.

Екологічна ситуація в Вінницькій області (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1030 7867
Скачать документ

Реферат на тему:

Екологічна ситуація в Вінницькій області

Місце Вінницької області в економіці України визначається високим
природно-ресурсним потенціалом та достатнім рівнем розвитку всіх
складових народногосподарського комплексу: промисловості, в т.ч.
енергетики, транспорту, та сільського господарства. В межах області
виділяються два основних промислових вузли: Вінницький та Ладижинський.
Значний промисловий потенціал зосереджений також у містах
Могилів-Подільський і Жмеринка.

Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна
частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м),
південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня
області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і
південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок,
подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в
Придністров’ї.

В геоструктурному плані основна частина території області припадає на
південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного
архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її
південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де
породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих,
переважно осадових відкладів.

Клімат помірно континентальний з м’якою зимою й теплим вологим літом.
Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна
кількість опадів 520 -590 мм, з них близько 80 % припадає на теплий
період року.

Область займає площу 26,5 тис. км2, що становить 4,5% території України.

Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше
господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.

Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають
чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі
лісові, на південному сході і в Придністров’ї – глибокі чорноземи та
опідзолені ґрунти. Близько 70% території області розорано.

Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис.га (13,5% території
області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена,
клена, в’яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.

На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків
загальною довжиною 11,8 тис.км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км.
Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках
створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких
становить близько 32 тис.га.

В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній
промисловості – 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення
сільськогосподарських продуктів – 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю
виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає
28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.

Протягом останніх років галузева структура виробництва в області зазнала
значних змін. Згорнули виробничу діяльність (в деяких випадках аж до
припинення існування) підприємства радіотехнічної та електротехнічної
промисловості, значно знизили обсяги виробництва підприємства
паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості та сільського
господарства. Названі фактори сприяли зменшенню техногенного
навантаження на екологічний стан області. І все ж викликають серйозне
занепокоєння ряд невирішених екологічних проблем, серед яких є розрив
між накопиченням токсичних відходів (в тому числі непридатні до
використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту
рослин) і заходами з їх утилізації та знешкодження, складування
побутових відходів та забруднення поверхневих вод.

Обласна рада та обласна державна адміністрація, інші місцеві органи
державної влади та місцевого самоврядування в рамках чинного
законодавства врегульовували ряд природоохоронних проблем регіону у
сферах поводження з відходами, використання поверхневих вод, лісових
ресурсів, тваринного світу, однак реформування системи управління
природними ресурсами та дотримання норм екологічної безпеки Вінницької
області в даний час помітно відстає від темпів реформування економіки і,
особливо, від темпів проведення земельної реформи.

Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8 % угідь
України, з них: ріллі 1730,6 тис.га – 5,2 % ріллі України; багаторічних
насаджень – 51,9 тис.га.

Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від
стаціонарних джерел в 2002 році зменшилась в порівнянні з 2001 роком з
71,7 до 57,8 тис. т. тобто на 19,4%. Це пов’язано з покращенням
паливного балансу Ладижинської ТЕС (збільшенням співвідношення
газ/вугілля в бік природного газу) на долю якої припадає 71,6% викидів.
Друга причина – газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів
на долю яких приходиться понад 5% викидів. Так, з 26-ти заводів, що
переробляли цукровий буряк в 2002 році 17 працювали на природному газі.

Разом з цим спостерігається значний ріст викидів від автомобільного
транспорту – з 67,2 тис. т в 2001 році до 90 тис. т 2002 році, або з
48,3% від загального обсягу викидів в 2001 році до 60% в 2002 році. При
цьому у м. Вінниці доля викидів автотранспорту досягла 98%. Основна
причина збільшення кількості викидів автотранспорту – збільшення
середнього пробігу транспортних засобів три незначному збільшенні їх
кількості. В результаті, за даними автоматичних постів обласного центру
гідрометеорології, перевищення гранично допустимих концентрацій оксиду
вуглецю зафіксовані у 8% проб, пилу в 7% проб, оксидів азоту у 2% проб.
У 4% проб зафіксовані перевищення по вмісту фтористого водню, що
очевидно є наслідком збільшення обсягів зварювальних робіт.

