UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюбченко П.П. – керівник уряду УРСР у 1934-1937 роках (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1368
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат на тему:

 

Любченко П.П. – керівник уряду УРСР у 1934-1937 роках

 

(1897 – 1937) (керував урядом: квітень 1934 р. — серпень 1937 р.)

 

 

 

Народився 14 січня 1897 р. у м. Кагарлик, нині Київська область, у

родині селянина-бідняка. Закінчив двокласну сільську школу, Київську

військово-фельдшерську школу (1914), екстерном склав іспити на атестат

зрілості (1917), рік провчився на медичному (й паралельно на правничому)

факультеті університету св. Володимира у Києві. З 1913 р. — учасник

есерівської течії революційного руху. Брав участь у Першій світовій

війні, служив у 33-му Єлецькому стрілецькому полку на Південно-Західному

фронті, був двічі поранений. Після одужання — фельдшер Київського

окружного військового госпіталю. У 1916—17 рр. співробітничав у журналах

«Соціалістична думка» та «Наше слово». Після Лютневої революції 1917 р.

у Росії належав до УПСР, входив до Київської ради робітничих депутатів.

Був членом УЦР від УПСР. Належав до лівої фракції, яка виступала за

встановлення радянської влади в Україні і співпрацю з російськими

більшовиками.

 

Від березня 1919 р. перебував у новоствореній Українській партії

соціалістів-революціонерів (комуністів); з серпня 1919 р. мала назву —

Українська комуністична партія (боротьбистів). Входив до складу керівних

органів партії. У березні 1920 р. разом з переважаючою більшістю

керівних діячів УКП (боротьбистів) разом з О. Шумським, Г. Гриньком, Г.

Михайличенком та ін. увійшов до складу КП(б)У. Партійний стаж йому

зарахували з травня 1918 р.

 

У 1920—21 рр. — секретар Київського губкому КП(б)У, заступник начальника

політвідділу 2-ї Кінної армії, голова Чернігівського губвиконкому. У

1922—27 рр. — заступник голови Донецького губвиконкому, голова правління

Спілки сільськогосподарської кооперації УСРР, голова Київського

губвиконкому, голова Київського окрвиконкому.

 

У спогадах Г. Костюка яскраво згадується виступ Панаса Петровича на

ювілеї М. Грушевського 3 жовтня 1926 р.: «Гарний, інтелігентного

вигляду, з русявою борідкою клинцем і хвилястим чубом, досвідчений

промовець, колишній член Центральної Ради від УПСР, пізніше —

опозиціонер, боротьбист, а через 6 років — голова всієї Київщини. Минув

той час, коли він, ще зовсім молодий запальний хлопець, бігав коридорами

Центральної Ради «у жовтих чобітках», як іронічно про нього занотував

десь у свій щоденник Винниченко, і жадібно прислухався до авторитетного

голови ЦР. Тепер доля жартівливо ролі поміняла. Колишній авторитет і

голова відродженої української держави повернувся з еміграції в ролі

тільки скромного вченого-історика, а колишній скромний юнак, що «бігав у

жовтих чобітках» у Центральній Раді, тепер уже в поважній ролі господаря

не тільки Києва, але й цілої Київської округи. Він прийшов на ювілейне

засідання вже як влада, як представник держави і керівної партії» .

 

Критичними є оцінки тодішнього П. Любченка у щоденниках академіка С.

Єфремова. У них неодноразово згадується «генерал-губернатор Київський П.

Любченко», «превосходительний Любченко», «помпадур» тощо.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