Курсова робота на тему:
Організація та стандартизація бухгалтерського обліку
Зміст
TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc129436812” Зміст PAGEREF
_Toc129436812 \h 0
HYPERLINK \l “_Toc129436813” ВСТУП PAGEREF _Toc129436813 \h 2
HYPERLINK \l “_Toc129436814” 1. Моделі бухгалтерського обліку
PAGEREF _Toc129436814 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc129436815” 2. Міжнародні стандарти бухгалтерського
обліку(МСБО) PAGEREF _Toc129436815 \h 8
HYPERLINK \l “_Toc129436816” 3.Національні Положення (стандарти)
бухгалтерського обліку PAGEREF _Toc129436816 \h 16
HYPERLINK \l “_Toc129436817” 4. Система національних рахунків (СНР)
PAGEREF _Toc129436817 \h 21
HYPERLINK \l “_Toc129436818” 5. Регулювання бухгалтерського обліку і
звітності PAGEREF _Toc129436818 \h 25
HYPERLINK \l “_Toc129436819” Висновок PAGEREF _Toc129436819 \h 27
HYPERLINK \l “_Toc129436820” Література PAGEREF _Toc129436820 \h
28
ВСТУП
Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у
рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку
використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття
управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та
достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності
підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських
проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні
підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним
правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для
користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати,
досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно
використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які
визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз
розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка
підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило,
для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються
суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними
показниками подібних підприємств, підприємств — конкурентів чи партнерів
по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до
фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної
системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського
обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що
приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів.
Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та
послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання,
оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об’єктів
бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про
створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва,
особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної
окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання
та методах оцінки конкретних об’єктів бухгалтерського обліку при
підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та
стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась
відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності
стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні.
Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт
капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків — всі ці
процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного
забезпечення.
Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним
напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого
типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного
інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових
організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до
необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної
гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було
прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено
Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням
міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї
Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з
питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції
США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів
та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних
стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці
стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством
фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є
ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними
товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно
із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО
запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.
Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та
перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою
вивчення та практичного застосування МСБО та національних Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.
1. Моделі бухгалтерського обліку
На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась
увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два
основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і
стандартизація.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість,
дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики,
складання звітності групою країн чи їх об’єднанням, наприклад країнами
ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність
законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і
статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і
системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб
вони суттєво не відрізнялися від аналогічних стандартів в інших країнах
– членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства
(ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які називаються
Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед них
Четверта Директива „ Про уніфікацію форм звітності і правил їх
аудитування” (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива „Про принцип
складання консолідованої звітності” (від 13 червня 1983 р.). Вони є
обов’язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей
підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.
Зважаючи на розширення інтеграційного процесів у розвитку світового
господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації
бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає
встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і
статистики , застосування уніфікованого набору стандартів, щодо
регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація
дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему
бухгалтерського обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting
Standarts Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють
те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої
облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в
розробці національних стандартів.
Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили
розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми
особливостями, вадами та перевагами.
Тепер у світі склалися такі організаційні моделі обліку.
Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у
Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі – орієнтація обліку на
інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що
промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники
компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши
його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова
інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії.
З’явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом
фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме
ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні
потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в
США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того,
в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість
компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат –
фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а
визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з
характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою
фінансового обліку. Для цієї моделі характерні: стабільна політична
система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються
професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків,
користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність
спрямована на задоволення потреб інвеститорів і кредиторів.
Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану
рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною
стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в
Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на
Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.
Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн
Європи і Японії. Вона передбачає тісний зв’язок бізнесу з банками, які в
основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський
облік регламентується законодавчо, характеризується значним
консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є
пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована
насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно
з національним макроекономічним планом. Крім того, уряди цих країн
вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні
змушені готувати фінансову звітність, проте а менш деталізованому
вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.
Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною
політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості:
фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові
регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на
задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.
У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція,
Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія,
Швеція, Японія, та інші.
Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої
є португальська, країни цієї моделі об’єднує спільна мова – іспанська.
Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є парламент не
коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік
орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які
використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація,
необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це
значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.
Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують
країни з такими характеристиками: нестабільна політична система;
нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб
державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо;
методики обліку, які використовуються, – уніфіковані; постійне
коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік
зорієнтований на державні органи.
Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та
інших країн.
Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона
зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з
міжнародних валютний і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість
великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові
звіти відповідають міжнародним обліковим стандартам..
У США одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації
(фінансового обліку) забезпечується за допомогою, так званих
загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted
Accounting Principles – GAAP), які виконують роль стандартів
бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародно прийнятими та цілком
сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International
Accounting Standards – IAS), які буде розглянуто нижче.
Стандарти IAS та GAAP побудовані на тих самих концепціях ведення обліку
та побудови бухгалтерської звітності, але порівняно з IAS стандарти GAAP
детальніші.
До складу GAAP входять такі документи.
Стандарти (формулюються Радою зі стандартів фінансового обліку), що
публікуються у вигляді Положень про стандарти бухгалтерського обліку
(Statements of Financial Accounting Standarts), які разом з бюлетенями
із дослідження у галузі бухгалтерського обліку та „Думками” (Opinions –
видання Ради) утворюють „Загальноприйняті принципи бухгалтерського
обліку” (Generally Accepted Accounting Principles – GAAP) США.
Крім того, GAAP включають методи ведення обліку, які стихійно
вкоренилися у різних галузях як загальновизнані. Вони узагальнюються та
видаються як звіти Американського інститут дипломованих громадських
бухгалтерів про існуючі методи обліку (ICPA Statements of Position).
