.

Досвід США по застосуванню процедур банкрутства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
242 1821
Скачать документ

Реферат на тему:

Досвід США по застосуванню процедур банкрутства

1. Вступ

Дана стаття присвячена розгляду й аналізу глави 11 Закону про
банкрутство Сполучених Штатів Америки.

Глава 11 Закону про банкрутство Сполучених Штатів Америки дає можливість
підприємствам, які зазнають фінансових проблем, провести фінансову
реструктуризацію та продовжити основну діяльність, зберегти робочі
місця, сплатити борги перед кредиторами і заробити прибуток для своїх
акціонерів.

Глава 11 дозволяє зберегти підприємство боржника як цілісний майновий
комплексу (принцип безперервності діяльності підприємства), яку було би
втрачено у разі ліквідації.

Глава 11 також дозволяє керівництву та власникам боржника, котрі, як
правило, краще за інших знають своє підприємство, зберегти за собою
управління активами і діяльністю підприємства доти, поки вони ведуть
переговори про реструктуризацію підприємства.

Боржник і кредитор дістають користь від законної процедури ведення
переговорів, на яких присутні всі заінтересовані сторони і діють відомі
усім сторонам правила та процедури, що визначають провадження у справі
про банкрутство відповідно до глави 11.

Глава 11 дозволяє боржнику відстрочити чи зменшити борги, знизити
поточні витрати і здійснити інші кроки щодо відновлення
платоспроможності.

Застосування Закону про банкрутство є ключем до успішної реорганізації.

2. Як працює глава 11 – реальний механізм дії

2.1. Клопотання про банкрутство

2.1.1. Примусове

Переважна більшість заяв про порушення справ про банкрутство у США
подаються боржниками. Клопотання, які подаються кредиторами, називаються
“Клопотаннями про примусове банкрутство”.

З клопотанням про примусове банкрутство можуть звернутися три чи більше
кредиторів, які мають вимоги, що не залежать від умовних зобов’язань і
не є предметом істинного спору. Сума незабезпечених вимог має складати
не менше 10,775 доларів США.

Клопотання про примусове банкрутство починається з повідомлення
боржника. Боржник зобов’язаний подати відзив протягом двадцяти днів,
інакше він автоматично програє, і суд винесе ухвалу про визнання
боржника банкрутом без проведення наступних слухань.

Якщо боржник надасть відзив, в якому містяться заперечення щодо
клопотання (вимог) кредиторів, то суд проведе слухання, щоби вирішити,
чи слід порушувати провадження у справі.

Період між поданням клопотання про примусове банкрутство та проведенням
судових слухань щодо доцільності визнання боржника банкрутом

називається “Проміжним періодом”. У цей період боржник зберігає за собою
повний контроль над своїми активами і продовжує звичайну діяльність
підприємства.

Протягом проміжного періоду діє автоматична заборона для всіх кредиторів
вживати будь-яких заходів щодо стягнення боргу з боржника.

Під час слухань суд винесе ухвалу про задоволення вимог кредиторів, але
тільки в тому випадку, коли кредитори доведуть, що боржник не сплачує по
своїх зобов’язаннях, які також не є предметом істинного спору, і настав
строк їх погашення.

Якщо кредитори одержать позитивне рішення щодо свого клопотання про
примусове банкрутство, суд винесе ухвалу, згідно з якою в боржника буде
15 днів для надання документів, в яких має міститися вся фінансова
інформація щодо боржника.

Якщо кредитори не нададуть достатніх доказів, суд відхилить клопотання
про примусове банкрутство, й автоматичну заборону буде знято. У разі,
якщо суд також виявить, що клопотання про примусове банкрутство було
подано неналежним чином, наприклад, якщо ініціатором порушення справи
про примусове банкрутство виступає один кредитор, який бажає використати
примусове банкрутство як інструмент для стягнення боргу, або коли
конкурент придбав кредиторську вимогу з єдиною метою усунути боржника з
бізнесу, то суд може провести оцінку завданої шкоди чи збитків від
штрафів/ санкцій та витрат на найняття адвокатів і зобов’язати
кредиторів, що подали клопотання, відшкодувати таку шкоду, збитки і
витрати.

