.

Перевищення влади або службових повноважень (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
755 8607
Скачать документ

Курсова робота

Перевищення влади або службових повноважень

ЗМІСТ

1 Вступ

2 Поняття злочину у сфері службової діяльності

3 Поняття службової особи

4 Поняття перевищення влади або службових повноважень

4.1 Форми перевищення влади або сдужбових повноважень

5 Склад злочину:

5.1 Об єкт злочину

5.2 Об єктивна сторона

5.3 Суб єкт злочину

5.4 Суб єктивна сторона

6 Наслідки перевищення влади або службових повноважень

7 Покарання за злочин

8 Список використаних джерел

ВСТУП

Злочини у сфері службової діяльності, як правило, майже не існують
окремо, ізольовано від інших видів злочинної діяльності.

Найчастіше службові правопорушення є тим засобом, за допомогою якого
службова особа вчинює інший , серйозніший і тяжчий злочин задля
досягнення бажаного злочинного результату. Відомо безліч таких
прикладів.

З використанням службового становища скоювалися такі злочини, як
державна зрада у формі шпигунства і розкрадання в особливо великих
розмірах; порушення рівноправності громадян залежно від їх
расової,національної належності чи ставлення до релігії і передача або
збирання з метою передачі іх іноземним підприємствам, установам,
організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних чи
інших відомостей, що становлять конфединційну інформацію, яка є
власністю держави.

Важко назвати такий злочин, від відповідальності за який винний не
намагався б ухилитися за допомогою хабара.

Злочини у сфері службової діяльності найчастіше відносяться до злочинів
проти правосуддя і більшість з них є посуті спеціальним видом злочинів у
сфері службової діяльності.

Та й організована злочинність не набрала б таких, що їх ми маємо
сьогодні, масштабів і якостей, не мала б можливості успішно
функціонувати, якби в її сферу не втягнулися службові особи.

Суспільна небезпека означених злочинів полягає ще й у тому, що при
вчиненні більшості з них не тільки порушуються охоронювані законом
суспільні відносини, блага та інтереси,а й формуються нові негативні
антисуспільні відносини.

З огляду на викладене для успішної боротьби зі злочинами у сфері
службової діяльності і супровідними злочинами у сфері службової
діяльності і супровідними злочинами неабиякого значення набуває чітке
знання працівниками правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з цим
видом злочинності, їх ознак і передусім – змісту поняття службової
особи.

Проблемі боротьби зі службовими злочинами в Україні присвячено чимало
праць, де досить детально і повністю досліджено склад службових злочинів
з позиції Кримінального кодексу України.

Після вступу у дію нового Кримінального кодексу України з 1 вересня
2001року виникла необхідність теоретично осмислити, поряд з іншими
видами злочинної діяльності, злочини у сфері службової діяльності і
розробити рекомендації щодо кваліфікації цих злочинів для працівників
правоохоронних органів, які ведуть з ними боротьбу.

Одним з таких службових злочинів є злочин передбачений – ст. 365 КК
України (Перевищення влади або службових повноважень).

І. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До основних питань, що виникають під час кваліфікації злочинів у сфері
службової діяльності, належить питання як про поняття власне злочину у
сфері службової діяльності, так і про поняття службової особи.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції
представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на
підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності
посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки
за спеціальним повноваженням.

Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства,
які виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.

По суті пункт перший примітки до статті відтворює частину першу ст. 164
КК України 1960 р., що містила визначення службової особи.

Пункт другий примітки до статті роз’яснює, що під службовими особами
слід мати на увазі не тільки громадян України, а й іноземців і осіб без
громадянства.

Поява цього нововведення в КК пояснюється інтеграцією України у світовий
економічний простір, появою і функціонуванням на території нашої держави
не тільки спільних, а й іноземних підприємств

До речі, у проекті КК, поданому робочою групою з підготовки проекті
Кримінального кодексу України до Верховної Ради України, поняття
службової особи, як і інші поняття, використовувані у статтях розділу
XVII КК “Злочини в сфері службової діяльності”, містилося в окремій ст.
335 “Визначення понять, що вживаються в статтях цього розділу”.

Цілком логічно було б зберегти таку окрему статтю в цьому розділі КК,
що, безумовно, полегшило б і зробило зручнішим користування Кримінальним
кодексом.

Автор вважає, що необхідно й доцільно до кожного розділу Особливої
частини КК подати статті, які визначали б зазначену категорію групи
злочинів. Це дало б змогу компонувати розділи Особливої частини
предметніше і цілеспрямованіше.

