Реферат на тему:
Метод бухгалтерського обліку
Метод бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийомів, за
допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в
обліку.
Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми, що
сформувались у бухгалтерському обліку, наведені на рис. 1.1.
До загальнонаукових методичних прийомів належать аналіз і синтез,
індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і
конкретизація.
Аналіз (від грецьк. analysis — розкладання, розчленування) — прийом
дослідження, який передбачає вивчення предмета уявним або практичним
розчленуванням його на складові (частини об’єкта, його ознаки,
властивості, відношення). Кожну з виокремлених частин аналізують окремо
в межах одного цілого (наприклад, здійснюють аналітичний облік будинків,
споруд, машин і обладнання на синтетичному рахунку 10 “Основні засоби”).
Синтез (від грецьк. synthesis — сполучення, поєднання, складання) —
прийом вивчення об’єкта в цілісності, єдності та взаємозв’язку його
частин. У бухгалтерському обліку синтез пов’язаний із синтетичним
обліком, оскільки дає змогу об’єднати об’єкти, розчленовані у процесі
господарської діяльності, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як
єдине ціле (нематеріальні активи, матеріали, готова продукція та ін.).
Індукція (від лат. induction — наведення) — прийом дослідження, за яким
загальний висновок про ознаки множини елементів об’єкта роблять на
основі вивчення не всіх ознак, а лише частини елементів цієї множини,
тобто узагальнення висновків від окремого до загального (коли облік
дебіторської заборгованості здійснюють за даними спочатку аналітичного,
а потім синтетичного обліку).
Дедукція (від лат. deduction — виведення) — прийом, за яким спочатку
досліджують стан об’єкта в цілому, а вже потім його складових, тобто
висновки конкретизують від загального до окремого (коли облік
дебіторської заборгованості здійснюють за даними спочатку синтетичного,
а потім аналітичного обліку).
Аналогія (від грецьк. analogia — відповідність) — прийом, за допомогою
якого одні об’єкти пізнають на основі їх подібності з іншими.
Грунтуючись на подібності окремих сторін різних об’єктів, прийом
аналогії є основою моделювання, яке застосовують, зокрема, у побудові
аналітичного й синтетичного бухгалтерського обліку знарядь і об’єктів
праці.
Моделювання (від лат. modulus — міра, зразок) — прийом наукового
пізнання, що грунтується на заміні об’єкта чи явища, які вивчають, на їх
аналоги, моделі, котрі мають істотні прикмети оригіналу. У
бухгалтерському обліку такими моделями є міжнародні та національні
стандарти.
Абстрагування (від лат. abstrahere — відволікати) — прийом, що
передбачає перехід від конкретних об’єктів до загальних понять і законів
розвитку (наприклад, коли перевіряють стан контролю трудової дисципліни
в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки по
підприємству загалом).
Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — прийом
дослідження об’єктів в усій їх різнобічності, якісній багатогранності
значень реального існування (на відміну від абстрактного). При цьому
досліджують стан об’єктів за певних конкретних умов їх існування та
історичного розвитку. Прикладом застосування цього прийому може бути
виявлення у процесі обліку непродуктивних витрат за місцями їх утворення
— підрозділами підприємства.
На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються в
господарській діяльності й відбиваються в бухгалтерському обліку,
сформувались емпіричні методичні прийоми, що грунтуються на досвіді
розвитку обліку та його застосування у практичній діяльності людей. Це
забезпечує поєднання теорії бухгалтерського обліку як науки та його
прикладної частини — обліку капіталу та його використання суб’єктами
підприємницької діяльності.
Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку
сформувалися на основі загальнонаукових у результаті багатовікового
розвитку. їх застосовують не як констатацію результатів спостереження
(наприклад, про перевищення витрат виробництва порівняно з передбаченими
нормами); вони не є пізнанням економічних процесів. Бухгалтерський облік
лише тоді виконуватиме покладені на нього функції, коли групуватиме
інформацію про господарські процеси за ознаками, необхідними для
управління виробництвом і маркетингом, сприятиме збільшенню капіталу
суб’єктів підприємництва.
Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку є
специфічними для економічної науки. Розрізняють прийоми
доку-менталістики, двоїсті, органолептичні та балансово-звітні.
