic world and in
public opinion of the need to establish a more complete and far-reaching
Europe, in particular building upon and strengthening its intellectual,
cultural, social and scientific and technological dimensions.

A Europe of Knowledge is now widely recognised as an irreplaceable
factor for social and human growth and as an indispensable component to
consolidate and enrich the European citizenship, capable of giving its
citizens the necessary competences to face the challenges of the new
millennium, together with an awareness of shared values and belonging to
a common social and cultural space.

The importance of education and educational co-operation in the
development and strengthening of stable, peaceful and democratic
societies is universally acknowledged as paramount, the more so in view
of the situation in South East Europe.

The Sorbonne declaration of 25th of May 1998, which was underpinned by
these considerations, stressed the Universities’ central role in
developing European cultural dimensions. It emphasised the creation of
the European area of higher education as a key way to promote citizens’
mobility and employability and the

HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf

PAGE 61

Several European countries have accepted the invitation to commit
themselves to achieving the objectives set out in the declaration, by
signing it or expressing their agreement in principle. The direction
taken by several higher education reforms launched in the meantime in
Europe has proved many Governments’ determination to act.

European higher education institutions, for their part, have accepted
the challenge and taken up a main role in constructing the European area
of higher education, also in the wake of the fundamental principles laid
down in the Bologna Magna Charta Universitatum of 1988. This is of the
highest importance, given that Universities’ independence and autonomy
ensure that higher education and research systems continuously adapt to
changing needs, society’s demands and advances in scientific knowledge.

Європейський процес, завдяки видатним досягненням останніх кількох
років, став все більш конкретною та суттєвою реальністю для
Європейського Союзу та його громадян. Перспективи розширення разом з
розвитком відносин з іншими європейськими країнами забезпечують
поглиблення цього процесу. Тим часом, ми є свідками зростаючого
розуміння в політичному і академічному світі та в громадській думці
потреби створити більш досконалу Європу, зокрема, засновуючись на її
інтелектуальному, культурному, соціальному, науковому і технологічному
потенціалі.

Європа Знань широко визнана як незамінний чинник соціального і людського
розвитку і як обов’язковий компонент консолідації і збагачення змісту
європейського громадянства, здатного зробити громадян Європи більш
компетентними напередодні грядущих змін нового тисячоліття, разом з
розумінням європейських цінностей і приналежності до загального
соціального і культурного простору.

Важливість освіти і співпраці в області освіти в розвитку та зміцненні
стабільних, мирних і демократичних суспільств загальновизнана
першорядною, тим більше в зв’язку з ситуацією в Південно-східній Європі.

Сорбонська декларація від 25-ого травня 1998 р., яка була підкріплена
цими міркуваннями, підкреслила центральну роль університетів в розвитку
європейської культури. Вона відзначила, що створення Європейського
простору вищої освіти є ключовим засобом поліпшення мобільності громадян
і можливості їх працевлаштування, а також розвитку континенту в цілому.

Декілька європейських країн вже ухвалили рішення слідувати цілям,
викладеним в декларації, підписавши її або виразивши свою згоду в
принципі. Напрям реформ вищої освіти, що проводяться в Європі,
підтвердив готовність багатьох урядів діяти в цьому напрямі.

Європейські заклади вищої освіти, в свою чергу, прийняли виклик і
зіграли провідну роль в побудові Європейського простору вищої освіти,
дотримуючись також основних принципів, викладених в Болонській Magna
Charta Universitetum 1988 р. Це дуже важливо, якщо врахувати, що
незалежність і автономія університетів дають можливість вищій освіті і
науковим дослідженням безперервно пристосовуватися до зміни потреб
суспільства і наукового прогресу.

PAGE 63

The course has been set in the right direction and with meaningful
purpose. The achievement of greater compatibility and comparability of
the systems of higher education nevertheless requires continual momentum
in order to be fully accomplished. We need to support it through
promoting concrete measures to achieve tangible forward steps. The 18th
June meeting saw participation by authoritative experts and scholars
from all our countries and provides us with very useful suggestions on
the initiatives to be taken.

We must in particular look at the objective of increasing the
international competitiveness of the European system of higher
education. The vitality and efficiency of any civilisation can be
measured by the appeal that its culture has for other countries. We need
to ensure that the European higher education system acquires a
world-wide degree of attraction equal to our extraordinary cultural and
scientific traditions.

While affirming our support to the general principles laid down in the
Sorbonne declaration, we engage in co-ordinating our policies to reach
in the short term, and in any case within the first decade of the third
millennium, the following objectives, which we consider to be of primary
relevance in order to establish the European area of higher education
and to promote the European system of higher education world-wide:

• Adoption of a system of easily readable and comparable degrees, also
through the implementation of the Diploma Supplement, in order to
promote European citizens employability and the international
competitiveness of the European higher education system.

• Adoption of a system essentially based on two main cycles,
undergraduate and graduate. Access to the second cycle shall require
successful completion of first cycle studies, lasting a minimum of three
years. The degree awarded after the first cycle shall also be relevant
to the European labour market as an appropriate level of qualification.
The second cycle should lead to the master and/or doctorate degree as in
many European countries.

• Establishment of a system of credits – such as in the ECTS system -as
a proper means of promoting the most widespread student mobility.
Credits could also be acquired in non-higher education contexts,
including lifelong learning, provided they are recognised by receiving
Universities concerned.

Курс був визначений правильно та зі значущою метою. Досягнення більшої
сумісності і порівнянності систем вищої освіти, однак, вимагає
безперервного впливу на цей процес. Ми повинні підтримати цей процес,
вживаючи конкретні заходи для досягнення відчутного просування уперед.
На зустрічі, що відбулася 18.06.1999 р. з участю авторитетних фахівців і
вчених європейських країн, були вироблені дуже корисні пропозиції для
майбутніх ініціатив.

Ми повинні, зокрема, розглянути можливість підвищення міжнародної
конкурентноздатності європейської системи вищої освіти. Мірилом
життєздатності і ефективності будь-якої цивілізації може бути
привабливість її культури для інших країн. Ми повинні дати гарантію, що
європейська система вищої освіти стане привабливою в усьому світі,
відповідною нашим унікальним культурним і науковим традиціям.

Підтверджуючи нашу прихильність до загальних принципів, закладених
Сорбонською декларацією, ми координуємо нашу політику для досягнення в
найкоротші терміни, принаймні, в межах першого десятиріччя нового
тисячоліття, наступних цілей, які ми розглядаємо як першорядні для
розбудови Європейського простору вищої освіти і просування європейської
системи вищої освіти у всьому світі:

• Прийняття системи, заснованої на двох основних циклах: попередньому і
завершальному. Доступ до другого циклу повинен вимагати успішного
завершення першого циклу навчання тривалістю мінімум 3 роки. Ступінь, що
здобувається після першого циклу, повинна відповідати європейському
ринку праці, як достатній рівень кваліфікації. Другий цикл повинен
закінчуватися ступінню магістра і/або ступінню доктора, як в багатьох
європейських країнах.

• Запровадження системи кредитів – такої як ЕОТБ система –

як засобу підвищення мобільності студентів. Кредити можуть також
набуватися поза сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя,
якщо це визнано відповідними університетами.

PAGE 65

• Promotion of mobility by overcoming obstacles to the effective
exercise of free movement with particular attention to:

– for students, access to study and training opportunities and to
related services;

– for teachers, researchers and administrative staff, recognition and
valorisation of periods spent in a European context researching,
teaching and training, without prejudicing their statutory rights.

• Promotion of European co-operation in quality assurance with a view to
developing comparable criteria and methodologies.

• Promotion of the necessary European dimensions in higher education,
particularly with regards to curricular development, inter-institutional
co-operation, mobility schemes and integrated programmes of study,
training and research.

We hereby undertake to attain these objectives – within the framework of
our institutional competences and taking full respect of the diversity
of cultures, languages, national education systems and of University
autonomy – to consolidate the European area of higher education. To that
end, we will pursue the ways of intergovernmental co-operation, together
with those of non-governmental European organisations with competence on
higher education. We expect Universities again to respond promptly and
positively and to contribute actively to the success of our endeavour.

Convinced that the establishment of the European area of higher
education requires constant support, supervision and adaptation
to??????????????????????????????????????????????????????????????????????
???

– студентам, щоб вони мали доступ до навчання та інших освітніх послуг;

– викладачам, дослідникам і адміністративним працівникам, для визнання
та збільшення обсягу досліджень, викладання та навчання в європейському
контексті без ураження своїх законних прав.

• Сприяння європейській співпраці в забезпеченні якості освіти з метою
порівнянних критеріїв і методологій.

• Сприяння розвитку європейських аспектів вищої освіті, особливо
відносно розробки навчальних планів, співпраці між навчальними
закладами, розробки схем мобільності і інтегрованих програм навчання і
досліджень.

Таким чином, ми, в межах нашої компетенції і, виказуючи повну повагу до
відмінності культур, мов, національних систем освіти, прагнемо досягнути
автономії університетів, для консолідації Європейського простору вищої
освіти. Для цього ми будемо слідувати шляхом міжурядової співпраці,
співпраці з неурядовими європейськими організаціями, які мають
відношення до вищої освіти. Ми сподіваємося на швидку позитивну реакцію
університетів та на їх вагомий внесок в досягнення успіху нашої
ініціативи.

Оскільки ми переконані в тому, що розбудова Європейського простору вищої
освіти вимагає постійної підтримки, керування і адаптації до потреб, що
безперервно змінюються, ми вирішили зустрітися знов через два роки, щоб
оцінити досягнутий прогрес і визначити наступні кроки.

PAGE 67

КРАЇНИ,

ЯКІ ПІДПИСАЛИ БОЛОНСЬКУ ДЕКЛАРАЦІЮ

І Г~^”| – підписали у 1999 р. І – підписали у 2001 р.

