UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВірю в майбутнє твоє, Україно (твір)
АвторPetya
РозділТвори шкільні
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось26041
Скачало1835
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Твір на тему

 

“Вірю в майбутнє твоє, Україно

 

Україна – наша рідна країна. Це та земля. де ми народилися, де живуть

наші батьки, де жили наші предки. Рідний край... Починається він від

батьківського порога. Стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку,

який ніжно стелиться по садочку.

 

Є щось святе в словах: мій рідний край.

 

Для мене – це матусі пісня ніжна,

 

І рідний сад від квіту білосніжний,

 

І твій калиновий у тихій музі гай

 

Для мене - це твої стежки й мої,

 

В лісах і селах стоптано любов’ю,

 

Й пісень людські прозорі ручаї

 

Усе, що серцю рідне невимовно.

 

Його історія... В ній стільки гіркоти.

 

І тим рідний мені ти, краю рідний,

 

Що вже назад поламані мости,

 

І день встає, як райдуга, погідний.

 

Сьогодні стоїмо перед цілим світом купані, очищені від струпів рабства,

воскреслі духом і помислами, стоїмо перед світом і кажемо: “Світе

красний, світе милий! Ось тобі наші розпростерті долоні, ось тобі наші

щирі серця, ось тобі наші хліб і сіль – ми готові обійняти цілий світ і

кличемо цілий світ взяти у братські обійми, прийняти у своє цивілізоване

коло мученицю-Україну”.

 

Чуєте, сусіди близькі і далекі, не бійтеся народу, що споконвіку орав

свої чорноземи, сіяв жито й пшеницю.

 

Орали землю, сіяли жита,

 

Рушали в бій до Змієвого валу

 

І нива пращурів – земля свята –

 

Сто сотень поколінь нагодувала.

 

Не вірте, що нібито Україна спроможна направити свої ракети на чужі

міста. Але не зазіхайте на землю нашу, на наші кордони, не погрожуйте

нам.

 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх

 

І сльози, і все до загину...

 

Не можна любити народів других,

 

Коли ти не любиш Вкраїну!

 

Дівчино! Як небо її голубе,

 

Люби її кожну хвилину.

 

Коханий любить не захоче тебе,

 

Коли те любиш Вкраїну...

 

Любіть у труді, у коханні, в бою,

 

Як пісню, що лине зорею...

 

Всім серцем любіть Україну свою –

 

І вічні ми будемо з нею!

 

Україно... Сьогодні ти приходиш до нас крізь довгі роки лукавства і

забуття... Крізь ті роки, під час яких ми втрачали свою національну

самобутність, економічну самостійність та духовну самовизначеність.

Україно! Сьогодні ми поспішаємо назустріч тобі і з радістю в серці

відчуваємо, як у шаленому вирі життя надійно стаємо ногами на тверду

основу предковічних дідівських традицій.

 

Я запитую в себе, я питаю у вас, у людей,

 

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –

 

Де той рік, де той місяць, той проклятий день,

 

Коли ми перестали гордитись, що ми – Українці!

 

І що є в нас душа, повна власних честей і щедрот

 

І що є в нас душа, яка ще од Байди нам в’ється,

 

І що ми в Україні – таки ж український народ,

 

А не просто населення. як це у звітах дається.

 

Пройшли вже роки від дня, коли потоки людей під синьо-жовтими прапорами

виповнювали майдани українських міст і сіл, святкували День

незалежності! Здавалося, назавше щезає з нашої землі ненависницький

чужинський режим, що стільки століть нищив народ український. У той день

не одного українського серця торкнулася надія – вибороли, осягнули свій

історичний шанс! Починаємо будувати Соборну Самостійну Україну.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