UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМова – це характер і духовна могутність народу (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3215
Скачало1896
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мова – це характер і духовна могутність народу

 

У давнину увагу багатьох народів привертало запитання: чия мова

найдавніша? Адже найдавніша мова належить і найдавнішому народові. А

який народ не хотів би собі такої честі ? вважатися найдавнішим? Отож і

намагався довести первородство свого роду – племені той чи інший

правитель.

 

Здійснюючи далекі подорожі, знайомлячись з новими краями і тамтешніми

мовами, люди помітили дивну схожість між словами різних, навіть

територіально дуже віддалених мов. Звідки б вона взялася? Не інакше як

ці мови – далекі нащадки якоїсь матері – прамови. Вона не належала

жодному з відомих народів і не зафіксована в жодній пам'ятці . Нова ідея

захопила вчених: дослідити відповідності між окремими мовами і на їхній

основі реконструювати прамову.Факт її існування в сиву давнину був поза

сумнівом.

 

Та й ця реконструйована мова була не найпершою мовою людства, а

нащадком ще давнішої. Закономірно постає питання: коли ж уперше

зазвучала на землі людська мова, як з'явилася і якою була? Питання не

менш давнє, як і проблема первородства. Одні вважали, що мова закладена

в людині від народження, як, скажімо, здатність їсти, бачити, чути тощо.

На думку інших, дісталася вона людям від якоїсь геніальної істоти, що її

створила. Неабияка роль приписувалася і славнозвісному Адамові, що його

нібито першого Бог навчив говорити, а від нього вже цю здатність

перейняли й інші люди. Були й такі, що додержувалися думки, нібито речі

з'являються на світ з їхніми назвами.

 

На світанку цивілізації люди ще не замислювалися по – справжньому над

походженням мови. Та поступово з'являлися проблиски наукової думки, а з

ними – нові пошуки і твердження, слушні й помилкові.

 

Мова розвивалася разом зі свідомістю, одна не могла бути без іншої. Люди

стали людьми від тоді, як почали діяти не інстинктивно, на відміну від

їхніх далеких предків, а свідомо – розуміючи й думаючи. А з розвитком

мислення розвивалася й мова, що виражала думки. Мова – це і є озвучена

думка.

 

Як правило, щоб озвучити , тобто висловити думку, треба, щоб хтось її

слухав і розумів. Це можливо тільки в людському колективі, який живе

незрівнянно складнішим життям, ніж тваринне стадо.

 

Свідомість не могла виникнути сама по собі, незалежно ні від чого. Дикі

мешканці лісу, навіть об'єднані в стада, добре обходяться і без

свідомості, досить з них інстинктів. Одначе вже перші людські громади

жили не так, як стадні істоти, їх об'єднувала спільна праця – вони

спільно полювали, спільно будували житло, спільно переборювали всілякі

труднощі. І, ясна річ, користувалися при цьому першими кам'яними чи

дерев'яними знаряддями, які самі ж і виготовляли. Для об'єднаних дій

потрібне було взаєморозуміння – значно ширше і конкретніше, ніж це буває

у тварин. У таких умовах вже не можна було обійтися інстинктами –

мавполюди піднялися на вищий щабель розвитку, ознаменований зародженням

свідомості й мови.

 

Отже, свідомість стала розвиватися разом з розвитком суспільної

праці.Власне, праця й створила людину, вона змінила її зовнішній вигляд,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