І Г*^”[ – підписали у 2003 р. не підписували

1999

Австрія

Греція

Ісландія

Литва

Німеччина

Румунія

Фінляндія

Швеція

2001

Кіпр

2003

Албанія Ватикан Македонія

Бельгія

Данія

Іспанія

Люксембург

Норвегія

Словаччина

Франція

Ліхтенштейн

Болгарія

Естонія

Італія

Мальта

Польща

Словенія

Чехія

Велика Британія

Ірландія

Латвія

Нідерланди

Португалія

Угорщина

Швейцарія

Туреччина Хорватія

Андорра Боснія і Герцеговина

Сербія і Чорногорія Росія (“колишня Югославська республіка Македонія”)

Додаток 5

ЗВЕРНЕННЯ

Саламанкської конференції європейських закладів вищої освіти ФОРМУВАННЯ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

29 – 30 березня 2001 р.

Message from the Salamanca Convention of European

higher education institutions SHAPING THE EUROPEAN HIGHER EDUCATION AREA

Over 300 European higher edutaliOO inslrluLinnS нпгі Нініг тнігі
represent live

organisations, gathered in Salamanca or 29-30 March 2001 to prepare
their inpui to the Prague meeti n g of the Ministers in charge of higher
education in the ecu nines involved in itift ftoingua process, have
agreed on (he following goers, principles and priorities*

Shaping The future

European higher o0ucai>on institutions reaffirm their support to the
principles of the Bpicgna Сг*к;Ейгаі]ґ]п and ibeir com mitnneni to ih-»
сгееіюп of the European Higher Education Area by the end oF the decade.
They see the establishing of ihe European University Association fEUA) m
SaiHmanca ев of symbalre end practical velue to convey

І Іі-ніг ?.?ar.c. ii::hc h ff«t:livHly ta уоукгпгпепГн нпгі s: ❓ :ін :
I v- Яті Hhjk ‘.a Supporl them in

shaping theii nwn iiitore in the European Higher Education Area. 1.
PRINCIPLES

AUTONOMY WITH ACCOUNTABILITY

Progress- requires thai European universities be empowered to act in
line with ihe guiding principle of autonomy wi|h accountability. As
autonomous end responsible legal,

i::li.i:ril ппні :iu:l нікзші цпШінн. Ihrty confirm lliwir мШч^ип In Ihe
цін:: \:\c:.-. at thy Magna ChartH Liniversiiaiurn ці and, in
particutur, academic freedom. Thus, universities have io he able to
shape their strategy, choose their priorities in teaching and research,
allocate their resources, profile their curricula and set their criteria
for Ihe acceptance of professors and students. European higher education
institutions accept trie challenges of operating in a competitive
environmeni at home, m Europe and in the viasUi, tine m гін so chey need
the necessery managerial freedom, less rigid regulatory frameworks end
fair financing or ihey will be pieced at a disadvantage in co-oparsrjon
and competition. The dynamics needed for the completion of the European
Higher Education Area will remain unfulfilled or will result in unequal
competition, it (he current over-regulation and minute administrative
and financial control of higher education in marry countries Is upheld.

Competition serves quality In higher education, is not exclusive of
co-aperalton and cannot be reduced to a commerciaf concept. Universities
in some countries in Europe are not yet in a position to compete on
equal terms and are in particular faced with

HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/salamanca_convention.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/salamanca_convention.pdf

PAGE 69

Over 300 European higher education institutions and their main
representative organisations, gathered in Salamanca on 29-30 March 2001
to prepare their input to the Prague meeting of the Ministers in charge
of higher education in the countries involved in the Bologna process,
have agreed on the following goals, principles and priorities. Shaping
the future

European higher education institutions reaffirm their support to the
principles of the Bologna Declaration and their commitment to the
creation of the European Higher Education Area by the end of the decade.
They see the establishing of the European University Association (EUA)
in Salamanca as of symbolic and practical value to convey their voice
more effectively to governments and society and thus to support them in
shaping their own future in the European Higher Education Area.

1. PRINCIPLES

AUTONOMY WITH ACCOUNTABILITY

Progress requires that European universities be empowered to act in line
with the guiding principle of autonomy with accountability. As
autonomous and responsible legal, educational and social entities, they
confirm their adhesion to the principles of the Magna Charta
Universitatum of 1988 and, in particular, academic freedom. Thus,
universities have to be able to shape their strategy, choose their
priorities in teaching and research, allocate their resources, profile
their curricula and set their criteria for the acceptance of professors
and students. European higher education institutions accept the
challenges of operating in a competitive environment at home, in Europe
and in the world, but to do so they need the necessary managerial
freedom, less rigid regulatory frameworks and fair financing or they
will be placed at a disadvantage in co-operation and competition. The
dynamics needed for the completion of the European Higher Education Area
will remain unfulfilled or will result in unequal competition, if the
current overregulation and minute administrative and financial control
of higher education in many countries is upheld.

Competition serves quality in higher education, is not exclusive of
cooperation and cannot be reduced to a commercial concept. Universities
in some countries in Europe are not yet in a position to compete on
equal terms and are in particular faced with unwanted brain drain within
Europe.

EDUCATION AS A PUBLIC RESPONSIBILITY

The European Higher Education Area must be built on the European
traditions of education as a public responsibility; of broad and open
access to undergraduate as well as graduate studies; of education for
personal development; and of citizenship as well as of short and
long-term social relevance.

Більш ніж 300 європейських вищих навчальних закладів і їх основних
представницьких організацій зібралися 29 – 30 березня 2001 р. в
Саламанці для підготовки Празької зустрічі міністрів, відповідальних за
вищу освіту в країнах, залучених у Болонський процес, і погодилися з
такими цілями, принципами й пріоритетами. Формування майбутнього

Європейські вищі навчальні заклади знову підтверджують свою підтримку
принципів Болонської декларації і свої зобов’язання зі створення до
кінця десятиліття Європейського простору вищої освіти. Вони бачать у
заснуванні в Саламанці Асоціації європейських університетів (EUA) як
символічне, так і практичне значення для більш ефективного донесення
свого голосу урядам і суспільству і, тим самим, для підтримки формування
свого майбутнього в Європейському просторі вищої освіти.

1. ПРИНЦИПИ

АВТОНОМІЯ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

P R v x u

(*UeTH4

R x *TH?

–

¦ § ? N

;

,?UUUUUY?Y’ss(ss’a(aaaaea

and me National Unions or Students In Europe (ESIB) In
the Bologna process. They fuiLhernoled and appreciated Ihe many ether
Initiatives to take the process further Ministers also took nole of the
constructive assistance of Ihe European Commission.

Ministers observed that the activities recommended In me Declaration
concerning degree structure have been intensely and widely dealt u/lth
In most countries They especially appreciated now the work on quality
assurance Is moving forward. Ministers recognized ire need to cooperate
to address the challenges brought about by transnational education. They
also recognized Ihe need for a lifelong teaming perspective on
education.

FURTHER ACTIONS FOLLOWING THE SIX OBJECTIVES OF THE BOLOGNA PROCESS

As the Bologna Declaration sets out. Ministers asserted that bulkllno
the Euiopean Higher Education Area Is a condition torenhanciug me
attractiveness and competitiveness of higher education Institutions In
Europe. They supported the idea that higher education should re
considered a public good ana Is and ‘will remain a public respons Ciiiy-
[ragubl oris etc.}. and that students are full members of Ihe higher
education community. From this point of view Ministers commented on the
further process as follows:

Adoption of a system ol easily readable and comparable degrees
r/n’iiiL’is sLrargiy ciiccniagea niiivL-r&r os and onoi1 nijner
i>cucatioi iiЈiiiuhoi”s to taki> lull advantage of axta№g national
legislation and European tools aimed ai facilitating academic and
professional recogn nan ci ccuise units flegiees ana other awards, so
that alliens can effectively use theli qualifications, competencies and
skills throughout the European Higher Education Area.

Ministers called upon existing organisations and networks such as NaRiC
and ENiC to promote, at Institutional, national and Euiopean level,
simple, efficient and fair recognition reflecting the undeilylng
diversity of qualifications.

Adoption ol a system essentially based on (wo mam cyctes

Ministers noted-wiLh satisfaction Lhal the objective of a dcgTL1
illiicLuru baseo on two main

HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Prague_communiquTheta.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Prague_communiquTheta.pdf

PAGE 79

Two years after signing the Bologna Declaration and three years after
the Sorbonne Declaration, European Ministers in charge of higher
education, representing 32 signatories, met in Prague in order to review
the progress achieved and to set directions and priorities for the
coming years of the process. Ministers reaffirmed their commitment to
the objective of establishing the European Higher Education Area by
2010. The choice of Prague to hold this meeting is a symbol of their
will to involve the whole of Europe in the process in the light of
enlargement of the European Union.

Ministers welcomed and reviewed the report “Furthering the Bologna
Process” commissioned by the follow-up group and found that the goals
laid down in the Bologna Declaration have been widely accepted and used
as a base for the development of higher education by most signatories as
well as by universities and other higher education institutions.
Ministers reaffirmed that efforts to promote mobility must be continued
to enable students, teachers, researchers and administrative staff to
benefit from the richness of the European Higher Education Area
including its democratic values, diversity of cultures and languages and
the diversity of the higher education systems. Ministers took note of
the Convention of European higher education institutions held in
Salamanca on 29-30 March and the recommendations of the Convention of
European Students, held in Gцteborg on 24-25 March, and appreciated the
active involvement of the European University Association (EUA) and the
National Unions of Students in Europe (ESIB) in the Bologna process.
They further noted and appreciated the many other initiatives to take
the process further. Ministers also took note of the constructive
assistance of the European Commission.

Ministers observed that the activities recommended in the Declaration
concerning degree structure have been intensely and widely dealt with in
most countries. They especially appreciated how the work on quality
assurance is moving forward. Ministers recognized the need to cooperate
to address the challenges brought about by transnational education. They
also recognized the need for a lifelong learning perspective on
education.

