Реферат з культури
Культурно-мистецька спадщина Колимийщини
Культурно-мистецька спадщина Колимийщини с чи не однією з найцікавіших,
але, на жаль, І найменш вивчених сторінок в історії Гали-шли. Через
Коломию, її школі! й гімназії, у різний час пройшли в великий світ
мистецтва сотні поетів, письменників, художників, акторів. До-Ія
поєднала з цим старовинним містом над Прутом життя багатьох видатних
людей.
Доля Великого Поета, Івана Франка, тісно пов’язана з Коломиєю.
Документально про це свідчать п’ятнадцять відвідин ним міста: з 1880
»оку по 1912 р.
З вітки Каменяра пішли достойні діти.
Що ми знаємо про таку постать, як Петро Франко? Передивляючись численні
довідники, енциклопедичні видання, довідуємось, що Франко Петро Іванович
народився 23 червня у Нагуєвичах Дрогобицького повіту. Атмосфера
культурно-літературного оточення, стихії фольклорно-етнографічної
традиції благотворно впливали на виховання хлопця, формування його
естетичних уподобань та Інтересів. Виняткове зацікавлення батька до
народних пісень, казок, легенд, переказів безпосередньо передавалися
синам Тарасові, Андрію, Петру.
Петро Франко ще зі шкільних років відзначився неабиякою допитливістю,
енергійністю, заповзятістю, потягом до пошуку, до відкриття, Інтересом
до техніки, хімії, мови, історії й літератури, географії народної
медицини, фольклору й етнографії. Коротке життя цієї талановитої людини
вщерть було заповнене насамперед справою надбання знань. Ще навчаючись у
Львівській гімназії, Петро Франко під час канікул збирав
фольклорно-етнографічні матеріали.
1910 року П. Франко закінчив гімназію, паралельно склавши іспит з
фізичного виховання у Львівському університеті. Працював учителем, 119І1
вступив до політехнічного інституту, де здобув професію інженера-хіміка.
1911р. разом з Олександром Тисовським та Іваном Чмолою заснував у Львові
перші пластові відділи. Звідси пласт дуже швидко поширився по всій
Галичині, Популярною стала видана в цьому ж році Петром Франком книжечка
“Пластові ігри та забави”. Впродовж багатьох літ він був активним діячем
пластового руху, зокрема з 1914 року редагував періодичне виданий
“Пластовий табор”, який друкувався ;а окремих сторінках журналу ‘”Вісті
з Запоріжжя”.
В кімнаті-музеї Івана Франка нашого училища зберігається бфбліотека
пластової літератури, яку написав П.Франко, його відомий підручник
шведської руханки.
З 1914 року він перебував у легіоні Українських Січових Стрільців, був
сотні їм. Згодом в УГА, де 1919 року організував авіаційний полк.
І світова війна… Петро Франко спочатку піхотинець, а пізніше летун
Легіону Українських Січових Стрільців. В одному з боїв літак,
пілотований сотником Франком і старшим десятником Клатвою був збитий І
українських летунів захоплено в полон до армії Галлера. Після втечі з
полону 1922 року прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю,
зокрема видав книгу І. Франка ” Лис Микита”, ряд популярних книжок.
З вересня 1922 року по 1930 року 1930 рік П.Франко викладав в
Коломийській державній гімназії. Коломийщина мас в своїй історії чимало
пам’ятних сторінок, де на кожну нову дату час відміряв щораз вартісніші
рядки, та більшість з них заслужено належить Коломийській гімназії. У її
стінах в різний час професорами працювали відомі літератори, зокрема
Теодор Білоус, Теофіл Грушкевич, Сильвестр Яричевський, Ісидор
Трембицький, Ярослав Гординський, Йосиф Чайківський. Згодом їхнє місце
зайняли нові постаті з не менш важливими в літературі іменами – Антін
Крушельницький, Омелян Цісик, Дмитро Николишин, Володимир Павлусевич,
Петро Франко, Ілько Гаврилюк, Орест Кузьма.
Їхній вплив на розвиток студентства важко переоцінити, бо зі стін
Коломийської гімназії вийшла ціла плеяда відомих літераторів, митців,
учених, громадсько-політичних і освітніх діячів.
В Коломиї П.Франко викладав фізкультуру в чоловічій гімназії, заснував і
вів спортивні секції, за власні кошти придбавши чимало спортивного
приладдя. Тут написав також декілька оповідань, зокрема “Пачкар Демко”,
” Макіївська попівна”, “В пралісах Бразилії”.
Активна культурно-громадська, просвітницька праця, ревна пропаганда
української історії, літератури і культури не викликали у тодішніх
польських властей особливої радості, і він був звільнений з посади.
Ось як згадує П.Франка бувший учень гімназії Братівник ДЛ.: ” Я мав
щастя бути учнем Петра Івановича на протязі 7-ми років. Я відчував що зі
всіх моїх учителів він був найбільш авторитетним і всіх перевершував
силою волі.
