UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська література за п\'ятдесят років (1917-1967) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4738
Скачало767
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська література за п'ятдесят років (1917-1967)

 

(Тичина, Бажан, Яновський, Багряний, Драч, Рильський, Хвильовий,

Сосюра, Гончар, Довженко, Костенко)

 

      

 

      У темні й тяжкі часи революційного передгроззя, в доленосні роки

першої світової війни, коли, за словами В. Винниченка, наступила була

«ніби повна смерть нації», Олександер Олесь, сповнений великого гніву й

розпачу, писав:

 

      

 

      Над нами ніч безрадісна осіння.

 

      Ми горнемось, ховаємось, тремтим...

 

       А десь в пітьмі несеться голосіння

 

       З прокляттям віковим.

 

      ………………………..

 

      Куди іти... кудою нам тікати...

 

      Оточені з усюди катом ми...

 

      Коли не смерть, так вічні грати

 

      Проклятої тюрми.

 

      

 

      Але несподівано, серед цього, здавалося, безпросвітнього мороку

темної всеросійської ночі, блиснув промінь, а за ним ударив грім

революції 1917 року. Віки переломились. «Вічні ґрати проклятої тюрми»

впали. Український народ, а з ним і його література ввійшли в нову добу

«Vita Nuova», — так, за Аліґ'єрі Данте, окреслив духову сутність тієї

нової доби видатний літературний критик років революції Андрій

Ніковський. «Золотий гомін» віків і музика «Соняшних клярнетів», —

поглибив і поширив це означення Павло Тичина. То була справді велика

історична доба. Народ наш, у свідомості волі й сили своєї, став, за

висловом Михайла Грушевського, «на порозі Нової України».

 

      «Одчиняйте двері — наречена йде!» — писав у «Соняшних клярнетах»

Павло Тичина. Це був піднесений, святковий, справді літургійний настрій.

Патос душі воскреслого народу.

 

      Я — невгасимий Огонь Прекрасний,

 

      Одвічний Дух.

 

      Вітай же нас ти з сонцем, голубами.

 

      Я дужий народ! — з сонцем, голубами.

 

      Вітай нас рідними піснями!

 

      Я — молодий!

 

      Молодий!

 

      З такою вірою в «Одвічний дух» і невгасиму силу воскреслого народу

закінчував Павло Тичина свою геніяльну ораторію української національної

революції «Золотий гомін».

 

      Українська література, разом із своїм народом, переможно вийшла на

денне світло історії. Вперше, за довгі сторіччя, вона вільно зустрілася

із своїм читачем. Українська книжка і газета стають щоденною духовою

потребою розбудженого до творчого життя українського народу. Живий, а

разом з живим і давнопомерлий, але невмирущий в своїй творчості,

український письменник заговорив на повний голос до свого народу. Нація

почала жити повнокровним вільним життям. Всі її творчі темпераменти, вся

її, така природна для вільної громади, різноманітність мистецького

думання, змертвлювана й здушувана дореволюційною неволею, тепер почала

гойно розквітати. Протягом чотирьох бурхливих років

національно-державного відродження сформувались і заклались основи

цілого ряду літературно-мистецьких шкіл і напрямків, що деякі з них не

вичерпали себе й по сьогодні. Були це революційні романтики (В. Еллан,

В. Чумак), неоклясики (Агатангел Кримський, М. Рильський, П.Филипович,

В. Отроковський), символісти (Я. Савченко, Д. Загул, В. Кобилянський, В.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