FURTHER ACTIONS FOLLOWING THE SIX OBJECTIVES OF THE BOLOGNA PROCESS

As the Bologna Declaration sets out, Ministers asserted that building
the European Higher Education Area is a condition for enhancing the
attractiveness and competitiveness of higher education institutions in

Через три роки після Сорбонської і два роки після підписання Болонської
декларації європейські міністри, відповідальні за вишу освіту,
представляючи 32 країни, які підписали декларацію, зустрілися в Празі,
щоб оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки і пріоритети дій на
наступні роки. Міністри знову підтвердили свої зобов’язання з
утвердження Європейського простору вищої освіти до 2010 року. Вибір
Праги для проведення цієї зустрічі символізує їхнє бажання залучити в
цей процес всю Європу у світлі розширення Європейського Союзу. Міністри
привітали і розглянули звіт “Сприяння Болонському процесові”, поданий
робочою групою, і визнали, що цілі, окреслені в Болонській декларації,
були широко прийняті й використовувалися як основа для розвитку вищої
освіти більшістю країн, що підписали Декларацію, а також університетами
й іншими установами вищої освіти. Міністри знову підтвердили, що повинні
бути продовжені зусилля з підтримки мобільності для того, аби дозволити
студентам, викладачам, дослідникам і адміністрації мати користь з
багатства Європейського простору вищої освіти, враховуючи її
демократичні цінності, розмаїття систем вищої освіти, культур і мов.
Міністри взяли до уваги Звернення європейських вищих навчальних
закладів, прийняте у Саламанці 29 – 30 березня, і рекомендації Конвенції
європейських студентів, прийнятої в Ґетеборзі 24 – 25 березня, а також
оцінили активне залучення в Болонський процес Європейської асоціації
університетів і Національних спілок студентів у Європі. Вони також
відзначили й оцінили багато інших подібних ініціатив, націлених на
подальше просування Процесу у майбутньому. Міністри також взяли до уваги
конструктивну допомогу Європейської комісії.

Міністри відзначили, що дії, рекомендовані в Декларації щодо структури
ступенів, інтенсивно і широко проводилися в більшості країн. Вони
особливо відзначили те, як просувається робота над забезпеченням якості.
Міністри визнали необхідність у співпраці, спрямованій на вирішення
проблем транснаціональної освіти. Вони також визнали необхідність
наявності перспективи навчання впродовж життя для освіти. ПОДАЛЬШІ ДІЇ
ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ШЕСТИ ЦІЛЕЙ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

З огляду на Болонську Декларацію міністри заявили, що формування
Європейського простору вищої освіти є умовою для збільшення
привабливості й конкурентоспроможності європейських

PAGE 81

Europe. They supported the idea that higher education should be
considered a public good and is and will remain a public responsibility
(regulations etc.), and that students are full members of the higher
education community. From this point of view Ministers commented on the
further process as follows:

Adoption of a system of easily readable and comparable degrees

Ministers strongly encouraged universities and other higher education
institutions to take full advantage of existing national legislation and
European tools aimed at facilitating academic and professional
recognition of course units, degrees and other awards, so that citizens
can effectively use their qualifications, competencies and skills
throughout the European Higher Education Area. Ministers called upon
existing organisations and networks such as NARIC and ENIC to

promote, at institutional, national and European level, simple,
efficient and fair recognition reflecting the underlying diversity of
qualifications. Adoption of a system essentially based on two main
cycles Ministers noted with satisfaction that the objective of a degree
structure based on two main cycles, articulating higher education in
undergraduate and graduate studies, has been tackled and discussed. Some
countries have already adopted this structure and several others are
considering it with great interest. It is important to note that in many
countries bachelor’s and master’s degrees, or comparable two cycle
degrees, can be obtained at universities as well as at other higher
education institutions. Programmes leading to a degree may, and indeed
should, have different orientations and various profiles in order to
accommodate a diversity of individual, academic and labour market needs
as concluded at the Helsinki seminar on bachelor level degrees (February
2001).

Establishment of a system of credits

Ministers emphasized that for greater flexibility in learning and
qualification processes the adoption of common cornerstones of
qualifications, supported by a credit system such as the ECTS or one
that is ECTS-compatible, providing both transferability and accumulation
functions, is necessary. Together with mutually recognized quality
assurance systems such arrangements will facilitate students’ access to
the European labour market and enhance the compatibility, attractiveness
and competitiveness of European higher education. The generalized use of
such a credit system and of the Diploma Supplement will foster progress
in this direction.

вищих навчальних закладів. Вони підтримали тезу про те, що вища освіта
повинна розглядатися як суспільне благо, що вона є і залишиться
суспільним обов’язком (правилом і т.п.), і що студенти -повноправні
члени співтовариства вищої освіти. З цього погляду міністри
прокоментували подальший процес у такий спосіб: Прийняття системи
прозорих і сумірних ступенів Міністри рішуче закликали університети й
інші вищі навчальні заклади використовувати всі переваги існуючого
національного законодавства і європейських інструментів, націлених на
полегшення академічного і фахового визнання поділів курсів, ступенів і
інших досягнень, так, щоб громадяни могли ефективно використовувати свої
кваліфікації, уміння і навички у всьому Європейському просторі вищої
освіти. Міністри закликали існуючі організації і мережі типу NARIC і
ENIC сприяти на інституційному, національному і європейському рівнях
простому, ефективному і справедливому визнанню, що відбиває зазначене
розмаїття кваліфікацій.

Прийняття системи, заснованої, по суті, на двох основних циклах

Міністри із задоволенням відзначили енергійне обговорення і розвиток
структури ступенів, заснованої на двох основних циклах, що чітко
формулюють вищу освіту для першого і другого циклів навчання. Деякі
країни вже прийняли цю структуру, а декілька інших розглядають її з
великим зацікавленням. Важливо відзначити, що в багатьох країнах ступені
бакалавра і магістра або два інші сумірні ступені можуть бути отримані
як в університетах, так і в інших вищих навчальних закладах. Програми,
що ведуть до ступеня, можуть і дійсно повинні мати різноманітну
орієнтацію й різноманітні конфігурації для пристосування до розмаїтості
індивідуумів, до академічних потреб і ринку праці, як це було визнано на
семінарі в Гельсінкі щодо ступенів бакалаврського рівня (лютий 2001
року). Запровадження системи кредитів

Міністри підкреслили, що для більшої гнучкості в процесах навчання й
одержання кваліфікацій необхідне встановлення загальних наріжних каменів
кваліфікацій, підтриманих кредитною системою типу ECTS або іншою ECTS –
сумісною системою, що забезпечує як трансферну, так і акумулюючу
функції. Разом із взаємно визнаними системами забезпечення якості такі
домовленості полегшать доступ студентів до європейського ринку праці і
розширять сумісність із світом праці, привабливість і
конкурентноздатність європейської вищої освіти. Узагальнене використання
такої системи кредитів і Додатку до диплома будуть сприяти прогресу в
цьому напрямку.

PAGE 82

Promotion of mobility

Ministers reaffirmed that the objective of improving the mobility of
students, teachers, researchers and administrative staff as set out in
the Bologna Declaration is of the utmost importance. Therefore, they
confirmed their commitment to pursue the removal of all obstacles to the
free movement of students, teachers, researchers and administrative
staff and emphasized the social dimension of mobility. They took note of
the possibilities for mobility offered by the European Community
programmes and the progress achieved in this field, e.g. in launching
the Mobility Action Plan endorsed by the European Council in Nice in
2000.

Promotion of European cooperation in quality assurance

Ministers recognized the vital role that quality assurance systems play
in ensuring high quality standards and in facilitating the comparability
of qualifications throughout Europe. They also encouraged closer
cooperation between recognition and quality assurance networks. They
emphasized the necessity of close European cooperation and mutual trust
in and acceptance of national quality assurance systems. Further they
encouraged universities and other higher education institutions to
disseminate examples of best practice and to design scenarios for mutual
acceptance of evaluation and accreditation/certification mechanisms.
Ministers called upon the universities and other higher educations
institutions, national agencies and the European Network of Quality
Assurance in Higher Education (ENQA), in cooperation with corresponding
bodies from countries which are not members of ENQA, to collaborate in
establishing a common framework of reference and to disseminate best
practice.

Promotion of the European dimensions in higher education

In order to further strengthen the important European dimensions of
higher education and graduate employability Ministers called upon the
higher education sector to increase the development of modules, courses
and curricula at all levels with “European” content, orientation or
organisation. This concerns particularly modules, courses and degree
curricula offered in partnership by institutions from different
countries and leading to a recognized joint degree. FURTHERMORE
MINISTERS EMPHASIZED THE FOLLOWING POINTS: Lifelong learning

Сприяння мобільності

Міністри знову підтвердили, що поліпшення мобільності студентів,
викладачів, дослідників і адміністрації, як це зазначено в Болонській
декларації, має максимальну важливість. Тому вони підтвердили своє
зобов’язання прийняти всі заходи для усунення перешкод вільному
пересуванню студентів, викладачів, дослідників і апарату управління і
підкреслили важливість соціальних питань вимір мобільності. Вони взяли
до уваги можливості для мобільності, що запропоновані відповідно до
програм Європейського співтовариства, і прогресу, що досягнутий у цій
галузі, тобто запуском Плану дій з мобільності, яка підтримана Радою
Європи у Ниці в 2000 р. Сприяння європейському співробітництву в
забезпеченні якості Міністри визнали життєво важливу роль, яку
відіграють системи якості в забезпеченні стандартів високої якості й у
полегшенні порівнянності кваліфікацій у всій Європі. Вони також схвалили
більш тісне співробітництво між організаціями із забезпечення якості і з
організаціями з визнання. Вони підкреслили потребу тісного європейського
співробітництва і взаємної довіри і прийнятті національних систем
забезпечення якості. Відтак вони закликали університети й інші вищі
навчальні заклади поширювати приклади кращої практики і розробляти
сценарії для взаємного прийняття механізмів оцінки
акредитації/сертифікації. Міністри закликали університети й інші вищі
навчальні заклади, національні агентства і Європейську мережу
забезпечення якості у вищій освіті ^N07^), співпрацюючи з відповідними
організаціями країн, що не є членами EN0A, співпрацювати у встановленні
загальних норм прийняття рекомендацій і поширення кращої практики.
Сприяння європейському контексту у вищій освіті Щоб далі посилювати
важливі європейські виміри вищої освіти і можливості працевлаштування
випускників, міністри закликали сектор вищої освіти збільшувати розвиток
модулів, курсів та навчальних планів на всіх рівнях із “європейським”
змістом, орієнтацією чи організацією. Особливо це стосується модулів,
курсів і навчальних планів, запропонованих інститутами різних країн, що
співпрацюють, і є провідними до спільного визнання ступенів.