2.1.2. Добровільне клопотання

Клопотання, яке подає боржник в суд у справах банкрутства, називається
“Клопотанням про добровільне банкрутство”. Негайно після подачі
добровільного клопотання боржником суд приймає рішення про задоволення
вимог кредиторів і порушенні справи про банкрутство боржника. Клопотання
повинне містити таку стандартну інформацію:

Найменування боржника;

Податковий ідентифікаційний номер;

Місцезнаходження активів;

Опис активів;

Назву, адреси та черговість кредиторів;

Детальну бюджетну інформацію про щомісячні доходи і витрати;

Звіт щодо фінансового становища;

Документи щодо валового доходу в минулому;

Місцезнаходження документації підприємства;

Імена посадових осіб, директорів та акціонерів.

2.1.3. Боржник у володінні

Одразу після подачі добровільного клопотання або після винесення судом у
справах банкрутства ухвали щодо клопотання про примусове банкрутство,
боржник стає новим суб’єктом, який називається “Боржник у володінні”.

“Боржник у володінні” бере на себе повний контроль над діяльністю
боржника та його активами на весь період реорганізації згідно з главою
11.

3. Права та обов’язки

3.1. Права та обов’язки “боржника у володінні” включають:

Звітність щодо майна;

Вивчення вимог кредиторів і подання заперечень проти них;

Подання інформаційних звітів;

Подання щомісячних звітів щодо діяльності, доходах і витратах;

Подання податкових декларацій;

Подання вищезазначених документів для їх вивчення під присягою державною
довіреною особою США та кредиторами;

Залучення, у разі затвердження судом, адвокатів, бухгалтерів,
оцінювачів, аукціоністів, брокерів та інших експертів, які допомагають
“боржнику у володінні” в його роботі щодо реорганізації.

3.2. Здійснення звичайної діяльності підприємства

Відповідно до глави 11 “боржник у володінні” автоматично дістає право
проводити звичайну діяльність підприємства.

Боржник може використовувати, продавати або здавати в оренду майно
підприємства в ході “звичайної діяльності” підприємства, не потребуючі
на це дозволу суду.

Боржнику дозволяється приймати обгрунтовані рішення для ведення справ
підприємства в ході його звичайної діяльності без втручання збоку.

3.3. За межами звичайної діяльності підприємства

У разі, коли “боржник у володінні” пропонує використати, продати чи
здати в оренду майно, що виходить за межі звичайної діяльності
підприємства, він зобов’язаний сповістити про це своїх кредиторів і
одержати схвалення суду.

3.4. Грошова застава

Якщо “боржник у володінні” збирається продовжувати використовувати свої
грошові кошти, договірні інструменти, цінні папери або дебіторську
заборгованість, які є забезпеченням для кредитора, зацікавленого у
забезпеченні, боржник повинен заздалегідь одержати згоду забезпеченого
кредитора на використання такої “грошової застави”.

Якщо забезпечений кредитор не погоджується, у такому разі боржник
зобов’язаний відокремити заставні кошти і звернутися з проханням щодо
надзвичайних слухань та схвалення судом цих дій (як правило, по
телефону) до того часу, коли він зможе продовжити користування “грошовою
заставою”. Суд майже завжди схвалює використання грошової застави
боржником протягом перших 30 – 60 днів діяльності після подачі
клопотання про порушення справи про банкрутство.

3.5 Адекватний захист

Забезпечений кредитор може просити про призначення слухань в суді у
справах про банкрутство після сповіщення боржника та всіх інших
кредиторів з метою, щоби суд заборонив або ж обумовив використання
застави у тій мірі, в якій це необхідно для захисту майнових інтересів
кредитора.

“Адекватний захист” – це інструмент, який використовується забезпеченими
кредиторами для захисту їхньої застави від зменшення вартості, що
виникає у результаті автоматичної заборони чи продовження використання
застави боржником.

Адекватний захист може набрати форми періодичних платежів з боку
боржника, або боржник може надати кредитору додаткову чи альтернативну
заставу.

4. Прийняття чи відхилення зобов’язань щодо поточних контрактів та
діючих договорів оренди

Термін “поточні контракти” не визначений у Законі про банкрутство,
проте суд звичайно вважає за такі контракти, які повинні виконуватися
протягом певного часу обома сторонами після подачі клопотання. Після
звернення із клопотанням контракт, який виконується, або діючий договір
оренди знаходяться у стані невизначеності доти, поки суд не затвердить
їх прийняття чи відхилення. При цьому доцільність діяльності
підприємства є вирішальним фактором.

