Реферат на тему:
Тарас Шевченко і Сумщина
На Сумщині багато міст і сіл ,пов’язаних з іменем Великого
Кобзаря . Висвітлення цієї теми є досить складним та багатогранним
завданням.Воно торкається таких питань, як відображення подорожей в
літературній та малярській творчості Шевченка , його особистих відносин
з жителями та вихідцями з Сумщини , і відгуки про нього в місцевій
народній творчості , а також вшанування пам’яті Шевченка на Сумщині.
Розробку теми „ Тарас Шевченко і Сумщина” варто розпочати з
висвітлення перебування великого поета в цьому краї за теперішнім
адміністративним поділом.А бував він у ньому підчас усіх подорожей
Україною.
Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбулася в 1843-1844 роках.Яким
шляхом він їхав із Петербурга на батьківщину точно не відомо.Тоді
молодий поет побував на Київщині,Чернігівщині й Полтавщині (з районів
цих областей у 1939 році була утворена Сумська область).
Не раз зупинявся Кобзар у селі Андріївка (Гадяцького
повіту , Полтавської області ,нині Роменського р-ну Сумської області) :
1843 рік у маєтку В.М.Репіна- рідного брата Варвари Репіної, з якою
здружився в Яготині.Тут намалював портрет дітей В.М.Репіна.
1844-1845 – Шевченко гостюваву свого приятеля Капніста, де за
переказами намалював пейзаж „Урочище Стінка”.Таку назву має густо вкрита
мішаним лісом місцевість вздовж річки Артиполот, де полюбляв відпочивати
Шевченко.
У лютому 1844 року Т.Шевченко разом з П.Кулішем (вихідцем із
Шосткинського р-ну,Сумської області),одним із найближчих друзів поета,
вперше відвідав Глухів.
Тут він цікавився численними історичними пам’ятками:
соборами, храмами, палацами.
Більше довелося побувати Шевченку на сумській землі під час другої
подорожі по Україні в 1845-1847 роках.
Після закінчення Академії мистецтв у Петербурзі він їхав на батьківщину
з метою влаштуватися на постійну роботу, але цей намір скасував арешт
1847р. та десятилітнє заслання за антикріпосницьку пропаганду.
У 1845 році, їдучи на Україну , в Глухові на тривалий час
зупинявся поет.Він жив на хуторі В.О.Біляв-ського. Враження від подорожі
до міста Кобзар згодом описав у автобіографічній повісті „Капитанша”: „
…На самом косогоре, на фоне голубого неба, рисовалась ветряная
мельница о шести крилах, а влево от мельницы,за пологой линей косогора,
на самом горизонте в фиолетовом тумане едва заметно рисовался город
Глухов…”, „…Погода стояла хоршая, улицы были почти сухи, и я пошёл
шляться по городу, где стояла знаменитая Малоросийская коллегия и дворе
гетьмана Скоропадского…”.
Того ж 1845 року Шевченко побував у Миклашев-ського –
власника глухівського родовища каоліну,який, як
писав Шевченко „одной фарфоровой глины продаёт тысяч на сто в
продолжение года” („Капитанша”).
26 серпня 1859 року поет востаннє побував у Глу-хові. Про
це згадує Федір Лазаревський у листі до матері: „…Потім зупинялися ще
у Глухові у Дмитра Петровича…”. Дмитро Петрович Огієвський – чоловік
сестри Лазарев-ського (приятеля Т.Г.Шевченка) працював у місті судовим
засідателем.
Глухівці свято шанують пам’ять про перебування в мусті
Шевченка.Його іменем названа одна з центральних вулиць Глухова. Село
Чорториги Глухівського району перейменоване в Шевченкове.