Поняття злочину у сфері службової діяльності, його зміст. і сутність
діючий Кримінальний кодекс нерозривно пов’язує з поняттям службової
особи, без наявності якого незалежно від змісту об’єктивної сторони й
інших елементів складу злочину та їхніх ознак немає сенсу вести мову про
злочин у сфері службової діяльності.

При цьому варто маги па увазі, що до елементів структури службовою
злочину належить та система, в якій діє службова особа “При здійсненні
злочину використовуються (чи враховуються) організаційна структура,
технологічна структура, документообіг, сукупність порушень норм, що
визначають права й обов’язки службової особи, система її дій, що і є
самостійним елементом структури будь-якого злочину, скоєного службовою
особою.

ІІ. СЛУЖБОВА ОСОБА ЗДІЙСНЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ, ВИЯВЛЯЄ СВОЮ СУТНІСТЬ,
ВЗАЄМОДІЮЧИ ІЗ СУБ’ЄКТАМИ Й ОБ’ЄКТАМИ ЧЕРЕЗ

ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОСТІ СВОЇХ ФУНКЦІЙ

Саме при встановленні порушення цих функцій можна ставити питання про
відповідальність службової особи за злочин, скоєний нею у сфері
службової діяльності.

Для повного розкриття поняття службової особи варто чітко визначити
поняття представника влади, особи, яка обіймає посаду, пов’язану з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій па підприємствах, установах
чи організаціях незалежно від форм власності; особи, яка виконує
адміністративно-господарські обов’язки на таких самих підприємствах,
установах чи організаціях.

Кого слід розуміти під представником влади? Нам добре відомо, що взагалі
влада – це авторитет, який має можливість підпорядковувати своїй волі чи
керувати, розпоряджатися діями інших людей. Розрізняють владу партійну,
батьківську, державну.

Нині в України, відповідно до Конституції (ст. 6), державна влада
здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу і судову

Саме представники цих і гілок державної влади можуть бути суб’єктами
злочинів у сфері службової діяльності і повинні при відповідних
обставинах нести відповідальність за ці злочини.

Представник влади – це особа, яка постійно або тимчасово здійснює
функції представника влади, тобто наділена в межах своєї компетенції
правом ставити вимоги, приймати рішення чи застосовувати примусові
заходи, обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами,
незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Це так звані
публічні службові особи. Йдеться про осіб, які в межах своїх повноважень
мають право віддавати обов’язкові для виконання іншими особами (як
фізичними, так і юридичними) накази, розпорядження, вказівки, приймати
рішення не тільки в межах відомства, представниками якого вони є, а й
поза ним, тобто стосовно громадян, з приводу поводження, вчинків, діянь
громадян, не підпорядкованих їм по службі чи роботі.

Загальнообов’язковість виконання вказівок і вимог представника влади
забезпечується можливістю застосування заходів примусового характеру
(штраф, затримання, припинення діяльності юридичної особи тощо).

До представників влади належать народні депутати, працівники судових і
адміністративних органів (судді, судові виконавці, слідчі й оперативні
працівники органів МВС і СБУ, прокурори, їхні помічники, а також слідчі
прокуратури, працівники міліції, пожежні інспектори, інспектори
лісоохорони, рибного нагляду, мисливські й податкові інспектори та ін.).

Не можуть бути віднесені до представників влади як неоперативні, так і
технічні працівники адміністративних органів (водії транспортних
засобів, друкарки, консультанти та ін.). Зазначені особи не є
представниками влади, оскільки вони не наділені
організаційно-розпорядчими функціями.

Отже, обов’язкова ознака представника влади – виконання ним
організаційно-розпорядчих функцій, наявність обумовленого його службовим
становищем відповідно до закону, указів, інструкцій, положень, наказів,
вказівок, що базуються на законі, права віддавати загальнообов’язкові до
виконання накази і розпорядження не тільки усередині довіреного йому
апарату чи відомства, де він обіймає певну посаду, а й поза ним.

Водночас, як зазначає О. Свєтлов, “якщо особа, яка працює в
адміністративних органах і не є представником влади, обіймає посаду,
пов’язану з виконанням адміністративно-господарських функцій (начальник
канцелярії, господарського відділу, гаража тощо), то вона буде службовою
особою” і, отже, за певних обставин може нести відповідальність за
злочини у сфері службової діяльності.

