.

Поняття логістики, макро– і мікро логістика, концепція, задачі і цілі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1672 6159
Скачать документ

Реферат на тему:

Поняття логістики, макро– і мікро логістика, концепція, задачі і цілі.

План

Поняття логістики

Макро– і мікрологістика

Концепція логістики

Задачі і цілі логістики

Поняття логістики

Логістика – досить нове для нас поняття: бібліотеки ще не
відокремлюють її як самостійний науковий напрям, на підприємствах про
неї, схоже, нічого невідомо, а вітчизняних літературних джерел на
тему логістики, на відміну від закордонних, дуже мало. Закордонні
автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійність, у тому
числі стосовно маркетингу. У нашій країні поки що логістика не
розглядається як автономна, самостійна наука.

Слово “логістика” (від гр. logistike – майстерність підраховувати,
міркувати) відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що
займалися розподілом продуктів харчування, називалися
“логістами” або “логістиками”. Наукою логістика стала завдяки
розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон VI (865 –
912 р. н.е.) вважав, що завданням логістики є сплачувати данину
армії, незалежно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно та
відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний
аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника
і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися
рухом і розподілом власних збройних сил.

Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має
принципову схожість із сучасними формуваннями завдань логістики.
Тільки через 1000 років, в час другої світової війни, принципи
логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та
інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей
операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були
проведені дослідження, пов’язані з проблемами військового і типового
фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі,
котрі з часом дістали назву “дослідження операцій”, завдяки чому вдалося
організувати постійне постачання зброї для американської армії.

Першим автором праць з логістики вважають французького
військового фахівця початку ХХ ст. А.Г. Джаміні, котрий визначив
логістику як “практичне мистецтво руху військ”. Він також стверджував,
що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування,
управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва
мостів, шляхів і т. ін.

Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У
розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася
наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей
системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні
фахівці називають її мало не “новою філософією управління”, “третім
шляхом раціоналізації” і не безпідставно. Наприклад, у країнах Західної
Європи біля 98 % часу виробництва товару, з урахуванням доставки
сировини і транспортування готової продукції, припадає на проходження
його каналами матеріально-технічного забезпечення і здебільшого на
зберігання. Власне на виробництво товарів витрачається лише 2 %
сумарного часу, а на транспортування – 5 %. Крім того, у
західноєвропейських країнах витрати на усі види діяльності

по матеріально-технічному забезпеченню становлять близько 13 % вартості
валового національного продукту. Структура цих витрат така: на
транспортування – 41%, на зберігання товарів – 21 %, на матеріальні
запаси – 23 %, на адміністративні витрати – 15 %. Пошук шляхів
скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення
управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення
маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та
посередників, зміни технології руху матеріальних потоків тощо.
Концепція інтеграції цих процесів дістала назву “логістика”.

Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій
розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати
кооперативні зв’язки. Інші вважають основним середовищем
застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов’язковим
включенням у логістику питань планування завантаження обладнання,
визначення розмірів партій запуску деталей. Французькі фахівці з
логістики трактують її як “сукупність різноманітних видів
діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної
кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в
якому існує конкретна потреба в даній продукції”. На думку деяких
західних спеціалістів, логістика – це інтеграція процесу перевезень з
виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції,
зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні
процеси.

Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця
дисципліна поки що перебуває у стадії формування і її базова
термінологія ще не уніфікована. Але можна виділити загальну частину
: логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з
товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики також є системний розгляд
виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з
урахуванням сфери товарообороту.

Макро- і мікрологістика

Теорія логістики в США дає змогу визначити такі категорії, як
бізнес-логістика, маркетинг-логістика , промислова логістика,
логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпечення.
Розрізняють такі два рівні логістики:

1) макрологістика – розглядає глобальні проблеми управління
матеріальними та інформаційними процесами;

2) мікрологістика – вивчає локальні проблеми управління матеріальним
та інформаційним потоками на внутрішньому рівні. Охоплює
міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними
фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та
зберігання. Це внутрішньовиробнича логістика ,

пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід
розрізняти логістику як господарський процес, як функцію управління і як
науку.

Виділяють три види мікрологістики: 1) пов’язана із заготівлею чи
закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробнича; 3) що
спеціалізується на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих
видів мікрологістики обов’язковою є наявність логістичного
інформаційного потоку (надходження даних про матеріальний потік, їх
передача, обробка та систематизація з наступною видачею готової
інформації). Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції
постачання виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання
і ринку, тоді вона називається макрологістичною.

