Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності (курсова робота)

Курсова робота

Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення
паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності

ЗМІСТ

І. Довідкові відомості про подорож.

Паспорт маршруту.

Шляхи під’їзду і виїзду з району подорожі.

розгляд заявочних документів.

Одержання перепустки в прикордонну зону.

Контрольно-рятувальні загони Карпатського регіону.

Список групи.

ІІ. Дані про район подорожі.

2.1. Загально географічна характеристика району

Туристична характеристика району

Пізнавальна цінність району

ІІІ. Графік руху та технічний опис маршруту.

Графік руху групи на маршруті.

Технічний опис маршруту.

Профіль маршруту (у кожному дні).

ІV. Картографічний матеріал.

Оглядова карта району подорожі

Робочі карти району подорожі.

V. Розрахунок категорії складності походу.

VІ. Краєзнавча робота на маршруті.

Завдання від Івано-Франківського обласного державного центру туризму і
краєзнавства учнівської молоді.

Опис краєзнавчої роботи на маршруті.

VІІ. Додатки.

Кошторис витрат на подорож.

Розклад руху транспорту та вартість проїзду.

Розміщення медичних закладів та відділень зв’язку (час роботи
відмітити).

Особисте спорядження.

Групове спорядження.

Перелік продуктів.

VІІІ. Підсумки, висновки, рекомендації

Стаття в газеті “Коломийський вісник”

ІХ. Список літератури

АНОТАЦІЯ

Маршрут пішохідної подорожі проходив в Українських Карпатах, а саме по
території Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Нитка маршруту пролягала по Рахівськоких горах, Чивчиках, ГОАХ Гриняви
та Чорногорі.

Цей похід має велике значення в плані освоєння нових туристичних
територій, раніше недоступних (прикордонна зона), а головним завданням
було провести паспортизацію пішохідного походу ІІІ категорії складності.

І. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОДОРОЖ

Паспорт маршруту

Нитка маршруту: с. Ділове – поп. Лисача – г. Піп ІванМармароський –
г.Межипотоки – г. Корбуль – г. Стіг – пер. Шибенний – г. Бортутик –
г.Будичевська Велика – г.Чивчин – г. Лостун Малий – пер. Лостунський –
г.Пуруль – г. Котан – долина р. Чорний Черемош – пер. Шия – хр. Пневе –
г.Мясний Приступа – хр. Ватонарка – г.Бала Людова – г.Крента –
с.Бастрець – полонина біля г. Мари шевська Велика – г. Шпиці – г. Турку
– Пол. Куркульська – долина р. Говерла – с. Говерла – с. Луги.

Довжина маршруту: – активна частина –228 км

переїзд Коломия – Рахів (поїздом) – 84 км

переїзд Рахів – с. Ділове (автобусом) – 18 км

переїзд Рахів – Коломия (поїдом) – 84 км.

Тривалість подорожі – активна частина – 10 днів

відпочинок – 2 днів (чотири полу дньовки)

переїзди – 0,5 дня + 0,5 дня = 1 день

Аварійні варіанти виходу з маршруту:

район г. Піп Іван Мармароський

– долиною стр. Білого до с. Ділового

район гори Холовміц та гори Бендряска

басейн р. Білої Тиси до с. Богдан

Сайон г. Межи потоки, г. Міки Марс аж до г .Стіг

басейн с. Біла Тиса до с. Луги

4) район від г. Стіг до г. Кернички

басейни стр. Шиберного та р. орний Черемош до с. Шибепого

район Чивчинського хребта та гр. Пневе (гори Гриняви)

басейн с. Чорний Черемош до с. Буркут

6) район хр. Ватанарка

басейн р. Чорний Черемош до с. Шиберного

7) район від г. Баба Любова – г. Скупова – г. Крента

басейн р. Чорний Черемош до с. Зеленого

8) район г. Мари шевська Велика, г. Шпиці, оз. Несамовите.

басейн р. Прут до Ворохти

9) район г. Туркуп

басейн р. Говерла до с. Говерла та с. Луги

Шляхи під’їзду і виїзду з району подорожі

До початку маршруту:

поїздом Коломия – Делятин

Час відправлення – 17,40;

Вартість проїзду –2,10 грн.

Час прибуття – 18,43

поїздом Львів – Рахів

Час відправлення – 20,10

Вартість проїзду – 4,65 грн.

Час прибуття – 0.0

автобусом Рахів – Ужгород – Сільце

Час відправлення – 3,50

Вартість проїзду – 2,00 грн.

Багаж – 0,50 грн.

Час прибуття – 4,30

З кінця маршруту:

поїздом Рахів – Івано-Франківськ

час відправлення – 15,40

Вартість проїзду – 5,00 грн.

Час прибуття – 19,55

* дизель на Чернівці з Коломиї

Час відправлення 20,41

Час прибуття – 22, 45

Розгляд заявочних документі

Попередній розгляд заявочних документів був проведений
маршрутно-кваліфікаційною комісією відділу освіти Коломийського
міськвиконкому (шифр 209-08-1000000). У зв’язку з відсутністю
повноважень у згаданої МКК заявочні документи були представлені на
розгляд маршрутно-кваліфікаційної комісії Івано-Франківського обласного
центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (шифр 209-08-3000000).

Одержання перепустки в прикордонну зону

В зв’язку з тим, що маршрут подорожі пролягає в прикордонній зоні
необхідно завчасно оформити перепустку. Так як за ділянку державного
кордону від с. Ділового до г. Стіг відповідає Мукачівський прикордонний
загін, а від г. Стіг до г. Коман – Чернівецький прикордонний загін, то
потрібно за 10 днів направити листи на ім’я командирів згаданих загонів
(зразок листа додається) зі списком групи та паспортними даними
учасників походу. Відіслати листи поштою або факсом, а через декілька
днів зателефонувати та дізнатися, чи надали дозвіл. На відповідні
застави прийдуть при вас повідомлення.

