Курсова робота
На тему:
Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова
План
Вступ.
Рахунки бухгалтерського обліку їх зміст, будова;
Метод подвійного запису;
Синтетичні і аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок;
Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку
Вступ
Облік виник і розвивається у зв’язку з потребою суспільства в необхідній
і достатній інформації щодо наявності та руху майна з метою контролю та
управління господарськими процесами і їх результатами.
Бухгалтерський облік є локальним і включає всю технологію інформаційного
процесу, яка охоплює процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про
діяльність підприємств, організацій і установ зовнішнім і внутрішнім
користувачам для прийняття рішень. З огляду на це він перетворився на
міжнародну мову бізнесу і став обов’язковою передумовою успішної
діяльності всіх господарюючих процесів.
Бухгалтерський облік нині є важливою складовою економічної науки,
забезпечуючи технологію отримання необхідної інформації про
господарюючий суб’єкт. Він тісно пов’язаний з такими науками, як
статистика, фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками.
Основоположні принципи бухгалтерського обліку є однаковими для
господарюючих суб’єктів всіх видів діяльності й забезпечують єдині
підходи щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності.
1. Рахунки бухгалтерського обліку їх зміст.
Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового
процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її
систематизації з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею
балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в
бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної
операції довелося б складати новий баланс (згадаймо чотири типи змін в
балансі). Крім того, баланс як моментний показник складають на перше
число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної
групи засобів джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку
активів тільки в грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних
цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік
стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у
діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків.
Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб
групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та
руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів.
Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів
відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається
рахунок „Основні засоби”, для обліку товарів – „Товари”, для обліку
процесу виробництва – „Виробництво” тощо.
Отже, рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів,
господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі
господарської діяльності підприємств.
Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об’єктами, що
обліковуються, і завданнями обліку.
У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення
можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення
рахунку відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку
прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої
позначають умовним терміном дебет, а праву – кредит. Назву рахунка
пишуть посередині таблиці.
Термін „дебет” походить від лат. Debet , що означає „він винен”, а
„кредит” – від лат. Credit, що означає „він вірить”. Тепер дебет і
кредит – це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму
застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна
сторона призначається для роздільного відображення збільшення або
зменшення сум. Систематично рахунок має таку форму (рис 1).
Рахунок
(назва рахунка)
Дебет Кредит
Рис. 1 Схема рахунка бухгалтерського обліку
Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом,
тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш
за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком,
або початковим сальдо. Слово „сальдо” походить від італ. Що означає
„розрахунок”. Після цього на рахунках відображають господарські
операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об’єкта
обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній.
Маючи інформацію про початкове сольдо об’єкта обліку та зміни протягом
звітного періоду, визначають сольдо на кінець звітного періоду.
Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображено за дебетом і
кредитом, називається оборотом.
Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом,
підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом.
Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки
поділяють на активні і пасивні.
Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і
відкриваються для статей балансу(„Основні засоби”, „Нематеріальні
активи”, „Виробничі запаси”, „Товари”, „Каса”, „Рахунки в банках”,
„Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо).
Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел
утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві
балансу („Статутний капітал”, „Резервний капітал”, „Нерозподілені
прибутки”, „Довгострокові позики”, „Розрахунки з постачальниками та
підрядниками”, „Розрахунки з оплати праці” тощо).
При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі
статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні
балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва в
дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у
балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують
справа у кредиті рахунка. Отже активні рахунки завжди мають дебетове
сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок
між балансом і рахунками. Можна сказати, що баланс складають за даними
рахунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних
рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює
підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків
(сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і
дорівнює підсумку балансу.
На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його
збільшення, а на протилежній – зменшення. В активних рахунках, де
залишок завжди дебетовий, 0збільшення коштів відображається за дебетом,
а зменшення – за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди
кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення – за
дебетом.
Побудову активних і пасивних рахунків зображено на рис. 2.
Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку
необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий
оборот і відняти кредитовий оборот.
Активний рахунок
Д-т К-т
Початковий залишок (сальдо)
+
збільшення –
зменшення
Оборот+ Оборот-
Кінцевий залишок (сальдо)
У пасивних рахунках для визначення залишку (сольдо) на кінець місяця
необхідно до початкового кредитового сальдо додати кредитовий оборот і
відняти дебетовий оборот.