Отже, сферами мікрологістики є:

-виробництво: планування виробничих завдань з детальним
розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розміщення плану
випуску виробів по виробничих ділянках підприємства;

– переробка вантажів, що транспортуються: управління запасами,
переміщення, зв’язок, організація інформаційних потоків, пакування
виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції
та комплектація партії вантажів;

-маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення
ринку, організація служби постачання;

-споживання: проектування замовлень на постачання продукції, складування
запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

У мікрологістичній системі вирішуються питання в межах її окремих
функціональних елементів. Скажімо, у межах підприємства
інтегруються процеси планування виробництва та збуту,
здійснюються оптимізація транспортно-складських та
вантажно-розвантажувальних робіт, контроль матеріального потоку, тобто
матеріалів, що надходять на підприємство, обробляються тут і вибувають
з підприємства, а також інформаційного потоку, яким супроводжується
рух матеріалів. Такі мікрологістичні системи іноді називаються
внутрішньовиробничими. До них належать и великі автоматизовані
транспортно-складські комплекси. Виробнича логістика розглядає
раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних
засобів та розподіл функцій і обслуговуючого персоналу, організацію
служби матеріально-технічного постачання та збуту готової продукції.
Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної системи є
визначальним при її побудові.

Повною мірою потенційні можливості раціоналізації виробничих процесів
у межах логістичної системи можуть бути використані, якщо
вдається з’єднати окремі підсистеми.

Концепція логістики

Логістика як комплексне управління матеріальними та
інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких
принципах:

1) Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до
кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що
передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження,
розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

2) Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації
дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні
матеріальним потоком. Результат залежить від того , наскільки
успішно вдається зв’язати в систему здійснення комплексу заходів
щодо раціоналізації тари, уніфікування вантажних одиниць,
удосконалення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня
запасів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів
праці до виробничих підрозділів і , перетворюючись там на готові
продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів.
Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад
підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного
виробництва в межах цеху, між цехами і, нарешті, переміщення товарів
завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх
споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних
процесів як цілісного комплексу має важливе значення.

Очевидно, функції, пов’язані з формуванням матеріального потоку
промислового підприємства, технологічно зв’язані, а витрати на їх
виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів
діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати
без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були
проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під
інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху товарів
від постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну
інформацію. У міру розвитку й поширення логістичних систем на
підприємствах і фірмах дедалі більшою відчувалась потреба в
розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних
систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле
всі логістичні субсистеми.

Формування інформаційної системи – складний і багатоплановий процес,
у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної
технології, новітні комп’ютерні системи, кожна з яких робить
можливим успішне керівництво виробничими процесами через
використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм
інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому. Нові завдання,
що ставляться перед організаторами та керівниками виробництв щодо

впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої
інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати
і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний
процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації,
стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без
створення комп’ютерної мережі виробництва. Про можливості такої мережі
свідчать досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів
ІВМ. Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми ІВМ в Німеччині
об’єднані для інформаційного забезпечення через комп’ютерну мережу, що
є основою комунікаційної системи PR OFS (Professional Office). Ця
система дає змогу кожному , хто підключився до неї, зв’язатися з
будь-яким підрозділом фірми. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS
створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного
її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи
з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є
об’єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру
(комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному
суб’єктові загального виробничого процесу зв’язатися з будь-яким
його іншим суб’єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх
постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості для організації
необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених
логістикою, в чітку систему, основна функція якої – одержання, обробка
та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою
завданнями. На думку авторитетних спеціалістів деяких західних
компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах
окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі на базі сучасних
швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює
інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну
виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та
за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати
витрати виробництва. Проте, незважаючи на вже доведену на практиці
ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з
елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування
можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні
принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері
закупівель, транспортування, складування, виробництва, збуту та
розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи.

Основними положеннями комерційної логістики є :

1.Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація
матеріального потоку у межах як підприємства, так і його
підрозділів. Однак максимальний

ефект можливий тільки при оптимізації або сукупного матеріального
потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або
окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки матеріального
ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних систем повинні
працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та
підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б
відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок
використання обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи,
можлива лише у разі випуску і масового використання широкої
номенклатури різних засобів виробництва. Тобто застосування логістичного
підходу до управління матеріальними потоками можливе лише за високого
рівня науково-технічного розвитку.

3. Гуманізація технологічних процесів, забезпечення сучасних умов
праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал,
який відповідально виконує свої функції. Логістичний підхід зміцнює
суспільне значення діяльності у сфері управління матеріальними потоками,
створює об’єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з
більш високим потенціалом праці. При цьому адекватно мають
вдосконалюватись умови праці.

4. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним
з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення
матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача.
Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку
витрат виробництва та обігу дає змогу виокремити витрати на
логістику. Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального
варіанта логістичної системи – мінімум сукупних витрат протягом усього
логістичного ланцюга.

5. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості
різко підвищити якість продукції об’єктивно обмежені. Тому
збільшується кількість підприємств, які вдаються до логістичного
сервісу як до засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на
ринку є кілька постачальників однакового товару однієї якості,
переваги матиме той з них, котрий в процесі постачання зможе забезпечити
вищий рівень сервісу.

6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку.
Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг приводить до
невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і
кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять через
логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем
адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого
становища на ринку.

Кінцева мета діяльності в галузі логістики виражається “шістьома
правилами логістики”: 1) вантаж (потрібний товар); 2) якість (необхідної
якості); 3) кількість (в необхідній кількості ); 4) час ( доставка в
належний час); 5) місце (в потрібне місце); 6) витрати (з мінімальними
витратами). Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається
тоді, коли ці 6 правил виконуються, тобто коли потрібний час доставлений
у потрібне місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної логістики передбачає такі її напрями:

– формування господарських зв’язків;

– визначення потреби в об’ємах і напрямах перевезень продукції;

– визначення послідовності проходження продукції через пункти
складування;

– оперативне регулювання поставок та перевезень;

– формування і управління залишками товарів;

– розвиток складського господарства;

– надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

Викладене вище показує значні переваги логістичної концепції
управління перед традиційною (табл.1.1).

Таблиця 1.1 – Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції
управління

Завдання і цілі логістики

Основне завдання логістики – досягнення фірмою найбільшого
прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму
досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних
оперативних процесів. У зв’язку з цим розрізняють загальні та
підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального
завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами
максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації,
збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами.
Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної
інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків
і контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання
продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі проблеми, як
забезпечення взаємної відповідності матеріальних

та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача
даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології
фізичного переміщення товарів, розробка способів управління
операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів
та пакування, визначення обсягу виробництва, транспортування і
складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і
виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є оптимізація виробничих
запасів та максимальне скорочення часу зберігання і
транспортування вантажів. Недостатній зв’язок концепції логістики з
активною ринковою стратегією часто призводить до того , що сама
по собі закупівля сировини , напівфабрикатів , комплектуючих стає
мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного
попиту на неї. Однак у нинішній ринковій ситуації такий підхід до
випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орієнтація на
мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня
поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу,
задіяного в межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є :

1)надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й
асортименті до місця споживання;

2) зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про
можливості їх швидкого придбання;

3) зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику
виробництва товарів, що продаються;

4 зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до
одиниці;

5) якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.

Досягнення сукупності поставлених цілей – це ідеал, до якого слід
прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал,
тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції
логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної
доставки вантажів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Кальченко А.Г. Основи логістики. – К.: Знання, 1999. – 133 с.

Гаджинский А.М. Логистика. – М.: Информационно-внедренческий

центр «Маркетинг», 1998. – 227 с.

Неруш Ю.М. Логистические информационные системы. – М.: Банки и

биржи, ЮНИТИ, 1998 – 195 с.

Окландер М.А. Контуры экономической логистики.– К.: Наукова думка,

2000. – 219 с.

Пурлик В.М. Рынок инвестиционных товаров и логистика.– М.1997.–

192 с.

Миротина Л.Б., Сергеева В.И. Основы логистики, учебное пособие –

М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. – 234 с.

7. Родников А.М. Логистика: Терминологический словарь. – М.: Экономика,
1995. – 122 с.

Ознаки традиційної системи управління

Низький рівень виробничої інтеграції

Прагнення до максимальної продуктивності

Оптимізація функцій виробництва

Високий рівень використання виробничих потужностей

Залишки матеріалів для забезпечення виробництва

Подовжений годинний цикл диспозиції

Високий рівень готовності вироблюваної продукції

Колективне виробництво, орієнтоване на виробничу програму та складування

Ознаки логістичної системи

Високий рівень виробничої інтеграції

Забезпечення гнучкості

Оптимізація матеріального потоку

Висока пропускна спроможність

Залишки у вигляді потужностей

Дуже скорочений цикл диспозиції, добові та годинні проміжки

Низький або середній рівень готовності продукції до кінцевого споживання

Виробництво орієнтоване на замовлення з боку клієнтів, тобто на попит

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020