Також цей інститут видає посібники про ведення бухгалтерського обліку та
аудиту (Accountung and Auditing Guidelines) та технічні бюлетені
(Technical Bulletins), які видаються Радою зі стандартів фінансового
обліку.
За час свого існування, з 1973 р. Рада зі стандартів фінансового обліку
випустили більше 100 Положень про стандарти фінансового обліку та 6
Положень про концепцію обліку. З них близько 10% пов’язано з вирішенням
нових проблем фінансового обліку та стільки ж вирішенням проблем,
специфічних для тієї чи іншої конкретної галузі. Решта 80% пов’язані з
переглядом раніше прийнятих стандартів.
Закладені в основу GAAP принципи викладено в розроблених Радою зі
стандартів фінансового обліку Положеннях про концепцію фінансового
обліку (Statements of Finansial Accounting Conception – SFACs).
SFAC №1 „Цілі фінансової звітності комерційних підприємств”
Мета : визначення цілей фінансового обліку.
Зміст. Визначає інвесторів та кредиторів як користувачів, для яких
надається фінансова інформація про діяльність компанії. Визначає мету
надання фінансової звітності – задоволення потреб даних користувачів у
фінансовій інформації про компанію.
SFAC №2 „Якісні характеристики інформації бухгалтерського обліку”
Мета: зазначає критерії (вимоги), котрим має відповідати інформація, яка
є фінансових звітах компанії.
Зміст. Вимоги до фінансової звітності компаній розділені на дві групи
залежно від важливості:
першочергові вимоги: цінність для користувача (своєчасність;
прогностична цінність; цінність з точки підтвердження або коригування
раніше зроблених прогнозів); надійність, вірогідність (забезпечення
вірогідного уявлення про діяльність компанії, можливість перевірки
нейтральність).
другорядні вимоги: можливість зіставлення, постійність.
SFAC №3 замінено Положенням SFAC №6.
SFAC №4 „Питання звітності некомерційних підприємств”
Мета: відображає специфіку звітності не комерційних підприємств.
Зміст. Загальні вимоги щодо звітності некомерційних організацій, її
адресати та характеристики.
SFAC №5 „Визнання та вимірювання показників у фінансових звітах
комерційних підприємств”
Мета: доповнює SFAC №2 та визначає, коли та за яких обставин дані
бухгалтерського обліку мають відображатися у фінансовій звітності
компанії.
Зміст. Містить такі розділи.
Критерії визнання даних у фінансовому обліку: визначення показників;
вимірюваність даних; цінність для користувача; надійність.
Критерії вимірювання: на основі витрати (витрати як основа
бухгалтерського обліку).
Припущення відносно об’єкта обліку: об’єкт обліку – самостійна
господарююча одиниця (юридична особа); безперервна діяльність об’єкта
обліку; наявність одиниці вимірювання; періодичність проведення обліку
щодо певного інтервалу часу.
Принципи ведення фінансового обліку: принцип витрат; принцип доходу;
співвідношення доходів та витрат; повне розкриття даних обліку.
Обмеження ведення фінансового обліку: співвідношення „витрати –
результат”; суттєвість відображуваних операцій („поріг визнання”
господарських операцій); галузеві особливості; консерватизм.
Перелік фінансових звітів загального призначення: балансовий звіт; звіт
про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів; звіт про
акціонерний капітал; звіт про сукупний прибуток.
SFAC №6 „Елементи фінансових звітів комерційних організацій”
Мета: визначає 10 елементів фінансових звітів компаній та містить
перелік критеріїв класифікації бухгалтерської інформації відповідно до
цих критеріїв.
Зміст. Містить елементи (загальні позиції) фінансової звітності: доходи,
витрати, прибутки, збитки, активи, зобов’язання, власний капітал,
інвестиції власників, виплати власникам, сукупний кінцевий прибуток
2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку(МСБО)
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) – система принципів,
методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання
фінансової звітності. МСБО виникли в наслідок інтеграційних процесів в
економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової
звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО – Комітет
з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) (International
Accounting Standards Committee — IASC), створений у 1973 році в Лондоні
організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції,
Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії. Це цілком
незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку.
Основні завдання комітету сформульовані так:
1 Розробляти і публікувати в інтересах суспільства найважливіші
бухгалтерські стандарти, яких необхідно дотримуватись при наданні
фінансової звітності;
2 Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій
практиці бухгалтерського обліку;
3 Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних
законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.
Членами КМСБО є професійні бухгалтерські організації, що є членами
Міжнародної Федерації Бухгалтерів (МФБ). КМСБО фінансується професійними
бухгалтерськими організаціями, що входять до складу його правління, МФБ,
а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових
установ, бухгалтерських фірм та інших організацій. На сьогодні Правління
включає представників бухгалтерських організацій з наступних країн:
Австралія, Індія, Нідерланди, Канада, Італія, Скандинавська Федерація,
Франція, Південна Африка та інших. Зв’язок між КМСБО та Міжнародною
федерацією бухгалтерів (МФБ) підтверджується взаємними зобов’язаннями,
ухваленими обома організаціями. Члени КМСБО (як і МФБ) у переглянутій
угоді визнають, що КМСБО має повне право та абсолютну автономію у
встановленні та випуску Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Діяльністю КМСБО керує Рада, до складу якої входять представники
бухгалтерських організацій 13 країн (або груп країн), що призначаються
Радою МФБ, і не більше 4 представників інших організацій, зацікавлених у
питаннях фінансової звітності Кожен член Ради має право висунути не
більше двох представників та одного технічного консультанта, які беруть
участь у засіданнях Ради Комітет заохочує кожного члена Ради вводити до
складу своїх представників принаймні одну особу, що працює в
промисловості, і одну особу, що безпосередньо бере участь у діяльності
національного органу з розробки стандартів.