КРІМ ТОГО, МІНІСТРИ АКЦЕНТУВАЛИ УВАГУ НА ТАКИХ ПОЗИЦІЯХ: Навчання
впродовж життя

Навчання впродовж життя – невід’ємний елемент Європейського простору
вищої освіти. У майбутній Європі, де знання складатимуть основу
суспільства та економіки, стратегії навчання впродовж життя

PAGE 84

the challenges of competitiveness and the use of new technologies and
to improve social cohesion, equal opportunities and the quality of life.

Higher education institutions and students

Ministers stressed that the involvement of universities and other higher
education institutions and of students as competent, active and
constructive partners in the establishment and shaping of a European
Higher Education Area is needed and welcomed. The institutions have
demonstrated the importance they attach to the creation of a compatible
and efficient, yet diversified and adaptable European Higher Education
Area. Ministers also pointed out that quality is the basic underlying
condition for trust, relevance, mobility, compatibility and
attractiveness in the European Higher Education Area. Ministers
expressed their appreciation of the contributions toward developing
study programmes combining academic quality with relevance to lasting
employability and called for a continued proactive role of higher
education institutions. Ministers affirmed that students should
participate in and influence the organisation and content of education
at universities and other higher education institutions. Ministers also
reaffirmed the need, recalled by students, to take account of the social
dimension in the Bologna process.

Promoting the attractiveness of the European Higher Education

Area

Ministers agreed on the importance of enhancing attractiveness of
European higher education to students from Europe and other parts of the
world. The readability and comparability of European higher education
degrees world-wide should be enhanced by the development of a common
framework of qualifications, as well as by coherent quality assurance
and accreditation/certification mechanisms and by increased information
efforts.

Ministers particularly stressed that the quality of higher education and
research is and should be an important determinant of Europe’s
international attractiveness and competitiveness. Ministers agreed that
more attention should be paid to the benefit of a European Higher
Education Area with institutions and programmes with different profiles.
They called for increased collaboration between the European countries
concerning the possible implications and perspectives of transnational
education.

необхідні для того, щоб витримувати випробування конкурентоспроможності
та застосування нових технологій і для зміцнення соціальної єдності,
забезпечення рівних можливостей та покращення якості життя. Вищі
навчальні заклади і студенти

Міністри привітали і підкреслили необхідність залучення університетів,
інших вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і
конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Європейського
простору вищої освіти. Інститути продемонстрували важливість, яку вони
надають створенню спільного й ефективного, але усе ж різноманітного і
такого, що пристосовується, Європейського простору вищої освіти.
Відзначалось, що якість – основна умова для довіри, доречності,
мобільності, сумісності та привабливості у Європейському просторі вищої
освіти. Міністри оцінили внесок вищих навчальних закладів у розвиток
програм навчання, що об’єднують академічну якість із сумісністю до
довгострокової можливості працевлаштування, і закликали продовжити їхню
активну діяльність у цьому напрямку.

Міністри наголошують на тому, що студенти мають брати участь і впливати
на організацію і зміст освіти в університетах та інших вищих навчальних
закладах. Міністри також знову підтвердили відзначену студентами
необхідність брати до уваги в Болонському процесі також і соціальний
вимір.

Сприяння забезпеченню привабливості Європейського простору вищої освіти

Міністри погодилися з важливістю посилення привабливості європейської
вищої освіти для студентів із Європи й інших частин світу. Розуміння і
сумірність європейських ступенів вищої освіти в усьому світі повинні
бути поглиблені розвитком загальних рамок кваліфікацій, а також
узгодженим забезпеченням якості і механізмами акредитації/сертифікації і
збільшенням інформаційних зусиль.

Міністри особливо акцентували увагу та тому, що якість вищої освіти і
наукових досліджень є і повинна бути важливим визначальним чинником
міжнародної привабливості і конкурентноздатності Європи. Міністри
погодилися, що має бути підвищена увага до вигод Європейського простору
вищої освіти з інститутами й програмами різноманітного профілю. Вони
закликали до збільшення співробітництва між європейськими країнами в
частині, що стосується можливого значення і перспектив транснаціональної
освіти.

PAGE 86

CONTINUED FOLLOW-UP

Ministers committed themselves to continue their cooperation based on
the objectives set out in the Bologna Declaration, building on the
similarities and benefiting from the differences between cultures,
languages and national systems, and drawing on all possibilities of
intergovernmental cooperation and the ongoing dialogue with European
universities and other higher education institutions and student
organisations as well as the Community programmes. Ministers welcomed
new members to join the Bologna process after applications from
Ministers representing countries for which the European Community
programmes Socrates and Leonardo da Vinci or Tempus-Cards are open. They
accepted applications from Croatia, Cyprus and Turkey.

Ministers decided that a new follow-up meeting will take place in the
second half of 2003 in Berlin to review progress and set directions and
priorities for the next stages of the process towards the European
Higher Education Area. They confirmed the need for a structure for the
follow-up work, consisting of a follow-up group and a preparatory group.
The follow-up group should be composed of representatives of all
signatories, new participants and the European Commission, and should be
chaired by the EU Presidency at the time. The preparatory group should
be composed of representatives of the countries hosting the previous
ministerial meetings and the next ministerial meeting, two EU member
states and two non-EU member states; these latter four representatives
will be elected by the follow-up group. The EU Presidency at the time
and the European Commission will also be part of the preparatory group.
The preparatory group will be chaired by the representative of the
country hosting the next ministerial meeting.

The European University Association, the European Association of
Institutions in Higher Education (EURASHE), the National Unions of
Students in Europe and the Council of Europe should be consulted in the
follow-up work.

In order to take the process further, Ministers encouraged the follow-up
group to arrange seminars to explore the following areas: cooperation
concerning accreditation and quality assurance, recognition issues and
the use of credits in the Bologna process, the development of joint
degrees, the social dimension, with specific attention to obstacles to
mobility, and the enlargement of the Bologna process, lifelong learning
and student involvement.

ПОСТІЙНЕ УДОСКОНАЛЕННЯ

Міністри зобов’язались продовжити співробітництво, що засноване на
цілях, викладених у Болонській декларації, будуючи на спільному та
здобуваючи користь з відмінностей у культурах, мовах і національних
системах, залучаючи всі можливості міжурядового співробітництва і
діалогу, який продовжується, з європейськими університетами, іншими
вищими навчальними закладами, студентськими організаціями, а також
програмами Співтовариства. Міністри привітали нових членів приєднатися
до Болонського процесу після заяв міністрів, які презентують країни, для
яких відкриті програми Європейського співтовариства Socrates, Leonardo
da Vinci або підпрограми Tempus-Cards. Вони прийняли заяви від Кіпру,
Туреччини і Хорватії.

Міністри вирішили, що нова наступна чергова зустріч відбудеться в другій
половині 2003 року в Берліні. На ній буде зроблено аналіз проведеної
роботи, встановлено напрямки і пріоритети для наступних стадій процесу
прямування до Європейського простору вищої освіти. Вони підтвердили
потребу в структурі, для подальшої роботи, яка складається з робочої
групи і підготовчої групи. Робоча група повинна формуватися з
представників усіх країн, що підписали відповідні документи, нових
учасників і Європейської комісії. Очолювати її має представник країни,
що головує на цей час у Європейській Союзі. Членами підготовчої групи
мають бути представники країн, які є приймаючими на попередніх і
наступних зустрічах на рівні міністрів, двох держав – членів
Європейського Союзу і двох країн, що не входять у Європейський Союз.
Останні чотири представники будуть обиратися робочою групою.
Представники головуючої в Європейському Союзі країни і Європейської
комісії будуть також входити в підготовчу групу. Підготовча група буде
очолюватися представником країни, яка приймає наступну зустріч на рівні
міністрів.

Асоціації європейських університетів, Європейській асоціації вищих
навчальних закладів, Національним спілкам студентів в Європі і Раді
Європи необхідно консультуватися щодо перевірки стану розвитку процесу.

Для того, щоб процес успішно просувався далі, міністри просили робочу
групу впорядкувати семінари для проведення досліджень у таких галузях:
співробітництво, що стосується акредитації і забезпечення якості;
визнання результатів навчання і використання кредитів у Болонському
процесі; розвиток спільних ступенів; соціальний вимір, із спеціальною
увагою до перешкод мобільності, а також розширення Болонського процесу,
навчання протягом усього життя і залучення студентів.

PAGE 89

Додаток 7

Празький університет

СТВОРЮЮЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ

Комюніке Берлінської конференції міністрів, відповідальних за вищу
освіту 19 вересня 2003 р.

HYPERLINK “http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Communique1.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Communique1.pdf

PAGE 91

Preamble

On 19 June 1999, one year after the Sorbonne Declaration, Ministers
responsible for higher education from 29 European countries signed the
Bologna Declaration. They agreed on important joint objectives for the
development of a coherent and cohesive European Higher Education Area by
2010. In the first follow-up conference held in Prague on 19 May 2001,
they increased the number of the objectives and reaffirmed their
commitment to establish the European Higher Education Area by 2010. On
19 September 2003, Ministers responsible for higher education from 33
European countries met in Berlin in order to review the progress
achieved and to set priorities and new objectives for the coming years,
with a view to speeding up the realisation of the European Higher
Education Area. They agreed on the following considerations, principles
and priorities:

Ministers reaffirm the importance of the social dimension of the Bologna
Process. The need to increase competitiveness must be balanced with the
objective of improving the social characteristics of the European Higher
Education Area, aiming at strengthening social cohesion and reducing
social and gender inequalities both at national and at European level.
In that context, Ministers reaffirm their position that higher education
is a public good and a public responsibility. They emphasise that in
international academic cooperation and exchanges, academic values should
prevail.