4.1. Продаж більшої частини активів боржника

До схвалення плану реорганізації боржник може продати більшу частину
своїх активів після сповіщення кредиторів і проведення слухань у суду у
справах про банкрутство, коли суд вирішить, що боржник надав достатні
докази “обгрунтованості та доцільності” такого продажу для діяльності
підприємства.

Фактори, що допомагають встановити обгрунтованість і доцільність,
включають:

Вартість активів пропорційно до вартості всього майна;

Період часу, що пройшов після звернення із клопотанням;

Вірогідність запропонування та затвердження плану реорганізації у разі
схвалення продажу;

Вплив продажу на подальші плани реорганізації;

Надходження від продажу у порівнянні з ринковою вартістю;

Зменшується чи збільшується вартість активів.

4.2. Продаж незалежно від застави

Дуже важливим інструментом “боржника у володінні” є здатність
розпоряджатися майном із конкурсної маси вільно і незалежно від застав,
які можуть виникати на майно у зв’язку із запереченнями забезпеченого
кредитора, який заінтересований у заставі майна.

Рішення суду щодо продажу буде передбачати, щоб застава на користь
забезпеченого кредитора покривала виручку від продажу. Пізніше суд
винесе рішення щодо того, чи має право кредитор отримати кошти від
продажу.

Право ухилення

“Боржник у володінні” має право ухилятися від шахрайської передачі
цінностей та преференційних платежів на користь кредиторів. *

Призначення довіреної особи або спостерігача

У США таке призначення відбувається рідко у зв’язку із застосуванням
глави 11. У деяких випадках Закон передбачає можливість призначення
довіреної особи або спостерігача, який несе відповідальність та здійснює
управління підприємством боржника.

У такому випадку суд у справах банкрутства має провести слухання, в ході
яких повинні бути наведені відповідні причини, а саме:

шахрайство, нечесність, некомпетентність, безгосподарність у великих
масштабах, або

таке призначення щонайкраще забезпечить інтереси кредиторів.

Причина, з якої це положення використовується досить рідко, полягає в
тому, що дуже важко подолати презумпцію того, що боржник повинен
залишатися у володінні та контролювати свої активи і фінансові справи.

* Див. про це детально у даному виданні: стаття Гліба Глінки, стор.

Повідомлення і судові слухання необхідні в усіх випадках, коли кредитор
добивається призначення довіреної особи. На кредиторові лежить дуже
важке завдання: продемонструвати ясні й переконливі докази неналежної
поведінки чи того, що таке призначення піде на користь інтересам
кредиторів, щоби суд у справах банкрутства призначив довірену особу.

У разі призначення довірена особа одержить усі необхідні повноваження
для управління підприємством, розслідування причин тих чи інших дій,
ведення переговорів та затвердження плану санації у відповідності із
главою 11.

Якщо суд не призначить довірену особу, він, замість цього, може
призначити спостерігача, з огляду на корисність такого кроку для
підприємства і кредиторів, з метою розслідування поведінки та стану
справ боржника щодо можливого шахрайства, некомпетентності або
неналежної поведінки.

Якщо суд у справах банкрутства підозрює злочинну діяльність, він може
передати цю справу до служби Прокурора США для кримінального
переслідування згідно з кримінальним законодавством США.

Роль державної довіреної особи США

Державна довірена особа США є чиновником федерального уряду, який
спостерігає за ходом провадження у справі (ведення справи) відповідно до
глави 11 та контролює застосування її норм:

Спостерігає, як здійснюється діяльність підприємства “боржником у
володінні”;

Вивчає щомісячні операційні звіти;

Збирає щоквартальні сплати;

Розглядає заяви щодо виплати гонорарів експертам;

Сертифікує комітет кредиторів;

Перевіряє під присягою голову та (або) головного фінансового і (або)
виконавчого директора боржника;

Встановлює певні вимоги, наприклад вимоги щодо звітності;

Приймає участь у слуханнях у суді.

Якщо боржник не виконує вимоги законодавства, державна довірена особа
США може просити суд припинити провадження у справі відповідно до глави
11 або перевести справу у процедуру ліквідації відповідно до глави 7.