У 1981 році Рада КМСБО створила міжнародну Консультативну групу, яка
об’єднує представників міжнародних організацій — розроблювачів і
користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та
організацій, що регулюють обіг цінних паперів До складу групи також
увійшли представники або спостерігачі з агенцій розвитку, органів
розробки стандартів та міжурядових організацій На поточний момент
членами Консультативної групи є:- Підрозділ ООН із транснаціональних
корпорацій та інвестицій (спостерігачі);- Міжнародна асоціація з
бухгалтерської освіти та досліджень;- Міжнародна конфедерація вільних
профспілок та Міжнародна конфедерація праці;- Міжнародна торгова
палата;- Міжнародна федерація фондових ринків;- Міжнародна фінансова
корпорація;- Міжнародна юридична асоціація;- Міжнародний комітет Із
стандартів оцінки;- Міжнародні банківські асоціації;- Організація з
економічного співробітництва та розвитку (спостерігачі); – Світовий
банк.
Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення
з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми
комітету та його стратегії Ця група відіграє важливу роль у належному
процесі розробки комітетом Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
та досягненні прийняття розроблених стандартів. Дорадча рада до якої
входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу,
користувачі фінансової звітності, що обіймають керівні посади. Завданням
Дорадчої ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:
а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії і планів Ради з
метою дотримання потреб а вимог членів КМСБО;
б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради в
досягненні її цілей і в дотриманні належних процедур;
в) сприяння участі в роботі комітету і прийняття роботи КМСБО
представниками бухгалтерської професії, діловою спільнотою,
користувачами фінансових звітів та іншими зацікавленими сторонами;
г) пошуку і забезпечення фінансування діяльності КМСБО таким чином, аби
не обмежувати незалежності КМСБО;
Дорадча рада забезпечує дотримання Радою незалежності та об’єктивності в
прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку, які пропонуються. Дорадча рада не бере участі та не прагне
впливати на ці рішення. Діяльність Ради підтримує невеликий штат
постійних представників, очолюваний Генеральним секретарем, з офісом в
Лондоні. До складу технічного штату та інших менеджерів проекту сьогодні
входять представники Великобританії, Канади, Малайзії, Німеччини, Нової
Зеландії, та Франції.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є
домінуючими над місцевими положеннями зобов’язання, взяті членами КМСБО,
передбачають, що в разі дотримання МСБО у всіх важливих аспектах цей
факт має розкриватись там, де місцеві положення вимагають відхилення від
МСБО, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи в
доцільності гармонізації з МСБО.
Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація
бухгалтерів (International Federation of Accountants — IFA), створена в
1977 році в Мюнхені. Сферою діяльності цієї організації є розробка
етичного, освітнього та аудиторського напрямів у бухгалтерському обліку.
Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в
інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно
дотримуватися при поданні фінансових звітностей, і сприяння їх прийняттю
та дотримання у всьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих
положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов’язаних з
наданням фінансових звітів.
КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як
поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі. Вони
застосовуються:
Як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох
країнах;
Як міжнародний базовий підхід тими країнами які розробляють власні
вимоги (зокрема провідними розвинутими країнами, а також країнами, що
розвиваються, такими як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній
Європі та СНД);
Фондовими біржами та регулюючими органами, які дозволяють іноземним та
вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку;
Міжнародними організаціями, такими як Європейська комісія, яка оголосила
в 1995 р., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення
результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.
МСБО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в
умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних
корпорацій, глобалізація фінансових ринків. Вони, як правило, досить
детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має
бути однаковою в різних країнах світу.
Структурно кожен стандарт включає: концепції та положення, що лежать в
основі його розробки, перелік питань, що регламентуються стандартом,
короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування
певного стандарту, методи обліку і способи розкриття інформації. Отже,
МСБО зовсім не означають порядок ведення бухгалтерського обліку, а лише
описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових
звітах. Важливим при цьому є дотримання при веденні бухгалтерського
обліку і складанні фінансової звітності таких загальноприйнятих
принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності,
безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат,
превалювання сутності над формою, історичної(фактичної) собівартості,
єдиного грошового вимірника, періодичності.
За роки своєї діяльності КМСБО розробило 40 міжнародних стандартів
(МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання
фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними
,інвестицій, поточних активів і поточних зобов’язань, запасів, доходів і
витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм
пенсійних витрат, нематеріальних активів тощо. Більша частинна чинних
МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.