Ministers take into due consideration the conclusions of the European
Councils in Lisbon (2000) and Barcelona (2002) aimed at making Europe
“the most competitive and dynamic knowledge-based economy in the world,
capable of sustainable economic growth with more and better jobs and
greater social cohesion” and calling for further action and closer
co-operation in the context of the Bologna Process.

Ministers take note of the Progress Report commissioned by the Follow-up
Group on the development of the Bologna Process between Prague and
Berlin. They also take note of the Trends-III Report prepared by the
European University Association (EUA), as well as of the results of the
seminars, which were organised as part of the work programme between
Prague and Berlin by several member States and Higher Education
Institutions, organisations and students. Ministers further note the
National Reports, which are evidence of the considerable progress being
made in the application of the principles of the Bologna Process.
Finally, they take note of the messages from the European Commission and
the Council of Europe and acknowledge their support for the
implementation of the Process.

Ministers agree that efforts shall be undertaken in order to secure
closer links overall between the higher education and research systems
in their respective countries. The emerging European Higher Education
Area will benefit from synergies with the European Research Area, thus
strengthening the basis of the Europe of Knowledge. The aim is to
preserve Europe’s cultural richness and linguistic diversity, based on
its heritage of diversified traditions, and to foster its potential of
innovation and social and economic development through

Преамбула

19 червня 1999 року через рік після Сорбонської декларації міністри
відповідальні за вищу освіту з 29 європейських країн підписали Болонську
Декларацію. Вони дійшли згоди з приводу загальних цілей для розвитку
узгодженого єдиного Європейського простору вищої освіти до 2010 року.
Під час наступної конференції, яка відбудеться у Празі 19 травня 2001
p., вони збільшать кількість завдань, і підтвердять зобов’язання
створити Європейський простір вищої освіти до 2010 р. 19 вересня 2003
міністри, відповідальні за вищу освіту з 33 європейських країн
зустрілися у Берлині для того, щоб переглянути досягнутий прогрес та
встановити пріоритети і нові цілі на наступні роки з метою прискорити
реалізацію проекту створення Європейського простору вищої освіти. Вони
прийняли з наступні положення, принципи і пріоритети:

Міністри знову підтверджують важливість соціального аспекту Болонського
процесу. Необхідність підвищити конкурентоспроможність повинна
утворювати баланс з цілями покращення соціальних характеристик
Європейського простору вищої освіти, націленого на посилення соціальної
взаємодії та послаблення соціальної та статевої нерівності як на
національному, так і на європейському рівні. У цьому контексті міністри
знов підтверджують свою позицію, що вища освіта є суспільним благом та
спільною відповідальністю. Вони наголошують на тому, що у міжнародному
академічному співробітництві та обміні академічні цінності повинні
переважати. Міністри приймають до уваги висновки Європейської ради у
Лісабоні (2000) та Барселоні (2002) націлені на утворення “самої
конкурентоспроможної та динамічної економіки у світі, основаної на
знаннях, яка може постійно розвиватися з економічної точки зору та з
ліпшими робочими місцями і більшою соціальною взаємодією” з метою
подальшої дії та співробітництво у контексті Болонського процесу.
Міністри приймають до уваги звіт про стан робіт, доручений робочий групі
з розвитку Болонського Процесу між Прагою і Берліном. Також приймається
до уваги звіт Trends-Ill, підготовлений Європейською Асоціацією
Університетів (ЕІІА), а також результати семінарів, організованих як
частина робочої програми між Прагою і Берліном декількома
країнами-учасницями й установами вищої освіти, організаціями і
студентами. Міністри стежать за подальшими національними звітами, що є
свідченням значного прогресу в галузі застосування принципів Болонського
Процесу. Нарешті, міністри беруть до уваги зауваження Європейської
Комісії і Ради Європи і визнають їхню підтримку в процесі реалізації
Процесу.

Міністри поділяють думку про те, що будуть спрямовані зусилля на
забезпечення більш тісних зв’язків між вищою освітою і дослідницькими
системами в кожній із країн-учасниць. Європейський простір вищої освіти
на цьому початковому етапі матиме велику користь від спільної діяльності
з Європейським дослідницьким простором, зміцнюючи в такий спосіб
фундамент для Європи Знань. Метою, безперечно, є збереження
європейського культурного багатства і мовної різноманітності, що
засновуються на культурній спадщині різних традицій і

PAGE 93

enhanced co-operation among European Higher Education Institutions.
Ministers recognise the fundamental role in the development of the
European Higher Education Area played by Higher Education Institutions
and student organisations. They take note of the message from the
European University Association (EUA) arising from the Graz Convention
of Higher Education Institutions, the contributions from the European
Association of Institutions in Higher Education (EURASHE) and the
communications from ESIB – The National Unions of Students in Europe.

Ministers welcome the interest shown by other regions of the world in
the development of the European Higher Education Area, and welcome in
particular the presence of representatives from European countries not
yet party to the Bologna Process as well as from the Follow-up Committee
of the European Union, Latin America and Caribbean (EULAC) Common Space
for Higher Education as guests at this conference.

Progress

Ministers welcome the various initiatives undertaken since the Prague
Higher Education Summit to move towards more comparability and
compatibility, to make higher education systems more transparent and to
enhance the quality of European higher education at institutional and
national levels. They appreciate the co-operation and commitment of all
partners – Higher Education Institutions, students and other
stakeholders – to this effect.

Ministers emphasise the importance of all elements of the Bologna
Process for establishing the European Higher Education Area and stress
the need to intensify the efforts at institutional, national and
European level. However, to give the Process further momentum, they
commit themselves to intermediate priorities for the next two years.
They will strengthen their efforts to promote effective quality
assurance systems, to step up effective use of the system based on two
cycles and to improve the recognition system of degrees and periods of
studies.

Quality Assurance

The quality of higher education has proven to be at the heart of the
setting up of a European Higher Education Area. Ministers commit
themselves to supporting further development of quality assurance at
institutional, national and European level. They stress the need to
develop mutually shared criteria and methodologies on quality assurance.

They also stress that consistent with the principle of institutional
autonomy, the

primary responsibility for quality assurance in higher education lies
with each

institution itself and this provides the basis for real accountability
of the

academic system within the national quality framework.

Therefore, they agree that by 2005 national quality assurance systems
should

include:

• A definition of the responsibilities of the bodies and institutions
involved.

• Evaluation of programmes or institutions, including internal
assessment, external review, participation of students and the
publication of results.

• A system of accreditation, certification or comparable procedures.

стимулювання інноваційного потенціалу та соціального й економічного
розвитку за допомогою розширеного співробітництва між європейськими
вузами. Міністри визнають фундаментальну роль вузів і студентських
організацій у розвитку Європейського простору вищої освіти. Також
береться до уваги повідомлення від Європейської Асоціації Університетів
(EAU), що є результатом Грацької Конвенції вищих навчальних закладів,
виступи Європейської Асоціації вищих навчальних закладів (EURASHE) і
повідомлення ESIB – Національних спілок студентів Європи. Міністри
вітають зацікавленість інших регіонів світу в розвитку Європейського
простору вищої освіти, а також вітають зокрема присутність представників
європейських країн, які ще вступили в Болонський Процес, а також
представників робочого комітету Загального простору вищої освіти
Європейського Союзу, Латинської Америки і Карибського регіону (EULAC) як
гостей конференції.

Прогрес

Міністри вітають різні ініціативи, здійснений після Празького Самміту з
вищої освіти, спрямовані на збільшення сумісності і сумірності освіти,
на створення більш прозорих систем вищої освіти і поліпшення якості
вищої освіти в Європі на рівні вузів і на національному рівні. Вони
цінують співробітництво і зобов’язання всіх партнерів – вищих навчальних
закладів, студентів і інших залучених осіб – із цією метою.

Міністри підкреслюють важливість усіх елементів Болонського Процесу для
створення Європейського простору вищої освіти і наголошують на
необхідності активізувати зусилля на рівні вузів, національному і
європейському рівнях. Однак, щоб стимулювати подальший розвиток процесу,
міністри зобов’язуються притримуватися проміжних пріоритетів у плині
наступних двох років. Вони активізують свої зусилля для просування
ефективних систем забезпечення якості, просування ефективного
використання системи, заснованої на двох циклах, і удосконалення системи
визнання ступенів і періодів навчання.

Забезпечення якості

Як показує практика, якість вищої освіти лежить в основі розвитку
Європейського простору вищої освіти. Міністри зобов’язуються
підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні
вузів, на національному і європейському рівнях. Вони також підкреслюють
необхідність розвитку загально прийнятих критеріїв і методологій із
забезпечення якості. Вони також підкреслюють, що, відповідно до принципу
інституційної автономії, основна відповідальність за забезпечення якості
вищої освіти лежить на кожному з вузів, що є основою реальної
відповідальності академічної системи в рамках національної системи
якості. Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи
із забезпечення якості повинні в собі містити:

• Визначення обов’язків органів і установ, які беруть участь.

• Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і
зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів.

• Система акредитації, сертифікації і сумірних процедур

PAGE 95

• International participation, co-operation and networking. At the
European level, Ministers call upon ENQA through its members, in
cooperation with the EUA, EURASHE and ESIB, to develop an agreed set of
standards, procedures and guidelines on quality assurance, to explore
ways of ensuring an adequate peer review system for quality assurance
and/or accreditation agencies or bodies, and to report back through the
Follow-up Group to Ministers in 2005. Due account will be taken of the
expertise of other quality assurance ssociations and networks.