Пасивні рахунки
Д-т К-т
–
зменшення Початковий залишок (сальдо)
+ збільшення
Оборот+ Оборот-
Кінцевий залишок (сальдо)
Ознайомлення з будовою рахунків показало, що дебет і кредит активних і
пасивних рахунків мають різне значення. Це випливає із суті
господарських засобів і джерел їх утворення. Активні рахунки мають
залишок (сальдо) завжди дебетовий (оскільки не можна витратити більше
ніж є в наявності і надійшло); пасивні рахунки – тільки кредитовий
(оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами
).
Метод подвійного запису
Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона
викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування.
Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність
відображення її на рахунках методом подвійного запису.
Подвійний запис – метод, випливає з економічної суті відображення
операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у
пасиві чи в активі і пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового
відображення господарських операцій на рахунках.
Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за
кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним
записом.
Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на
рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку,
оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна
сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній
сумі записів за кредитом рахунків.
Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису,
називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими.
Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни:
бухгалтерська проводка, контировка.
Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних
документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції
рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція
рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов’язаних
рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є
творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті
господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.
Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і
складні бухгалтерські проводки.
Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок
дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж саму суму, тобто коли
кореспондують між собою тільки два рахунки.
Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок
дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один
кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.
У складних бухгалтерських проводках не порушуються принцип подвійного
запису, оскільки зберігається взаємопов’язане відображення господарської
операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму.
Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька
простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних
проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш
наочними.
Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації
бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на
перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве
відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до
відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції
рахунків. Їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану
рахунків.
Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній
послідовності, а інформація про стан та рух об’єктів обліку відповідно
систематизуються на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними
і систематичними.
Хронологічний запис – це запис операцій у хронологічній (календарності)
послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у
спеціальних журналах з обов’язковим відображенням нумерації
господарських операцій і використовується для перевірки повноти і
правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки
проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх
оборотами.
абл.. 1)
№ і дата Короткий зміст господарської операції та підстава Сума, грн
проводка
Д-т К-т
1
03.07.02 Господарська операція 1000 30 31
У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки
переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення,
тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке
групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних
обліків дані хронологічного обліку шляхом групування господарських
операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються,
систематизуються.
У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку
хронологічний і систематичний облік ведуть паралельно в окремих
облікових регістрах. Застосовують і комбінований спосіб записів
господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і систематичного
записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна,
журнали-ордера тощо.
Синтетичні і аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.
Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки
бухгалтерського обліку поділяються на синтетичні і аналітичні.
Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей
балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні
(синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок „Основні засоби”
відображає наявність і рух основних засобів на підприємстві (земельні
ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби
тощо); рахунок „Виробничі запаси” – наявність і рух матеріальних
цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні
матеріали, запасні частини тощо); рахунок „Розрахунки з постачальниками
та підрядниками” – загальну суму кредиторської заборгованості всім
постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси,
виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в
результаті сплати боргів та інше. Такі рахунки прийнято називати
синтетичними.
Термін „синтетичний” походить від лат. Syntetis, що означає зведений,
узагальнений, об’єднання в одне ціле окремих елементів. Щодо рахунків
бухгалтерського бік уто синтетичними рахунками називають рахунки
признанні для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та
господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на
підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані
синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу
та інших форм звітності.
Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за
збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації
недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх
джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за
допомогою аналітичних рахунків.
Термін „аналітичний” походить від лат. Analysis – розкладання,
розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на
підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, крім
грошового, застосовують натуральні і трудові вимірники. Наприклад, до
синтетичного рахунка „Розрахунки з оплати праці” відкривають аналітичні
рахунки за прізвищами працівників, „Адміністративні витрати” – за видами
витрат, „Готова продукція” – за видами готової продукції тощо. Кількість
аналітичних рахунків за відповідним синтетичним синтетичним рахунком
визначається залежно від наявності об’єктів обліку і поставлених завдань
з деталізації.
Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між
синтетичними і аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв’язок,
оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються дні
і ті самі операції, але за різним ступенем деталізації: на синтетичному
рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках –
часткові суми.
Взаємозв’язок між синтетичними і аналітичними рахунками виявляється
наступним чином.
На рахунках синтетичного і аналітичного обліку залишок (сальдо)
розміщується на одній і тій же стороні рахунка.