Таблиця 2.1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
№ пор. Назва Дата набрання чинності
Первісно Після останнього перегляду
1 2 3 4
1 Подання фінансових звітів 01.01.75 01.07.98
1 2 3 4
2 Запаси 01.01.76 01.01.95
3 Консолідовані фінансові звіти 01.01.77 Замінений стандартами 27 і 28
4 Облік амортизації 01.01.77 01.01.95
5 Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах 01.01.77
Замінений стандартом 1
6 Реагування на зміну цін 01.01.78 Замінений стандартом 15
7 Звіт про рух грошових коштів 01.01.79 01.01.94
8 Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в
обліковій політиці 01.01.79 01.01.95
9 Витрати на дослідження та розробки 01.01.80 Замінений стандартом 38
10 Події після дати балансу 01.01.80 01.01.2000
11 Будівельні контракти 01.01.80 01.01.95
12 Податки на прибуток 01.01.81 01.01.98
13 Подання поточних активів і поточних зобов’язань 01.01.81 Замінений
стандартом 1
14 Звітність за сегментами 01.01.83 01.07.98
15 Інформація, що відображає вплив зміни цін 01.01.83 01.07.98
16 Основні засоби 01.01.83 01.07.99
17 Оренда 01.01.84 01.01.99
18 Дохід 01.0184 01.01.95
19 Виплати працівникам 01.01.85 01.01.99
20 Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу
01.01.84 01.01.95
21 Вплив змін валютних курсів 01.01.85 01.01.95
22 Об’єднання компаній 01.01.85 01.07.99
23 Витрати на позики 01.01.86 01.01.95
1 2 3 4
24 Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін 01.01.86 01.01.95
25 Облік інвестицій 01.01.87 01.01.95
26 Облік і звітність щодо програм пенсійного забезпечення 01.01.88
01.01.95
27 Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні
підприємства 01.01.90 01.01.95
28 Облік інвестицій у асоційовані компанії 01.01.90 01.07.99
29 Фінансові звіти в умовах гіперінфляції 01.01.90 01.01.95
30 Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних установ
01.01.91 01.01.95
31 Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах 01.01.92
01.07.99
32 Фінансові інструменти: розкриття та подання 01.01.96 –
33 Прибуток на акцію 01.01.98 –
34 Проміжна фінансова звітність 01.01.2000 –
35 Діяльність , що припиняється 01.01.99 –
36 Зменшення корисності активів 01.07.99 –
37 Забезпечення, непередбачені зобов’язаннями та непередбачені активи
нематеріальні активи 01.01.99 –
38 Нематеріальні активи 01.01.99 –
39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка 01.01.2001 –
40 Інвестиційна власність 01.01.2001 –
Як свідчить міжнародна практика, МСБО використовуються в трьох
напрямках:
Як база для всіх чи деяких національних вимог до обліку та звітності;
Як відправна точка для тих країн, що створюють національні стандарти;
Для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних
корпорацій);
Для розуміння та практичного застосування МСБО важливе значення мають
концептуальні основи (Framework), які є своєрідним вступом до
стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:
Мету фінансової звітності;
Припущення, що покладені в основу фінансових звітів;
Якісні характеристики фінансових звітів;
Склад фінансової звітності;
Визнання елементів фінансових звітів.
Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок ведення
бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання
інформації у фінансових звітах.
Міжнародні стандарти (МСБО) мають рекомендаційний характер і є
міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського
обліку і фінансової звітності в усьому світі. Багато країн приймають
МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні
стандарти. За результатами досліджень щодо застосування МСБО в різних
країнах відомо 9 груп країн, які застосовують МСБО або узгоджують
національні стандарти з ними (див. табл.. 2.2).
Як бачимо, найбільш численною є 5 група країн, які використовують МСБО.
До цієї групи країн належить і Україна, де фахівцями розроблена і
впроваджена система національних положень (стандартів) бухгалтерського
обліку. На основі МСБО це дасть змогу істотно поліпшити вітчизняний
облік і звітність, сприятиме його відкритості й зрозумілості для
внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації, зокрема для іноземних
інвесторів і кредиторів. У цілому МСБО – це гнучка, динамічна система,
яка відіграє позитивну роль у вдосконаленні національного
бухгалтерського обліку та фінансової звітності й інтеграції держави у
світове господарство.
Таблиця 2.2. Ступінь застосування МСБО країнами світу
№ пор. Застосування МСБО та їх узгодження з національними стандартами
Країна
1 2 3
1 МСБО використовуються як національні стандарти з додатковими
поясненнями Хорватія, Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Оман, Пакистан,
Тринідад і Тобаго
2 МСБО використовуються як національні стандарти; основні розробляються
для об’єктів, що не охоплені МСБО Малайзія, Папуа-Нова Гвінея
3 МСБО використовуються як національні стандарти, але в деяких випадках
можуть бути модифіковані для місцевих умов Албанія, Бангладеш, Барбадос,
Колумбія, Ямайка, Йорданія, Кенія, Польща, Судан, Свазіленд, Таїланд,
Уругвай, Замбія, Зімбабве
4 Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на
відповідних МСБО Чилі, Іран, Філіппіни, Словенія, Туніс
5 Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на
аналогічних МСБО в більшості випадків. Немає посилання на МСБО в
національних стандартах, які можуть забезпечувати більший або менший
вибір, ніж МСБО Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва,
Маврикій, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур,
ПАР, Україна, Швейцарія, Туреччина
6 Те саме, що в пункті 5, але в кожний стандарт включає положення, яке
порівнює національний стандарт з відповідним МСБО Австралія, Данія,
Гонконг, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія
7 Національні стандарти розробляються окремо Австрія, Бельгія, Канада,
Фінляндія, США, Німеччина, Японія, Корея, Люксембург,
1 2 3
8 Немає національних стандартів Румунія
9 Національних стандартів немає, МСБО формально не прийняті, але
звичайно використовуються Ботсвана, Лесото
Роль та місце Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в загальній
системі фінансово-економічних стабілізаційних заходів характеризуються
у табл.. 2.3
Таблиця 2.3
Галузь використання Ключовий стандарт Розробник
1 2 3
Макроекономічна політика та прозорість інформації
Прозорість валютно-фінансової політики Кодекс „надійних” практик щодо
прозорості валютно-фінансової політики (Code of Good Practices on
Transparency in Monetary and Financial Policies) Міжнародний валютний
фонд (IMF)
Прозорість фіскальної політики Кодекс „надійних” практик щодо фіскальною
прозорості (Code of Good Practices in Fiscal Transparency) Міжнародний
валютний фонд (IMF)
Розповсюдження інформації Спеціальний стандарт з розповсюдження
інформації (Special Data Dissemination Sdandart / Система розповсюдження
інформації (General Data Dissemination System) Міжнародний валютний фонд
(IMF)
Інституційна та ринкова інфраструктура
Банкрутство У розробці Світовий банк
Корпоративне управління Корпоративне управління (Principles of Corporate
Governance) Організація з економічного співробітництва та розвитку
(ОЕСD)
1 2 3
Бухгалтерський облік Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
(International Accounting Standarts) Комітет з міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку (IASC)
Аудит Міжнародні стандарти аудиту (International Standards on Auditing)
Міжнародна федерація бухгалтерів(IFAC)
Платіжні та регулюючі системи Ключові принципи для систематично важливих
платіжних систем (Сore Principles for Systematically Important Payment
Systems) Комітет з платіжних та регулюючих систем (CPSS)
Ринкова інтеграція 40 рекомендацій (The Forty Recommendations of the
Financial Action Task Force) Фінансовий комітет із боротьби з
відмиванням грошей (FATF)
Фінансове регулювання та нагляд
Банківський нагляд Ключові принципи ефективного банківського нагляду
(Core Principles for Effective Banking Supervizion) Базельський комітет
з банківського нагляду (BCBS)
Регулювання ринку цінних паперів Цілі та принципи регулювання ринку
цінних паперів (Objectives and Priciples of Securities Regulation)
Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO)
Страховий нагляд Принципи страхового нагляду (Insurance Supervisory
Principles) Міжнародна асоціація страхових спостерігачів (IAIS)
3.Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні
розроблено і діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського
обліку – П(С)БО. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку
– нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України
,що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і
складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.
Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації
та стандартизації має свою історію.
За наказом Президента України „Про перехід України до загальноприйнятої
у міжнародній практиці системі обліку та статистики” від 23 травня 1992
р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи
бухгалтерського обліку з використання міжнародних стандартів. Для
забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України
прийняв Постанову „Про концепцію побудови національної статистики
України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та
статистики” від 4 травня 1993р. №326. Розроблена на основі положень
наведених у концепції, державна програма переходу України на міжнародну
систему обліку та статистики передбачала наближення первинного
бухгалтерського та статистичного обліку та звітності.
Відповідно до програми робота здійснювалася за такими напрямками:
розробка загально методологічних основ реформування обліку і статистики;
становлення співробітництва та координації з міжнародними професійними
організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з
урахуванням соціально-економічного розвитку України;
створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у
відповідність до рекомендацій ООН 1993 р.;
удосконалення форм бухгалтерського обліку;
підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із
завданнями програми;
розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та
галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;
вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та
аудиту підприємств та банків з використання (МСБО) та комп’ютерів у
країнах з розвинутою економікою;
розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та
аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.
У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку
значною подією став перехід у 1997 – 1998рр. вітчизняної банківської
системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності
відповідно до міжнародних стандартів, результаті чого професійне коло
бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного
досвіду реформування бухгалтерського обліку реформування бухгалтерського
обліку та звітності у банках.
Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів
обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства
емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці підприємства,
починаючи з 1999 р., складають звітність за новими формами, які
затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку від 27 січня 1998 р. №11. Такі форми звітності складено відповідно
до вимог МСБО.
У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у
бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та
аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги
„міжнародні стандарти бухгалтерського обліку”. У 2001р. з дозволу КМСБО
ця авторитетна громадська організація видала книгу „Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку 2000”, що стало значною подією щодо ознайомлення
широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.
З метою поглиблення розпочатою в 1992р. перебудови системи обліку й
забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації
бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної економіки
та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову „Про
затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із
застосуванням міжнародних стандартів” від 28 жовтня 1998р. №1706.
Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку
є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин
ринкового спрямування. Програма також передбачає здійснення в 1999 –
2001 рр. переходу суб’єктів господарської діяльності до використання
міжнародних стандартів фінансової звітності. Такий перехід відбувається
в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі
світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію
законодавства України др. Законодавства розвинутих країн. Питаннями
трансформації вітчизняної звітності у звітність згідно вимогам з
вимогами МСБО займалися представництва найбільший міжнародних
аудиторських фірм, таких як Arthur Anderson & Co, Price Waterhouse та
інші.
Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність
до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку здійснюється за такими напрямками:
законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом
прийняття спеціального Закону України;
формування нормативної бази шляхом розробки нових положень (стандартів);
методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними
інструкціями .методичними вказівками, коментарями;
кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки ,перепідготовки та
підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;
міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних
спеціалізованих професійних організаціях.
У рамках виконання плану заходів Програми за 1999 – 2001 рр. у 1999 р.
було прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні”, який передбачає регулювання бухгалтерського обліку
в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності.
Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку
.визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій
містяться вартісні показники. З січня 2000 р., з моменту введення в дію
Закону суб’єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно
визначати облікову політику підприємств; обирати форму бухгалтерського
обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації
та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документооброту
і технологію обробки облікової інформації4 встановлювати межі та форми
ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в
окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів,
зобов’язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та
регламентації управлінського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30 листопада 1999 р.
затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та
інструкцію до його застосування. Новий План рахунків побудований за
концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з
назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що
дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків
отримувати інформацію для складання фінансової звітності.
Виконання Програми реформування бухгалтерського обліку передбачає
розробку і запровадження 24 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку
(П(С)БО). Станом на 1 січня 2002 р. затверджено такі національні П(С)БО)
(табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку,
що діють в Україні станом на 1 січня 2002 р.