Degree structure:

Adoption of a system essentially based on two main cycles

Ministers are pleased to note that, following their commitment in the
Bologna Declaration to the two-cycle system, a comprehensive
restructuring of the European landscape of higher education is now under
way. All Ministers commit themselves to having started the
implementation of the two cycle system by 2005.

Ministers underline the importance of consolidating the progress made,
and of improving understanding and acceptance of the new qualifications
through reinforcing dialogue within institutions and between
institutions and employers. Ministers encourage the member States to
elaborate a framework of comparable and compatible qualifications for
their higher education systems, which should seek to describe
qualifications in terms of workload, level, learning outcomes,
competences and profile. They also undertake to elaborate an overarching
framework of qualifications for the European Higher Education Area.

Within such frameworks, degrees should have different defined outcomes.
First and second cycle degrees should have different orientations and
various profiles in order to accommodate a diversity of individual,
academic and labour market needs. First cycle degrees should give
access, in the sense of the Lisbon Recognition Convention, to second
cycle programmes. Second cycle degrees should give access to doctoral
studies.

Ministers invite the Follow-up Group to explore whether and how shorter
higher education may be linked to the first cycle of a qualifications
framework for the European Higher Education Area.

Ministers stress their commitment to making higher education equally
accessible to all, on the basis of capacity, by every appropriate means.

Promotion of mobility

Mobility of students and academic and administrative staff is the basis
for establishing a European Higher Education Area. Ministers emphasise
its importance for academic and cultural as well as political, social
and economic spheres. They note with satisfaction that since their last
meeting, mobility figures have increased, thanks also to the substantial
support of the European Union programmes, and agree to undertake the
necessary steps to improve the quality and coverage of statistical data
on student mobility. They reaffirm their intention to make every effort
to remove all obstacles to mobility within the European Higher Education
Area. With a view to promoting

• Міжнародне партнерство, співробітництво і співпраця. На
європейському рівні міністри закликають ЕІМОА за допомогою впливу на
членів цієї організації, у співробітництві з ЕІІА, ЕШАБНЕ і ЕБІВ,
створити набір погоджених стандартів, процедур і керівних принципів
забезпечення якості. Дослідити способи забезпечення адекватної
погодженої системи перевірки якості і/або акредитаційних агенцій і
організацій, а також дати звіт із цих питань міністрам через робочої
групи в 2005 р. Належним чином буде врахований і досвід інших асоціацій
і організацій у забезпеченні якості.

Структура ступенів: прийняття системи, яка складається з двох основних
циклів

Міністри з задоволенням відзначають, що після прийняття зобов’язання про
двоциклічну систему в Болонській Декларації всебічна реструктуризація
системи європейської вищої освіти розпочалась. Усі міністри
зобов’язуються почати реалізацію двоциклічної системи до 2005 р.

Міністри наголошують на важливості консолідації досягнутого прогресу і
поліпшення розуміння і прийняття нових кваліфікацій за допомогою
укріплення діалогу й у рамках вузів, і між вузами та працедавцями.
Міністри підтримують ініціативу країн-учасниць у розробці структури
погоджених і сумірних / порівнянних кваліфікацій для системи вищої
освіти, яка б прагнула дати визначення кваліфікаціям, з огляду на
показники об’єму роботи, рівня, результати навчального процесу,
компетенції і профіль. Вони також беруть на себе відповідальність за
розробку узагальненої структури кваліфікацій для Європейського простору
вищої освіти. У цих рамках ступені повинні мати різні чітко визначені
результати. Ступені першого і другого циклів повинні мати різні
спрямованості і профілі, щоб забезпечувати різноманітні індивідуальні,
академічні нестатки і потреби трудового ринку. Ступені першого циклу
повинні давати доступ, відповідно до Лісабонської Конвенції про
Визнання, щодо програм другого циклу. Ступені другого циклу повинні
надавати доступ до докторського ступеня. Міністри запрошують робочу
групу розглянути питання щодо того, яким способом і чи може більш
коротка вища освіта бути зв’язана з першим циклом структури кваліфікацій
для Європейського простору вищої освіти. Міністри наголошують на своєму
зобов’язанні зробити вищу освіту доступною для всіх, використовуючи всі
можливості і відповідні засоби:

Просування мобільності:

Мобільність студентів, академічного та адміністративного персоналу є
основою для створення Європейського простору вищої освіти. Міністри
наголошують на її важливості як для академічної, культурної, так і для
політичної, соціальної й економічної сфер. Вони із задоволенням
відмічають, що після їх останньої зустрічі показники мобільності зросли,
також завдяки постійній підтримці програм Європейського союзу; та
погоджуються здійснити необхідні кроки, щоб поліпшити якість та
статистичні дані по мобільності студентів. Міністри підтверджують свій
намір прикласти зусилля для усунення всіх перешкод на шляху до
мобільності в Європейському просторі вищої освіти.

PAGE 97

student mobility, Ministers will take the necessary steps to enable the
portability of national loans and grants.

Establishment of a system of credits

Ministers stress the important role played by the European Credit
Transfer System (ECTS) in facilitating student mobility and
international curriculum development. They note that ECTS is
increasingly becoming a generalised basis for the national credit
systems. They encourage further progress with the goal that the ECTS
becomes not only a transfer but also an accumulation system, to be
applied consistently as it develops within the emerging European Higher
Education Area.

Recognition of degrees:

Adoption of a system of easily readable and comparable degrees

Ministers underline the importance of the Lisbon Recognition Convention,
which should be ratified by all countries participating in the Bologna
Process, and call on the ENIC and NARIC networks along with the
competent National Authorities to further the implementation of the
Convention. They set the objective that every student graduating as from
2005 should receive the Diploma Supplement automatically and free of
charge. It should be issued in a widely spoken European language.

They appeal to institutions and employers to make full use of the
Diploma Supplement, so as to take advantage of the improved transparency
and flexibility of the higher education degree systems, for fostering
employability and facilitating academic recognition for further studies.

Higher education institutions and students

Ministers welcome the commitment of Higher Education Institutions and
students to the Bologna Process and recognise that it is ultimately the
active participation of all partners in the Process that will ensure its
long-term success. Aware of the contribution strong institutions can
make to economic and societal development, Ministers accept that
institutions need to be empowered to take decisions on their internal
organisation and administration. Ministers further call upon
institutions to ensure that the reforms become fully integrated into
core institutional functions and processes.

Ministers note the constructive participation of student organisations
in the Bologna Process and underline the necessity to include the
students continuously and at an early stage in further activities.

Students are full partners in higher education governance. Ministers
note that national legal measures for ensuring student participation are
largely in place throughout the European Higher Education Area. They
also call on institutions and student organisations to identify ways of
increasing actual student involvement in higher education governance.

Ministers stress the need for appropriate studying and living conditions
for the students, so that they can successfully complete their studies
within an appropriate period of time without obstacles related to their
social and economic background. They also stress the need for more
comparable data on the social and economic situation of students.

З метою стимулювання мобільності студентів міністри будуть робити
необхідні кроки для забезпечення створення національних грантів.

Створення системи кредитів

Міністри наголошують на важливості ролі системи європейського трансферу
кредитів в посиленні студентської мобільності і розвитку міжнародних
учбових програм. Вони відмічають, що ЕСТБ швидко стає спільною основою
для національних кредитних систем. Вони підтримують подальший прогрес з
ціллю на те, що ЕСТБ стає не тільки системою передачі, а й системою
накопичення, яка повинна бути впроваджена послідовно, адже вона
розвивається в рамках Європейського простору вищої освіти, що виникає.

Визнання ступенів:

Прийняття системи прозорих та порівнянних ступенів

Міністри підкреслюють важливість Лісабонської Конвенції про Визнання,
яка повинна бути ратифікована усіма країнами – учасницями Болонського
процесу та закликають ЕІМІС та ИАРІС разом з компетентними національними
властями продовжити впровадження конвенції. Вони поставили ціль, що
кожен студент, що випускається з 2005 року повинен отримати додаток до
диплому автоматично та безкоштовно. Він повинен випускатися на поширеній
європейській мові. Вони закликають навчальні установи та роботодавців
повністю використовувати додаток до Диплому для того, щоб
використовувати переваги поліпшення прозорості та гнучкості систем
ступенів вищої освіти, для поліпшення працевлаштування та полегшення
академічного визнання для наступної освіти.

Вищі навчальні заклади і студенти

Міністри вітають зобов’язання вузів та студентів в Болонському процесі і
визнають, що це, зрештою, це є активною участю усіх партнерів в процесі,
що забезпечить його успіх у довгостроковій перспективі. Будучи
поінформованими про внески, які можуть зробити вузи в економічний та
суспільний розвиток. Міністри приймають те, що вузи повинні бути
уповноваженими приймати рішення відносно своєї внутрішньої організації
та адміністрації. Міністри далі закликають вузи забезпечити повну
інтеграцію реформ в основні інституціональні функції та процеси.
Міністри відмічають конструктивну участь студентських організацій у
Болонському процесі та підкреслюють необхідність постійного включення
студентів.

Студенти є повноправними партнерами управління вищої освіти. Міністри
відмічають, що національні правові заходи для забезпечення участі
студентів, в основному, існують в усьому Європейському просторі вищої
освіти. Вони також закликають вузи та студентські організації виявити
шляхи підвищення безпосереднього залучення студентів в управління вищої
освіти. Міністри підкреслюють необхідність існування відповідних умов
навчання та проживання студентів, для того, щоб вони могли успішно
закінчити навчання впродовж відповідного періоду часу без перешкод
відносно їх соціальної та економічної бази. Вони також підкреслюють
необхідність в більш сумірних даних про соціальну та економічну ситуацію
студентів.

PAGE 99

Promotion of the European dimension in higher education

Ministers note that, following their call in Prague, additional modules,
courses and curricula with European content, orientation or organisation
are being developed.