Якість води у поверхневих водоймах області за основними показниками
знаходилася на рівні 2001 року і навіть дещо покращилася. Цьому сприяло
зменшення обсягів скиду забруднених вод при збільшені об’ємів скиду
нормативно очищених. У цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за
більшістю хімічних показників безпечна. У р. П.Буг спостерігалися
незначні перевищення вмісту органічних речовин. Згідно даних
радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну
річки Південний Буг благополучна.

Сумарний забір води в порівнянні з 2001 р. в області зменшився з 708,4
до 625,9 млн.м3. Скид нормативно очищених збільшився 5,8 до 12,2 млн.м3,
а забруднених зменшився з 67,9 до 57,5 млн.м3. Найвагомішим фактором
забруднення водойм залишається незадовільна робота окремих очисних
споруд каналізації або їх відсутність. Темпи будівництва, реконструкції
та модернізації ОСК залишаються незадовільними. В 7- ми райцентрах
області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.

На території області експлуатується 55 очисних споруд каналізації
біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких
становить 88,5 млн.м3/ рік. В 2002 році у двічі збільшено потужність
очисних споруд ВАТ “Вінницький олієжиркомбінат”. Продовжувалося
будівництво очисних споруд в смт. Піщанці, вирішувалися питання про
початок їх будівництва в м. Немирові та смт. Оратові. Пройшов екологічну
експертизу проект ОСК в смт. Чернівцях.

Одними з найбільш агресивних є стічні води підприємств по переробці
молока. На Шаргородському молокозаводі проведено реконструкцію очисних
споруд, на Жмеринському – виділено кошти на підключення до міських ОСК.
Але на більшості підприємств цієї галузі питання очистки стічних вод не
вирішується і вони здебільшого вивозяться на поля фільтрації.

Покращенню якості поверхневих вод в значній мірі повинно сприяти
упорядкування прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних
об’єктів. Однак, через відсутність коштів виконання проектних робіт та
винесення в натуру прибережних захисних смуг річок та інших водойм
практично не ведеться.

Залишається не вирішеною проблема утилізації відходів. Особливе
занепокоєння викликають такі об’єкти як є полігон твердих побутових
відходів м. Вінниці, що біля с. Стадниця Вінницького району, золовідвал
Ладижинської ТЕС у с. Заозерному Тульчинського району, відходи
фосфогіпсу на виробничому об’єднанні “Хімром” у м. Вінниці, могильник
непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин
Шаргородського району.

Питання утилізації накопичених у м. Вінниці відходів фосфогіпсу не
вирішуються через банкротство власника відходів – ВО “Хімром”.

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають
накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до
застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації виявлено
790,8 т цих небезпечних відходів. У Чечельницькому районі склад
отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем. В
Теплицькому районі зловмисниками кинуто в став декілька упаковок
непридатних пестицидів, в результаті чого завдано значної шкоди водним
живим ресурсам.

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх
районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед
дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період,
що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення
довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з
14,2 до 20-25%.

Пошкоджені внаслідок стихії 2000 року лісонасадження ослаблені, реальною
залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу. У південних
районах шириться новий для області вид шкідника – американський білий
метелик, личинка якого завдає все більш відчутної шкоди лісонасадженням
та зеленим насадженням в населених пунктах. В 2002 році Хмільницькому та
Іллінецькому районах виявлено два випадки лісових пожеж, причиною яких
стало випалювання сухої рослинності. В результаті пошкоджено
лісонасадження на площі 14 га.

У зв’язку із зменшенням фінансування, об’єми лісорозведення за останні
роки скорочуються. Особливо це стосується створення полезахисних смуг.
Разом з цим, в результаті переводу земель на яких розташовані
полезахисні смуги із земель лісового фонду до сільськогосподарських,
згідно нового Земельного кодексу України, ці лісонасадження опинилися
під загрозою знищення. В той же час в області спостерігається водна
ерозія ґрунтів, виникає необхідність у збільшені об’ємів лісорозведення.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її
природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності
мисливських тварин. Так поголів’я лосів за 2002 рік скоротилося в
порівняні з 2001 роком на 55 голів або на 63%. Скорочення
спостерігається і серед інших звірів: козулі на 469 голів, кабана на 236
голів. Зменшилося також поголів’я хутрових звірів – на 29 тис. голів та
пернатої дичини усіх видів на 26 тис. голів.