Адреси прикордонних загонів:

1. Мукачівський прикордонний загін вул. Недецеї, 45, м. Мукачяево
Закарпатської обл., 89600 тел./факс (03131) 2-12-61.

2. Чернівецький прикордонний загін вул. Герцена, 2, м. Чернівці.

Контрольно-рятувальні загони карпатського регіону

Рухівський контрольно-рятувальний загін м. Рахів, вул. Франка, 140 тел.
(03132) 2-10-13 пан Мойсюк Михайло (0-097-304-59-59)

Верховинський контрольно-рятувальний загін смт. Верховина, вул.
Поповича, 9 тел. (03432) 2-19-41 нач. Кобилюк Василь.

Говерлінський КРЗ с. Лазещина Раєвського р-ну, вул. Студена, 445-А тел
(03132) 4-40-52 нач. Климпуш Дмитро (8-067-94-71-492)

Ворохнятниський КРЗ смт. Ворохта, вул. Галицька, 8 те. (03434) 4-11-49
нас. Савчук Михайло.

Список групи

№ п/п Прізвище, ім’я по батькові Рік народ-ження Туристичний досвід
Місце роботи, навчання керівника і учасників походу

1 Вінтонюк

Павло Петрович 12.12.1957 Припоп. Урал – V, к Коломийське СЮТуристів

2 Дерісико

Микола Вікторович 17.01.1984 Карпати –

ІІ, У Київський університет туризму, економіки і права ІІІ курс

3 Вінтонюк

Ярослав Павлович 12.10.1987 Карпати –

ІІ, У Економіко-правовий коледж

4 Візнюк

Іван Володимирович 28.06.1987 Карпати –

ІІ, У Політехнічний коледж

5 Грищук

Назар Богданович 02.01.1988 Карпати –

ІІ, У Івано-Франківський НТУНГ

6 Грищук

Тарас Богданович 02.01.1988 Карпати –

ІІ, У Івано-Франківський НТУНГ

ІІ. ДАНІ ПРО РАЙОН ПОДОРОЖІ

Мармароські Альпи (Рахівські гори) – гірський масив східних Карпат,
розташований на території України (Закарпатська область) та північному
заході Румунії (повіт Сіґетул Мармацієй).

Площа – більше 900 кв.км.

Своєю геологічною будовою (складаються, в основному, з вивітрених
флішів, пісковиків крейдяного періоду, базальтів і андезитів – твердих
кристалічних порід) відрізняються від усіх інших районів Українських
Карпат. Зона Мармароських Альп, з геологічного погляду, є унікальним
районом України, оскільки це єдине місце, де фундамент зони, який
твориться кристалічним масивом, виходить на поверхню.

У рельєфі Мармаросів переважають гострі гребені та вершини, виступи
скал, великі амплітуди відносних висот, тобто Мармароси є Карпатами з
яскраво вираженим альпійським рельєфом: лінії хребтів характеризуються
множинними скальними виходами, порізаністю та стрілчастістю –
альпійськими формами рельєфу. Для мармароського пейзажу характерними є
морени льодовикового походження в котлах і річкових долинах.

Мармароські Альпи – єдиний район Карпат, де наявний скальний альпійський
пояс над поясом альпійських лук та полонин. Ще однією особливістю
Мармаросів є порівняно невеликі (з Ґорганами та навіть з Чорногорою)
площі криволісся між поясами лісів та альпійських лук.

В центрі масиву знаходяться вершини Піп Іван Мармароський (1936 м) та
Феркеу, (1958 м), які виділяються крупними скальними схилами і урвищами.
На Попі Івані верхня межа лісу проходить на висоті 1420 м в західній і
Ї500 м.- у східній її частинах.

Особливості рослинності Мармаросів зв’язані з характером рельєфу, тобто
у них характерні висотна поясність з урахуванням розташування
макросхилів та наявності альпійського скального поясу.

Середньорічна кількість опадів – співмірна з чорногорською, близько 1400
мм, літо є найбільш вологою порою року.

Район Мармароських Альп в кліматичному стосунку відноситься до холодної
висотної кліматичної зони (середня річна температура близько 0 град С,
період вегетації – близько 90 днів, період активної вегетації не
наступає взагалі).

Район Мармароських Альп з півночі обмежується р.Біла Тиса, яка коло
прис.Устерики, зливаючись з Чорною Тисою, формує річку Тису, яка обмежує
Мармароські Альпи з заходу. Продовженням природньої межі цього масиву на
території Румунії є ліва притока Тиси -р.Вішеул. З півдня район власне
Мармароських Альп обмежується правою притокою р.Вішеул – р.Русковою, а
зі сходу – правою притокою р.Рускова – потоком Соколау. Долини потоків
Соколау (з півдня) та Стогівця, витоку Білої Тиси (з півночі) сходяться
на г.Стіг 1650 м, який і є умовним місцем сходження трьох масивів;
Мармароських Альп, Чорногори та Чивчин.

Хребти Циган(Тіганулюй)-Торояга-Капрі-Крецела(Занога),
Байца-Печал-Петрос Будичевський-Лутяса та Рокіта-Капілаш, що на
території Румунії, геологічне складені з тих самих порід, що й
Мармароські Альпи, але орографічне є південними та південно-західними
відрогами Чивчин.