They note that initiatives have been taken by Higher Education
Institutions in various European countries to pool their academic
resources and cultural traditions in order to promote the development of
integrated study programmes and joint degrees at first, second and third
level.

Moreover, they stress the necessity of ensuring a substantial period of
study abroad in joint degree programmes as well as proper provision for
linguistic diversity and language learning, so that students may achieve
their full potential for European identity, citizenship and
employability.

Ministers agree to engage at the national level to remove legal
obstacles to the establishment and recognition of such degrees and to
actively support the development and adequate quality assurance of
integrated curricula leading to joint degrees.

Promoting the attractiveness of the European Higher Education Area

Ministers agree that the attractiveness and openness of the European
higher education should be reinforced. They confirm their readiness to
further develop scholarship programmes for students from third
countries. Ministers declare that transnational exchanges in higher
education should be governed on the basis of academic quality and
academic values, and agree to work in all appropriate fora to that end.
In all appropriate circumstances such fora should include the social and
economic partners. They encourage the co-operation with regions in other
parts of the world by opening Bologna seminars and conferences to
representatives of these regions.

Lifelong learning

Ministers furthermore call those working on qualifications frameworks
for the European Higher Education Area to encompass the wide range of
flexible learning paths, opportunities and techniques and to make
appropriate use of the ECTS credits.

They stress the need to improve opportunities for all citizens, in
accordance with their aspirations and abilities, to follow the lifelong
learning paths into and within higher education.

Просування європейських аспектів вищої освіти

Міністри відмічають, що відповідно до їх заяви у Празі, додаткові
модулі, курси та навчальний план з європейським змістом, орієнтація чи
організація – у процесі розробки.

Вони відмічають, що були висунуті ініціативи вузами у різних
європейських країнах об’єднати свої ресурси та культурні традиції з
ціллю просування розвитку інтегрованих навчальних програм та об’єднаних
ступенів на першому, другому та третьому рівнях.

Більш того, вони наголошують на необхідності як забезпечення суттєвого
періоду навчання за кордоном у рамках спільних ступеневих програм , так
і відповідного забезпечення повного різноманіття і вивчення мов, щоб
студенти могли досягти повного потенціалу для європейської ідентичності,
громадянства та працевлаштування.

Міністри погоджуються з необхідністю забезпечити на національному рівні
усунення правових перешкод встановленню та визнанню таких ступенів та
активно підтримувати розвиток та забезпечення відповідно якості
інтегрованих навчальних планів, які ведуть до спільних ступенів.

Підвищення привабливості Європейського простору вищої освіти

Міністри погоджуються з тим, що привабливість та відкритість
європейської вищої освіти потрібно посилити. Вони підтверджують свою
готовність для подальшого розвитку програм освіти для студентів третіх
країн. Міністри проголошують транснаціональний обмін у вищій освіті
повинен керуватися на базі академічної якості й академічних цінностей та
погоджуються працювати по усім відповідним напрямкам (форумам). З усіх
відповідних обставин такі форуми повинні залучати соціальних та
економічних партнерів. Вони заохочують співробітництво з іншими
частинами світу, відкриваючи Болонські семінари та конференції
представникам цих регіонів.

Навчання впродовж життя

Міністри підкреслюють важливий внесок вищої освіти у запровадження в
реальність навчання впродовж життя. Вони вживають заходів для
спрямування національної політики своїх країн до цієї мети і заохочують
заклади вищої освіти та інші зацікавлені установи до розширення
можливостей навчання впродовж життя на рівні вищої освіти, включаючи
визнання попереднього навчання. Вони наголошують, що подібні дії мають
бути невід’ємною складовою діяльності у сфері вищої освіти. Міністри
також звертаються тих, хто створює структури кваліфікацій в
Європейському просторі вищої освіти, використовувати широкий спектр
гнучких шляхів навчання, можливостей і методик з належним застосуванням
кредитів ЕСТБ.

PAGE 100

101

Additional Actions

European Higher Education Area and European Research Area -two pillars
of the knowledge based society

Conscious of the need to promote closer links between the EHEA and the
ERA in a Europe of Knowledge, and of the importance of research as an
integral part of higher education across Europe, Ministers consider it
necessary to go beyond the present focus on two main cycles of higher
education to include the doctoral level as the third cycle in the
Bologna Process. They emphasise the importance of research and research
training and the promotion of interdisciplinarity in maintaining and
improving the quality of higher education and in enhancing the
competitiveness of European higher education more generally. Ministers
call for increased mobility at the doctoral and postdoctoral levels and
encourage the institutions concerned to increase their co-operation in
doctoral studies and the training of young researchers. Ministers will
make the necessary effort to make European Higher Education Institutions
an even more attractive and efficient partner. Therefore Ministers ask
Higher Education Institutions to increase the role and relevance of
research to technological, social and cultural evolution and to the
needs of society. Ministers understand that there are obstacles
inhibiting the achievement of these goals and these cannot be resolved
by Higher Education Institutions alone. It requires strong support,
including financial, and appropriate decisions from national Governments
and European Bodies.

Finally, Ministers state that networks at doctoral level should be given
support to stimulate the development of excellence and to become one of
the hallmarks of the European Higher Education Area.

Stocktaking

With a view to the goals set for 2010, it is expected that measures will
be introduced to take stock of progress achieved in the Bologna Process.
A midterm stocktaking exercise would provide reliable information on how
the Process is actually advancing and would offer the possibility to
take corrective measures, if appropriate.

Ministers charge the Follow-up Group with organising a stocktaking
process in time for their summit in 2005 and undertaking to prepare
detailed reports on the progress and implementation of the intermediate
priorities set for the next two years:

• quality assurance

• two-cycle system

• recognition of degrees and periods of studies

Participating countries will, furthermore, be prepared to allow access
to the necessary information for research on higher education relating
to the objectives of the Bologna Process. Access to data banks on
ongoing research and research results shall be facilitated.

Further Follow-up

New members

Ministers consider it necessary to adapt the clause in the Prague
Communiquй on applications for membership as follows:

Додаткові дії

Європейський простір вищої освіти (ЕНЕА) і Європейський простір
досліджень (ERA) – два найголовніших принципи суспільства, заснованого
на знаннях

Усвідомлюючи необхідність створення більш тісних зв’язків між ЕНЕА і ERA
у Європі знань, а також важливість дослідження як складової частини
вищої освіти на території Європи, міністри вважають потрібним вийти за
межі сьогоднішнього усвідомлення двох циклів вищої освіти й додати
докторський рівень як третій цикл у Болонському процесі, що доповнює два
основних ступені вищої освіти. Вони також підкреслюють важливість
дослідження, підготовки дослідників і просування міждисциплінарності в
становленні й поліпшенні рівня якості вищої освіти й у збільшенні
конкурентноздатності європейської вищої освіти взагалі. Міністри
закликають до збільшення мобільності на докторському і постдокторському
рівнях, а також спонукають зацікавлені навчальні установи збільшувати
їхнє співробітництво в рамках навчання на одержання докторського ступеня
і підготовки молодих дослідників. Міністри роблять необхідні кроки для
більшої привабливості вищих навчальних закладів Європи як партнерів.
Тому міністри звернулися до вузів із проханням про збільшення ролі та
відповідності досліджень у відношенні технологічної, соціальної і
культурної еволюції і потреб суспільства. Міністри розуміють, що на
шляху досягнення цієї мети є перешкоди, які вузи не можуть подолати
поодинці. Необхідна сильна підтримка, у тому числі фінансова, а також
відповідні вирішення від національних урядів і європейських органів.
Відтак, міністри заявляють про необхідність підтримки мереж, утворених
на докторському рівні, стимулювати їхнє подальше удосконалення і
становлення як однієї з показових ознак Європейського простору вищої
освіти.

Огляд результатів

Враховуючи встановлені цілі до 2010 очікується введення системи виміру
досягнень у рамках Болонського Процесу. Система середньострокових
перевірок дозволить отримати надійну інформацію по реалізації Процесу та
застосувати коректуючи заходи, якщо необхідно. Міністри доручають
робочій групі організацію процесу огляду результатів вчасно перед
саммітом 2005 та відповідальність у підготовці детальних звітів про
досягнутий прогрес та впровадження проміжних пріоритетів, визначених на
наступні роки.

• забезпечення якості;

• двоциклічна система;

• визнання ступенів і періодів навчання.

Крім того, країни-учасники будуть готові надати доступ до інформації,
необхідної для дослідження в галузі вищої освіти щодо цілей Болонського
процесу. Доступ до банків даних з дослідження, що провадиться, і його
результатів повинен бути спрощеним.

Наступні доповнення

Нові члени

Міністри вважають за необхідне адаптувати пункт Празького комюніке щодо
заяв про членство в такий спосіб:

102

PAGE 103

Countries party to the European Cultural Convention shall be eligible
for membership of the European Higher Education Area provided that they
at the same time declare their willingness to pursue and implement the
objectives of the Bologna Process in their own systems of higher
education. Their applications should contain information on how they
will implement the principles and objectives of the declaration.

Ministers decide to accept the requests for membership of Albania,
Andorra, Bosnia and Herzegovina, Holy See, Russia, Serbia and
Montenegro, “the Former Yugoslav Republic of Macedonia” and to welcome
these states as new members thus expanding the process to 40 European
Countries.

Ministers recognise that membership of the Bologna Process implies
substantial change and reform for all signatory countries. They agree to
support the new signatory countries in those changes and reforms,
incorporating them within the mutual discussions and assistance, which
the Bologna Process involves.

Follow-up structure

Ministers entrust the implementation of all the issues covered in the
Communiquй, the overall steering of the Bologna Process and the
preparation of the next ministerial meeting to a Follow-up Group, which
shall be composed of the representatives of all members of the Bologna
Process and the European Commission, with the Council of Europe, the
EUA, EURASHE, ESIB and UNESCO / CEPES as consultative members. This
group, which should be convened at least twice a year, shall be chaired
by the EU Presidency, with the host country of the next Ministerial
Conference as vice-chair.

