Реферат на тему:
Охорона навколишнього природного середовища у фрн та стан
українсько-німецького співробітництва у цій сфері
У введеній у 1994 р. статті 20а Основного закону про охорону
навколишнього середовища Федеративної Республіки Німеччина піднято до
рівня державної політики тезу: “Держава захищає природні основи життя
також і з позицій відповідальності перед прийдешніми поколіннями”. Це
завдання пронизує всі сфери політики і включає в себе концепцію
циркуляційного господарства, вирішення проблем транспорту та комунікацій
сприятливим для довкілля чином, а також примирення сільського
господарства з охороною природи.
Індустрія і економіка визнали, що економія і екологія не повинні бути
протилежностями, а навпаки – охорона навколишнього середовища необхідна
також і з економічної точки зору. Послідовний захист повітря, води і
грунтів є на тривалий час важливою передумовою для здорового
економічного розвитку. В Німеччині понад 700 000 осіб прямо чи
посередньо працюють на охорону навколишнього середовища. Розвинулася
сучасна індустрія з охорони навколишнього середовища, яка пропонує на
експорт прогресивну техніку для запобігання і усунення шкоди
навколишньому середовищу. Частка німецької індустрії з охорони
навколишнього середовища в світовій торгівлі становить понад 20%.
Політика охорони навколишнього природного середовища. На рівні німецької
федерації за охорону навколишнього середовища відповідає Федеральне
міністерство охорони навколишнього середовища та безпеки ядерних
реакторів. Йому підлягає Федеральне відомство охорони навколишнього
середовища у Берліні. Федеральні землі мають також міністерства охорони
навколишнього середовища.
Екологічна політика федерального уряду керується трьома принципами:
принцип передбачливості – політика охорони навколишнього середовища
повинна формуватися таким чином, щоб можна було якнайраніше запобігти
небезпеці і уникнути нанесення шкоди навколишньому середовищу;
принцип спричинювача – не суспільство, а той, хто обтяжує навколишнє
середовище або завдає йому шкоди, є відповідальним за це і повинен нести
витрати на запобігання шкоді або її усунення;
принцип співпраці – у вирішенні екологічних проблем беруть широку участь
держава і економіка, громадяни і громадські групи, бо кожний несе
відповідальність за навколишнє середовище.
Завданням федерального уряду є якнайшвидше створення в усій Німеччині
однорідних екологічних життєвих умов на високому рівні. Для цього
потрібні величезні інвестиції, головним чином в галузі санації
застарілих забруднень, знешкодження відходів і розширення та побудови
нових очищувальних установок.
Причому, лише національні заходи не є достатніми, тому що забруднення
повітря, річок і морів не знає національних кордонів. Особливим
завданням є глобальні екологічні проблеми, такі як зміна клімату,
руйнування озонового шару і скорочення біорізноманіття, які можуть бути
вирішені лише шляхом широкого світового співробітництва. Тому
федеральний уряд провадить і на міжнародному рівні активну політику
охорони навколишнього середовища, надто в ЄС, але також і в численних
міжнародних організаціях. Надзвичайною подією у 1992 р. стала
конференція ООН щодо охорони навколишнього середовища і розвитку в
Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Федеральний уряд енергійно виступає за те,
щоб ухвалені там рішення швидко були здійснені в Німеччині і щоб надалі
послідовно розвивалося міжнародне співробітництво в галузі охорони
навколишнього середовища. В 1995 р. в Берліні відбулася перша
конференція держав-учасників договору з питання рамкової конвенції щодо
клімату, яка була підписана в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро.
Захист вод суші і морів. Захист водойм – одне з найважливіших завдань
німецької та європейської політики охорони навколишнього середовища. По
відношенню таких річок як Рейн, Ельба, Дунай і Одер, які протікають
територіями кількох держав, необхідними є не лише національні, але й
узгодженні міжнародні дії. Федеральне відомство з охорони навколишнього
середовища співробітничає із своїми європейськими сусідами в рамках
міжнародних комісій по прибережним територіям – Міжнародною комісією по
захисту Рейну від забруднення та Міжнародною комісією по захисту Ельби.