У 2002 році у порівнянні з 2001 роком збільшилася чисельність окремих
видів тварин: бобра на 66%, оленя плямистого на 16 голів, байбака на 18
голів. Зростає чисельність зубра європейського. Станом на 1.01.2003 р.
його поголів’я становило 126 голів, значно розширився ареал мешкання.

Природно-заповідний фонд області (станом на 31.12.2002р.) налічує 21
заказник, 10 пам’яток природи, 11 парків-пам’яток садово-паркового
мистецтва загальнодержавного значення та 294 території та об’єкти різних
категорій місцевого значення. За минулий рік площа природно-заповідного
фонду збільшилась на 3135,88 га і становить 23760,57 га (0,89% від
загальної площі області). Розширення територій ПЗФ відбулась за рахунок
створення загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення
“Згарський” (Літинський, Жмеринський райони), ландшафтного заказника
місцевого значення “Дністер” (Муровано-Куриловецький район), ботанічних
заказників місцевого значення “Гранітні скелі”, “Урочище “Анциполівське”
(Немирівський район).

Протягом 2002року виявлено ряд територій у Гайсинському, Немирівському
районах на яких проводились дослідження з метою підготовки наукових
обґрунтувань.

На території окремих об’єктів природно-заповідного фонду ведеться
господарська діяльність. З метою регулювання діяльності Державним
управлінням екології та природних ресурсів на 10 об’єктів видано дозволи
на спеціальне використання природних ресурсів (сінокосіння, випасання
худоби, збір лікарської сировини ).

Для досягнення екологічної стійкості територій, протягом останніх років,
важливим моментом є нарощування площ земель, що підлягають особливій
охороні. Такими територіями є об’єкти природно-заповідного фонду, ліси,
водні об’єкти, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних
об’єктів, інші землі водного фонду, водно-болотні угіддя, сіножаті,
пасовища, полезахисні лісові смуги, землі оздоровчого та рекреаційного
призначення, а також землі історико-культурного призначення, що мають
особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища,
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Названі вище території ввійдуть до складу національної, регіональних та
місцевих екологічних мереж. В першу чергу це природно-заповідний фонд
(природні ядра), який покликаний забезпечувати збереження генетичного,
видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.

Попередні обстеження ще на 18 територіях спонукають до створення трьох
регіональних ландшафтних парків, 7 ботанічних та ландшафтних заказників,
2 пам’яток природи місцевого значення та 6 заповідних урочищ. Включення
згаданих територій, як природних ядер, до екомережі у 2 – 2,5 рази
збільшить площу природно-заповідного фонду області, а проектування
екологічних коридорів між ними дозволить сформувати цілісну регіональну
екомережу.

Для поліпшення стану довкілля в 2006 році в області пропонуються такі
першочергові заходи:

1. Визначити в плані роботи на 2003 рік такі основні заходи щодо
забезпечення реалізації державної та регіональної екологічної політики:

Підвищити ефективність та результативність роботи з державного контролю
за дотриманням природоохоронного законодавства за рахунок поліпшення
взаємодії між регулюючими та інспекторськими підрозділами, ведення
єдиної бази даних природо користувачів та екологічно-небезпечних
об’єктів, вдосконалення існуючої методики перевірок, підвищення
кваліфікації працівників управління.

2. Домогтись шляхом використання сучасних інноваційних
екологічно-безпечних, ресурсозберігаючих вітчизняних технологій
вирішення таких екологічних проблем області:

– завершення будівництва очисних споруд каналізації смт. Піщанка;

– впровадження українсько-бельгійського пілотного проекту з формування
просторових елементів екомережі на місцевому рівні для міста Немирова і
Немирівського району;

– завершення інвентаризації непридатних, невизначених та заборонених
пестицидів і агрохімікатів, розробка та впровадження пілотного проекту
їх знешкодження методом термічного розкладу із застосуванням
нейтралізуючих компонентів;

– пошук технічних рішень системи утилізації твердих побутових відходів
міста Вінниці.