Орографія цього гірського району характеризується значною асиметрією.
Систему хребтів в загально-карпатському напрямку північний захід –
південний схід відшукати тут важко, хоча північне плече групи, тобто
хребет Неніски, яке починається платом Межипотоків і закінчується
Стогом, яким і з’єднується з головним вододільним хребтом, простягаючись
з заходу на схід, наближається до цього загального правила. Хребет
Неніски включає в себе вершини (з заходу на схід) Межипотоки, Неніски
Велика і Мала, Щаул, Бирсенеску, Корбул, Юрческа Мала й Велика і
вершиною Стог з’єднується з Чорно горою і Чивчинами. Тим часом, інші
пасма Мармароських Альп (Попа Івана і Феркеу) простягаються з півночі на
південь, поперечно до головного карпатського хребта.

Таким чином, пасмо Попа Івана Мармароського починається лісистими
Менчулами над Раховом, і тягнеться з півночі на південь. За Менчулом
вищим 1500 м через Берлебашку 1736 м, зі своїм сусідом – Петросом 1784 м
хребет досягає висоти 1936 м на вершині Попа Івана, який має одне
відгалуження на захід через Зербань 1795 м, Полонинку 1626 м та Прелуку
1416 м в долину р.Вишеул (Вишова), і друге відгалуження Палітинув 1712 м
і Томнатикул 1621 м, на південь в долину р.Рускової. Кульмінацію
Мармароських Альп становить Феркеу 1961м, який разом з Міхайлекулом 1921
м, підноситься троном оточеним долинами річок з півдня – Русковою, на
заході – Репедею, зі сходу – пот.Соколау (Соколовою). На півночі вузьким
гребенем (полонина Кокутез 1482 м) масив Феркеу сполучається з хребтом
Неніски біля Баула.

Кульмінаційним пасмом Українських Карпат є хребет Чорногори. Головний
хребет простягається на 20 км, досягає висоти 2000 м, своїм
розташуванням та протяжністю займає домінуюче положення в дузі Карпат
від Татр до Роднянських Альп. В головній своїй частині становить він
вододіл Тиси і Пруту, а своєю найзахіднішою, ізольованою від загалу
глибоким перевалом, Петросом – вододіл Чорної і Білої Тис.

Особливістю хребта Чорногори є асиметрія його північних та південних
макросхилів. Коли південні схили спадають усюди однаково стрімко, майже
без розгалужень в глибокі долини, північні макросхили відзначаються
значною кількістю розгалужень, сходовою формою спадів. Кидається в очі
різниця стрімкості схилів окремих вершин відносно осі хребта та власних
поперечних осей. Бічні північні стіни перевищують 100 м і спираються на
котли. Сходова форма північних скидів відобразилась в автентичних
назвах “Плечі”. Подекуди такі Плечі є справжніми скальними урвищами,
наприклад, над долиною Кізіх Влогів під Бребенескулем.

Завдячуючи умовам льодовикового формування, отримала Чорногора
найхарактернішу свою особливість – котли і уступи, перерізані жилами
спадаючих з них потоків, мореновими валами і численними озерцями.
Еталоном таких польодовикових краєвидів є котел Данциша з двома рядами
кінчастих Козлів, що лежать зубатими пилами, які один із перших
дослідників порівняв з місячними горами. Котловина ця розташована в
самій середині Чорногори.

Хребет починається над Ясинею розгалуженнями Петроса – Шасою, Шешулом,
на Петросі досягає висоти 2020 м. Між Петросом і Шешулом – перевал 1591
м, південні схили якого спираються на полонину Рогнеску.
Північно-західний відріг Петроса через г.Петросул 1861 та Шасу (на
радянських та українських картах – Какаразу 1564) Лопушанським плаєм
спускається до Ясині, південно-східний відріг – через Шешул спускається
до Богдана і Ростоків. За Петросом настає 6-ти кілометровий розрив
хребта зі зниженням до 1550 м на перевалі Германецькому, який є
найнижчим місцем Чорногорського хребта від Шесула до Шурина. Південні
схили перевалу Германецький спираються на однойменну полонину. Східні
схили Петроса є крутішими, ніж західні. Через крутизну східних схилів,
які особливо грізно виглядають з Говерли і через відносну окремішність
від решти чорногорської спільноти Петрос навіть виглядає вищим за
Говерлу.

Говерла, 2061 м – східний сусід Петроса, найвища вершина Чорногори та
України. Орографічне Говерла є точкою сходження ліній хребтів: на захід,
через перевал Германецький – в сторону Петроса, на північ, через
пол.Гропу – на Козмєську і далі, до пер.Яблуницького (головний водоліл)
і на південний схід, власне хребет Чорногора. Властиво, з Говерли
починається основна частина Чорногори, яка тягнеться з північного заходу
на південний схід одностайною, малорозчленованою лінією хребта, що
формується вершинами Говерла, 2061, Брецкул, 1911,5, Пожижевська, 1822,
Данциж 1856, Туркул, 1933, Ребра 2001 (із східним відрогом – Шпицями
1863 і південно-західним відрогом Гутен Томнатиком, 2016), Бребенескул,
2036 (із східним відрогом – Кедроватим і південно-західним відрогом –
Дамською 1817), Мунчель 1998 (із східним відрогом – Степанцем 1655),
Дзємброня, 1877, Бальзатул, 1851 (із східним відрогом – Смотричем 1898),
Піп Іван, 2020,5 (із південно-східним відрогом – Шурином 1773), Васкул
1731, і закінчується (геологічне) на перевалі Шибенський, орографічне –
на г.Стог. Ці та інші вершини відділені одна від іншої неглибокими
сідлами, висота яких від Говерли до Попа Івана ніде не спадає нижче 1750
м.