Європейський Союз також набуває все більшого значення в сфері охорони
навколишнього середовища. Включення його директив в національне право
має для охорони водойм вирішальне значення. Важливі імпульси для
подальших заходів по захисту внутрішніх водойм від забруднень були
отримані від Конференції міністрів по захисту Північного та Балтійського
морів. Передбачалось знизити до 1995 року внесення шкідливих речовин у
Північне та Балтійське моря на 50% у порівнянні з 1985 і 1987 роками. В
такому ж розмірі повинно було бути обмежено і скидання поживних речовин.
З метою статистичної та графічної обробки Федеральному відомству з
охорони навколишнього середовища передаються дані по стану водойм в
агрегатній формі (річні величини як 50- і 90- процентаж, максимуми,
мінімуми і т.д.). Ці дані надходять із 146 вимірювальних пунктів (LAWA –
мережа вимірювальних пунктів), 105 із яких знаходяться в старих і 41 в
нових землях. У Федерального відомства з охорони навколишнього
середовища було 50.000 даних, які були зібрані з 1982 до 1993 року.
Значного поліпшення у справі захисту вод суші і морів було досягнуто
також лише після впровадження суворих правил скидання стічних вод і
будівництва нових очисних споруд, насамперед біологічної очистки
промислових і господарсько-побутових стічних вод. Вони були передусім
спрямовані проти забруднення поверхневих вод органічними речовинами.
Якщо в дуже забруднених річках, таких як Рейн або Майн, на початку
сімдесятих років розмаїття видів гідробіонтів помітно скоротилося, то
нині там водяться – завдяки поліпшенню якості води – численні види риб.
Проте, як і раніше, велику потребу в санації відчувають багато озер і
річок в нових федеральних землях.
Велике значення у справі захисту вод має Закон про мито на скидання
стічних вод. Він змусив комунальні служби і промисловість дуже різко
знизити вміст у стічних водах токсичних речовин, а також біогенних
елементів, що призводять до евтрофікації водойм. Проблемою, що потребує
вирішення, є забруднення вод шкідливими і біогенними речовинами, які не
дисимілюються або дисимілюються важко. Води повинні особливо захищатися
від забруднення пестицидами (отрутохімікатами), які використовуються для
захисту сільгоспкультур, в першу чергу шляхом високих вимог щодо допуску
і використання таких речовин в сільському господарстві. Для питної води,
яка надходить переважно з підземних горизонтів, з 1986 р. в Німеччині
діють суворі граничні нормативи.
Багато токсичних і біогенних речовин потрапляють зрештою через річки або
повітря у моря, забруднюючи їх. Крім того судноплавство, видобуток
нафти на морському шельфі та аварії танкерів забруднюють моря.
Рибальство також все більш негативно впливає на морське довкілля. Ці
проблеми можна вирішити лише шляхом солідарних дій всіх держав. Кроки по
зменшенню вмісту токсичних і біогенних речовин у Північному морі були
ухвалені за ініціативою Німеччини на міжнародних конференціях щодо
захисту Північного моря у 1984, 1987, 1990 і 1994 рр.
Усіма державами басейну цього моря на підставі прийнятих рішень було
зупинено скидання у море промислових відходів.
Країни району Балтійського моря співробітничають з 1974 р. в
Гельсінській комісії по захисту Балтійського моря. У 1992 р. вони
ухвалили міжнародну програму дій, яка протягом найближчих 20 років має
здійснити санацію найбільших джерел забруднення.
Заходи проти забруднення повітря. Роботи по захисту повітря від
забруднення характеризуються підводом нових федеральних земель до того
прогресивного рівня, який вже досягнутий в нових федеральних землях, при
одночасному подальшому розвитку в напрямку зменшення там ще існуючих
проблем (наприклад, літній смог), міжнародною направленістю та
гармонізацією заходів, а також більш сильною орієнтованістю на цілі
якості навколишнього середовища. Технічні заходи по захисту повітря від
забруднення концентруються на розробці та застосуванні інтегрованих
методів. До них належать розробка та застосування методів по
запобіганню, зменшенню та переробці залишкових речовин, а також
раціональне використання енергії.
Особлива увага при проведенні заходів по зниженню вмісту шкідливих
речовин в атмосфері приділяється поряд із звичайними групами шкідливих
речовин високотоксичним діоксинам і субстанціям, що утворюють
тропосферний озон.
В країні була розроблена широка програма проти забруднення повітря.
