.

Енергозбереження в житлово-комунальній сфері. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
892 5980
Скачать документ

Реферат на тему:

Енергозбереження в житлово-комунальній сфері.

Значна (майже 42%) частка житлово-комунального господарства в балансі
енергоспоживання держави визначає важливість ефективного та термінового
вирішення проблеми енергозбереження в житлово-комунальній сфері.
Виходячи з характеру ситуації на ринку енергоресурсів, специфіки
функціонування житлово-комунального господарства (ЖКГ) та стану
житлово-комунальної енергопостачальної інфраструктури можна сформулювати
критерії оцінки організаційно-економічних та технічних рішень з
енергозбереження в житлово-комунальній сфері. На наш погляд це:

Кардинальне скорочення об’ємів енергоспоживання вже в короткостроковій
перспективі при темпах скорочення, які були б рівнозначні темпам
зростання цін на енергоносії.

Збільшення долі нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії в
енергозабезпеченні підприємств житлово-комунального сектору та побуту.

Забезпечення такого рівня рентабельності надання послуг з постачання
енергетичних ресурсів, який забезпечував би самоокупність та
самофінансування підприємств ЖКГ.

Забезпечення високих соціальних стандартів з надання населенню послуг
енергопостачання, що означає підвищення якості надання послуг при
мінімізації вартості для споживачів.

Розглянемо, наскільки сьогодні реальні кроки, теоретичні обґрунтування
та програмні засади по впровадженню заходів з енергозбереження
відповідають сформульованим критеріям.

Щоб спрогнозувати можливі темпи скорочення рівня енергоспоживання
проаналізуємо тенденції, що склались за останні 15 років.

У відповідності до [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l
“Lit1” 1 ] ретроспектива динаміки енергоємності ВВП в Україні виглядає
наступним чином (рис. 1).

Згідно цих даних енергоємність ВВП в Україні за 14 років знизилась з 76
до 72 кг умовного палива на 100 грн., тобто всього на 4 кг, або на
5.26%. причому за період 1990-1995 років спостерігався ріст
енергоємності майже на 58%. З 1996 по 2000 рік рівень енергоємності ВВП
практично не змінився і лише після 2000 року намітилась тенденція на
його зниження. За період 2001-2004 роки рівень енергоємності ВВП в
Україні знизився з 87 до 72 кг у.п./100 грн., тобто, трохи більше 17%.

В [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit2” 2 ]
надаються дещо відмінні дані (таблиця 1). З них випливає, що за період
1990-2000 роки відбулось зростання енергоємності ВВП на 36.7%. На жаль в
цьому розділі відсутні дані за період після 2000 року. Але якщо прийняти
тенденції, що випливають з попередніх даних, то оцінка енергоємності ВВП
по первинних ресурсах на 2004 рік могла складати приблизно 159 кг
у.п./100 грн.

Таблиця 1.

Динаміка змін енергоекономічних показників економіки України.

Показник Од. виміру 1990 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Енергоємність ВВП по первинних енергоресурсах Кг у. п./100 грн. 139.7
186.3 198.4 198.3 195.6 193.1 191.0

З [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit3” 3 ]
видно, що за 9 місяців 2005 року зекономлено 3.3 млн. т у.п., або 68.9%
від завдання на цей період, передбаченого КДПЕ (за 9 місяців 2005 року
було передбачено досягти економії паливно-енергетичних ресурсів у обсязі
4.91 млн. т у.п.), і майже на 28% менше, ніж за 9 місяців 2004 року.(в
2004 – 4.59 млн. т у.п).

За даними [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit4”
4 ] ціни на енергоносії за 10 років підвищились вдвічі. Якщо
перерахувати дані графіку рис. 1 та таблиці 1 з урахуванням цієї оцінки,
то отримаємо значний (в 2-2.2 рази) ріст енергоємності ВВП в грошовому
обчисленні за вказані періоди (рис. 2.). Якщо, знову ж таки, прийняти
оцінки [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit4” 4 ]
та результати 2005 року, викладені в [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit3” 3 ], то треба визнати,
що тенденції енергоємності ВВП в Україні (в грошовому обчисленні)
вказують на її значне погіршення.