Комітет кредиторів

При розгляді значних справ “комітет кредиторів” відіграє важливу роль у
реорганізації боржника. Комітет, як правило, складається з семи осіб –
найбільш великих незабезпечених кредиторів. Комітет консультується з
боржником щодо питань провадження у справі. Комітет має право провадити
розслідування та звертатися до суду, якщо боржник перешкоджає. Комітет
приймає участь разом із “боржником у володінні” у складанні плану
реорганізації.

План реорганізації

6.1 Хто може представляти план

“Боржник у володінні” може представити план у будь-який час, навіть на
час подачі заяви про порушення справи про банкрутство. Боржник має
виключне право подавати план на протязі перших 120 днів. Цей строк може
бути продовжений судом, якщо наведені боржником мотиви слугуватимуть
підставою для такого рішення. Після закінчення 120-денного періоду
з’являється можливість подавати інші різноманітні плани на розгляд
кредиторів для ухвалення судом.

Звіти з надання інформації

Той, хто подає план, спочатку повинен подати окремий письмовий звіт, в
якому міститься інформація для вивчення кредиторами та затвердження
судом. Звіт із зібраною інформацією має включати вичерпні дані про стан
справ боржника, щоб сторони, які голосують за схвалення плану, могли
одержати реальне уявлення щодо цього плану. Такий звіт із надання
інформації повинен містити дані про минулу та майбутню діяльність
боржника, а також фінансову інформацію та прогнози. Суд зобов’язаний
провести слухання для затвердження звіту. Після затвердження звіт разом
із запропонованим планом реорганізації пред’являється кредиторам та
акціонерам. Прийняття чи відхилення плану не може набрати юридичної сили
без попереднього затвердження судом звіту з надання інформації у
письмовому вигляді.

Зміст плану відповідно до глави 11

“План реорганізації відповідно до глави 11” є окремим документом і не
входить до складу “звіту із надання інформації”.

Обов’язкові положення

Обов’язкові положення плану включають:

Визначення черговості та заінтересованості;

Визначення, які черги не одержать повної сплати боргу;

Визначення процедури для тих черг кредиторів, вимоги яких не будуть
задоволені у повному обсязі;

Заходи щодо забезпечення однакового ставлення до вимог у межах тієї чи
іншої черги;

Забезпечення заходів для виконання плану.

Дозвільні положення

Дозвільні положення плану включають таке:

План може передбачати повне або часткове погашення будь-якої черги
вимог, забезпечених чи незабезпечених, або майнової частки;

він може передбачати прийняття чи відхилення зобов’язань щодо поточних
контрактів або діючих договорів оренди, якщо такі зобов’язання не були
прийняті чи відхилені раніше;

він може передбачати погашення будь-якої вимоги;

план може передбачати продаж всього або більшої частини майна з
конкурсної маси.

Задоволення вимог

Черговість задоволення вимог і майнових часток вказується у плані в
такому порядку пріоритетів:

Адміністративні;

Забезпечені;

Пріоритетні незабезпечені, наприклад податки;

Загальні незабезпечені;

Акціонерний капітал.

Вимоги або майнові частки, в основному подібні, слід розглядати як такі,
що входять до однієї черги.

В той же час дозволяються окремі класифікації для кожного забезпеченого
кредитора. Забезпечені вимоги з однаковою пріоритетністю застави, але
різної черговості слід класифікувати окремо. Якщо забезпечений кредитор
має недостатнє забезпечення і відмовляється від можливості вважатися
повністю забезпеченим, недостатньо забезпечена частка його вимог
опиниться в черзі загальних незабезпечених вимог.

Затвердження плану у відповідності до глави 11

Перевірка щодо прийнятності для різних черг кредиторів

План вважається прийнятим чи відхиленим для певної черги вимог, якщо
такий план приймають або відхиляють кредитори, які мають як мінімум 2/3
суми та понад 1/2 кількості визнаних вимог у такій черзі.

Розрахунок грунтується на кількості вимог, якими здійснювалося
голосування.

Суд, після сповіщення та слухань, звичайно відхиляє вимоги, власники
яких проголосували із запізненням або недобросовісно.

Вимоги, задоволені повністю згідно з умовами, погодженими до подачі
клопотання

Власники цих вимог остаточно вважаються такими, що прийняли план.

6.5.1.3 Вимоги, відсутні у реєстрі

Власники цих вимог остаточно вважаються такими, що відхилили план.