Конституція України (ст. 13) визначає, що “держава забезпечує захист
прав усіх суб’єктів права власності Усі суб’єкти права власності рівні
перед законом”.

Саме тому перед законодавцем постало питання про необхідність приведення
кримінального законодавства у відповідність до соціально-економічних
реалій часу, зрівняння в обов’язках перед суспільством службових осіб
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, тобто
як державних, так і громадських і приватних, оскільки під час скоєння
цими особами злочинів однаковою мірою можуть страждати інтереси окремих
фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави.

Відповідно до викладеного суспільно-небезпечне діяння може бути
кваліфіковане як злочин у сфері службової діяльності за таких обставин:

коли таке діяння вчинене службовою особою;

коли при цьому мало місце порушення цією особою обумовлених й службовим
становищем обов’язків;

коли була заподіяна істотна шкода чи мали місце тяжкі наслідки. Отже, у
будь-якому разі при вчиненні злочину у сфері службової діяльності
службова особа використовує своє службове становище задля досягнення
своїх корисливих цілей чи через іншу особисту зацікавленість
(зловживання владою або службовим становищем – ст. 364 КК, одержання
хабара – ст. 368 КК) або коли має місце невиконання або неналежне
виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне
ставлення до них, внаслідок чого заподіюється істотна шкода державним чи
суспільним інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам
громадян (службова недбалість – ст. 367 КК). Як зауважує О. Свєтлов,
“службовий злочин передбачає, що службова особа використовує для його
здійснення своє службове становище, коли ж певна службова особа
одночасно виконує свої вузькопрофесійні обов’язки, які не можна
зарахувати до службових, і суто функціональні обов’язки (через недбало
зроблену головлікарем операцію загинув хворий; директор на уроці вдарив
учня, завідувач юрконсультації, виступаючи в суді, одержав від клієнта
гроші понад гонорар і поза касою тощо), тоді службового злочину не
буде”.

Об’єктом злочину у сфері службової діяльності є суспільні відносини, що
забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а
також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від
форми власності, яка відповідає інтересам окремих громадян, суспільства
і держави. У будь-якому разі при вчиненні злочину у сфері службової
діяльності суспільне небезпечне діяння відбувається всупереч інтересам
служби в результаті грубого порушення службових повноважень чи
зловживання ними Таке діяння може виявишся у перевищенні повноважень
або, навпаки, у їх невиконанні чи неналежному виконанні.

Саме грубого, чим відрізняється злочин у сфері службової діяльності від
незлочинних. діянь, адміністративних, дисциплінарних, службових провин
та інших правопорушень, наприклад, цивільно-правового характеру.

При цьому, па відміну від згаданих порушень, злочин у сфері службової
діяльності характеризується заподіянням істотної шкоди, як зазначено в
Законі, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих
громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних
осіб.

Злочини у сфері службової діяльності, крім того, можуть спричиняти тяжкі
наслідки, які Закон розцінює як обтяжуючі відповідальність обставини.

Щодо об’єктивної сторони, тобто за зовнішнім проявом злочинного
діяння, злочин у сфері службової діяльності може виявитися як у дії, так
і в бездіяльності. У літературі не раз зазначалося, та й практика
свідчить, що для протиправної, злочинної діяльності службових осіб
найхарактернішою с активна дія (зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень, одержання
хабара).

Злочин у сфері службової діяльності за суб’єктивною стороною може
характеризуватися як умислом (зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади чи службових повноважень, одержання
хабара, службове підроблення), так і необережністю (службова
недбалість).

Після цих попередніх зауважень спробуємо дати визначення злочину у сфері
службової діяльності відповідно до положень діючого законодавства.

Злочин у сфері службової діяльності – це суспільне небезпечне діяння,
вчинене навмисно або через необережність службовою особою, тобто особою,
яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади або
обіймає постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи
організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків,
або виконує такі обов’язки за спеціальним повноваженням, всупереч
інтересам служби, яке грубо порушує нормальну діяльність органів влади,
а також органів управління підприємствами, установами та організаціями
незалежно від форм власності й господарювання, якщо ним заподіяна
істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих
громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних
осіб, або спричинено тяжкі наслідки.