3. Координацію природоохоронної діяльності підприємств, установ та
організацій Вінниччини, впровадження принципів сталого розвитку
здійснювати на базі Регіональної програми охорони навколишнього
природного середовища та раціонального використання природних ресурсів
на 2003-2011 роки, яка є складовою частиною економічної стратегії
розвитку Вінницької області, одним із важливих інструментів реалізації
державної політики у сфері охорони довкілля.

Комплексна програма охорони довкілля, прийнята Вінницькою обласною радою
в 1998 році була першою в області спробою вироблення довгострокової
екологічної програми, що мала грунтуватися на здійсненні комплексу
заходів, котрі поширювалися на економіку право, систему масової
інформації, освіту і т.д. Всі попередні програми спрямовувались на
переважно на організацію діяльності, пов`язаної з економією сировини при
виробництві продукції, будівництвом очисних споруд, відновлюваними
заходами та створенням природно-заповідних територій. Аналіз виконання
Комплексної програми охорони довкілля протягом 1998 -2002 років показує,
що досягти системних змін у підходах до природоохоронної діяльності
вдалося лише частково. Основна причина полягає в тому, що передбачені
програмою заходи виконувалися не системно, а лише тією мірою, як цього
вимагала конкретна ситуація.

На 1998-2002 роки Програмою було визначено 34 заходи з охорони
атмосферного повітря, з них виконано 15. Суттєво зменшити викиди
забруднюючих речовин дозволили заходи, виконані за кошти самих
підприємств: впровадження системи трьохступеневого спалювання палива на
енергоблоку №3 Ладижинської ТЕС у Тростянецькому районі, заміна
сушильних барабанів технологічною лінією з використанням ленточного
сушила та збору готової продукції у бункері на підприємстві
“Глухівцікаолін” Козятинського району, заміна вагранок на електропечі та
переведення котельної на газ на Могилів-Подільському машинобудівному
заводі, впровадження установки ДФ-2 для емульгації мазуту на Бродецькому
цукрозаводі Козятинського району, проведення режимно-налагоджувальних
робіт на Вінницькому підприємстві “Маяк-Теплокомуненерго”, Жмеринському
підприємстві “Експрес”, Кам`яногірському цукровому заводі Оратівського
району. Через відсутність коштів у підприємств не організовано системи
аспірації та гідропилоподавлення у ЗАТ “Демидівський гранкар`єр”; не
проведено режимно-налагоджувальні роботи на котлах Соколівського
(Крижопільського району), Вендичанського (Могилів-Подільського району),
Гонорівського (Ямпільського району) та Кам’яногірського цукрових
заводів.

З 45 запланованих заходів, спрямованих на зниження обсягів скиду
забруднених та недостатньо очищених вод, що мали бути виконані за кошти
підприємств, виконано 9: впроваджено систему зворотного водопостачання
теплообмінних вод на Кам`яногірському цукрокомбінаті, Погребищенському
заводі сухого знежиреного молока, реконструкцію очисних споруд
Тростянецького м`ясокомбінату. Не впроваджено системи зворотного
водопостачання вод 1 категорії на Іллінецькому та Деребчинському
(Шаргородського району) цукрових заводах, на Барському і Тростянецькому
спиртових заводах. Ряд заходів Комплексної програми, намічених до
виконання за кошти підприємств, фактично спрямовані на вирішення
комунальних проблем і не можуть бути реалізовані без фінансової
підтримки з відповідних місцевих бюджетів: будівництво споруд доочистки
стічних вод з інтенсифікацією роботи існуючих потужностей, завершення
будівництва системи обороту промивних вод на водопровідній станції
підприємством “Вінницяводоканал”, будівництво 2-ї нитки напірного
колектора від каналізаційної насосної станції Хмільницьким підприємством
“Водоканал”, завершення будівництва естакади для підключення стічних вод
до очисних споруд каналізації міста Жмеринським підприємством “Експрес”.
Для упорядкування відведення стічних вод від населених пунктів необхідно
збудувати очисні споруди каналізації для дев`яти районних центрів
області, фактично ведеться будівництво очисних споруд каналізації тільки
для селища міського типу Піщанки, завдяки отриманому фінансуванню з
Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Виконано
проектні роботи для будівництва очисних споруд каналізації
смт.Чечельника і Чернівців. Не розпочато роботи з передачі земель
прибережних захисних смуг річок і водойм водогосподарським організаціям
через відсутність фінансування з обласного бюджету.

