UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПросвітництво та релігія: суперечності та стосунки (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1767
Скачало833
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Просвітництво та релігія: суперечності та стосунки

 

 

Вступ

 

Просвітництво – епоха яка охвачує ХVII – XVIII століття. Перші два

десятиріччя ХVII ст. – це час могутніх козацьких повстань, які показали

сучасникам впливовість і державотворчі можливості української козаччини,

час особливо активної боротьби козаків як захисників південних степових

кордонів України і одночасно це доба важливих реформ релігійного життя,

формування таких нових громадських структур, як братства, виникнення

нових типів навчальних закладів, небаченого раніше пожвавлення

літературного життя, нових культурно-релігійних ініціатив представників

різних конфесій, в тому числі православних, католиків, протестантів.

Сформований у ті роки союз православних церковних і культурно-освітніх

діячів з політичним проводом козаччини зробив можливим такий важливий

успіх, як відновлення в 1620р. православної ієрархії всупереч волі

польського уряду і всіх панівних структур тодішньої польсько-шляхетської

держави. Рух, що почався як культурно-освітній і

релігійно-реформаційний, набрав значною мірою політичного характеру.

Політичний успіх став можливим завдяки попередньому

культурно-ідеологічному рухові і став важливим чинником піднесення

культури. Періодові властиві певні риси революційності, рішучого розриву

з традицією, творення нових, небачених раніше, структур і установ.

Невипадково саме перелом ХVІІ ст. був часом найбільшої інтенсивності в

Україні рефромаційних рухів як сприйнятих із Заходу і частково зі Сходу,

так і витворених на місцевій основі; одночасно саме тоді в українській

культурі найпомітнішими стали складники, що заслуговують на назву

ренесансних або принаймні таких, що дуже подібні до ренесансних, і

становлять своєрідну українську аналогію до ренесансних явищ у західній

культурі.

 

Чи неголовним наслідком активності релігійних реформаторів було те, що

вони стимулювали активність традиційних церков на ниві

релігійно-організаційній та освітній. Поділ Київської метрополії на дві

– православну й унійну –сприймався сучасниками і наступними поколіннями

як національна трагедія, і справді, в ході збройних конфліктів цей

розкол призводив до фанатизму, навіть кровопролиття. І все ж єдність

обряду, спільність старокиївської церковної традиції вберегли

український народ і українську культуру від розколу. Попри всі негативні

наслідки конфесійної боротьби, змагання між релігіями і обрядами стало

теж стимулом до активізації зусиль на ниві шкільництва, друкарства й

науки, сприяло пожвавленню богословської думки. Важливо при цьому

підкреслити появу у творах окремих визначних українських діячів обох

"грецьких" конфесій добре обґрунтованих концепцій про єдність основних

засад християнства як підставу для об’єднання церков. Однак у тодішніх

умовах, коли релігійна полеміка пов’язувалася не завжди слушно, з

гострими політичними суперечностями, проекуменічні ідеї не сприймалися

більшістю репрезентантів тодішніх політичних та церковних еліт.

 

Дальші десятиріччя, з 20-их рр. ХVII ст. і до 1648р., були часом

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