Необхідно при цьому пам’ятати, що показники енергоємності ВВП в Україні
сьогодні в 3-5 разів перевищують аналогічні для розвинутих країн [
HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit4” 4 ].

Відносно енергоємності продукції та послуг підприємств ЖКГ можна сказати
наступне:

В [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit1” 1 ,
HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit3” 3 ,
HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit5” 5 ] в
розділах, присвячених виконанню галузевих програм енергозбереження
жодних даних по енергоємності продукції та послуг підприємств
Держжитлокомунгоспу не наведено.

Це свідчить про те, що в повному обсязі робота з енергозбереження в
зазначеній галузі “…не проводиться, надання статистичної звітності
ігнорується, галузеві Програми енергозбереження не розроблені до цього
часу, робота з впровадження нової енергоефективної техніки та
енергозберігаючих технологій у запланованих Програмою енергозбереження
обсягах ведеться недостатньо” [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit1” 1 ]. Через рік висновок
практично повторюється: “Центральними органами виконавчої влади на які
покладено виконання Комплексної державної програми енергозбереження
України (…Держжитлокомунгосп…), не зважаючи на введену наказом
Держкоменергозбереження від 16.12.02 р. №136 за погодженням з
Держкомстатом України від 12.12.02 р. №10-01-3/80 форму статистичної
звітності 12-ЕЗ за 9 місяців 2005 року до Комітету не надана, що
свідчить про те, що в повному обсязі робота з енергозбереження в
зазначених міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади
не проводиться, надання статистичної звітності ігнорується, галузеві
Програми енергозбереження не розроблені до цього часу” [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit3” 3 ].

Одночасно з цим відзначається, що:

більша частина обладнання фізично та морально застаріла і працює з
низьким ККД та низькою енергоефективністю. Терміни експлуатації
обладнання в основному перевищують встановлені терміни амортизації.
Рівень зносу комунальної інфраструктури міст і селищ України сягає 60% [
HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit6” 6 ];

майже у всіх регіонах України в експлуатації знаходиться багато котлів
малої та середньої потужності, застарілої конструкції з низьким ККД
(70-80%). Термін експлуатації більшості котлів перевищує 20 років.
Теплова ізоляція більшості котлоагрегатів, трубопроводів та запірної
арматури має значні пошкодження або взагалі відсутня, що призводить до
суттєвих втрат теплової енергії. Допоміжне обладнання котелень
енергоємне, його встановлена потужність значно перевищує навантаження.
Експлуатація енергоємного, фізично та морально застарілого обладнання з
низьким ККД призводить до значних перевитрат палива і електроенергії та
забруднення навколишнього природного середовища [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit3” 3 ].

біля 4% житла комунальної власності знаходиться в виношеному або
аварійному стані;

до 40% тепла втрачається в несправних тепломережах.

Підкреслимо, що такі оцінки звучать через 8 років потому, як було
розроблено Комплексну державну програму енергозбереження України (КДПЕ),
що була схвалена Кабінетом Міністрів України у 1997 році.

Виходячи з наведеного:

слід оцінювати рівень енергоємності продукції та послуг підприємств
системи ЖКГ як гірший від середніх оцінок, наведених на рис. 1 і в
таблиці 1 та рис. 2;

можна прогнозувати, що у випадку збереження підходів до впровадження
засобів ефективного енергоспоживання, в житлово-комунальній сфері
збережуться тенденції до погіршення існуючого стану.

Відносно тенденцій та перспектив збільшення долі нетрадиційних та
відновлювальних джерел енергії (НВДЕ) в енергозабезпеченні підприємств
житлово-комунального сектору та побуту можна стверджувати:

Україна володіє значним загальним потенціалом НВДЕ, а її
доцільно-економічний потенціал складає 80-100 млн. т у.п. на рік. За
основними видами можливого використання він розподіляється таким чином:
вітроенергетика – 31.4%, мала гідроенергетика – 2.9%, сонячна енергетика
– 6.3% тощо [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit7”
7 ].