A Board also chaired by the EU Presidency shall oversee the work between
the meetings of the Follow-up Group. The Board will be composed of the
chair, the next host country as vice-chair, the preceding and the
following EU Presidencies, three participating countries elected by the
Follow-up Group for one year, the European Commission and, as
consultative members, the Council of Europe, the EUA, EURASHE and ESIB.
The Follow-up Group as well as the Board may convene ad hoc working
groups as they deem necessary. The overall follow-up work will be
supported by a Secretariat which the country hosting the next
Ministerial Conference will provide.

In its first meeting after the Berlin Conference, the Follow-up Group is
asked to further define the responsibilities of the Board and the tasks
of the Secretariat.

Work programme 2003-2005

Ministers ask the Follow-up Group to co-ordinate activities for progress
of the Bologna Process as indicated in the themes and actions covered by
this Communiquй and report on them in time for the next ministerial
meeting in 2005.

Next Conference

Ministers decide to hold the next conference in the city of Bergen
(Norway) in May 2005.

Країни-учасники Європейської культурної конвенції будуть визнані членом
Європейського простору вищої освіти в тому випадку, якщо вони водночас
заявлять про свою готовність переслідувати і досягати мети, поставленої
в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти. Їхні заяви
повинні містити інформацію про те, як вони будуть впроваджувати цілі та
принципи декларації.

Міністри прийняли рішення ухвалити прохання про членство таких країн:
Албанії, Андорри, Боснії і Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії і
Чорногорії, “колишньої югославської республіки Македонії” – і привітали
ці держави як нових членів, таким чином, розповсюджуючи дію процесу на
40 європейських країн.

Міністри визнають, що участь у Болонському процесі вимагає істотних змін
і реформ у всіх країн, що приєдналися до процесу. Вони погоджуються
надати підтримку всім новим учасникам у їхніх змінах та реформах за
допомогою організації взаємних обговорень і допомоги, як передбачено
Болонським процесом.

Додаткова структура

Міністри доручають робочій групі вирішення поставлених у комюніке
питань, а також загальне спостереження за розвитком Болонського процесу
і підготовку наступної зустрічі міністрів, яка буде складатися з
представників усіх членів Болонського процесу і Європейської Комісії, а
також Рад Європи, ЕиА, EURASHE, ЕБІВ і UNESCO/CEPES у ролі
консультаційних членів. Скликання цієї групи повинні проходити,
принаймні, два рази в рік під головуванням на цей час головуючої країни
єС, де роль віце-голови буде виконувати країна-упорядниця наступної
конференції міністрів. Правління, яке одночасно перебуває під
керівництвом країни, що нині головує в ЄС, перегляне роботу в проміжках
між зустрічами робочої групи. Правління буде складатися з голови,
віце-голови від країни-наступниці, попередньої та наступної головуючої
країни ЄС, трьох країн-учасниць, обраних робочою групою на один рік,
Європейської Комісії та, як консультативних членів, Раду Європи, ЕиА,
EURASHE і ЕБІВ. Як робоча група так і Правління мають право скликати
термінові спеціальні зустрічі, якщо у цьому буде потреба.

Уся подальша робота буде підтримуватися Секретаріатом країни, котра
проводитиме наступну конференцію міністрів. На наступній, після
Берлінської, конференції робоча група розгляне майбутнє визначення
відповідальності правління і завдань секретаріату.

Робоча програма 2003-2005

Міністри просять робочу групу координувати дії для досягнення успіху
Болонського процесу з питань, окреслених тематично та поетапно,
позначених у цьому комюніке, і проінформувати про результати на
наступній зустрічі міністрів у 2005 році.

Наступна конференція

Міністри приймають рішення провести наступну конференцію в травні 2005
р. у Бергені (Норвегія).

104

PAGE 105

Додаток 8

Учасники Берлінського самміту

ДЕЯКІ ДОКУМЕНТИ СТРУКТУР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ СТОСОВНО НАВЧАННЯ ВПРОДОВЖ
ЖИТТЯ

106

PAGE 107

ПОСИЛАННЯ на документи структур Європейської Комісії стосовно навчання
впродовж життя

1. A MEMORANDUM ON LIFELONG LEARNING HYPERLINK
“http://europa.eu.int/comm/education/policies/lll/life/memoen.pdf”
http://europa.eu.int/comm/education/policies/lll/life/memoen.pdf

2. MAKING A EUROPEAN AREA OF LIFELONG LEARNING A REALITY

HYPERLINK
“http://europa.eu.int/comm/education/policies/lll/life/communication/com
_en.pdf”
http://europa.eu.int/comm/education/policies/lll/life/communication/com_
en.pdf

3. EUROPEAN REPORT ON QUALITY INDICATORS OF LIFELONG

LEARNING

Fifteen quality indicators HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Report.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Report.pdf

4. THE CHALLENGES OF LIFELONG LEARNING

Report of a seminar involving the New Independent States and Mongolia,
February 2002

HYPERLINK
“http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/132C4F673FA8AF5BC1256CFE0030”
http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/132C4F673FA8AF5BC1256CFE0030
1839/$FILE/EECA_LLL_NISMO_02_EN.pdf (англійською мовою) HYPERLINK
“http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/132C4F673FA8AF5BC1256CFE0030”
http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/132C4F673FA8AF5BC1256CFE0030
1839/$FILE/EECA_LLL_NISMO_02_RU.pdf (російською мовою)

5. DISCUSSION NOTE

“Lifelong learning is a survival issue” HYPERLINK
“http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/4745F1C6BCE34686C1256DEA0040”
http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/4745F1C6BCE34686C1256DEA0040 33
9B/$FILE/AF_LLL_03_EN.pdf (англійською мовою)

HYPERLINK
“http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/4745F1C6BCE34686C1256DEA0040”
http://www.etf.eu.int/WebSite.nsf/Pages/4745F1C6BCE34686C1256DEA0040 33
9B/$FILE/AF_LLL_03_RU.pdf (російською мовою)

6. LIFELONG LEARNING:

implications for Universities HYPERLINK
“http://www.pjb.co.uk/npl/bp20.pdf” http://www.pjb.co.uk/npl/bp20.pdf

7. ЗВІТИ ЕКСПЕРТІВ (TRENDS)

ПЕРЕД САММІТАМИ МІНІСТРІВ ОСВІТИ

1999 (Болонья), 2001 (Прага), 2003 (Берлін) HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/trend_I.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/trend_I.pdf HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/trend_II.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/trend_II.pdf HYPERLINK
“http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Trends_III_neu.pdf”
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/Trends_III_neu.pdf

8. NEW PERSPECTIVES FOR LEARNING (море інформації щодо LLL і не
тільки…)

HYPERLINK “http://www.pjb.co.uk/npl/index.htm”
http://www.pjb.co.uk/npl/index.htm

108

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ1

1. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення системи вищої
освіти України”. N 199/2004, 17.02.2004 р.

2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи
входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ “Видавництво
«Політехніка»”, 2003. – 200 с.

3. Основні засади розвитку вищої освіти у контексті Болонської
декларації / За редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив М.Ф. Степко,
Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук , В.В. Грубінко , 1.1. Бабін. – Тернопіль:
Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. – 147 с.

4. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна – Болонья –
Саламанка – Прага – Берлін) / Упорядники М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.
Д. Шинкарук , В. В. Грубінко , І.І. Бабін. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.
В. Гнатюка, 2003. – 52 с.

Посилання на іноземні джерела не приводяться, оскільки всі документи,
які згадуються у тексті, приведено на диску, що додається до книги.

PAGE 109

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА………………………………………………………
…………………..3

1 БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: СТВОРЕННЯ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ…… 6

Коротка
хронологія……………………………………………………..
……. 6

Magna Charta
Universitatum………………………………………………. 8

Лісабонська
конвенція………………………………………………………
.10

Сорбонська
декларація……………………………………………………..
.10

Болонська декларація

“Тне European Hiigher Education
Area”……………………………….11

Саламанкське
звернення…………………………………………………..13

Празький
самміт…………………………………………………………
……..14

Берлінська
конференція…………………………………………………….
15

2 НАВЧАННЯ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ:

СУЧАСНЕ
БАЧЕННЯ……………………………………………………….1
7

Концепція навчання впродовж життя……………………………….17

Навчання впродовж життя: виклик часу

(за матеріалами семінару
ЄОФ)……………………………………22

Навчання впродовж життя у контексті

Болонського
процесу…………………………………………………….32

ЗАМІСТЬ
ВИСНОВКУ……………………………………………………….
…36

Додаток 1 ВЕЛИКА ХАРТІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ

Болонья 18.09.1988
……………………………………………………………..3
7

Додаток 2 КОНВЕНЦІЯ про визнання кваліфікацій

з вищої освіти в Європейському регіоні.

Лісабон, 11.04.97 р. (Розділи І,
ІІ)……………………………………….45

Додаток 3 СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ АРХІТЕКТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ чотирьох міністрів, які представляють Францію,
Германію, Італію та Велику Британію Париж, Сорбонна, 25 травня 1998
року…………………………….53

Додаток 4 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ

Болонська декларація від 19 червня 1999 р. Спільна декларація Міністрів
освіти європейських країн……………..61

Додаток 5 ЗВЕРНЕННЯ Саламанкської конференції європейських закладів
вищої освіти ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 29 – 30
березня 2001
р…………………………………………………………69

Додаток 6 ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ Комюніке Празької
зустрічі європейських міністрів, відповідальних

за вищу освіту 19 травня 2001
р…………………………………………79

Додаток 7 СТВОРЮЮЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР

ВИЩОЇ ОСВІТИ Комюніке Берлінської конференції

міністрів, відповідальних за вищу освіту

19 вересня 2003
р……………………………………………………………..
…91

Додаток 8 ДЕЯКІ ДОКУМЕНТИ СТРУКТУР

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ СТОСОВНО

НАВЧАННЯ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ…………………………………107

СПИСОК
ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..
.109

PAGE 110

111