Котлами та цирками закінчуються долини майже усіх десяти потоків, які
починаються на північних макросхилах Чорногори. З заходу на схід це:

• Прутчик Козьмєський, пливе з котла Козьмєського, на північних
схилах Говерли;

• Прутчик Заросляцький, бере початок в котлах на Заросляку, між
Говерлою і Брескулем, творить найбільший в Чорногорі водоспад
гляціального походження;

• Брескулець, пливе з котлів між Брескулом і Пожижевською, в його
долині, на верхній межі лісу розположені метеостанція та відділення
Інституту ім.Холодного;

• Прутець Пожижевський пливе з котлів між Пожижевською і Данцишем;

• Данцишик разом з Туркульцем збирають води з віяла поточків з
котловини Данциша, також – з-під Туркула, з польодовикового озера
Несамовитого, з-під Козлів і з-під Гомулу – останній потік має назву
Гомульця. Данцишик є головним джерельним потоком Пруту. За вододільним
валом Шпиць, що обрамляють котел Данциша зі сходу, розпочинаються
допливи Черемошу;

• Потік Ґаджина збирає води з котлів під Шпицями, Ребрами і Широким
Полем;

• Потік Кізя і допливи в котлах Кізіх Влогів під згадуваним вище
урвищем під Бребенескулем – і Ґаджина, і Кізя є допливами Бистреця;

• Витоки Дзємброні в єдиній на Чорногорі підложній долині з ряду
котлів між Мунчелем, Дзємбронею і Смотричем; на смотрицьких витоках
Дзємброні також знаходиться водоспад.

• Погорілець стягає води з-поміж Смотрича, Бальзатула, Попа Івана і
Шурина;

• Віпчинка-Щавник, випливаючи з південно-західних схилів Попа Івана і
вливається в потік Шибений, формували найбільше в Українських Карпатах
озеро Шибене, яке утворилось на початку XIX ст. через зсув схилу гори і
надалі це озеро було штучно збільшене греблею для сплаву лісу Черемошем.
В наш час, після прориву дамби озеро стекло.

Дно котлів займають посталі на моренних відкладах високогірні торфовища
з окремими видами арктичної рослинності. Як показали дослідження, на
місці торфовищ росли прадавні буки, дуби, граби, липи та в’язи.

Південний макросхил хребта від Говерли до г.Туркул спирається на
Брескульську полонину, від Туркула до Ребер – на полонину Туркульську,
яка в своїй південній частині впирається в відріг Гутен Томнатека і має
яскраво виражений постгляціальний рельєф.

На південному макросхилі, в котлі, утвореному відрогом Гутен Томнатека і
головним хребтом знаходиться озеро Бребенескул (що живить однойменний
потік) – найвисокогірніше озеро України (рівень плеса – 1801 м). Хребет
Гутен Томнатека та підняття полонини Ламської обмежують відповідно з
півночі і півдня полонину Бребенеську.

За Ламською і аж до північних та західних скидів Попа Івана південний
макросхил головного хребта Чорногори формується полониною Бальзатул.

Південні скиди Шурина спираються на полонини Шуринську та Веснарку.

Поряд з головним хребтом Чорногора має ряд відгалужень та паралельних
хребтів. Наявність відгалужень характерна для північного макросхилу
Чорногори, з південного значне відгалуження є одне: на південь від
пол.Германецької йде відріг Менчіла 1589, який спускається аж до Лугів і
є вододілом потоків Богдан і Говерла. З північного боку це, насамперед –
хребет Костричі, який простягся на сході, паралельно головному хребту і
сполучається з ним відрогом Шпиці – В.Маришевська – Мариш; хребет
Степанця, що відходить від Мучнеля, – є вододілом притоків Ч.Черемошу –
потоків Бистрець та Дзємброня; хребет Смотрич – Стайки – Скорушний, що
відходить від Бальзатула і є вододілом потоків Дзємброня та Шибений.
Хребет Костричі є панорамним місцем, з якого видно головний хребет
Чорногори від Петроса по Смотрич.

Геологічне Чорногора збудована в цілому з олігоценового магурського
пісковика. Саме з нього й сформовані Кам’яні Театри на Шпицях і Козлах.

Незважаючи на значні антропогенні зміни (вирубування лісів, спасання
полонин) в структурі рослинного покрову Чорногори, дослідники
(М.Голубець, К.Малиновський) виділяють в Українських Карпатах і на
Чорногорі зокрема п’ять поясів рослинності: передгірських дубових лісів
(виражений лише в Закарпатті), букових лісів, соснових лісів,
субальпійський та альпійський. Чорногорі, в основному, притаманні три
останні.

Зазвичай чорногорський ліс – хвойний, досягає висоти 1400 м, після чого
починається пояс полонин. Максимальне підняття хвойного лісу – на Шурині
– 1670 м та Гомулі – 1625 м. Тільки де-не-де перехід між поясом соснових
лісів та субльпійським поясом, що характеризується наявністю кущів, на
Чорногорі становить косодеревина, значно менша, ніж в Ґорганах.
Найбільше косодеревини є в котлі Данциша під Козлами, в Кізіх Влогах і
на Шурині, менше – на Шешулі та південно-західних схилах Петроса, значно
менше – в інших частинах Чорногори. Альпійський пояс – це пояс гірських
полонин.

Хоча вічного снігу на Чорногорі немає, в окремі роки спостерігаються
сніжники й влітку.

Декілька краєзнавчих фактів про Чорногору.