№ Назва П(С)БО) Дата затвердження Міністерством фінансів України Зміни
до П(С)БО
1 2 3 4
1 Загальні вимоги до фінансової звітності 31.30.99, № 87
2 Баланс 31.30.99, № 87 14.06.2000, №131;
30.11.2000, №304
1 2 3 4
3 Звіт про фінансові результати 31.30.99, № 87 24.02.200, №37;
14.02.2000, №131
4 Звіт про рух грошових коштів 31.30.99, № 87 28.01.2000, №15
5 Звіт про власний капітал 31.30.99, № 87
6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах 28.05.99, №137
7 Основні засоби 27.04.99, №92
8 Нематеріальні активи 18.10.99 №242 30.11.2000. №304
9 Запаси 20.10.99, №246 28.01.200, №15;
14.06.2000, №131;
30.11.2000, №304
10 Дебіторська заборгованість 08.10.99, №137 30.11.2000, №304
11 Зобов’язання 31.01.2000 30.11.2000, №304
12 Фінансові інвестиції 26.04.2000, №91
13 Фінансові інструменти 24.12.2001,№322
14 Оренда 278.07.2000, №181
15 Дохід 29.11.99, №290
16 Витрати 31.12.99, №318
1 2 3 4
17 Податок на прибуток 28.12.99, №353
18 Будівельні контракти 24.04.2001, №205
19 Об’єднання підприємств 07.07.99, №163
20 Консолідована фінансова звітність 30.07.99, №173
21 Вплив змін валютних курсів 10.08.2000, №193
22 Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва 25.02.2000, №39
Національні Положення (стандарти) складаються структурно з таких
частин:
Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в
бухгалтерському обліку інформації про об’єкти обліку, вказується яки
чином і які суб’єкти господарської діяльності їх застосовують,
наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що
сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).
Визнання та класифікація об’єкта бухгалтерського обліку.
оцінка об’єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок
визначення, вказуються прийняті методи оцінки.
Характеристика обліку об’єкта бухгалтерського обліку виходячи із
загальноприйнятих за МСБО принципів.
Розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій
звітності та примітках до звіту.
Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності,
методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.
Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за
попередньою нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими
методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності.
Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм
звітності. Разом з тим П(С)БО містять деякі концептуальні відмінності
від МСБО (табл. 3.2).
Таблиця 3.2. Концептуальні відмінності між П(С)БО та МСБО
Принципи та припущення МСБО П(С)БО
1 2 3
Безперервність Припускається, що у підприємства немає ні наміру ні
необхідності припиняти або істотно скорочувати свою діяльність у
недалекому майбутньому Не всі підприємства реально використовують
принцип безперервності при підготовці фінансових звітів: частина з них –
на межі банкрутства, інші не можуть гарантувати стабільності діяльності
підприємства в майбутньому. Крім того, негативна фінансова картина
свідомо створюється через „особливості „ оподаткування
1 2 3
Стабільність облікової політики Облікова політика підприємства не зазнає
будь-яких змін без явної необхідності Звітність ведеться відповідно до
чинного законодавчих положень та норм ,які постійно змінюються
Метод нарахування Доходи (витрати) підприємства відносяться на той
період, в якому вони були фактично отримані (понесені) Доходи та витрати
підприємства не завжди відносяться на ті періоди, в яких вони реально
мали місце. Наприклад, П(С)БО не дозволяє оцінювати витрати, не
підтвердженні документально, незважаючи на те, що економічні вигоди,
пов’язані з такими витратами, було вже отримано
Суттєвість У звітність включаються тільки ті облікові позиції, які
можуть вплинути на прийняття рішень Перелік статей звітності
визначається Міністерством фінансів України. Процедури обліку деяких
несуттєвих елементів є складними та обтяжливими для системи
бухгалтерського обліку
Перевага сутності над формою Результати операцій та угод відображаються
відповідно до реального стану речей Відображення операцій та угод
підпорядковується нормативним вимогам, таким чином, форма превалює над
змістом
Обачність (консервативність ) Вживаються всі необхідні заходи для зняття
не визначеності, аби уникнути завищення активів чи доходів або зниження
зобов’язань та витрат Принцип обачності використовується не завжди.
Наприклад, принцип оцінки за найменшою із собівартості або ринкової
вартості дуже рідко використовується в українській практиці
4. Система національних рахунків (СНР)
Система національних рахунків (СНР) – обліково-статистичний стандарт, що
дає змогу на основі взаємопов’язаних показників і класифікацій
здійснювати макроекономічний облік, розрахунки макроекономічних
показників і їх аналіз. Цей стандарт основоположний для більшості країн
світу в кількісній характеристиці стану економіки, моніторингу, контролю
та прогнозування її розвитку.
Ідея макроекономічного обліку, або національного рахівництва, належить
голландському статистику Едварду Ван Кліффу. Її було використано для
побудови макроекономічних показників розвитку країн і узагальнення
взаємопов’язаної інформації щодо економічного і соціального розвитку
групи країн і світового співтовариства.
У світі відомі такі системи макроекономічного обліку:
СНР ООН: система національних рахунків (System of National Accoynting,
SNA);
ЄСІЕР: Європейська система інтегрованих економічних розрахунків
(European System of Integrated Economic Accounting? ESA);
БНГ: Баланс народного господарства (Matelial Productious System, MPS).
З погляду методології бухгалтерського обліку СНР – макроекономічне
бухгалтерське відображення кругооброту доходу за звітний період.
Становлення та розвиток СНР ООН має свою історію. Так, у 1953 р. групою
експертів під керівництвом Родиса Стоуна, декана факультету прикладної
економіки Кембриджського університету розроблено першу стандартну СНР
ООН. У 1968 р. ООН запропонувала нову СНР, де було узагальнено досвід
США, Англії, Франції з національного рахівництва, а в 1990 р. СНР
переглянуто з урахуванням набутого на той час світового досвіду.
Вперше, інтерес до СНР виявили міжнародні фінансові інституції та банки,
зокрема Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) та інші. За
цих умов у 1993 р. було укладено стандартну СНР для потреб міжнародних
фінансових організацій. 1991 р. вважається початком впровадження СНР в
Україні. Вперше опубліковано СНР за 1989 – 1994 рр., створюється
передумови для внесення щомісячних і щоквартальних рахунків
макропоказників, таких як ВВП, ВНД тощо.