Передбачені Комплексною програмою охорони довкілля зменшення розораності
сільгоспугідь, заходи для зупинення процесів ерозії та падіння родючості
грунтів знайшли відображення і в Концепції стабілізації та розвитку
агропромислового комплексу області на 1999-2000 роки, затвердженій 3
грудня 1998 року на 3 сесії обласної Ради 23 скликання. Однак
передбачені обома програмами заходи практично не фінансуються. Корінне
поліпшення грунтів у 1998-99 роках з обласного бюджету не фінансувалося.
Єдиним заходом з поліпшення родючості грунтів, який фінансувався з
обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, був
пілотний проект поліпшення родючості грунтів з використанням біогумусу в
сільгосппідприємстві “Пилявське” Тиврівського району. Невирішена
проблема утилізації непридатних та заборонених отрутохімікатів, які
знаходяться у власності сільськогосподарських підприємств, зростає ризик
аварійних ситуацій, пов`язаних з їх недбалим зберіганням.

Найгострішою з невирішених екологічних проблем області є поводження з
твердими побутовими відходами. Більшістю сільських рад області, як і
передбачено Комплексною програмою охорони довкілля, визначено місця
організованого складування неорганічних побутових відходів для власних
потреб територіальних громад. Проте позбутися стихійних сміттєзвалищ не
вдалося жодному району чи місту в області. Міські Ради міст Вінниці,
Могилева-Подільського, Козятина та інших не забезпечили будівництво
полігонів чи заводу з переробки твердих побутових відходів, оскільки ці
заходи вимагають значних капіталовкладень. Передбачене Комплексною
програмою створення об`єктів природно-заповідного фонду виконано у всіх
районах області, виготовляється геоінформаційна система, котра має стати
базою для формування регіональної екологічної мережі. Не завершені
роботи зі створення Національного природного парку “Південне Поділля”,
оскільки після ожеледі 2000 року необхідно внести суттєві зміни в проект
парку, що потребує часу на спеціальні наукові дослідження. Заплановані
програмою обсяги робіт з лісовідновлення виконано лише підрозділами
державного лісогосподарського об`єднання “Вінницяліс”, щорічні об`єми
лісорозведення через недостатнє фінансування знижуються. Найбільший
вклад у розвиток екологічної освіти і виховання області внесли
Вінницький державний технічний університети (відкрито спеціальність
“Екологія”, вивчено світовий досвід поводження з непридатними
отрутохімікатами для підготовки регіональної програми з їх
знешкодження), Вінницький аграрний університет (розроблено навчальний
курс економіки природокористування, ведеться підготовка до міжнародної
конференції з питань сталого розвитку агроекосистем), Вінницький
державний педагогічний університет. Заходи з удосконалення системи
управління природними ресурсами виконано в передбачених обсягах. Зокрема
для переходу на нові принципи управління природними ресурсами на базі
геоінформаційної системи і як основу моніторингу екологічного стану
області створено топографічну карту-основу області масштабом 1 : 100000.