До 1939 року полонини були власністю окремих господарів. Так, наприклад,
полонина Козьмєська становила власність гуцула з Ворохти Кульбяка, на
ній й досі знаходяться кошари і літнівка бувшого власника полонини.

Заросляк. Цією назвою гуцули окреслюють місцевість, що розташована між
схилом Брескула на сході і вододілом між Прутчиком Заросляцьким та
Прутчиком Козьмєським на заході. То є простір, зайнятий
післяльодовиковим котлом між Брескулем і Говерлою. Вододілом між
Прутчиками Заросляцьким та Козьмєським проходить підйом на вершину
Говерли. В котлі знаходяться моренові рештки льодовикового озерця.

Завоєля. Місцевість, де зараз знаходиться в’їзд в Карпатський
національний природний парк. Арджелюжа. Місцевість на розгалуженні доріг
з Ворохти на Верховину і Завоєлю.

На місці теперішньої турбази “Заросляк” з 1880 року існував притулок
Польського Товариства татранського ім.Генріка Гоффбауера – пропагандиста
туризму, керівника Чорногорського відділку Товариства в Коломиї до
двадцятих років XX ст. Турбаза “Заросляк” розташована на висоті близько
1250 м на південних схилах Козьмєськи, з вікон -вид на Говерлу, Плечі
заросляцькі та Брескульські та частину полонини Пожижевської.

Залишки туриського притулку АZS збереглись зі сторони потоку Погорілець,
нижче сідловини Смотрицького перевалу: найнижчого місця між відрогом
Смотрича – Вухатим Каменем і Бальзатулем.

Водопад на Пруті має загальну висоту 80 м.

Назва, а, властиво – звучання “Говерла” (так, як її вимовляємо сьогодні)
ввійшла через помилку на австрійській військовій карті, до описової
літератури впроваджена Л.Вайглем та священником С.Вітвіцьким, місцева
автентична назва, зараз цілковито забута – Говирла.

Краєвид з Говерли, зважаючи на її домінуюче положення та висоту,
перевищує за своєю протяжністю всі краєвиди в Українських Карпатах. При
добрій видимості з вершини Говерли в північному напрямку можна побачити
долину з містами Івано-Франківськ, Коломия та Снятин, на півдні –
румунський Сігетул Мармацієй. На північному заході своїми урвищами і
відокремленістю погляд приковує Петрос із Петросулом. Інші вершини
чорногорського хребта виглядають як ланцюг заступаючих один одного
верхів, який тягнеться у південно-східному напрямку. На півдня на
північного заходу оглядаються долина Білої Тиси, обмежена ланцюгом
Мармароських Альп. Азимути з Говерли на дальні вершини: Феркеу -190,
мармароський Піп Іван – 210, Близниця – 292, Братківська і пасмо Чорних
полонин – 313, Лопушна-Сивуля – 325, Добошанка – 338, Лисина Космацька –
45, Чивчин – 150, Інеул – 154, Петрос Роднянський – 167.

Метеостанція та будівлі відділення інституту ботаніки НАН України
знаходяться на західних схилах нижньої частини полонини Пожижевської,
біля верхньої межі лісу, на висоті 1550 м. Сама будівля закладена в 1901
році як дослідницьке гостодарство Крайовей стації ботанічно-рольнічей у
Львові. Ініціатором будівництва і його реалізатором був доктор Ігнацій
Шишилович, ботанік-агроном. В роки першої світової війни будівля та
дослідні ділянки були знищені, але відновлені в 1921 році.

Першим, визнаним і захищеним державою зразком високогірної рослинності
став Данциш. Уся діяльність на його північних та східних схилах була
заборонена в 1911 році.

На південних схилах вершини Туркула ще у тридцятих роках XX ст. польські
біологи описували місця гніздівель орлів.

Панорама з Туркула характеризується прекрасним видом на котел Данциша з
озером Несамовитим, який прорізаний валами Малих і Великих Козлів і
обмежений грядою Шпиць, на південних схилах Чорногори – гляціальна
долина потоку Бутинця, яка своїми формами подібна до котлів Данциша,
кількадесятметровим урвищем на її південному краї. В цій котловині
знаходяться декілька озерець льодовикового походження. На північному
заході грізно виглядають Петрос і Говерла, до якої веде ланцюг верхів
Данциш (дві вершини), Пожижевської і Брескула. До Говерли марковані
стежки як через вказані вершини, так і західні траверси Данциша та
Пожежевської. Траверсу Брескула немає. На західних схилах Брескула також
знаходяться декілька малих озерець і боліт, живлення яких, переважно –
опадами.

При переході на Говерлу Туркул можна траверсувати зі східного боку і
вийти, минаючи вершину, до озера Несамовитого. На відстані близько 1 км
від Несамовитого, при гірському плаї, який сполучає котел Туркула з
гірськими котлами Данциша і Пожижевської, під першим, ближчим до
Туркула, верхом Данциша знаходиться ще одне, менше озерце льодовикового
походження, яке називається “На Данциші”.

Найвідомішим чорногорським озером, з яким пов’язано чимало легенд, є
Несамовите. Так, крім загальновідомого повір’я про те, що камінь,
кинутий в озеро, викликає бурю, говорять, що озеро це було місцем, де
зводили рахунки з життям десятки самогубців, які, тим самим, заключали
договір з чортом і навіть ламали взимку на озері кригу. Ще говорять, що
з дерева, вимоченого в водах Несамовитого робили найдзвінкіші трембіти.

Ще одним відомим чорногорським озером є Марічейка – озеро на східних
схилах Шурина.