Забруднення повітря вже запобігається біля джерела його виникнення і
воно енергійно усувається. Так, наприклад, шкідливі речовини, що
потрапляли в повітря від електростанцій і теплоцентралей, а також з
вихлопних газів автомобілів, зараз в значній мірі стримуються фільтрами,
каталізаторами. Такі заходи, як “Постанова про великі топкові установки”
і “Технічний порадник по утримуванню чистоти повітря” примусили
промислові галузі швидко переобладнати свої установки у відповідності з
останнім рівнем техніки. Викиди діоксиду сірки зменшилися з цієї причини
в старих федеральних землях в період між 1980 р. Та 1991 р. Більш ніж на
дві третини, а оксидів азоту – приблизно на 20 %. Викиди діоксиду сірки
з електростанцій старих федеральних земель знизилися від 1983 р. До 1993
р. Приблизно на 92 %. Відносно оксидів азоту було досягнуто зниження на
понад 60 %. Викиди діоксиду вуглецю (СО2) повинні до 2005 р. Скоротитися
на 25 % (за основу береться 1990 р.). Федеральний уряд ухвалив широку
загальну концепцію для реалізації цієї мети, яка охоплює всі сектори
економіки. Між 1987 р. І 1993 р. Викиди СО2 вже знизились приблизно на
15 %. Широко розповсюдженими ще є навантаження навколишнього середовища
такими забрудненнями повітря, як кислотні опади і літній смог.
Забруднення навколишнього природного середовища транспортом постійно
зменшується завдяки широкому застосування бензину, що не містить
свинцю. А забруднення повітря оксидами азоту, вуглеводнями та _івне
азот_ вуглецю (СО – чадним газом) – шляхом впровадження регуляційних
триступінчатих каталізаторів для очистки відпрацьованих газів. Все ж
стрімке зростання руху транспорту – особливо в галузі автомобільних
перевезень вантажів – дещо знівелювало ефект зменшення забруднення
повітря.
До складу вимірювальної мережі чистоти повітря Федерального відомства з
охорони навколишнього середовища входять вісім вимірювальних пунктів з
обслуговуючим персоналом, а також 27 автоматичних пунктів. За допомогою
Німецької метеорологічної служби була успішно розпочата передача даних
вимірювань із станцій через супутник. Після ратифікації Загальної
конвенції по клімату Федеральним урядом вимірювання та спостереження за
змінами клімату та їх можливими причинами, включаючи зміни сонячного
випромінювання у короткохвильовому діапазоні (УФ-Б-випромінювання),
набувають все більшого наукового та політичного значення.
За дорученням Федерального уряду Федеральне відомство з охорони
навколишнього середовища приймає участь у Глобальній програмі
спостереження за атмосферою (GAW), ініціатором якої була Всесвітня
організація з метеорології.
Охорона природи і збереження ландшафтів. Частка поверхні, зайнятої
населеними пунктами і транспортними шляхами, збільшилася в західній
частині Федеративної Республіки Німеччини з кінця п’ятидесятих років до
кінця вісімдесятих років від 8 до 12 %. Водночас значно зменшилася
частка ландшафтів у природному стані. Кількість видів тварин і рослин,
яким загрожує вимирання, надалі зростає. Через це захист місцевих видів
тварин і рослин та збереження природних життєвих просторів є
першочерговим завданням охорони природи і збереження ландшафтів.
Федеральний закон про охорону природи, який визначає загальні положення
для законів земель про охорону природи і збереження ландшафтів, постійно
поліпшувався так само, як і Закон про захист видів тварин і рослин.
Одинадцять роздольних територій, що варті особливої охорони, оголошені в
Німеччині національними парками; до них слід додати велику кількість
природних парків і заповідників, а також 12 визнаних ЮНЕСКО біосферних
резерватів. Німеччина бере активну участь в укладанні і реалізації
міжнародних угод про охорону природи.
Українсько – німецьке співробітництво у сфері охорони навколишнього
природного середовища. Договірно-правовою основою розвитку
українсько-німецького співробітництва в галузі охорони навколишнього
природнього середовища та ядерної безпеки є угода між урядом України та
урядом Федеративної Республіки Німеччина “Про співробітництво в галузі
охорони навколишнього середовища” від 10.06.1993 р. І угода між урядом
України та урядом ФРН про співробітництво з питань, що становлять
взаємний інтерес у зв’язку з ядерно-технічною безпекою і радіаційним
захистом від 10.06.1993 р.
