UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗростання національної самосвідомості у першій половині ХІХ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3049
Скачало605
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Зростання національної самосвідомості у першій половині ХІХ ст.

 

План.

 

Імперська політика російського самодержавства в Україні.

 

Декабристський рух в Україні.

 

Кирило-Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко.

 

Політика російського самодержавства в Україні

 

У тривалому визріванні об’єктивних передумов зміни феодалізму

капіталізмом особливе місце посідає передреформне шістдесятиріччя. Воно

характеризується дальшим розкладом феодально-кріпосницької системи, яку

в 40 – 50-их роках ХІХ ст. охопила глибока криза, що призвела до падіння

кріпосного права і встановлення капіталістичного ладу в Росії. Тут, як і

всюди, економічна "структура капіталістичного суспільства, – писав

К.Маркс, – виросла з економічної структури феодального суспільства.

Розклад останнього звільнив елементи першого".

 

В умовах розкладу феодально-кріпосницької системи панівний клас

дворян-поміщиків всіляко намагався зберегти свою владу. Царизм проводив

політику, метою якої було зміцнення кріпосницьких порядків, забезпечення

панівного становища поміщиків у господарському і політичному житті.

Водночас царизм змушений був рахуватися з інтересами буржуазії, що

формувалася, і вживав заходів, які об’єктивно вели до розвитку

капіталістичних відносин.

 

З метою уніфікації системи управління і зміцнення

самодержавно-поліцейської влади на місцях на українські землі, що

перебували в складі Росії, наприкінці ХІХ ст. було поширено

загальноросійський адміністративний устрій. Територію України поділили

на губернії та повіти. Всі українські землі було поділено на дев’ять

губерній. Вся адміністративно-виконавча влада в них здійснювалася

губернаторами, яких призначав цар, а в повітах – справниками. У 1837р.

повіти поділили на стани, очолювані поліцейськими приставами, які,

спираючись на підлеглих їм сільських соцьких і десяцьких, тримали

населення міст і сіл в покорі самодержавній владі царя та його органів

на місцях. Судочинство на Лівобережжі України здійснювали генеральний

суд, відновлений Павлом І (його склад затверджувався сенатом), а на

місцях – повітові дворянські суди. На Правобережній Україні зберігалися

земський та підкормський суди. Пізніше судові установи були

реорганізовані за єдиною загальноросійською системою. У селах які

належали поміщикам, вся адміністративна і судова влада зосереджувалася в

руках останніх.

 

Протягом першої половини ХІХ ст., зокрема в 1840 – 1850рр., на Україні,

як і в усій Росії, відбувався процес дальшого розвитку продуктивних сил

не лише у промисловості, а й в окремих галузях сільськогосподарського

виробництва.

 

Невпинно розвиваючись, продуктивні сили зумовили зміни у виробничих

відносинах. Ці зміни проявлялись як у формах власності на знаряддя

виробництва, у становищі виробників, так і в сферах розподілу продуктів

праці. Хоча феодально-кріпосницька система господарства, заснована на

власності поміщиків на землю, прикріпленні селян до землі та їх

особистій залежності від власників, лишалася в першій половині ХІХ ст.

пануючою, виключне право дворянського стану на землю все більше

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