Ще ряд озерець-блюдець льодовикового походження знаходяться в ур.Ґаджина
(біля уступу верхнього котла), на південних схилах пол.Ламської, на
пол.Бальзатул та на південно-західних схилах г.Піп Іван.

Полонинську частину хребта від Бребенескула до Ребер називають Широким
полем.

Сідловину між Попом Іваном і Бальзатулом називають Поганим місцем, через
часті вітри і бурі.

В урочищі Ґаджина знаходяться Довбушева криниця та крісло Довбуша –
скала, під якою, за легендою, опришки й поховали свого ватажка. Як
свідчить легенда, Довбуш з п’яти років самостійно водив на полонину
овець і ще в дитинстві йому вдалось під час бурі підстрелити в Ґаджині
чорта, який покривлявся Богові. За це ангел й наділив Довбуша
надлюдською силою.

Обсерваторію на Попі Івані називають “Білий Слон”.

Пра-Чорногора він Попа Івана тягнулася через Шурин І хребет Руський Діл.
З часом води

потоку Шибеного “перепиляли” хребет і посунули вододіл Тиси і Прута на
десяток кілометрів західніше, сформувавши теперішній.

Дорога долиною Чорного Черемоша має своє продовження по хребту Руський
Діл, давнім гуцульським шляхом. Дорога по Руському Долі є частиною
Дороги Мацкенсена – стратегічного шляху часів Першої світової війни.
Існував проект перетворення цієї дороги на автомобільну трасу між
Україною та Румунією з будівництвом автомобільного переходу на полонині
Роги. Якби цей проект було реалізовано, це був би найвище в Україні
розташований пункт переходу кордону.

За переказами г.Стіг була місцем, де щовесни Довбуш набирав рекрутів до
своїх загонів.

Чивчини і Гриняви – системи карпатських хребтів на півдні
Івано-Франківщини та на південному заході Буковини. Хребти – з типовим
полонинським рельєфом, в південній частині Чивчин – найзначніші в
Українських Карпатах зарослі криволісся.

Геологічне Чивчини є частиною Мармароського масиву. Орографічними межами
І Чивчинських гір є потоки Шибений, Чорний Черемош, витоки Перкалабу та
його притоки – Сарати з півночі та сходу, долини потоків Соколова
(Соколау), Вазер, Новелу, Цисла і її витоки – Белесина – з заходу і
півдня. Слід зазначити, що поділ на Мармароські Альпи та Чивчинські гори
стосується української частини Мармароського масиву. Румунські джерела І
розглядають цей район сукупно, як гори Марамуреш.

Гриняви геологічне відрізняються від Чивчин. Орографічними межами Гриняв
є Чорний та І Білий Черемош – з заходу і сходу. На півдні пасмо Гриняв
з’єднується зі східними відрогами чивчинської гори Палениця. Північною
межею Гринявських гір є сідло на хребті Ватонарка, – перевал між
потоками Луковець (притока Білого Черемошу) та Дітницький (притока і
Чорного Черемошу).

Орографічне Чивчини нагадують гребінь, основою якого є лінія головного
хребта, а зубцями – бічні відроги, які спускаються до Чорного Черемоша.
Головний Чивчинський хребет, який, одночасно, є частиною головного
вододілу, починається від г.Стіг 1650м, і простягається до г.Крецела
(Занога) 1853 м (гора – повністю на території Румунії), відповідаючи
загальному напрямку з північного заходу на південний схід. Лінія хребта
фіксується вершинами Копілаш, Керничий 1589, Фуратик 1526, Боршутин
1547, Ледескул 1579, Боршутин 1573, В.Будичевська 1678, Кукулик 1581,
Чивчинаж 1585, Сулігул 1688, Попадя 1526, Рижоватий 1641, Лостун, 1654,
Лостун Малий 1595, Пірія 1550, Пурул 1617, Штевьора 1617, Коман 1724,
Команова 1734, Палениця 1750, Гнітеса 1767. За Гнітесою головний хребет
втрачає висоту до 1300 м і продовжується в південному напрямку на
території Румунії до г.Крецела. Останньою чивчинською полониною на
українському боці є Розроги, від якої на схід вздовж кордону тягнеться
лінія хребта з окремими короткими відгалуженнями на північ: хребтами І
Жупани та Чорний Діл.

Протяжність головного Чивчинського хребта від Стогу до Крецели – 67 км
(в межах України – 62 км).

Від головного хребта відходять численні короткі відроги в північному та
північно-східному напрямках: Регєска Велика (між долинами Шибеного і
Регєщика), хребет Руський Діл (між долинами Рагєщика і В.Керничого),
відроги Керничого (між потоками Керничим і Рабинцем), відріг Боршутина
(між зворами Рабинця та Прелучного), хребет Прелучний (між зворами
Прелучного та Старостаєнського), хребет Добрин (між Старостаєнським
потоком і потоком Добринь), відріг В.Будичевської – Чурюс (в витоках
потоку Добрин), хребет Чивчин (між зворами Добрина і Альбіна), хребет
Альбін (між потоками Альбін та Попадинець), хребет Лостун (між зворами
Попадинця і Лостуна), хребет Баласинів в верхів’ях Лостуня, хребет
Ротундул. Від Палениці відходить хребет, який сполучає Чивчини із
Гринявськими горами.

В південно-західному та західному напрямках (територія Румунії) від
головного хребта відходять протяжні відгалуження: хребет Рекіта (між
долинами Соколау і Ріки, відріг Будеску (між потоками Дела-Будеску і
Будеску), хребет Будичевського Петрова з відрогами Лутяса, Печал і Бейца
(між долинами Лутяси, Ріки і Вазеру), хребет Торояги з відгалуженнями
(між долинами Вазеру і Цісли). Традиційно так склалось, що румунські
відроги до власне Чивчин – не відносять.