Основною причиною невиконання розділів Комплексної програми охорони
довкілля Вінницької області, які потребували великих фінансових затрат,
є недосконалість економічного механізму її реалізації. Залишився
невиконаним п.3 рішення 13 сесії обласної ради 23 скликання від 30 січня
1998 року “Про Комплексну програму охорони довкілля Вінницької області”
про спрямування на виконання програми коштів бюджету області в межах
надходжень плати за спеціальне використання природних ресурсів і за
забруднення навколишнього природного середовища. Існуючий економічний
механізм природокористування за роки дії програми було суттєво
вдосконалено, однак надходження до обласного фонду охорони навколишнього
природного середовища, – практично єдиного джерела фінансування
Комплексної програми охорони довкілля області, – залишаються в
порівнянні з фондами інших областей просто мізерними – в 2002 році
очікується надходження в сумі 725 тис.грн. До 40% коштів обласного
фонду, сплачених підприємствами до місцевих бюджетів, не перераховується
в установленому порядку місцевими радами до обласного бюджету. Особливе
місце в надходженнях коштів до фонду має займати Ладижинська ТЕС,
найбільший забруднювач довкілля області, частка ТЕС в платі за
забруднення природних ресурсів повинна перевищувати 50%. Однак за всі
роки існування обласного природоохоронного фонду від Ладижиської ТЕС в
цей фонд не надійшло ні однієї копійки. Визначені Комплексною програмою
охорони довкілля довгострокові цілі й пріоритети для області є науково
обгрунтованими і зберігають свою актуальність як пріоритети сталого
розвитку області. Тому доцільно ці пріоритети закріпити в розроблюваній
зараз Стратегії економічного розвитку регіону.

В подальшому основою економічного та організаційного механізму
реалізації місцевих екологічних програм повинна бути ідея місцевих
екологічних планів на захист довкілля. Детальна довідка про досвід
Чечельницької селищної, Могилів-Подільської та Немирівської міських рад
з впровадження місцевих екологічних планів представлена Вам у письмовому
вигляді. Я хочу тільки наголосити, що ідея місцевих екологічних планів
дуже важлива для нас в умовах обмеженого фінансування природоохоронних
заходів, адже такий план по-перше дозволяє організувати природоохоронну
діяльність територіальної громади як систему, хай невеличких, але
послідовних дій в межах наявного фінансування, а по-друге стимулює
окремих членів територіальної громади та місцеві підприємства сприяти
поліпшенню довкілля власними силами чи то фінансовим, чи то трудовим
вкладом, як це було зроблено у Чечельнику. Чечельницька селищна рада
спільно з місцевою дитячою екологічною організацією “Відкасник” не лише
впорядкувала наймальовничішу частину прибережної захисної смуги річки
Савранки в межах Чечельника, а й розробила технічні та економічні
рішення стосовно будівництва в районному центрі очисних споруд
каналізації. Громада Чечельника першою на Вінниччині спробувала на
практиці втілити екологічний план, в якому поєднуються екологічні,
економічні та соціальні інтереси територіальної громади. Будівництво
очисних споруд каналізації якраз є таким прикладом одночасного вирішення
проблем економічних (створення нового підприємства, задіяння потужностей
місцевих будівельних організацій), проблем соціальних (наявність
каналізації суттєво поліпшує якість життя в даному населеному пункті) та
проблем екологічних (захист від забруднення мальовничої притоки
Південного Бугу). Державне управління екології та природних ресурсів у
Вінницькій області вважає поширення практики впровадження місцевих
екологічних планів кращим напрямком формування регіональної екологічної
політики. Адже екологічні біди Ладижина і Могилева-Подільського, Джурина
в Шаргородському районі та Заозерного в Тульчинському районі, природні
особливості Літинського і Ямпільського районів при начебто однаковому
аграрному характері економіки цих районів не дозволять давати однакові
рецепти подолання екологічних проблем. Повинно з`явитись в кожному
районі, в кожній територіальній громаді власне бачення першочергових
заходів поліпшення довкілля задля поліпшення якості власного життя.
Місцевий екологічний план потрібен також на рівні конкретного
підприємства, конкретного підприємця для подолання ними негативних
наслідків їх власної господарської діяльності.

Природа сама по собі вже не в змозі нейтралізувати результати
господарсько-економічної діяльності людини і суспільства. Певно це є
свідченням того, що найстрашнішим злом для природи є забруднення
людської свідомості хибними, чисто споживацькими, а то і злочинними
ідеями. Регіональна екологічна політика для Вінницької області покликана
вирвати керівників і громадян з полону технократичних ілюзій і
забезпечити ефективне регулювання економічних процесів з врахуванням
соціальних і екологічних потреб кожного , хто проживає на цій, попри усі
негаразди досі благодатній землі.

Використана література:

Вся інформація взята з сайту Державного управління екології і природних
ресурсів Вінницької області.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020