У 1995 р. світове співтовариство прийняло третю версію, яка
запроваджується ООН. Що враховує потреби глобалізації економіки та
сучасні тенденції її розвитку.
СНР структурно складається з логічно послідовної інтегрованої сукупності
макроекономічних рахунків, балансових відомостей і таблиць,
стандартизованих щодо концепцій, визначень, конвенцій і правил обліку.
Система включає послідовно взаємопов’язані рахунки, що належать до
різних видів економічної діяльності ,яка відбувається у звітному
періоді, балансові відомості .що фіксують вартість активів і пасивів
економічних на початок і кінець періоду, групові таблиці зведених
операцій щодо відтворення доходу. Перелічені структурні елементи СНР –
узгодженні й схвалені за певними ознаками класифікацій і групувань.
Найважливішими класифікаціями в СНР є: класифікація видів економічної
діяльності, класифікація суб’єктів за формами власності,
організаційно-правових форм господарювання, класифікація об’єктів
адміністративно-територіального устрою.
Найважливішими групуваннями в СНР є: групування інституційних
резидентних і нерезидентних одиниць за секторами (не фінансові
корпорації, фінансові корпорації, загальнодержавне управління, домашні
господарства, некомерційні організації, інші країни світу (решта
світу)); групування за операціями (виробництво, утворення доходу,
розподіл і перерозподілу доходу, використання фактичного доходу);
групування за змістом операцій (операції з товарами і послугами,
розподільчі операції, нагромаджувальні операції, балансуючі операції).
Національні рахунки будують за відомою схемою бухгалтерських рахунків.
Кожен рахунок має дві сторони: справа записують одержані вартості як
ресурси, зліва сплачені як використання цих ресурсів. Відповідно до
бухгалтерської методології – права сторона позначається „ресурси”. ліва
„використання”. Різниця між ресурсами і їх використанням утворюють
балансуючі статті, які відбивають результат певного економічного процесу
або майнового стану. Стаття, що закриває черговий рахунок щодо
використання .відкриває ресурсну сторону наступного рахунка системи.
Завдяки цьому національні рахунки набувають ланцюгового зв’язку, а їх
показники залежно від завдань аналізу можуть бути агреговані чи
дезагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей, оскільки є
балансами завдяки своєму змісту.
Технікою макроекономічного обліку в СНР є подвійний запис. Кожну
економічну операцію на основі певних змістовних таблиць, балансових
відомостей та розрахунків відображають двічі: у ресурсах і у
використанні, що відповідає за бухгалтерською методологією записом за
дебетом і кредитом. Таке проведення операції методом подвійного запису а
СНР є основним.
Якщо в бухгалтерському обліку за прийнятою системою відображають
господарські операції операційного циклу, то в Системі національних
рахунків відображають операції економічного циклу кругообороту капіталу,
коли сума значень всіх вихідних потоків, дорівнюватиме сумі значень усіх
вхідних потоків, за такою схемою (рис. 4.1).
В Використання Р В Розподіл Р В
Виробництво Р
Рис. 4.1. Відображення операцій економічного циклу кругообороту капіталу
в СНР
Ця обставина й обумовлює використання системи рахунків. У СНР
використовуються 9 синтетичних рахунків, кожен з яких має свій шифр і
назву:
0 – Зведений рахунок товарів і послуг;
1 – Рахунок виробництва;
2 – Рахунок утворення доходу;
3 – Рахунок розподілу первинного доходу;
4 – Рахунок вторинного розподілу доходу;
5 – Рахунок використання доходу;
6 – Рахунок операцій з капіталом;
7 – Рахунок фінансування;
8 – Рахунок інших країн (решти світу).
Рахунки 1-7 ведуть для кожного сектору економіки, рахунки 1-5 є
„поточними рахунками”, де записи здійснюються регулярно, рахунки 6-7
відображають рух капіталу та капітальні витрати . рахунки 0 і 8 є
консолідованими для економіки в цілому і їх також використовують для
основних груп операцій. Задіяні в СНР рахунки, а їх більше 500,
поділяють за обсягом інформації та рівнем її агрегування на три класи:
рахунки першого класу характеризують економіку держави в цілому,
пропорції між макровеличинами; рахунки другого класу деталізують рахунки
першого класу щодо показників виробництва, споживання і нагромадження
продукту і складання для окремих галузей, товарів; рахунки третього
класу деталізують рахунки першого класу щодо показників доходів і
видатків, капітальних вкладень, їх складають для окремих секторів
економіки.
В Україні національні рахунки розробляє Державний комітет статистики за
міжнародним стандартом – СНР ООН 1993 р. Зведені рахунки як для
економіки в цілому, так і за її секторами, а також аналітичні таблиці
ключового показника СНР – валового внутрішнього продукту (ВВП)
публікуються у статичному щорічнику України.
У застосуванні СНР в Україні є ще проблема методологічного і
організаційного характеру зокрема адаптації офіційної статистики до умов
ринкової економіки; розробки і застосування нових класифікацій і
групувань за секторами, галузями, видами діяльності; завершення реформи
бухгалтерського обліку в напрямі міжнародних стандартів обліку і
фінансової звітності; удосконалення системи збирання й обробки
економічної інформації, зокрема вибіркових обстежень, реєстрів,
переписів тощо; підготовка сучасних кадрів.
Варто зазначити, що близько 80% інформації про економічний та соціальний
розвиток держави статистика отримує через систему бухгалтерського
обліку. Тому якість облікової інформації, а отже, достовірність і
точність розрахованих за СНР макроекономічних показників залежить від
системи бухгалтерського обліку. Тому завданням удосконалення
бухгалтерського обліку і фінансової звітності на сьогодні є надзвичайно
актуальним.