Внесення змін до плану до його затвердження

Зміни до плану, що пропонується, можуть вноситися лише особою, яка подає
план, і лише за умов, що такі зміни відповідають Закону про банкрутство.

Схвалення плану відповідно до глави 11

Особа, яка подає план, зобов’язана забезпечити, щоб план був придатний
для виконання і щоб він відповідав вимогам Закону про банкрутство. А це
означає:

План має бути добросовісно складений;

План має передбачати обгрунтованість і можливість здійснення платежів;

План має включати інформацію щодо директорів та інших близьких до
підприємства осіб;

Згідно із планом кожний представник тієї чи іншої черги повинен
одержати принаймні стільки же, скільки він одержав би у разі ліквідації;

План має надавати можливість вибору, щоб кожний недостатньо забезпечений
кредитор міг, на свій розсуд, згідно із Законом вважатися особою, що має
забезпечену вимогу. У випадку прийняття такого рішення забезпечений
кредитор одержить майно, вартість якого на день вступу плану в дію буде
не меншою за вартість частки власника вимоги у частині майна, що слугує
забезпеченням цієї вимоги. Можливість вибору не застосовується, якщо
застава забезпеченого кредитора ліквідується;

Всі черги повинні або прийняти план, або одержати повне задоволення
вимог;

Усі адміністративні витрати мають бути повністю сплачені;

План має бути справедливим і рівноправним;

План не повинен дискримінувати учасників у межах однієї черги, якщо для
цього немає підстав з огляду на доцільність ведення справ підприємства;

Вимоги кожної попередньої черги мають повністю задовольнятися до того,
як почнуть задовольнятися вимоги наступних черг;

У разі, коли вимоги кредиторів однієї черги (класу) не підлягають
задоволенню в повному обсязі, має бути хоча б один інший клас
кредиторів, не пов’язаних з боржником, що схвалили би план;

Акціонери можуть зберегти свою частку акцій за згодою попередніх черг
кредиторів або якщо попередні черги кредиторів одержали сплату по
вимогах у повному обсязі.

Обов’язкові наслідки затвердженого плану та передача майна з конкурсної
маси боржнику

Суд може затвердити план, незважаючи на заперечення кредитора, якщо він
виявить, що хоча б одна черга, що не одержує сплати у повному обсязі
вимог, проголосувала за запропонований план.

Після затвердження судом з питань банкрутства затверджений план
зобов’язує боржника та його кредиторів дотримуватися плану як нової
угоди.

Затвердження плану означає, що все майно, звільнене від застави,
передається боржнику, крім випадків, коли затверджений план спеціально
зберігає заставу на користь кредитора.

Після затвердження плану боржник перестає бути “боржником у володінні” й
повертається до статусу боржника.

Затверджений план є обов’язковим для всіх кредиторів, незважаючи на те,
передбачає він погашення їхніх вимог чи ні.

Дія вимог щодо звітності перед судом і перед службою державної довіреної
особи США припиняється. Затвердження плану припиняє також дію прав
акціонерів, окрім випадків, коли планом передбачено інше.

Питання, що виникають після затвердження плану

Затверджений план може зберігати за боржником право заперечувати вимоги
і відхиляти певні зобов’язання щодо оренди та поточним контрактам після
затвердження плану. Боржник починає розподіл призначених для сплати
коштів, як це передбачається умовами затвердженого плану.

Остаточне рішення о припиненні провадження у справі

Боржник може звернутися до суду з проханням про припинення справи після
початку розподілу сплат. Остаточним рішенням провадження у справі про
банкрутство припиняється, і також припиняється дія юрисдикції суду над
кредитором. Будь-які подальші спори щодо умов затвердженого плану
вирішуються не в суді з питань банкрутства, а у загальних судах.

Висновки

Конгрес США дійшов висновку, що в нашому суспільстві, де широко
використовується кредит, дуже важливим є наявність виходу з важкої
ситуації пригніченого боржника з тим, щоби він мав змогу одержати нові
можливості для діяльності як реорганізований боржник.

Водночас Конгрес визнав, що продовження існування боржника в якості
життєздатного підприємства, замість його ліквідації, є економічно
доцільним, оскільки зберігаються робочі місця й не припиняється
виробництво товарів і послуг.

Таким чином, закони про банкрутство у США передбачають збалансованість
інтересів боржників, кредиторів і суспільства в цілому.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020