Контрольна робота
Необхідність аналізу ризику. Загальні принципи аналізу ризику. Якісний
аналіз ризику. Кількісний аналіз ризику. Організація робіт для аналізу.
План
Необхідність аналізу ризику.
Загальні принципи аналізу ризику.
3. Якісний аналіз ризику.
4. Кількісний аналіз ризику.
5. Організація робіт для аналізу.
6. Література.
1. Необхідність аналізу ризику.
Детерміновані сітуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в людській
діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Більшість невизначених
подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та
контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд
досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо
повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї
ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна
бездіяльність у економічному житті спряжена з ризиком невикористаних
можливостей.
Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації
та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його
виникнення можуть такі чинники як погодні умови, науково- технічний
прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли
приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно,
це рішення, призведе до найефективніших наслідків.
Призначення аналізу ризику- дати потенційним партнерам необхідні дані,
переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності
участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи
захисту від можливих збитків.
Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати та оптимізувати ступінь ризику в
менеджменті, зокрема, необхідно:
перед прийняттям стратегічних, іноваційних, інвестиційних рішень;
при стабілізації портфеля після здіснення угод, що впливають на ступінь
ризику;
при профілактичній діагностиці портфеля, котра провадиться одночасно з
інвентаризацією, аудитом тощо;
при необхідності одержання кредитів та залученні інвестиційних засобів;
при прогнозуванні кон’юктури і поведінки сторін;
при маркетингових дослідженнях вироблюваних товарів та послуг (прогноз
попиту, поведінка споживачів);
при пошуках аргументів в конфліктних ситуаціях;
при керуванні чужим портфелем (трастові компанії);
при здійсненні діяльності у сфері аудиту (менеджменту), консалтингу)
тощо.
У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці
приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами „жорстокий
ризик”, або „низький ризик”, коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень
ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат(збитків) до
обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання
збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції,
коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по
відношенню до наявного майна невеликий.
Системний аналіз ризику має на меті виявлення та оцінювання усіх його
аспектів, проникнення в сутність процесів, пов’язаних з ризиком.
Теорія економічного ризику дозволяє створити гнучку мережу вербальних,
графічних та математичних моделей, застосувати сукупність математичних
методів та широкий спектр еспертних процедур.
Використовуючи економічний аналіз, визначаючи ймовірність сподіваного
результату та оцінююючи ризик за допомогою економіко- математичних
методів, можна одержати можливість зменшення впливу ризику на фінансові
результати та прийняття рішення щодо вибору певної програми комерційної
діяльності.
Слід чітко усвідомлювати, що виключити економічний ризик повністю
неможливо. Він існує через об’єктивні, притаманні економіці категорії
конфліктності та невизначеності, відсутність повної (вичерпної)
інформації, неможливість здіснення точного прогнозу щодо цілого ряду
параметрів економічних об’єктів та процесів, що аналізуються. Основне
завдання- це керування ризиком, зведення його до прийнятних величин (а
не виключення), зниження можливих збитків.
Посилення впливу ризику це насправді зворотний бік свободи
підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових
відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити
за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки,
йти на сміливі, нетрадійійні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик.
Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний
ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.
Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком.
Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії
виробничого процесу від купівлі і доставляння сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів, до продажу продукції. Взаємозв’язок між ризиком і
прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння
підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту.
Так, зокрема, провідним принципом у діяльності комерційних банків є
прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується з
можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події,
що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних
від оціночних щодо сьгогднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці
відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному
шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків.
Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості
зазанати збитків( втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь
(зважені) та підстрахуванні.
Виправданий ризик необхідний атрибут у стратегіїї та практиці
ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та
економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише
розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.
У кожній сітуації, що пов’язана з ризиком, виникає питання: що означає
виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє
допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на ці запитання означає, що
треба знайти рівень „ прийнятного ризику”, кількісну та якісну оцінки
конкретних ризикованих рішень.
Економічний ризик- об’єктивно- суб’єктивна категорія, що пов’язана з
подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору
і відображає міру ( ступеня) досягнення сподіваного результату, невдачі
та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та
неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків.
Все це визначає системний підхід до категорії ризику і вплив на систему
внутрішніх чинників, конкуруючих систем та надсистеми в цілому.
Важливою є розробка методик стосовно оцінювання ризику в різних
сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму контролю
та керування економічним ризиком на принципах системного аналізу.
Системний аналіз- це методологія дослідження об’єктів з метою визначення
найбільш ефективних методів керування ними.
Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови
функціонування якої наперед точно не відомі.
Під суб’єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка
зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію
приймати рішення щодо об’єкта ризику.
Джерело ризику- це чинники (явища, процеси), які спричиняють
невизначеність результатів (конфліктність).
Під інформаційною сітуіацією будемо розуміти певний ступінь градації
невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої
множини, якою володіє суб’єкт управління (менеджер) в момент прийняття
рішення.
2. Загальні принципи аналізу ризику.
Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді
економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси
суб’єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця
(підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.
Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема,
відомим американським експертом Б. Берлімером:
збитки від ризику незалежні один від одного;
збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов’язково
збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс- мажорних
обставин);
максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових
можливостей суб’єктів, що беруть участь у даному виді економічної
діяльності.
Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття
управлінських рішень.
Аналіз ризику проводять у такій послідовності:
визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують
ступінь певного виду ризику;
аналіз виявлених чинників;
оцінювання певного виду ризику за двома підходами:
а) визначення фінансової доцільності (ліквідності);
б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладених засобів);
4) встановлення допустимого ступеня ризику;
5) аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;
6) розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.
Всі менеджери (суб’єкти) у будь- якій сфері економічної діяльності
зацікавлені в уникненні значних збитків. За умов нестабільної та швидко
змінюваної ситуації суб’єкти економічної діяльності змушені враховувати
всі можливі наслідки дій своїх конкурентів, а також інших змін у
ринковій ситуації. Аналіз ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один
одного види: якісний та кількісний.
Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду
та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета
визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі
можливі ризики.
Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня
окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є
теж досить складною проблемою.
3. Якісний аналіз ризику.
Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект
пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з
можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішними так і
майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен
ризик обгрунтований, у іншому випадку він може набути характер авантюри.
Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при
обгрунтуванні правильності своїх дій.
Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час
розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач.
Характер стратегічних підходів слід визначити в межах загальної
стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних „сюрпризів”.
Другий аспект якісного аналізу ризику пов’язаний з виявленням впливу
рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів
економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без
керування ними неможливі реальні якісні пертворення в соціально-
економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм
інтересам відповідає?
Минулий практичний досвід управління економікою в нашій країні свідчить
про те, що в цілому ряді випадків особи, що очолювали ту чі іншу ланку
економічної діяльності, визначали її стратегію і тактику, матеріально не
вигравали й не програвали залежно від того, до яких наслідків,
позитивних чи негативних, призводили їх рішення. Тобто суб’єкти при
прийнятті економічних рішень, у переважній більшості випадків,
перкладали ризик на суспільство в цілому. Мова йде про те, що коли немає
зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає і ризику.
Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови: наявність
невизначеності; наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з
них (відмова від вибору також є різновидністю вибору); зацікавленість у
результатах; можливість оцінити наявні альтернативи прийняття рішення.
Усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризику, можна умовно
поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.
До об’єктивних чинників відносять такі, що не залежать безпосередньо від
фірми та менеджерів (суб’єктів прийняття рішень): інфляція, конкуренція,
політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму
найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного
підприємництва тощо.
До суб’єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб’єкт
прийняття відповідних рішень (безпосередньо менеджерів, фірму):
виробничий потенціал, технологічне забезпечення, рівень предметної та
технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних
зв’язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та
інтелектуальний потенціал суб’єкта прийняття рішень, вибір типу
контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу
контракту залежить ступінь ризику та розмір винагороди після завершення
контракту. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх
підприємницького ризику з іншого, переконують, що успіх у менеджменті
можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності, на
високому професійному рівні вирішує задачі, що постають, хто мислить
неординарно і в змозі творчо застосувати знання у реальній економічній і
фінансовій ситуаціях.
4. Кількісний аналіз ризику.
Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш
розповсюдженими є:
статистичні;
використання аналогів;
експертні методи;
аналіз доречності затрат.
Статистичний метод.
Цей метод широко застосовується при наявності даних (статистичних) щодо
кожного елемента досліджуваного об’єкта (програми).
Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину
середньоквадратичного відхилення від сподіваних величин, можна кількісно
виразити і оцінити ризик як для кожного елемента, так і для об’єкта
(програми) в цілому.
Зосередившись на елементах з більшою невизначеністю менеджер (плановик,
системний аналітик) може деталізувати ці елементи і переформувати їх для
включення в план (програму). Попередня оцінка потім уточнюється. Якщо
невизначеність зменшилась, необхідно вести подальшу деталізацію і
переформувати елементи, що мають велику невизначеність. Коли чергова
оцінка призводить до того, що невизначеність не вдається зменшити, і
послідовні уточнення не є значними, слід, зокрема, підрахувати грошові
суми для компенсації можливих результатів невизначеності (ризику).
Досить розповсюдженим є метод Монте- Карло, перевагою якого є можливість
проведення аналізу і оцінки різних „сценаріїв” реалізації проекту
(програми, стратегії) і врахування різних чинників ризику в межах
єдиного підходу.
Як приклад можна розглянути одну з таких моделей, що дозволяє
аналізувати наслідки накопичення ризикових ситуацій.
У цій моделі ризики поділені на три категорії, що впливають на обсяги
робіт, терміни їх виконання. Ці категорії ризиків подані у трьох
матрицях (таблицях). Модель дозволяє дослідити та оцінити комбінований
(інтегрований) вплив цих ризиків на фінансовий стан учасників проекту у
формі затримок щодо одержання доходу, збільшення позик тощо.
Матриця обсягів робіт містить варіантний ряд робіт за проектом, що
можуть змінюватися залежно від зміни умов щодо реалізації проекту.
Матриця часу на виконання робіт містить варіантний ряд даних щодо
необхідного часу на виконання робіт за проектом залежно від зміни умов.
