UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГідроекологічні аспекти аквакультури риб (реферат)
АвторPetya
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1758
Скачало298
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Гідроекологічні аспекти аквакультури риб

 

 

У сучасних умовах, за техногенної трансформації довкілля та

зростаючого антропогенного тиску на гідроекосистеми, постає проблема

раціонального використання їх біопродукційного потенціалу. Так раніше

багаточисельні види тварин, що мали велику біомасу і були джерелом

високоякісного білку, зараз знаходяться у занепаді, а деякі зовсім

зникли з багатьох водойм. Це у першу чергу стосується риб як

прісноводних так і прохідних та морських. У результаті порушився

усталений баланс у гідроекосистемах, недовикористовуються кормові

ресурси, нарощують чисельність малоцінні або шкідливі види тварини.

Виправити становище можна лише уведенням в аквакультуру шляхом

акліматизації та реакліматизації нових видів риб та тих, що зникли з

біоти водойм та водотоків. Успіх таких заходів багато у чому залежить

від правильного вибору як об’єкту вселення та способу його

трансплантації, так і від умов середовища існування в яких опиниться

інтродуцент, що неможливо без комплексних гідроекологічних досліджень.

Як приклад такого підходу можна навести результати робіт з уведення в

аквакультуру та акліматизації в Азово-Чорноморському басейні

далекосхідної кефалі-пелінгаса.

 

Відомо, що популяції аборигенних азово-чорноморських кефалей

більш як 25 років знаходяться у стані депресії. Це значною мірою

пояснюється тим, що вони, в наших умовах, опинилися на краю свого

ареалу. Тому для них дуже рідко може скластися сприятливе для

ефективного процесу відтворення сполучення необхідного комплексу

факторів зовнішного середовища і кормового забезпечення. Неодноразово

робилися спроби штучного отримання молоді кефалей та подальшого їх

вирощування у лиманах і ставах, але вони не мали успіху. Таким чином,

завдання підвищення продуктивності солонуватих та солоних водойм шляхом

зариблення чорноморськими кефалями виявилось вельми проблематичним. Саме

через це увагу фахівців привернула далекосхідна кефаль — пелінгас (Mugil

so-iuy Basilewsky, 1895), яка відноситься до бореального фауністичного

комплексу. Цей вид, що має багато спільних рис з чорноморськими

кефалями, у тому числі і високий темп росту, вигідно відрізняється

більшою екологічною пластичністю — йому притаманні еврігалінність і

еврітермність, відповідне реагування на зміни температури води, яка

слугує основним сигналом до зимовальних, нерестових чи нагульних

міграцій. Розмноження пелінгаса проходить не у відкритому морі, як у

аборигенних кефалей, а в естуаріях і лагунах, прибережних акваторіях.

Особлива ж цінність цього виду у тому, що дорослі особини є типовими

детритофагами: до 95% поживи за масою може складати детрит збагачений

органікою, а 6-10% припадає на організми, які мешкають у грунті й мулі

(черви, гамариди). Тому пелінгас, за умов достатньої забезпеченності

основного корму — детриту, не складає конкуренції аборигенним видам

кефалей(Сабодаш, Савченко, Семененко, 1994). Літературні дані щодо умов

і місць розмноження пелінгаса були вельми суперечливими. Найбільш

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