Невеликого росту, але кремезної будови тіла, з очима, що проникали
кожного наскрізь, він мав надзвичайний вплив на всіх, що мали з ним
справу. Кожний рух, кожне слово було точно обдумане мало свою
цілеспрямованість. Учні часто свідомо вгадували його бажання. Він був
учителем фізкультури. Якщо на початку уроку він ставав посередині
фізкультурного залу, то всі учні знали, що треба зробити; за кілька
секунд всі потрібні для уроку прилади ставились на свої місця.
Враховуючи те. що радіо не було, а ціни на газети були високі, Петро
Іванович заки приступити до теми даного уроку подавав наперед коротку
політінформацію про найважливіші події в світі. Крім того систематично
вів короткі бесіди про правила хорошої поведінки. Одного разу дав таку
пораду: “Якщо на дорозі ви чемно поздоровите людину, а вона нічого не
відповість, то треба делікатно перепросити і запитати, по якій причині
не відповідає на поздоровлення. Це необхідно вияснити, щоб знати як у
майбутньому відноситись до цієї людини.
Петро Іванович високо оцінював основи шведської руханки і примінював їх
на своїх уроках гімнастики. Він часто виступав із змістовними лекціями
перед молоддю і дорослим населенням міста. Авдиторія у нього завжди була
многолюдна. Найбільше враження зробила на мене його лекція про особисте
щастя людини. Завдяки їй ,по-справжньому залізній волі Петро Іванович
Франко зумів надзвичайно багато зробити на протязі свого відносно
короткого життєвого шляху. У 1927 році Петро Іванович виїхав з Коломиї І
я не мав про нього ніяких відомостей”.
У 1931 р. його запрошено на роботу до Харкова, де до 1936 р. працював
старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті
прикладної хімії. За досить короткий час написав ряд наукових праць з
хімії, підручник з хімії, упорядкував “Енциклопедичний словник хімічної
термінології”. Одночасно працює над переробкою на драму повістей
І.Франка, готує кіносценарій за твором Івана Франка “Борислав сміється”,
видає ряд популярних брошур.
Працелюбність цієї талановитої людини була надзвичайною. Працюючи у
Харкові, П.Франко зареєстрував 36 винаходів, переважно в галузі
переробки молока. Можливо, дальша праця в галузі хімічної науки невдовзі
дала б нам великого вченого, та життя вносило свої корективи в долю цієї
талановитої людини.
Хвора мати у Львові потребувала синівської опіки, і Петро Іванович у
1936 р. повертається до Львова. Він доглядає матір і учитулює в
гімназіях у Львові та Яворові. Знову посилюється його інтерес до
фольклору. У 1937 р. П.Франка обирають членом Наукового Товариства ім.
Т.Г. ШевІенка. 22жовтня 1939 р. П.Франка обрали депутатом так званих
Українських Народних зборів, делегатом до Уповноваженої Комісії до
Москви та Києва. У грудні 1939 року його призначають деканом
товарознавчого факультет}1 Українського державного Інституту торгівлі у
м. Львові і викладачем неорганічної хімії. Згодом обирають членом
Ювілейного комітету по відзначенню 80-річчя з дня народження Івана
Франка.
П. Франко продовжує інтенсивно працювати, намагається видати свої
фольклорно-етнографічні записи. Працює директором музею Івана Франка.
Насувалася друга світова війна. У 1941 році П.Франка примусово
“евакуювали” з Галичини. Загинув при загадкових обставинах у 1941 році.
Петро Франко за своє коротке життя доклав чимало зусиль і знань до
розвитку літературного процесу і передусім у Галичині. Активно дописуючи
на суспільно-громадські теми до періодичних і наукових видань ( ” Діло”,
“Новий час”, “Літературно-науковий вісник”), він виявляв свою активну
громадську позицію, сприяв утвердженню та поширенню передових думок про
державне, суспільно-культурне життя.
П. Франко зацікавлює нас як прозаїк, есеїст, нарисист,
літературознавець, драматург. Солідний доробок залишив письменник на
полі прози для підростаючого покоління, зокрема, для школярів.
Ось одне з його оповідань, що вийшло окремою книжечкою ( Різдвяна
пригода школярика. – Коломия, 1923. – 19с.). В основі твору, написаного
3 січня 1923 р. у Полоничному, переплелися реалії буднів та фермент
міфологічний: розповідь про те, як сільські діти збирають різдвяні
гостинці по людях для тих, що знаходяться у криміналі, і обрядове
дійство підготовки та вбирання деревця, колядування тощо.
Про пригоди гуртка “Вовків”, що проходив пластовий вишкіл на природі,
автор розповідає в оповіданні “Пластова пригода” ( Коломия, 1923.-20с.),
Через рік до читачів приходить нова збірка “Пачкар Демко і інші
оповідання” ( Львів, 1924.-74с.).