Матриця вартості містить імовірні позови підрядника, котрі можуть
виникнути в зв’язку зі зміною обсягів робіт та затримкою їх виконання з
урахуванням умов контракту, інфляційних процесів тощо.
Блок розрахунку критичного шляху визначає можливості (імовірні) затримки
завершення окремих робіт і проекту в цілому.
Цей метод реалізує лише формалізовану (концептуальну) схему, що дає
можливість розкласти (деталізувати) досить складний комплекс ризиків на
окремі складові і мати судження щодо ймовірності прояву і обтяжливість
(розмір) їх наслідків.
Що стосується конкретного об’єкта (проекту), то наведена схема (модель)
вимагає деталізації, що в свою чергу потребує певної компетентності у
відповідній сфері діяльності. Різні об’єкти (типи проектів)
відрізняються один від одного, власне, різними видами ризиків, якими
вони обтяжені. Ці особливості виявляються також завдяки їх формалізації
та економіко- математичному моделюванню.
Метод аналогій.
Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект,
корисними можуть статі дані про наслідки впливу несприятливих чинників
ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. Вцій сфері
найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони
регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах
ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків.
За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру.
При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно
чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних
джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів
проектів) тощо. Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний
математичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування
потенційного ризику під час реалізації нових проектів.
Слід зазначити, як вважає ряд експертів, що навіть в найпростіших і
широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко
створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить
вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв можливих невдач завершення
проектів. Для більшості можливих збитків та зумовленого ними ризику
характерні такі особливості:
їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце тривалий
інкубаційний період їх визрівання;
вони якісно відрізняються між собою;
їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду
непрогнозованих причин.
Експертні методи оцінювання ризиків.
здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних
для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли
це пов’язано з оцінкою інвестиційного (іноваційного) проекту, що не має
аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців
(інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній
подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для
одержання деталізованих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного
(іноваційного) проекту, опитування орієнтуються стосовно окремих видів
ризиків, характерних для певного (даного) об’єкта ризику.
Результати оцінювання ризиків певного об’єкта дозволяють кількісно
оцінити їх рівні (ступені). Для цього використовують такі критерії
оцінки: безризикові об’єкти (інвестиції). До таких інвестицій належать,
як правило, короткотермінові державні облігації; допустимий ризик;
критичний ризик; катастрофічний ризик.
Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за
оцінками експертів є:
для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком 0,1;
для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком 0,01;
для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком 0,001.
Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному
випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в
одному випадку з ста валовий доход; в одному випадку з тисячі всі активи
(і як наслідок банкрутство).
4. Аналіз доречності затрат.
З аналізом ризиків щільно пов’язаний ще один аспект проблем менеджменту,
зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі
постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти
(в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як
повинен бути компенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику?
Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої „премії за ризик”,
котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати
інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові
інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) повинен зростати пропорційно
ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.
Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання не загального
ступеня ризику за пректом, а лише систематичного (ринкового) ризику, що
визначається за допомогою коефіціента бета (b), оскільки несистематичний
ризик пов’язаний в основному з впливом суб’єктивних чинників. Основу
такої залежності тлумачить так звана „модель надійності ринку”.
Кількісні методи оцінювання ризику та методи його моделювання і
оптимізації розглядаються у подальших викладках.
5. Організація робіт для аналізу.
Щодо організації робіт для аналізу ризику, то пропонується такий їх
перелік:
підбір досвідченої групи фахівців;
підготовка відповідного переліку питань;
вибір техніки аналізу ризику;
встановлення (ідентифікація) чинників ризику та їх наслідків;
побудова моделі механізму дії ризиків;
встановлення взаємозв’язку окремих ризиків і інтегрованого ефекту від їх
дії;
розподіл ризиків серед сторін, які залучені до даного проекту (об’єкта);
розгляд результатів аналізу ризику. За результатами аналізу ризику
складається звіт (доповідна записка) з такою інформацією:
опис ризиків, механізм їх взаємодії і інтегрований ефект, заходи щодо
необхідного захисту від ризиків, інтереси всіх зацікавлених сторін у
подоланні загрози надто обтяжливого ризику;
оцінка виконаних експертами процедур аналізу ризику, використаних ними
даних для одержання висновків;
опис „структури ризику”, тобто ступеня впливу кожного з складових на
інтегрований ефект розподілу відповідальності між різними суб’єктами, що
беруть участь у даному заході (проекті). При цьому можуть бути
обумовлені аспекти щодо компенсаційних заходів за збитки, професійне
страхування, боргові зобов’язання тощо.
Література.
Балабанов И. Т. Риск менеджмент. – М.: Фінанси і статистика, 1996.
Вітлинський В. В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. К.: Борисфен-
М, 1996.
Лапуста М. Г., Шаршукова Л. Г. Ризики в підприємницькій діяльності.-
М.: «Инфа»- М., 1998.
Райсберг Б. А. Підприємництво і ризик.- М.: Знання, 1992.
Севрук А. Т. Аналіз рівня ризиків. Бухучет. 1993, № 4.
ТЕМА:
аналіз ризику
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