За даними обласних та регіональних облдержадміністрацій щодо виконання
Програми нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ), економія
паливно-енергетичних ресурсів за рахунок використання нетрадиційних та
відновлюваних джерел енергії за 2004 рік склала 1.07 млн. т у.п., що
дорівнює 17.8 % від загальної економії ПЕР за цей період [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit1” 1 ].

Виходячи з того, що загальна економія ПЕР в 2004 році склала 3.7%
річного споживання [ HYPERLINK “http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l
“Lit1” 1 ] – рівень економії ПЕР за рахунок НВДЕ склав всього лише
0.66% від об’єму річного споживання.

Впровадження НВДЕ локалізовано на певних територіях. У виконанні завдань
програм НВДЕ особливо відзначається АР Крим, де економія ПЕР склала
120.4 тис. т у.п. за рахунок впровадження системи гарячого
водопостачання з використанням сонячних колекторів. Також в Криму
широкого застосування набувають вітрові електростанції. На сьогоднішній
день потужність ВЕС становить близько 200 МВт, що складає 70% від
потужності вітрових електростанцій, що діють на Україні [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit1” 1 ].

В Дніпропетровську та на Закарпатті є лише окремі приклади застосування
сонячних систем. Так, в Івано-Франківській області в м. Коломиї
приватним підприємцем для власних потреб використовується сонячна
фотоелектрична станція потужністю 8,8 кВт. За допомогою станції власник
отримує щодобово 300 літрів води підігрітої до температури 60 градусів
Цельсію. Установка оснащена автоматизованою системою орієнтації
фотоелементів відносно сонця, при відсутності сонця в схему включено
електробойлер, який живиться від загальної електромережі. Власник за
рахунок використання установки отримує близько 3,5 тис. грн. на рік
економії коштів по оплаті за електроенергію [ HYPERLINK
“http://w3u.dn.farlep.net/~eco_tech/” \l “Lit8” 8 ].

В загальному по Україні, в тому числі в житлово-комунальній сфері,
використання сонячних систем не набуло широкого впровадження. В той же
час слід відзначити, що в Німеччині сонячні системи застосовуються
досить широко, незважаючи на те, що південні райони Німеччини
знаходяться на широті Києва. Тобто, переважна частина території України
знаходиться південніше Німеччини, що створює передумови для більш
широкого використання сонячної енергії в житлово-комунальній сфері, ніж
це маємо сьогодні.

Критерії рентабельності надання послуг з постачання енергетичних
ресурсів та мінімізації вартості послуг для споживачів відображають
економічні інтереси протилежних сторін процесу надання-отримання
житлово-комунальних послуг і тому мають протилежну спрямованість. Звідси
виникає необхідність розглядати їх пов’язано. Для цього ми сформували
матрицю корисності (рис. 3) впровадження засобів ефективного
енергоспоживання в житлово-комунальній сфері.

Аналіз практики впровадження засобів ефективного енергоспоживання з
точки зору забезпечення рентабельності надання послуг з постачання
енергетичних ресурсів та мінімізації вартості послуг для споживачів
дозволяє вичленити наступні групи ситуацій, які належать множинам рішень
А, Б, В, Г та Д (рис. 3).

1. До множини А технічних рішень з ефективного енергоспоживання належать
такі, впровадження яких корисно споживачам енергоресурсів і некорисно
(може наносити збитки) виробникам послуг.

2. До множини Б технічних рішень з ефективного енергоспоживання належать
такі, корисність яких в кожному конкретному випадку може набувати різних
значень в залежності від певних співвідношень і незалежно від бажання
сторін. Як ілюструє рис. 3, елементи даної множини можуть в одному
випадку потрапляти в зону корисності для виробника послуг, в іншому – в
зону корисності для споживача, або в зону байдужості (білий колір на
малюнку).

3. До множини В технічних рішень з ефективного енергоспоживання належать
такі, впровадження яких є корисним для виробників послуг і нейтральними
для споживачів.

4. До множини Г рішень, що сприятимуть підвищенню ефективності
енергоспоживання належать такі, впровадження яких призведе до
забезпечення рентабельності підприємств-виробників послуг за рахунок
різкого, щонайменше в короткостроковій перспективі, зниження корисності
цих послуг для споживачів.

