UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСубстанціалістське та антисубстанціалістське розуміння зла. (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2548
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Субстанціалістське та антисубстанціалістське розуміння зла.

 

План

 

Вступ...................................................................

.......................................................ст.2

 

1Субстанціалістське та антисубстанціалістське розуміння

зла...........................ст.3

 

2.Нова субстанціалізація зла та її антигуманний

зміст........................................ст.5

 

3.Зіткнення людини і природи як можливість трагічного

конфлікту.................ст.7

 

Висновок................................................................

...................................................ст.10

 

Література..............................................................

...................................................ст.11

 

 

Вступ

 

Представники класичної античної етики вважали, що тільки благо, добро

може бути по-справжньому бажаним. Якщо ж людина схиляється до того, що

саме по собі є злим, то причиною цього може бути або незнання істинного

блага, або природна слабкість людської вдачі.

 

У першому разі справі зарадить навчання, просвіта, в другому – належне

виховання. Надмірні сподівання, пов'язанні з цими двома чинниками

"моральної переробки" людини, ми відтоді нерідко стрічаємо в історії

культури.

 

Проте вже в І ст. до н.е. римський поет Катулл відкрив у своїй

любовній ліриці, що можна, незважаючи на знання, тягтися душею до

негідного, ненавидіти й любити водночас. Через кілька десятиліть після

Катулла Овідій (43 до н.е. -17 н.е.) у своїх "Метаморфозах" викарбує для

цієї діалектики душі класичне формулювання: "Благеє бачу, хвалю, та до

поганого тягнуся".

 

Щодо християнської антропології й моралі, то для неї, звичайно, із

самого початку були ближчими і зрозумілішими конфліктні, суперечливі

аспекти душевного буття людини. Вже на зорі християнської ери св.

апостол Павло наче "підхоплює" у своєму посланні до римлян згаданий

катулло-овідієвський мотив, надаючи йому ще гострішої, ще більш

парадоксальної форми: "...Не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не

хочу, це чиню"(Рим.7,19).

 

 

 

Субстанціалістське та антисубстанціалістське

розуміння зла.

 

Одна з найважливіших розмежувальних ліній в історії світової етики

пов'язана з відповіддю на запитання: чи є зло за своєю суттю лише чимось

негативним, лише запереченням і руйнуванням добра – чи воно позначає

якусь особливу самодостатню реальність, тобто субстанцію, що корелятивно

співвідноситься з добром, проте має власні витоки в бутті?

 

 

Класичний взірець концепції субстанційності зла, що виходить з визнання

його незалежного й самостійного існування, дає, зокрема, давня перська

релігія зороастризм ( від імені її засновника пророка Заратуштри,

вірогідний час життя якого – ХІІ-Хст. до н.е.). Згідно з уявленням

зороастрійців, поряд із добрим богом Ахурамаздою існує й рівнопорядкове

йому верховне зле божество Ангро-Майнью, або Ахріман, котре також

володіє творчими потенціями. На кожне добре творіння Ахурамазди Ахріман

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