Як бачимо, між бухгалтерським обліком і Системою національних рахунків
існує взаємозв’язок. Між цими двома системами обліку багато спільного
щодо цілей. Методів обліку, оцінки окремих статей прибутків і витрат
тощо. Ця спільність випливає насамперед з того, що метою обох систем
обліку є забезпечення інформації для прийняття рішень, пов’язаних з
управлінням економікою і підвищення її ефективності. Проте в одному
випадку йдеться про управління прийняття рішень на макрорівні, тобто на
підприємстві або, у крайньому випадку, на середньому рівні, тобто в
галузі, а в іншому – інформація призначена для прийняття рішень на
макрорівні, тобто економіки в цілому. У процесі свого розвитку МСБО і
СНР справляли один на одного взаємний вплив. Достатньо зазначити, що
СРН, яка з’явилася набагато пізніше бухгалтерського обліку, сприйняла
багато його загальний принципів, наприклад, принцип подвійного запису
кожної операції, чітке розмежування між активами і пасивами. Як уже
згадувалося, один із основоположників СНР – голландський економіст Е.
ван Кліфф, якого вважають винахідником терміна „національне
рахівництво”, у своїй роботі з проблем СНР, написаній наприкінці 30-х
років, обґрунтував можливість застосування принципів бухгалтерського
обліку для опису економіки в цілому. Проте між СНР і бухгалтерським
обліком існує певне розходження. Питання про взаємозв’язок між двома
системами обліку має два аспекти : теоретичний і практичний. Теоретичний
аспект пов’язаний зі з’ясуванням взаємозв’язку між цими двома видами
обліку в принципі, з визначенням можливих напрямків удосконалення і
гармонізації СНР і бухгалтерського обліку. Практичний аспект передбачає
використання даних бухгалтерського обліку для розробки національних
рахунків у даний час і найближчій перспективі, з’ясовує, які корективи
необхідно внести в дані й методологію бухгалтерського обліку для того,
щоб вони відповідали вимогам СНР.
5. Регулювання бухгалтерського обліку і звітності
Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в
Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України „Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999
р . №996-XIV зі змінами і доповненнями від 11 травня 2000 р. №1707 –
ІІІ, 8 червня 2000 р. № 1807 – ІІІ, 22 червня 2000 р. №1829-ІІІ.
Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової
звітності в Україні є:
Створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та
гарантують і захищають інтереси користувачів;
Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової
звітності Міністерства фінансів України. Яке затверджує національні
положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові
акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності
в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього
Закону та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності
про виконання бюджетів та госпрозрахункових опре цій бюджетних установ
установлюється Державним казначейством України відповідно до
законодавства.
Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської
діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (послуг),
передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою
відповідно до вимог законодавства України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї
компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні
рекомендації щодо їх застосування.
Важливу роль у формуванні облікової політики відіграє Методологічна рада
з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.
Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при
Міністерстві фінансів України з метою:
Організація розробки та розгляду проектів національних положень
(стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів
щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
Удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в
Україні;
Методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання
та обробки обліково-економічної інформації;
Розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.
Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з
висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших
центральних органів центральної виконавчої влади, підприємств,
представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.
Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення
про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про
Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад
затверджується міністерством фінансів України.
Питання державного регулювання бухгалтерського обліку в зарубіжних
країнах висвітлені у прийнятих законах та інших нормативних документах.
Так, Закон про бухгалтерську справу, ухвалено у Великобританії, Бельгії,
Швеції, Іспанії. У Франції діє загальний план ведення бухгалтерії, у
Німеччині – Закон про бухгалтерські директиви. Не залежно від назви
нормо творчого документа, всі вони регулюють на державному рівні питання
ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.
Після Міністерства фінансів України наступною важливою установою, яка
здійснює керівництво обліку є Державний комітет статистики України.
Відповідно до Закону України „Про державну статистику” від 13 липня 2000
р. Держкомстат України організовує і проводить статистичне
спостереження, аналіз та надання користувачам інформації про
соціально-економічні явища і процеси. Держкомстат розробляє систему
показників, за якими ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє
і затверджує типові форми первинного обліку. Формування та подання
облікової інформації, яка використовується для складання фінансової
звітності підприємств, Міністерства фінансів погоджує з Державним
комітетом статистики. Квартальна та річна фінансова звітність
підприємства за встановленими формами обов’язково подаються органам
державної статистики для узагальнення та розрахунку макроекономічних
показників.
Висновок
Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття
правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні
використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і
нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів і які
відповідають міжнародним стандартам.
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських
структур різних форм власності. Розвиток міжнародних економічних
зв’язків зумовлюють вдосконалення обліку і контролю як складових частин
економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість,
дотримання принципів введення бухгалтерського обліку і статистики,
складання звітності групою країн чи їх об’єднанням. Гармонізація
передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн
щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній
країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне
завдання гармонізація полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись
від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариствах,
тобто знаходились у гармонії один з одним.
Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм
і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування
уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її
відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати
облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та
звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному
рівні яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку.
Гармонізація і стандартизація є головними чинниками при веденні
бухгалтерського обліку.
Література
Грабова Н.М „Теорія бухгалтерського обліку”. Київ, : А.С.К, 2002. -266
с.
Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів
вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб.
— Житомир, ЖТІ, 2000. —640 с.
Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.-
Житомир : ЖІТІ, 2000. — 608 с.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня
1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37,
2000.
Кузмінський А.М., Кузмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку :
Підручник. — К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. — 288 с.
Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч.
Посібник. — К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245с.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до
фінансової звітності”//Все про бухгалтерський облік. — 2002, – № 84. –
3-5с.
PAGE
PAGE 28
Балансуюча стаття
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