Стисліше, опустивши положення Закону, це визначення можна викласти в
такий спосіб, злочин у сфері службової діяльності – це
суспільно-небезпечне діяння, вчинене навмисно чи з необережності
службовою особою всупереч інтересам служби, яке грубо порушує нормальну
діяльність органів влади, а також органів управління підприємствами,
установами й організаціями незалежно від форм власності і
господарювання, якщо ним заподіяна істотна шкода охоронюваним законом
правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи
громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, або спричинено
тяжкі наслідки.

ІІІ.ПОНЯТТЯ ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365). Перевищення влади
або службових повноважень – це умисне вчинення службовою особою дій, які
явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони
заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих
громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам
юридичних осіб.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає: 1) в перевищенні влади або
службових повноважень шляхом вчинення активних дій, які виходять за межі
наданих суб’єкту прав чи повноважень; 2) в заподіянні істотної шкоди
охоронюваним законом інтересам; 3) наявності причинного зв’язку між
діянням та його наслідками.

Обсяг прав і повноважень службової особи визначається її службовою
компетенцією, яка закріплюється у різних нормативних актах (законах,
статутах, положеннях, наказах, інструкціях тощо). Тому, щоб вирішити
питання про те, чи виходять дії службової особи за межі наданих їй
повноважень, необхідно з’ясувати, яким сам нормативним актом вони
регулюються, і які положення цього акту були порушені.

У судовій практиці найбільш характерними випадками перевищення службових
повноважень визнаються: а) вчинення дій, які входять до компетенції
будь-якої іншої (а не даної) службової особи; б) вчинення дій, які могли
бути вчинені даною службовою особою, але лише за наявності особливих
обставин (в особливих випадках, в особливій обстановці, з особливого
дозволу, в особливому порядку); в) вчинення дій одноосібне, тоді як вони
могли бути вчинені тільки колегіальне; г) вчинення дій, на які жодна
службова особа і за жодних обставин законом не уповноважена.
суб’єктивної сторони перевищення влади або службових “повноважень
характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому діяння може
бути вчинене тільки умисно, оскільки службова особа усвідомлює, що її
дії явно (тобто безперечно і очевидно для неї самої) вийдуть за межі
наданих їй повноважень і бажає цього. Щодо наслідків можлива як умисна,
так і необережна форма вини. Мотиви і цілі вчинення таких дій можуть
бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

У частині 2 ст. 365 встановлена відповідальність за перевищення влади
або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося: 1) насильством;
2) застосуванням зброї або 3) болісними і такими, що ображають особисту
гідність потерпілого, діями.

Насильство може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне

насильство може полягати в незаконному позбавленні волі, нанесенні
удару, побоїв, легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні
дій, характерних для мордування, а психічне насильство – у створенні
реальної загрози застосування фізичного насильства щодо потерпілого або
його близьких.

Якщо фізичне насильство при перевищенні влади або службових повноважень
виразилося в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень або умисному
заподіянні смерті, то дії винного кваліфікуються за ч. 3 ст. 365 як
такі, що призвели до тяжких наслідків і за сукупністю з іншими статтями
КК, які передбачають відповідальність за ці злочини. Необережне
заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження або доведення особи до
самогубства охоплюються ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації не
потребують.

Застосування зброї означає як фактичне використання її вражаючих
властивостей для фізичного впливу на потерпілого, так і психічний вплив
шляхом погрози заподіяння зброєю шкоди життю або здоров’ю, якщо у
потерпілого були реальні підстави побоюватися виконання цієї погрози.
Під зброєю у ч. 2 ст. 365 розуміють предмети, призначені для ураження
живої цілі. Зброя може бути вогнепальною (нарізною або гладкоствольною),
холодною, газовою, пневматичною, сигнальною. Якщо службова особа володіє
зброєю незаконно, то її дії потрібно кваліфікувати і за ст. 263 КК.

Під болісними слід розуміти дії, що заподіюють потерпілому особливий
фізичний біль та моральні страждання. Вони можуть бути пов’язані з
протиправним застосуванням спеціальних засобів (наручників, гумових
палиць, сльозоточивих газів тощо), тривалим позбавленням людини їжі,
питва або тепла, залишенням її у шкідливих для здоров’я умовах тощо.

Під такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями розуміють
умисне приниження його честі та гідності, виражене в непристойній формі.

У частині 3 ст. 365 встановлена відповідальність за дії, передбачені
частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Стаття 365 КК визначає перевищення влади чи службових повноважень як
умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих
їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним
законом правам та інтересам громадян, або державним чи і громадським
інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідальність за перевищення влади чи службових повноважень згідно з
ч 1 ст. 365 КК настає у разі заподіяння ними істотної шкоди охоронюваним
законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи
громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Істотною при цьому визнається шкода, як зазначалося, якщо вона полягає у
заподіянні матеріальних збитків і в сто і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 3 примітки до ст. 364
КК).