5. До множини рішень Д належать такі, що в найближчі 8-10 років після їх
впровадження не будуть економічно вигідними жодній із сторін процесу
виробництва-споживання послуг з теплопостачання.

Множину технічних рішень А, корисних для споживачів і некорисних для
виробників послуг, складають лічильники води – квартирні, або такі, що
встановлюються на індивідуальний будинок.

Наша підрахунки, проведені на основі фактичних даних, показують, що при
встановленні квартирного лічильника платежі за воду зменшуються в
середньому в 4 рази. Вибіркові заміри дають змогу оцінити фактичне
споживання води без лічильника в квартирах м. Донецьк, наприклад, в 3
рази менше норм. При встановленні лічильника споживачі, природно,
починають економити. Звідси зменшення платежів в 4 рази. Реальне ж
скорочення споживання води при користуванні квартирними водомірами
становить, за нашими підрахунками, близько 25%. Економія платежів у
споживача утворюється за рахунок економії споживання води, та за рахунок
того, що при наявності індивідуального водоміру споживач в меншій мірі
сплачує за ті витоки води, які не враховані водопостачальниками при
розрахунку ціни 1 м. куб., але враховані в нормі споживання. Останнє
ілюструється даними таблиці 2. Стовпчик 1 таблиці ілюструє стан речей,
що існує. У випадку, якби при обрахуванні ціни 1 м. куб. враховувались
всі витоки, то ціна складала б 0.89 грн./м. куб. Тобто, 0.19 грн. – це
та сума, яка добавлена в ціну, за рахунок неврахованих витоків. Таким
чином, економія платежів на кожному кубічному метрі складається з: 0.89
грн. (справедливої ціни) та 0.19 грн. – надбавки за невраховані витоки.
Можемо сказати, що при повному врахуванні витоків мала б бути меншою або
ціна (стовпчик 2, табл. 2), або норма споживання при тій же ціні
(стовпчик 3, табл. 2). Зрозуміло, що ні другий, ні третій варіант
виробників послуг не влаштовує. Тому в житті маємо 1-й варіант.

Збільшення кількості споживачів, які розраховуються за спожиту воду
відповідно до показів квартирних лічильників привело виробників послуг
до необхідності реалізації множини Б технічних рішень з ефективного
енергоспоживання (див. рис. 3), а саме – встановлення побудинкових
засобів обліку води. При цьому всі витоки в підвали, витоки через
несправні сантехнічні прилади, а також споживання води на технологічні
потреби ЖЕКів списуються на тих споживачів, які не мають квартирних
приладів обліку.

Таблиця 2.

Механізм формування економії платежів за рахунок чинника “витоки” (цифри
умовні).

Параметр 1 2 3

Норма, л/на споживача на добу 338.00 338.00 261.08

Споживачів 390 000.00 390 000.00 390 000.00

Всього споживання, тис. м. куб. на добу 131 820.00 131 820.00 101 821.20

Витоки враховані (“нормативні”), тис. м. куб. на добу 10 000.00 10
000.00 10 000.00

Витоки невраховані (наднормативні), тис. м. куб. на добу — 30 000.00 30
000.00

Всього з витоками врахованими, тис. м. куб. на добу 141 820.00 171
820.00 141 821.20

Всього за рік з витоками врахованими, тис. м. куб. 51 764 300.00 62 714
300.00 51 764 738.71

Собівартість + прибуток виробника послуг, млн. грн. 55 905 444.00 55 905
444.00 55 905 444.00

Вартість 1 м. куб., грн. 1.08 0.89 1.08

В цьому випадку (див. рис. 3) встановлення приладу обліку води на
будинок:

корисно виробнику послуг з водопостачання у випадку, коли об’єм витоків,
що припадає на одного споживача даного будинку без квартирного водоміра
перевищує середній показник по підприємству в цілому (Квс>1);

корисно споживачам, коли об’єм витоків, що припадає на одного споживача
цього будинку без квартирного водоміра менший, ніж середній показник по
підприємству в цілому (Квс

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020