2)Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то
однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.
Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною
сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами.
Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має
дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідного синтетичного
рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у
бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.
Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне значення
а й контрольне значення. Його показники потрібні менеджерам для
управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам – для
аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових
результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність
показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення
інвентаризації.
Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати
більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і
господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому
випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних
рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених
показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так,
на синтетичному рахунку „Виробничі запаси” аналітичні рахунки групують
за субрахунками: „Сировина і матеріали”, „Паливо”, „Тара і тарні
матеріали”, „Будівельні матеріали”, „запасні частини” тощо; Синтетичний
рахунок „Розрахунки з різними дебіторами” включає субрахунки „Розрахунки
за виданими авансами”, „Розрахунки з підзвітними особами”, „Розрахунки
за нарахованими доходами” тощо.
Отже взаємозв’язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом
вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що
складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки,
аналітичні рахунки.
Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним
або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного
рахунка 20 „Виробничі запаси”.
20 – „Виробничі запаси”
20-1 – „Сировина і матеріли”
20-12 – „Матеріали”
20-121 – „Чорні метали”
20-122 – „Кольорові метали”
20-123 – „Лаки, фарби”
20-1211 – „Сталь листова 1 мм”
20-1212 – „Сталь листова 2мм ”
Система аналітичного обліку тісно пов’язана з товарними номенклатурами,
прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.
Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку
Відображення господарських операцій за систематичними та аналітичними
рахунками – це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди
характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел
формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного
відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки
відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у
вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках за дебетом, а
на пасивних рахунках – за кредитом. Протягом місяця з журналу реєстрації
господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські
проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та
аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та
аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і
виводять кінцеве сальдо залишок на кінець місяця)
Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою
оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними і
аналітичними рахунками.
За даними балансу відкриваємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо
на них початкове сальдо. Сума початкових сальдо всіх активних рахунків
буде дорівнювати сумі початкових сальдо всіх пасивних рахунків, що
випливає із суми балансу.
Зміст господарських операцій та кореспонденцій рахунків відобразимо у
журналі операцій за звітній період.
Записані в Журналі реєстрації господарські операції відображаємо на
відкритих відповідно до балансу синтетичних рахунках. Підраховуємо за
кожним синтетичним рахунком обороти за дебетом і кредитом і виводимо
кінцеве сальдо.
Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських
засобів і джерел, здійснюють за допомогою оборотних відомостей. Оборотні
відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період
(місяць), а також засобом взаємодії зв’язку між балансом і рахунками,
що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.
Оборотні відомості складаються як за синтетичними, так і за аналітичними
рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом, а також
залишки(сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця).
Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді
багатогранної таблиці за контокорентною формою, яка включає послідовно:
назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом,
обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве сальдо за
дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують
підсумки.
Як бачимо. Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного
обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за
звітній період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.
Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках,
рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки),
підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній
відомості мають місце три пари рівностей.
Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю активу і пасиву
балансу, який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового
сальдо.
Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом
операцій, згідно з якими кожна господарська операція в одній і тій же
сумі відображається за дебетом і кредитом різних рахунків.
Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми
рівностями: якщо початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках
рівні між собою ( баланс початковий), а також рівні суми оборотів за
дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки на кінець звітного
періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).
Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових
записах або при складанні оборотної відомості. Типовими помилками при
цьому можуть бути:
Неуважність при записі (відображенні ) сум бухгалтерської проводки на
рахунках;
Арифметичні помилки при підрахунку оборотів і виведенні сальдо за кожним
рахунком;
Неуважність при перенесенні записів із синтетичних рахунків (суми сальдо
й оборотів) до оборотної відомості;
Арифметичні помилки при підрахунку підсумків відповідних граф оборотної
відомості.
Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом
порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній
відомості з підсумку Журналу реєстрації за звітній період. При
повному відображенні всіх господарських операцій підсумок Журналу
реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за
дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).
Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для
складання бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової
звітності. Крім того, оборотна відомість є важливим джерелом інформації
для оцінювання й економічного аналізу руху активів і пасивів
підприємства. Так, за даними оборотної відомості можна визначити
структуру активів і пасивів та зрушення, що відбулися у звітному
періоді, розрахувати показники (коефіцієнти) руху активів та пасивів,
інтенсивність їх змін, провести порівняльний аналіз динаміки фінансового
стану та ліквідності активів підприємства.