На відміну від зловживання владою або службовим становищем перевищення
влади або службових повноважень відбувається тільки в результаті
активних дій.

Вирішуючи питання про розкриття поняття дії, що явно виходить за межі
наданих службовій особі прав і повноважень, потрібно виходити зі змісту
суб’єктивної сторони вчиненого, винний, будучи обізнаний з межами своєї
службової компетенції і службових повноважень (функціональних
обов’язків), явно й очевидно перевищує їх.

У кожному конкретному випадку, кваліфікуючи дії винного як пе-ревищення
влади або службових повноважень, треба встановити, які нормативні акт
(закони, статути, положення) були порушені службовою особою, порівнюючії
при цьому визначену зазначеними нормативними актами компетенцію
конкретної службової особи з учиненим нею, встановлюючи, де саме і в
якому обсязі, у яких межах винний вийшов за межі своїх прав і
повноважень.

Аналізований злочин відрізняється від зловживання владою або службовим
становищем передусім тим, що, зловживаючи владою або службовим
становищем, особа діє в межах своїх повноважень, а при перевищенні влади
або службових повноважень службова особа явно виходить за межі своїх
службових прав, обов’язків і повноважень.

Перевищення влади або службових повноважень, тобто вчинення службовою
особою дій, які виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, може
виявитися в таких формах:

вчинення дій, які е компетенцією службової особи вищою рівня цього ж
відомства, установи, підприємства чи організації або службової особи
інших зазначених структурних підрозділів;

вчинення будь-яких дій чи ухвалення якогось рішення одноосібне у разі,
коли вони можуть бути зроблені чи вирішені тільки колегіальне;

вчинення дій, дозволених тільки в особливих випадках, за наявності
певних обставин і умов (надзвичайний стан), без наявності цих обставин і
умов;

вчинення дій, що їх взагалі не має права здійснювати будь-яка службова
особа чи колегіальний орган.

Полемізуючи з В. Кириченком, який був проти включення до переліку
можливих при перевищенні влади або службових повноважень дій, що їх не
має права чинити ані жодна службова особа, ані колегіальний орган,
посилаючись на те, що такі дії завжди утворюють кваліфікований склад
розглядуваного злочину, О. Свєтлов звертав увагу на те, що в практиці
можливі випадки здійснення й інших діянь, окрім зазначених у ч. 2 ст.
365 КК України, які не підпадають під обтяжуючі ознаки перевищення влади
(насильство, застосування зброї, болісні або такі, що ображають особисту
гідність потерпілого, дії), але які також та жодних умов не можна
визнати правомірними. Як аргумент О. Свєтлов цілком обґрунтовано
наводить, приклад, коли керівник підприємства за порушення трудової
дисципліни штрафував працівників цього підприємства, даючи при цьому
вказівки бухгалтерії стягувати ці штрафи із зарплати.

З таким вирішенням цього питання не можна не погодитися. Безперечно,
практичне значення має з’ясування питання про потерпілого при
перевищенні влади або службових повноважень. О. Свєтлов стверджував, що
“наша теорія і практика обґрунтовано дотримуються думки, що вони
(зазначені дії) можуть бути спрямовані тільки проти таких осіб, щодо
яких винний був наділений певними службовими чи владними
повноваженнями”.

Таке вирішення питання слід вважати правильним інші випадки, коли
службова особа виходить за межі своїх повноважень, пов’язані з
насильством над особистістю, із застосуванням зброї чи болісних і таких,
то ображають особисту гідність потерпілого, дій, слід кваліфікувати як
відповідний злочин проти життя, здоров’я і гідності особи. Якщо службова
особа вчиняє, злочини, не пов’язані безпосередньо з її службовими
обов’язками, то їх не можна кваліфікувати як перевищення влади або
службових повноважень.

Дії, передбачені ч. 1 ст. 365 КК, караються виправними роботами на строк
до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або
позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

Частина 2 ст. 365 КК передбачає відповідальність за перевищення влади
або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством,
застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту і
гідність потерпілого, діями.

Спробуємо стисло охарактеризувати кожну з обтяжуючих обставин,
перелічених у ч. 2 ст. 365 КК України.