Прийоми документалістики полягають у суцільному безперервному
документуванні господарських операцій, які відображаються в
бухгалтерському обліку суб’єкта підприємницької діяльності. Первинною
процедурою обліково-аналітичного процесу є оформлення господарських
операцій юридично достовірним документом на папері чи іншому носії
інформації. Виходячи з контрольних функцій бухгалтерського обліку
первинна документація підлягає юридичній перевірці на правомочність і
достовірність за формою та змістом
(із застосуванням прийомів юридичного обгрунтування), взаємному контролю
операцій і логічному контролю. За допомогою документації в
бухгалтерському обліку відображають обіг капіталу, його використання,
заощадження та збільшення. Крім того, за документацією можна здійснювати
первинне спостереження за відображеними господарськими операціями, у ній
закріплюється матеріальна відповідальність працівників за отримані
цінності, відображається оплата праці працівників.
Розрахунково-аналітичні прийоми застосовують у бухгалтерському обліку з
метою оцінювання господарських операцій в єдиному грошовому вимірнику, а
також натуральних, трудових та інших вимірниках об’єктів обліку.
Двоїсті прийоми передбачають відображення структури капіталу та його
використання у процесі обігу під час здійснення господарської
діяльності, тобто подвійне відображення господарських операцій у системі
бухгалтерського обліку. Для цього застосовують прийоми класифікації
системи рахунків бухгалтерського обліку господарської діяльності та їх
групування за економічно однорідним змістом і призначенням. Прийоми
аналітичного та синтетичного групування даних обліку застосовують для
деталізації та узагальнення інформації про господарську діяльність з
метою активного впливу на неї через систему управління.
Органолептичні (від грецьк. organon — знаряддя, інструмент) прийоми
застосовують для контролю правильності даних обліку цінностей,
здійснення інвентаризації, контрольних замірів робіт вибірковими та
суцільними спостереженнями господарських операцій, коштів і матеріальних
цінностей. У бухгалтерському обліку ці прийоми застосовують у разі
передавання грошей або матеріальних цінностей від однієї матеріально
відповідальної особи до іншої, приймання товарів від постачальників та в
деяких інших випадках (наприклад, у разі стихійного лиха чи пожежі).
Балансово-звітні прийоми передбачають узагальнення даних бухгалтерського
обліку на певну дату для підбиття підсумку фінансово-господарської
діяльності, обчислення податків, розрахунків із бюджетом, оплати праці
працівників, розрахунків із контрагентами тощо. При цьому здійснюють
синтезування даних обліку в Головній книзі, балансове відображення стану
капіталу на звітну дату (його наявність і розміщення), звітне
узагальнення господарської діяльності. Зміст цих методичних прийомів
визначається інформаційними, контрольними та загальноекономічними
функціями бухгалтерського обліку в мікро- та макроекономіці, а також
національним законодавством і нормативно-правовим регулюванням органів
державного управління економікою.
Основними елементами методу бухгалтерського обліку є документація,
інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і
звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється
відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та
затвердженими державними органами.
Документація — відображення господарських операцій на бланках документів
або технічних носіях (наприклад, магнітних або оптичних дисках).
Інвентаризація — перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних
цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та
вимірювання.
Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у
дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.
Оцінка — відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному
грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.
Калькуляція (від лат. calculatio — підраховування) — обчислення
собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також
таблиця, зведення результатів такого обчислення.
Бухгалтерський баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який
відображає його активи, зобов’язання та власний капітал на певну дату.
Бухгалтерська звітність — система взаємопов’язаних і взаємозумовлених
показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність
підприємства на певний період.
Список використаної літератури
1. Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку. — К, 2000.
2. Горелкин В. Г., Головко Т. В., Аксимова А. Б. Первичная документация
и ведение учетных регистров. — К.: Выща шк., 1992.
3. Грабова Н. В. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред.
М. В. Кужельного. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 1998.
4. Завгородній В. П., Савченко В. Н. Бухгалтерський облік, контроль,
аудит в умовах ринку. — К.: Бліц-інформ, 1995.
5. Теоретичні основи бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів / М. С
Пуш-кар, Г. П. Журавель, Ю. Я. Литвин, В. Т. Мельник. — 2-ге вид.,
перероб. і доп. — Тернопіль: Вид-во ТАНГ, 1998.
6. Теорія бухгалтерського обліку / В. Б. Захожай, К. С. Базилевич, Г. Ф.
Ше-пітко, С В. Присяжнюк. — К: Вид-во ЄУФІМБ, 1999.
7. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з
різни-ми формами власності: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. —
К.: АСК, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