Отже оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом
узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою
перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху
засобів та їхніх джерел за звітній період.
Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух
господарських засобів і їх джерел, але не достатньо розкриває
економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за
джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна
відомість.
Шахову оборотну відомість будують за принципом шахової дошки. Всі
рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по
вертикалі і по горизонталі, за дебетом і кредитом. Сума в клітинці
шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який
кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до
кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу
картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій
оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і
кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.
Шаховий принцип побудови записів широко використовують при побудові
облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі рахівництва.
Використання шахової оборотної відомості в практиці бухгалтерського
обліку залежить від рівня автоматизації обліково-аналітичних робіт. За
великої кількості рахунків і господарських операцій при ручній обробці
даних вона стає громіздкою, погіршуються її наочність і аналітичність.
Істотно поліпшують якість аналітичність шахової оборотної відомості при
застосуванні ЕОМ.
Оборотні відомості за аналітичними рахунками складають для узагальнення
інформації в розрізі синтетичного рахунка.
У зв’язку з тим, що одні аналітичні рахунки ведуть лише у грошовому
вимірнику, а інші в натуральному та грошовому, то за цією ознакою
оборотні відомості поділяють на два види:
– оборотні відомості контокорентної форми;
– оборотні відомості кількісно-сумової форми.
Оборотні відомості контокорентної форми ведуть за аналітичними
рахунками розрахунків і джерел засобів оскільки аналітичний облік, як
синтетичний, тут здійснюється в грошовому вимірнику.
Оборотні відомості кількісно-сумової форми ведуть за аналітичними
рахунками товарно-матеріальних цінностей, оскільки тут
використовують натуральний і грошовий вимірники. Тому в цих оборотних
відомостях передбачені графи для запису кількості, ціни і вартості
матеріальних цінностей.
Підсумки оборотної відомості показують повну відповідальність до
даних записів за синтетичним рахунком. Це випливає з того, що записи на
синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних
і тих же документів. Тому при правильних облікових записах підсумки
оборотів і сальдо в оборотній відомості за аналітичними рахунками
дорівнюватимуть сумам оборотів і сальдо відповідного синтетичного
рахунка. У цьому полягає контрольне значення оборотної відомості за
аналітичними рахунками.
Показники оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку
свідчать про рух (надходження чи видаток) і сальдо за матеріальними
цінностями кожного виду. Кількісні показники, як бачимо, не
підсумовуються, загальні підсумки мають лише графи „сума” . З метою
контролю підсумки оборотної відомості з групою аналітичних рахунків
порівнюють з оборотами і залишками синтетичного рахунка. Порушення
підсумків за синтетичними рахунками і в оборотній відомості відкритих
до нього аналітичних рахунків свідчить про наявність помилок, допущених
внаслідок неуважності при рознесенні сум на рахунки, чи арифметичних
помилок при підрахування підсумків.
У рівності підсумків оборотів і сальдо за всіма аналітичними рахунками і
за синтетичним рахунком виявляється взаємозв’язок між синтетичним і
аналітичним обліком, між синтетичними рахунком і відкритими до нього
аналітичними рахунками.
До більшості синтетичних рахунків відкривають аналітичні рахунки, тому
складання оборотних відомостей за аналітичними рахунками сприяє
одержанню детальної інформації про ржі сальдо окремих видів засобів і
джерел, необхідної для оцінювання, контролю та економічного аналізу з
метою ефективного управління підприємством.
Висновок.
Отже, під час роботи над курсовою роботою я дізналася, що рахунки – це
один із елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і
поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів
підприємства і їхніх джерел та господарських процесів. Рахунки прийнято
відображати у вигляді двохсторонньої таблиці, ліву сторону якої, умовно,
називають дебетом, а праву – кредитом .Рахунки бувають синтетичні і
аналітичні. Синтетичні рахунки – відкриваються на підставі статей
балансу для обліку господарських засобів та їх джерел і містять загальні
показники у грошовій формі. А для детальної інформації по конкретні види
засобів, їх джерел, а також господарських процесів, використовують
аналітичні рахунки. Поточне узагальнення, що відбуваються у складі
господарських засобів і їх джерел, здійснюють за допомогою оборотних
відомостей.
PAGE
PAGE 19
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