Застосування зброї означає застосування у процесі перевищення влади чи
службових повноважень як вогнепальної, так і холодної зброї. При цьому
під застосуванням не обов’язково розуміти безпосереднє використання
зазначеної зброї за й прямим призначенням (зробити постріл, завдати
удару кинджалом тощо), а й саму й демонстрацію з метою примусити
будь-кого здійснити будь-які дії чи навпаки – відмовитися від них.

Оскільки для досягнення своїх злочинних цілей суб’єкт злочину може
використовувати не тільки вогнепальну чи холодну зброю, а й інші
предмети, використовувані як зброю, цю обставину варто було б
законодавче відобразити в ч. 2 ст. 365 КК України.

Болісні дії – це такі насильницькі дії, внаслідок яких потерпілому
заподіяно фізичний біль, моральні страждання, а образливі – такі, що
принижують людську гідність, честь потерпілого, підривають його
авторитет, вчинені у непристойній формі (особистий огляд жінки
співробітником митного органу – чоловіком).

Варто мати па увазі, що на практиці одночасно можуть мати місце не одна,
а дві або, можливо, й усі обставини перевищення влади або службових
повноважень, згадані в ч 2 ст. 365 КК України, що саме по собі на
кваліфікацію вчинених дій не впливає, але обов’язково повинно
враховуватися судовими органами при визначенні міри покарання винному.

Автор вважає, що при вчиненні дій, перелічених у ч. 2 ст. 365 КК
України, саме вчинення їх уже треба розглядати як таке, що заподіяло
істотну шкоду і, отже, з моменту здійснення їх за наявності перевищення
влади або службових повноважень має місце завершений злочин У цьому
питанні автор.цілком поділяє думку В. Меньшагіна, висловлену ним у
1971р.

Частина 2 ст. 365 КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на
строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частина 3 ст. 365 КК України передбачає відповідальність за вчинення
дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті у випадках,
коли цими діями заподіяно тяжкі наслідки.

Для визначення наслідків як тяжких, якщо вони полягають у заподіянні
матеріальної шкоди, як і при вирішенні цього питання при зловживанні
владою або службовим становищем, звертаємось до п. 4 примітки до ст. 364
КК України, яким передбачено, що це шкода, яка у двісті п’ятдесят і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В
інших випадках – це питання факту.

Дії, передбачені ч. 3 ст. 365 КК, караються позбавленням волі на строк
від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

При перевищенні влади або службових повноважень намір, може бути тільки
прямим. Службова особа усвідомлює, що вона перевищує владу або службові
повноваження, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих їй прав чи
повноважень, і бажає вчинити саме такі дії. Мотиви злочинного
поводження, як і мета, при цьому значення для кваліфікації не мають.

У деяких випадках, залежно від цілей винного, саме по собі зловживання
владою або службовим становищем може виявитися лише готуванням до інших,
можливо, навіть тяжчих злочинів, що треба з’ясовувати при розслідуванні
таких справ.

Стосовно наслідків учиненого може мати місце як прямий, так і непрямий
(евентуальний) умисел. Можлива й необережність.

Усі ці обставини необхідно брати до уваги при визначенні покарання
винному.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.

Перевищення влади або службових повноважень с небезпечним злочином, який
вчинюється у сфері службової діяльності і посягає на охоронювані законом
права й інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні та
громадські інтереси.

Суди в основному вирішують справи про такі злочини з додержанням вимог
закону. Проте в їх діяльності є й недоліки, пов’язані з неправильним
розумінням об’єктивної сторони і кваліфікуючих ознак цього злочину,
відмежуванням його від суміжних злочинів. Допускаються помилки при
призначенні покарання.

З метою забезпечення однакового застосування судами законодавства у
справах зазначеної категорії Пленум Верховного Суду України постановляє:

Звернути увагу на те, що належне здійснення правосуддя у справах про
перевищення влади або службових повноважень повинно максимально сприяти
захисту охоронюваних законом прав та інтересів окремих громадян,
інтересів юридичних осіб, державних і громадських інтересів, зміцненню
законності та правопорядку.

При розгляді справ про перевищення влади або службових повноважень суди
відповідно до вимог ст. 161 Кримінально-процесуального кодексу України
(далі – КПК) повинні, зберігаючи об’єктивність і неупередженість,
створювати необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних
обов’язків та здійснення наданих їм прав, зокрема щодо з’ясування всіх
фактичних обставин справи; службового становища й кола повноважень
особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину; мотиву, мети і характеру
вчинених дій, їх зв’язку зі службовим становищем зазначеної особи та
наслідками, що настали; даних, що характеризують цю особу, її поведінку
до вчинення злочину.