Головний хребет Гринявських гір, починаючись на сідлі 1271 в хребті
Ватонарка простягається з північного заходу на південний схід через
полонини Лукавиця 1534, Михайлова – найвища точка хребта – 1605, Масний
Прислоп 1581, Баба Людова 1582, Стефулець Великий 1543, Кам’янець 1521,
Дуконя 1505, Пнєвє 1586 і 1532, Широка 1463, Гостовець 1521 і
закінчується на сідлі між потоками Прилуки (притока Чорного Черемошу) і
Москотин (притока Перкалабу, Білий Черемош), перед хребтом Прилучний.
Довжина лінії хребта між сідлами – 25 км. На північ від сідла на
Ватонарці Гриняви продовжуються хребтом через Людову1464, Скупову 1579 і
Кренту 1350 до смт.Верховина (Жаб’є).

Від полонин головного хребта Гриняв на північ і схід відходять відроги
та відгалуження: від Масного Прислопу через Тарницю 1553 – хребет
Озирнинський – до с.Пробійнівка, в долину потоку Пробійна, від Стефульця
Великого – до с.Громітне, до устя М.Громітного у В.Громітний, від Дуконі
через Чорал 1462 і Мунчелик 1452 до с.Громітне, від Пнєвєя через Дошину
1482 до с.Голошина, від Широкої через Яворову 1499 до устя пот.Підширока
в Гостовець, від пол.Гостовець через Гостів 1582 і Огленду 1463 до
Білого Черемошу.

Для Чивчинського хребта характерним є наявність субальпійського поясу
полонин, протяжність яких – дуже велика і в Українських Карпатах
поступається лише Гринявським горам. Для південної частини чивчинського
хребта та для Гриняв характерна асиметрія північного (пологий) та
південного (крутий) макросхилів.

Ще однією особливістю чивчинських верхів є часті скали-останці, так
звані Баби, висота яких досягає 10-ти метрів.

Полонина Палениця в Чивчинах є найвищим плоскогір’ям України.

Вздовж усього чивчинського хребта проходить Державний кордон України з
Румунією.

Гора Чивчин, 1766 – одна з небагатьох вершин Українських Карпат, де є
виходи порфіритів – найдавніших порід вулканічного походження.

Чивчинський хребет Чорний Діл, який простягся від устя Сарати в
Перкалаб, відомий вертикальними печерами, найглибша з яких – шахта
глибиною понад 30 м.

Найвигіднішим пунктом виходу в Чивчини і Гриняви є Буркут (900 м над
р.м.), на північну частину – Шибене (857 м ) в усті однойменного потоку.
По дорозі від Шибеного до Буркуту є джерело мінеральної води. Також
джерела “Буркуту” є в самому Буркуті, в 0,5 км вище устя потоку, що
спадає зі сторони Лукавиці.

Буркут – найдавніша польська бальнеологічна здравниця. Найкращі свої
часи Буркут-курорт пережив у 20-х роках XIX ст. В ті часи там було
збудовано більше 15 вілл. Курорт був зруйнований австрійським військом у
1848 році під час подавлення революційних заворушень. У 80-х XIX ст.
роках курорт ожив, але подальший його розвиток було перервано Першою
світовою війною. Планувалось прокладання дороги Гринява – Копілаш, але
ці плани лишились проектами. Основний потік відпочиваючих добирався до
Буркуту традиційним плаєм з с.Гриняви через перевал Ватонарку і полонину
Лукавицю.

В долині потоку Альбін, в 4 км вище його устя в Ч.Черемош є ще одне
джерело мінеральної води “Буркут”.

В долині потоку Попадинець, в 5 км від устя знаходилась польська
геологічна партія, що займалась розвідкою родовищ графіту, в долині
Ч.Черемошу, за устям Прелуки – інша партія, що займалась пошуками
родовищ марганцю.

Панорама з Гнітеси (Чивчини) дає найкращий вид на Роднянські Альпи,
відстань до них – 25 км по прямій, на заході-південному заході
розпочинається пасмо Родни верхом Мунчель 1703, від нього йдуть Магура
1602, кульмінація Родни – Великий Петрос 2305, в глибині -Репедя 2077,
Пусдрелору 2199, Галатулуй 2057. Дальну частину Роднянських Альп
загороджує Крецела 1851, на схилах якої знаходяться витоки Білого
Черемошу. Зліва Крецели лінія Родни формується верхами Інеул 2280, Верфу
Росул 2225, Прелучілє Гагі 1851, Деалуль Косорбіі 1594 і Онулюй 1932.

Цікавим об”єктом природи є група скал Камінь Мокриню, складена з
вапняків тріасового періоду. Підійти до нього найлегше з долини
Мокринчика, потоку, що впадає в Ч.Черемош в 0,5 км нижче клаузи Лостунь.