Як вважає Міністерство екології та природних ресурсів України, значна
активізація двостороннього співробітництва в природоохоронній сфері
відбулася після другої та третьої українсько-німецьких консультацій на
вищому рівні. На виконання домовленостей, досягнутих міністрами
природоохоронних міністерств України та ФРН у м.Лейпциг (11-12 липня
2000 р.), відбулося 3-є спільне засідання керівного комітету з питань
співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища (18-19 вересня
2000р., м.Берлін). На засіданні були розглянуті питання сучасної
природоохоронної політики, міжнародного співробітництва з питань змін
клімату та сталого розвитку, відбувся обмін позиціями сторін щодо
Конвенції про біорізноманіття та Протоколу про біобезпеку.
Сторони домовилися про подальший розвиток двостороннього співробітництва
з питань використання водних ресурсів та басейнового менеджменту, першим
кроком у якому буде проведення симпозіуму на прикладі обраних моделей
річкових басейнів Німеччини та України у 2001 р.
Важливим питанням екологічної політики обидві сторони вважають захист
грунтів від забруднення і працюватимуть над підготовкою спільного
проекту
з цього питання.
На прохання Міністерства екології та природних ресурсів України в жовтні
2000 р. В Миколаївській області, в зоні надзвичайної екологічної
ситуації, працювали німецькі експерти від Федерального міністерства
охорони навколишнього середовища та безпеки ядерних реакторів. За
результатами цієї роботи підготовлено звіт щодо методики пошуку джерел
хімічного забруднення території та передано Державній екологічній
інспекції України прилади для оперативного аналізу ґрунтового повітря.
Німецька сторона підтвердила готовність надати організаційну підтримку у
процесі підготовки 5-ї конференції “Довкілля для Європи” в м.Києві у
формі роботи експертів та виготовленні інформаційних матеріалів.
Створена в рамках керівного комітету робоча група “Екологія та
енергетика” поінформувала про початок роботи і визначила наступні
напрями спільних консультацій: розробка пропозицій для спільних
проектів у неядерному секторі української енергетичної галузі; обмін
досвідом в контексті стратегії розвитку енергетичної галузі з огляду на
аспекти охорони довкілля та змін клімату.
За результатами візиту німецьких експертів у м.Київ (27-29 листопада
2000 р.) будуть підготовлені пропозиції для прийняття рішення урядом ФРН
щодо започаткування спільних проектів у неядерному секторі енергетики
України.
В рамках програми “Трансформ” у 2000 р. Завершені українсько-німецькі
проекти: “Еко-увертюра” – енергозбереження та запобігання змінам клімату
(м.Пологи, Запорізької області); методи попередження аварій на
підприємствах з екологічно небезпечними видами діяльності на прикладі
підприємства .”_івне азот” (м.Рівне).
До програми науково-технічного співробітництва на 1999-2001 рр., за
виконання якої з німецької сторони відповідає Товариство з безпеки
ядерних установок, включені такі напрямки співпраці: безпека АЕС з
реакторами ВВЕР; методологічна підтримка; фізичний
захист; зняття з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС; об’єкт
“Укриття”. В рамках міжнародного проекту “ДОБРЕ” продовжується
співробітництво державного геологічного підприємства “Укргеофізика” з
нідерландсько-німецько-датським консорціумом з регіонального сейсмічного
дослідження Донбасу та Карпат.
В рамках консультативної програми уряду ФРН – “Праця і соціальна сфера”
за № 007 (“Трансформ”) по наданню підтримки у реформуванні
науково-дослідних структур завершуються роботи над спільним
німецько-українським проектом “Впровадження математико-геометричної
моделі “КVB-model” для комп’ютерної оцінки і підрахунків ресурсів
вугільних родовищ на українському державному геологічному підприємстві
“Донбасгеологія” (триває з квітня 1998 р.)
Таким чином, українсько-німецьке співробітництво у сфері охорони
навколишнього природного середовища розвивається на рівні узгодження і
коригування дій відповідних державних органів у глобальних міжнародних
природоохоронних програмах, а також шляхом допомоги німецької сторони в
реалізації деяких конкретних проектів в Україні. При цьому, зберігається
високий потенціал для розгортання більш широкої співпраці двох країн.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
