UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГолубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1359
Скачало230
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат на тему:

 

Голубович В.О. - керівник уряду Центральної Ради у 1918 році

 

(1885 – 1939) (керував урядом: січень–квітень 1918 р.)

 

Народився в лютому 1885 р. у с. Молдавка Балтського повіту Подільської

губернії в родині священика. Після закінчення духовної семінарії

навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1915 р.

Здобув фах інженера-залізничника. У березні – листопаді 1915 р. працював

помічником начальника дистанції ст. Куп’янськ (нині у Харківській обл.).

В 1916–1917 рр. – начальник відділення водних, шосейних і ґрунтових

шляхів Румунського фронту.

 

Політична діяльність В. Голубовича розпочалася в 1903 р., коли він став

членом РУП. У 1905 р. за участь у революційному русі його притягають до

адміністративної відповідальності. Навчаючись у Київському

політехнічному інституті, він у червні 1912 р. приєднується до Київської

групи українських есерів, а від лютого 1913 р., за його словами, стає

членом цієї підпільної організації .

 

Навесні 1917 р., перебуваючи на службі у залізничному відомстві

Румунського фронту, В. Голубович створив осередок УПСР серед

залізничників Одеського вузла, став чільним членом, а потім і головою

Одеського комітету УПСР. Водночас – він активний діяч Одеської

української громади, від імені якої у квітні 1917 р. звертається до

російського Тимчасового уряду з вимогою територіальної автономії

України.

 

Відзнакою суспільно-політичної діяльності В. Голубовича стало обрання

його гласним Одеської міської думи, потім – товаришем голови, а також

членом Всеросійських та Українських Установчих зборів. На II з’їзді УПСР

його вводять до складу членів ЦК УПСР, кооптують до ЦР, обирають членом

Малої ради.

 

Активна участь у партійному житті УПСР стала однією з поважних причин

висунення його кандидатури від імені фракції партії у ЦР до складу

першого українського уряду – Генерального секретаріату. На засіданні

Малої ради 15 липня 1917 р. В. Голубовича затверджують на посаді

генерального секретаря шляхів. Однак, за його словами, він зумів

приступити до своїх обов’язків лише у жовтні, тому що до того часу

працював на Румунському фронті.

 

Внаслідок чергових перемін у складі Генерального секретаріату 30 жовтня

1917 р. В. Голубовича призначають генеральним секретарем торгівлі й

промисловості. У подальшому йому, як й іншим керівним діячам

Генерального секретаріату, доводиться впровадити у життя непопулярні у

соціалістичних колах заходи. Ідеться про те, що від імені генеральних

секретарів військових справ (С. Петлюра), праці (В. Михайлов), торгівлі

і промисловості (В. Голубович) була видана низка наказів і розпоряджень

 

про унормування економічного життя в Україні, порушеного і

дезорганізованого війною та революцією. Зокрема, фабрично-заводським

комітетам промислових підприємств під загрозою притягнення до

воєнно-польових судів заборонялося встановлювати контроль за

виробництвом, а власникам підприємств надавалися усі права і

повноваження стосовно організації виробництва. Пізніше, виправдовуючи

свою позицію, В. Голубович на допитах у 1920 р. пояснював, що справа

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