Суди зобов’язані вимагати від органів досудового слідства долучення до
матеріалів кримінальних справ про перевищення влади або службових
повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших
документів, що розкривають характер повноважень службової особи.

Необхідно мати на увазі, що виконавцем (співвиконавцем) злочину,
відповідальність за який передбачена ст. 365 Кримінального кодексу
України (далі – КК), може бути лише службова особа. При вирішенні
питання про те, чи є особа службовою, потрібно виходити з положень, що
містяться у примітках 1 і 2 до ст. 364 КК.

Відповідальність за ст. 365 КК настає лише за умови, що дії службової
особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними
чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв’язку не встановлено, дії
винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями
названого Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти
особи, власності, громадського порядку тощо.

Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення влади або
службових повноважень можуть визнаватись як службові, так і не службові
особи. Дії таких співучасників потрібно кваліфікувати за відповідними
частинами статей 27 та 365 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КК перевищенням влади або службових
повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно
виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно
істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,
або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

При вирішенні питання про те, чи е вихід за межі наданих прав або
повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був очевидним
для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї
поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на
кваліфікацію злочину, як правило, не впливають.

Ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій можливе як
умисне, так і необережне.

Судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових
повноважень від зловживання владою або службовим становищем. В
останньому випадку службова особа незаконно, всупереч інтересам служби
використовує надані їй законом права і повноваження (ст. 364 КК).

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього
відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих
випадках, або з особливою дозволу, або з додержанням особливого порядку,
– за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособове дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого
ст. 365 КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та
інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або
інтересам юридичних осіб.

Згідно з п. 3 примітки до ст. 364 КК шкода, якщо вона полягає в
спричиненні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, що вона
в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян.

Якщо шкода полягає у заподіянні суспільне небезпечних наслідків
нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з
урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шкодою можуть
визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими
законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й
особисту недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові,
житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної
влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки
та громадського порядку створення обстановки й умов, що утруднюють
виконання підприємством установою, організацією своїх функцій,
приховування злочинів.

При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, потрібно
також ураховувати кількість потерпілих громадян, розмір моральної шкоди
чи упущеної вигоди тощо.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди
нематеріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись
істотною навіть у випадку, коли зазначені збитки не перевищують 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових
повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч.
І ст. 365 КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2
або ч. 3 зазначеної статті.

При цьому необхідно мати на увазі, що перевищення влади або службових
повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням зброї або
болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями
(ч. 2 ст. 365 КК), як правило, вже за змістом цих дій свідчить про
заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам
громадян.

Насильство при перевищенні влади або службових повноважень може бути як
фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство полягає в незаконному
позбавленні волі, завданні побоїв або ударів, заподіянні легких або
середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічне – у
реальній погрозі заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи
його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 365
КК. Під фізичним насильством розуміється незаконне позбавлення чи
обмеження волі, завдання побоїв, катування, заподіяння тілесних
ушкоджень Якщо в результаті насильства потерпілому заподіюються
середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або смерть,
відповідальність для винного настає за сукупністю – за службовий злочин
і за злочин проти особистості У цьому питанні не можна погодитися з Б.
Здравомисловим, який вважає, що зміст. насильства як кваліфікуючої
ознаки перевищений влади включає будь-які форми заподіяння шкоди
здоров’ю потерпілого, у тому числі й тяжкі тілесні ушкодження.

Психічне насильство передбачає погрозу вчиняти насильницькі дії як щодо
самою потерпілого, так і стосовно його рідних і близьких, погрозу
розголосити ганебні для потерпілого чи його близьких відомості.

Болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого (ч. 2 ст.
365 КК), необхідно вважати дії, які завдають йому особливого фізичного
болю чи моральних страждань. Вони можуть полягати у протиправному
застосуванні спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази,
водомети тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні
її у шкідливих для здоров’я умовах, використанні вогню, електроструму,
кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні
честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.

Тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових повноважень (ч. 3
ст. 365 КК) визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень
або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних
збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум
доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), розвал діяльності
підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної
ситуації, що потягла людські жертви, тощо.

Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні
влади або службових повноважень кваліфікується за сукупністю починів –
за ч. 3 ст. 365 КК та однією з таких його статей: 112, 115, 121, 348,
379, 400, а вчинення таких дій через необережність охоплюється ч. З ст.
365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 119 чи ст. 128 КК не потребує.

Умисне вбивство або умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,
вчинене службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони,
кваліфікується за ст. 118 або ст. 124 КК.

Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства
потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне
ушкодження, дії службової особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 365
КК і додаткової кваліфікації за ст. 120 цього Кодексу не потребують.

У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень фізичне
насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч.
1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 цього Кодексу. Якщо ж
катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена
ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за
сукупністю злочинів – за ч.2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК.

Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним
позбавленням особи волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч.
2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3
ст. 146 КК), – за ч. 3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою
групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. З ст. 146 і ч. З ст. 365
КК.

При вирішенні питання про кваліфікацію дій службової особи за ч. 2 ст.
365 КК за ознакою застосування зброї треба враховувати, що нею
визнаються предмети, призначені для ураження живої цілі, і що вона може
бути як вогнепальною (у тому числі гладкоствольною), так і холодною.
Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння чи спробу заподіяння
за її допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу нею.

Розглядаючи справи, пов’язані з незаконним застосуванням зброї
службовими особами, які мають право володіти нею, суди зобов’язані
керуватися нормативними актами, що визначають підстави й порядок її
застосування цими особами.

У разі застосування службовою особою при перевищенні влади або службових
повноважень зброї, якою вона володіла незаконно, її дії необхідно
додатково кваліфікувати за ст. 262 або ст. 263 КК.

Потрібно мати на увазі, що перевищення влади або службових повноважень,
поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням чужого майна без обтяжуючих
обставин (ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1
ст. 399 КК), кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 КК і
додаткової кваліфікації за переліченими статтями про злочини проти
власності не потребує.

Якщо перевищення влади або службових повноважень було поєднане з діями,
відповідальність за які передбачена частинами другими зазначених статей,
а також ч. 3 ст. 399 КК, вчинене винним має кваліфікуватися за
сукупністю злочинів.

Коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою
запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна
шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені
в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 39 КК не можуть бути
визнані злочинними.

Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила владу або
службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, І
це потягло шкідливі наслідки, вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК.

Звернути увагу на те, що злочини, відповідальність за які передбачена ч.
2 ст. 157 КК (перешкоджання здійсненню виборчого права), ч. 2 ст. 162
(порушення недоторканності житла), статтями 371 – 373 (свідомо незаконні
затримання, привід або арешт, притягнення свідомо невинного до
кримінальної відповідальності, примушування давати показання) та ч. 2
ст. 376 КК (втручання в діяльність судових органів), являють собою
спеціальні види перевищення влади або службових повноважень Кваліфікація
дій виконавців й співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 цього
Кодексу можлива лише за наявності реальної сукупності останніх.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку під час
здійснення мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують
функції представників влади У зв’язку з цим за наявності в їхніх діях
ознак перевищення влади або службових повноважень вони притягаються до
відповідальності за відповідною частиною ст. 365 КК.

Військова службова особа за перевищення влади чи службових повноважень
несе відповідальність за ст. 424 КК.

Призначаючи покарання особам, винним у перевищенні влади або службових
повноважень, суди мають неухильно виконувати вимоги ст. 65 КК щодо
індивідуалізації покарання, а саме враховувати характер вчиненого
діяння, тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного та інші
обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання

Оскільки позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю в усіх частинах ст. 365 КК передбачене як обов’язкове
додаткове покарання, суди можуть не застосовувати його лише за наявності
умов, визначених ст. 69 КК, з обов’язковим наведенням у вироку мотивів
прийнятого рішення.

При розгляді справ про злочини, передбачені ч. 2 або ч. 3 ст. 365 КК,
суди повинні з’ясовувати, чи є у підсудного військове, спеціальне
звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, і відповідно до ст. 54 КК
вирішувати питання про доцільність позбавлення засудженого звання,
рангу, чину, класу і зазначати про це у вироку.

Відповідно до вимог статей 23 і 232 КПК судам необхідно в кожній
справі виявляти причини й умови, які сприяли перевищенню влади або
службових повноважень, і реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал
(постанов).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 365 – виправні роботи на строк до двох
років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі
на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2
ст. 365 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років; за ч. 3 ст. 365 – позбавлення волі на строк від
семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020