UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧорне крило війни торкнулося моєї родини (твір)
АвторPetya
РозділТвори шкільні
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3390
Скачало602
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Твір

 

Чорне крило війни торкнулося моєї родини

 

Степом, степом

 

Людям жито жати,

 

Степом, степом

 

Даль махне крилом...

 

Мати, мати

 

Жде свого солдата,

 

А солдат

 

Спить вічним сном...

 

М.Негода

 

22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський

Союз. В серпні 1941 року німці були вже в Каневі. Їхали вулицями міста

танками, мотоциклами, ішли, гупаючи кованими чобітьми з засуканими

рукавами, грали на губних гармошках, сміялися, вигукували „Сталін,

капут”, і „Хайль, Гітлер”. Люди стояли в дворах, на обочинах доріг

похмурі, засмучені, із сльозами на очах, а в кожної жінки на думці було

:”Де син, де чоловік, де брат, де батько. Де ви, наші соколи? Чому

пустили чужинців на нашу священну землю?” Питання, питання, а відповіді

ніхто не дає...

 

Брат моєї бабусі, Іван Андрущенко, не маючи ще 17 років пішов на фронт.

Спочатку надсилав листи-трикутнички, в яких він описував свої нелегкі

фронтові дороги. Проводжати на фронт таких неповнолітніх дітей, як Іван,

для матерів було страшенним болем. Діти йшли строєм, матері бігли біля

них. Дійшли до моста через ріку Дніпро, далі матерів не пускали.

Прорвавши охорону на мосту, матері кинулися за дітьми. Крики, сльози,

плач лунали над Дніпром. Вчорашні школярі стали солдатами.

 

Провівши сина, готує прабабуся рюкзак чоловікові. Провела на фронт

чоловіка Данила. Прадід Данило воював під Києвом у Голосіївському лісі,

зв’язківцем. Німецькі снайпери, як чорні круки сиділи на деревах і

вбивали наших солдатів. В жорстокому бою під Києвом поранило мого

прадіда і відправили до шпиталю в Київ.

 

Німці вступили в Київ і прадід Данило опинився в полоні. Підлікувавши,

його перевели в табір для військовополонених. Будучи в таборі, він

передає звістку дружині Олександрі в Канів, щоб вона якось визволила

його звідти. Прабабуся Саша оббиває пороги старости, просить, благає,

щоб чоловіка звільнили. Змилостивившись, староста домовився про те, аби

кількох канівчан, в тому числі й Данила, було відправлено додому.

 

Від сина вістей нема. Чорні дні німецької окупації залишили слід на все

життя. Розстріли канівчан тривали з серпня 1941 по січень 1944 років.

Розстрілювали жінок, дітей, старих. Найбільше розстрілювали вночі.

Роздягали догола, запихали в криті машини і везли в Берестовецький яр,

де й розстрілювали. Другого дня сестра прабабусі, Бруква Ганна, йшла на

базар, щоб виміняти солі. Тітку Ганну перестріли поліцаї, і разом з

такими ж людьми, як вона забрали на подвір’я школи № 2 (нині станція

юних техніків) і наказали копати яму. Коли яму докопали, поліцаї

наказали жінкам кидати туди спідню білизну розстріляних. Наказали про це

нікому не розповідати, бо розстріляють і їх. Пішли дощі. Потужні дощові

води несли з Берестовецького яру трупи загиблих. Суворий наказ

забороняв хоронити цих людей, але трупи крали й все одно хоронили.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