З Глухова (1845р.) Тарас Шевченко виїхав на Кро-левець.Тут він
затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф.П.Рудзинського, де
зайого проханням намалював портрет сина Йосипа. А 25 серпня 1859 року ,
їдучи з Гирівки до Москви, поет разом з братами Лазаревськими заночував
у Кролевці в садибі Г.М.Огієвської.Йому виявили щирий прийом.Через
деякий час Огієвська отримала від Шевченка „Кобзар” здарчим написом.
Оскільки повітове начальство боялось поета ,то на-
Казало виписати Шевченку подорожню.До Сєвська Кобзара проводив Федір
Лазаревський.31 серпня городничих доповідав чернігівському губернатору,
що Шевченко покинув Україну та поїхав по тракту на Москву. 4 трвня 1861
року Кролевець в останній раз бачив Т.Г.Ше- вченка: через місто
провозили труну з прахом поета.
Бував Шевченко і у Ромнах. Влітку десь у 20-х числах липня поет
відвідав Іллінський ярмарок.На ярмарку поет побачив виступ геніального
артиста Карпа Соленика.Зачарований його грою, Шевченко записав у своєму
„Журналі”: „…Він видався мені натуральнішим й елегантнішим за
незрівняного Щепкіна”.Потім враження від ярмарку ще довго будили душу
Кобзара та лягли на папір у повісті „Наймичка”, події якої розвиваються
по-близу міста.Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід
у спогадах і творчості Шевченка.Про Ромни він згадує не лише в
„Щоденнику”,а й у ряді художніх творів – поемах
„Великий льох” , „Княжна” ,повістях „Наймичка” та „Капитанша” .
Під час третьої подорожі Україною (1859р.) від-
відав Шевченко село Лифине.Тут він зупинився у маєтку ліберального
поміщика Д.О.Хрущова.На зустріч з давнім другом відразу ж поспішили з
Лебедина брати Залеські, художник Мантейфель, лікар Одарченко , родич
Лазаревських – Я.Т.Нерода.На спогад про зустріч Шевчен-ко подарував
О.М.Залеському офорт „Приятелі” з дарчим написом. Наталії Хрущовій
вручив офорт „Вечір в Альбано
поблизу Рима” та особисто переписав для неї вірш „Садок вишневий коло
хати”.В Лифиному 7-го червня поет написав вірш „Ой на горі ромен цвіте”
, а також створив кілька пейзажних малюнків – чарівні куточки з
деревами, частина садиби з дубом ,етюд „Дуб”.
З Лихвина Тарас Григорович їздив у Лебедин.
Не довго довелося побувати Кобзару в 1859 на Україні: за ним пильно
стежили представники царської влади ; донощики тримали його під
неослабним наглядом.
Врешті-решт бунтівному поетові в середині серпня запропонували негайно
повернутися до Петербурга.І знову він був змушений покинути рідну землю,
хоча й з твердим наміром повернутися, та нажаль поїздка 1859 року на
Україну була останньою.Повернувся він у Петербург тяжко
хворим.Несприятливий клімат столиці згубно діяв на підірване засланням
здоров’я Шевченка. 10 березня поета не стало.
Друзі та шанувальники його таланту, зібравшись в день смерті Тараса
Григоровича на квартирі Лазаревського, вирішили,відповідно до заповіту
вирішили перевезти прах поета на батьківщину, тимчасово поховавши його
на Смоленському кладовищі.На похорон Шевченка прибули майже всі
письменники, митці, вчені і журналісти Петербурга.
Але ,отримавши дозвіл на перевезення праху Т.Г.Ше- вченка на
Україну, 26 квітня на його могилу прибули друзі та знайомі для того щоб
викопати домовину та відправити на батьківщину поета.
З Петербурга до Москви труну відправили залізни- цею, а з Москви до
Києва везли кіньми тим поштовим тра- ктатом, яким Тарас Шевченко їхав
востаннє відвідати батьківщину.Прах поета скрізь зустрічали селяни,
робітники, учителі та учні гімназії.
Таким був останній шлях Тараса Шевченко на Україну.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