Оповідання “Пачкар Демко” ( Баден, 1 квітня 1922р.), “Огнисті привиди” (
Коломия, 23 вересня 1922р.), “Борба і побіда Юрка Оковитного” ( Баден,
16 квітня 1922р.), ” Мокра курка І соловій” (12 червня 1922 р.),
“Дивар”, “Лікар” ( 20 березня 1922р.; присвячене докторові П.Кілочкові),
“Довбушева раква” ( Буськ, 10 серпня 1924 р.) – це живі шматочки з
життя, вміло вихоплені автором з побутового плину й зодягнеш у художню
форму. Ось, скажімо, в оповіданні “Довбушева раква” поряд з реаліями (
дія відбувається у Крнворівні; серед згаданих осіб – ” той пан зі Львова
з бородою – професор Гру шевський, о. Волинський, господарі Николюк,
Якиб’юк) органічно сусідує авторська розповідь-опис села, ріки, лісу, у
якій звісно, щедро виблискує діалектна говірка.
П.Франко зарекомендував себе добрим майстром історичного оповідання.
Так, у творах “Почесна особа”, “Перша сповідь”, “На самотнім острові”,
“Битва під Пиляннями”, “Полковник Абазин”. Він уміло і дозовано, якби
сказати, уводить» в авторську розповідь фактичний Історичний фермент,
делікатно послуговується біблійними сентенціями. Цікаво в цьому плані є
збірка “Махнівська попівна: Історичні оповідання.4′
У першому оповіданні, написаному 20 липня 1922 р., що і дало загальну
назву збірці, змальовано окремі епізоди жорстокої боротьби українського
народу за волю, віру і власну державу, й польського – за нову здобич –
колонії. Багате діалогами, воно могло б бути прекрасно інсценізоване і
досягло б не меншого естетичного впливу на глядача. Інше оповідання
(“Жінка”), що написане у Коломиї 19 серпня 1925 р., відбиває часи Івана
Мазепи, показує, як січовики після кривавих битв, ховаючи тимчасово
шаблі, бралися за чепіги, робили хліб, любили, народжували дітей.
Франку П. належить серія популярних нарисів з пластового руху: ” Як
закладати пластові дружини1’, “Пластові ігри і забави”, “Огляд території
України”, “Кухня у таборі”, ” В природі “, “Орієнтування”,
“Сигналізування”, “Спостерігання”, ” Слідкування”, “Перша допомога”, **
В здоровому тілі здоровий дух”, “Поземелля”, “Рунні парці”, “Приміри з,
історії”, “Таборування” та ін.
Як блискучий нарисовсць І літературний критик П.Франко залишив
дослідникам кілька портретів-шкіців до життєпису батька. П’ять епізодів
із життя І.франка складають зміст невеличкого нарису-спогаду. ” Іван
Франко зблизька” ( Львів,1937. – 32с.). Звертає на себе увагу ота
шляхетна толеранція. з якою обрамлює факти побутового життя
Франка-батька Франка-син. Саме факти через призму сімейних, родинних
оцінок кожного вчинку батька мають вартість як правдивого доповнення до
біографії Каменяра, подекуди сфальшованої дослідниками-догоджальниками
існуючої не так давно системи.
Як драматург П.Франко щонайбільше здійснював переробки за батьковими
творами. Так, наприклад, 10-17 квітня 1928 р. він підготував у Коломиї
твір “Захар Беркут : Історична драма на 4 дії”.
У драматичному творі діють практично ті ж герої, що і в повісті
І.Франка: Бенсдьо Синиця, Сень і Андрусь Басараби, Матій Прийдеволя,
Лоен Гаммершляг та Герман Гольдкремер, будівельники. Автор, по суті, не
відступив від замку І.Франка, тільки-но, йдучи за принципами творення
драматичного твору, вибрав із зміст}7 найсуттєвіший матеріал, тобто, ті
сцени, яким можна було надати конфліктного розвитку, довести, так би
мовити, дію до психологічного піку, за яким мусить наступати логічний
розв’язок.
У драмі уже буквально на третій сторінці тексту дає про себе знати
основна пружина конфлікту твору – підйомна тяжко скалічила робітника, і
закінчується твір за тією ж схемою, яка е і в І.Франка: доведені
робітники до відчаю, мстять своїм визискувачам : ”Сень: А так маєте
научку!.
Леон: Яка нікого ані не навчить, ані нічого не змінить! Малі властивці
все остануть п “явками, що найменшими хотіли би скоро дійні до
багатства. й робітники без шкіл, без організації довго ще остануть
темною масою, з якою не можна дійти до ладу.
Бенедьо: Не думайте так! Ось тут у кривавій луні пожежі народяться нові
люде і або ми всі змінимося, або витиснуть нас звідси інші, що ліпше до
житлі надаються ” ( С.56).
П.Франко чимало прислужився до Історії Січового Стрілецтва, написавши не
тільки ряд нарисів, а й високохудожніх творів, про це свідчить повість
“Від Стрипи до Дамаску: Пригоди четаря УСС”.
Як бачимо Петро Франко не стояв осторонь національних визвольних
змагань, обіч громадсько-культурного та літературного життя, він був
достойним сином свого батька.
Об’єктивність творення історії української культури і літератури
вимагають здоб ім’я Петра Франка було належно записано в ряд її творців.
На жаль, сьогодні однозначно не можна сказати, де подівся архів
П.Франка, де його багате й цікаве листування. Але те, Ідо нам пощастило
розшукати, свідчить про Інтереси цієї творчої особистості, несе певні
доповнення до біографії літератора.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
