UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТворчість Степана Процюка (пошукова робота)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4682
Скачало370
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

на тему:

 

Творчість Степана Процюка

 

ПЛАН

 

1. Біографічна і творча довідка

 

2. Огляд роману С.Процюка “Інфекція”

 

3. Огляд роману “Тотем”

 

Список використаної літератури

 

1. Біографічна і творча довідка

 

Серед письменників, яких досі прийнято називати «молодшим поколінням»

(уже за присутності «наймолодшого») постать іванофранківця Степана

Процюка виділяється вже бодай тим, що, приміром, важко відшукати людину,

котра, читаючи його прозу, залишалася байдужою.

 

Комусь він нестерпно, буквально шалено подобається, інші ж його писання,

навпаки, люто ненавидять. Академік Іван Дзюба, приміром, висував

Процюків роман “Інфекція” на Шевченківську премію, а письменник із

Вінниці Леонід Пастушенко натомість тяжко “облаяв” цей же твір у

“Літературній Україні”… Вважається, що подібний різнобій думок є

свідченням справжнього таланту.

 

Степан Процюк (1964 р. Н.) – прозаїк, поет, есеїст. Степан Процюк

народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Лауреат кількох літературних

премій. Викладач університету.

 

Окремі твори С. Процюка перекладені іноземними мовами. Автор 8 книг.

Найостанніші з них - книги прози: "Шибениця для ніжності"(2001),

"Серафими і мізантропи"(2002), "Інфекція"(2002). Викладає українську

літературу в Прикарпатському університеті, живе в Івано-Франківську. У

листопаді 2002 року висунутий журналом "Кур'єр Кривбасу" на здобуття

Шевченківської премії у галузі літератури.

 

На початку 90-х літгурту “Нова дегенерація”, в який входив С.Проців,

вдалося стати одним із небагатьох руйнівників літературної стагнації.

Шалено обурювався у щоденниках і на радіо нині покійний Олесь Гончар,

як, мовляв, вони могли так назвати свою "бригаду". Гончар приписував

майже профанацію "святощів". Але яких, лише хотілося тоді його

запитати?.. Два Івани - Андрусяк, Ципердюк і С.Процюк не лише входили до

цього ефемерного і крихкого літальянсу, але були справжніми друзями. Але

література є справою одиниць, а не корпорацій, якими би вони не були

зворушливими. І їх три збірки поезій у книзі "Нова дегенерація", що

одразу стала популярною серед шанувальників віршарства, виявилися єдиним

матеріалізованим літературним проектом. Надалі їхні шляхи розійшлися...

 

Близько 5 років як С.Процюк не написав жодного поетичного рядка,

незважаючи на достатні професійні навички. Для С.Процюка написання

поезій завжди було актом священнодійства. Потім щось надламалося, і

С.Процюк "зрадив" поезії, перейшовши виключно на прозу. Цей процес

"ренегатства" був доволі болючим, С.Проців навіть зізнається, що пережив

період поетоненависництва, а також відрази до шквалу графоманії в

"сучасному українському літературному процесі".

 

Зрештою, складну анатомію розчарування, сорому чи туги за віршарством

С.Проців намагається відобразити у своєму новому і, м'яко кажучи, доволі

жорсткому романі "Жертвопринесення".

 

На думку самого автора, його проза - це питання віри і збіг з певним

читацьким психотипом. Сучасна література у сучасному шаленому світі не

може, з його точки зору, бути недозрілою інфантою чи дитятком із

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