Клауза Лостун – найбільша в Карпатах гребля зі шлюзом. Розташована на
висоті 1160 м. В часи, коли Черемошем здійснювався сплав лісу – була
найсучаснішою інженерною спорудою. Особливістю цієї клаузи був розподіл
акумульованої води відразу у дві долини: І Ч.Черемошу і Лостуня.ІІІ.
ГРАФІК РУХУ ТА ТЕХНІЧНИЙ ОПИС МАРШРУТУ

3.1. Графік руху групи на маршруті

Дні у дорозі Дата Ділянка маршруту Відстань (км) Чистий ходовий час
(год.) Характеристика шляху, природні перешкоди, небезпечні ділянки

1 2 3 4 5 6

перший 06.08 С. Ділове – г. Жовта – г. Менчцуп – г.Прелука – г. Полонина
– траверс г. Шербан – поп. Лисича 20 9 Кам’янисто-ґрунтова дорога,
заболочена дорога, завали з дерев та каміння

другий 07.08 Поп.Пнепча – Г.Пін Іван Моармароський – доп. Струмка
Квасного – початок дороги 12 8 Кам’янисто-ґрунтова дорога, кам’яниста
стежка, високотрав’я, стрімкі схили, криволісся, великі перепади висот.

третій 08.08 Почато дороги –травере гір Холодачіу – траверс гір
Бендрясака – західна полонина на г. Мемипотоки полудньовка 11 3
Кам’янисто-ґрунтова дорога, заболочені ділянки маршруту, високотрав’яна.

четвертий 09.08 Західна полонина на г. Межи потоки – г. Межи потоки-
траверс г. Макі Маре – г.Стеавуп – г. Бирсенеску – г.Карбуль- г.Юрченку
Мік – г.Стіг; полудньовка 17 5 Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я,
криволісся (сіра вільха)

П’ятий 10.08 Г. Стіл – г.Регеска – пер. Шибеник 0 г. Кернична – г.Фура
тик – попон. Препучна; полудньовка 16 4 Кам’янисто-ґрунтова дорога,
високотрав’я,

шостий 11.08 Попол. Пре пучка – г.Боршутин – г. Ледескул – г. Боршутик –
г. Будивеска Велика – г. Кукулик – попол. Підг. Чивчин; 16 5
Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я, великий перепад висот, круті
схили

Кільц.рабіалка на г. Чивчин 5 1,5

сьомий 12.08 Полон. Підг.Чивчин – г.Чивчинаж – г.Сулі гул – г.Рижовати
– ?1542,8 – траверс г.Лостун – г.Лостун Малий – пе6р. Лостунський – ?
1543,6 – г.Пуруль – ? 1621,2 – траверс г. Катан – полон. У верх. П.
Ч.Черемош 24 8 Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я, великий перепад
висот, круті схили

восьмий 13.08 Полон.у верх. Р. Ч.Черемошу – гребля Кляуза Болтагул –
доп. Р. Ч.Черемош – потік Прилуки – пер. Шия – ? 1521 – траверс хр.
Пневе – г. Кам’янець – г. Стефулець Великий – г. Масний Приспоп – полон.
Масний Приспоп 27 8 Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я, лісові
стежки з завалами дерев, численні броди у верхів’ї р. 4. Черемош, рух
по каньйону потоку Прилуки, великий перепад висот.

дев’ятий 14.08 Полон. Масний Приспор – ?1580,6 – ?1605,2 – полон.
Луковиця – перевал – хр. Ватонарка – г. Баба Людова – урочище Великі
Стовпи – полон. Угорська 24 8 Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я,
великий перепад висот, – заболочені ділянки лісових доріг, круті схили

десятий 15.08 Полон. Угорська-траверс г.Скупова – г. Ростицька – г.
Зміїнська – г. Крепта – присілок Топільче – доп. Р. 4. Черемош – устя р.
Чистець – с. Бистрець 24 8 Кам’янисто-ґрунтова дорога, високотрав’я,
великий перепад висот, – заболочені ділянки лісових доріг, круті схили

одинадцятий 16.08 Полу дньовка: с. Бистрець – уроч. Гаджина – перевал
під Мари шевською Великою – полон. Маришевська 12 4 Кам’янисто-ґрунтова
дорога, переправа по колоді та броди у верх р. Чистець, великий
перепад вимито, – заболочена стежка

дванадцятий 17.08 Полон. Мари шевська – перевал – г. Шпиці – г. Великіф
Кізли – г. Малі Кізли – оз. Несамовите – г. Турку – полон. Туркульська –
гребля Клазуза Говерла – с. Луги 20 8 Кам’яниста стежка, криволісся
(альпійська сосна, висок трав’я, великий перепадвисот,
кам’янисто-грунтова дорого, круті схили.

Всього 228 км. 79,5 год.

Середня швидкість руху – 2,9 км./год.

3.2. Технічний опис маршруту

День перший 06.08.

Приїхали зранку в Ділове. По долині Тиси дує прохолодний вітер, невеликі
хмарки перекочовують через відроги Рухівських гір. Одержавши перепустку
на прикордонній заставі (фото № 1) виходимо на маршрут о 9.00 ранку.

Від застави йдемо вверх по долині р. Тиси до місцевої школи, повертаємо
направо і переходимо по залізобетонному мості через р. Тису. Зразу за
мостом ще раз повертаємо направо і по залізничному мосту переходимо
струмок Білий. За мостом зліва починається серпантинна стежка, яка
стрімко набирає висоту і далі виводить до кам’янистої дороги, яка
пролягає у південно-східному напрямку вздовж відрогу г. Жовтої. За
годину роботи доходимо до телевізійного ретранслятора, на вежі якого ще
встановлена антена система мобільного зв’язку Київстару. (На полонині
Лисичій є покриття).

Йдучи по дорозі, основним орієнтиром є гребінь відрогу, всі відгалуження
від дороги вправо треба ігнорувати. Тільки дійшовши до підніжка вершини
г. Жовтої траверсуємо її та ще одну безіменну вершину по заболоченій
дорозі з півдня.

На цій ділянці дорога розгалужується на дві і через 300 м знову
з’єднується, в цьому місці є джерело води, ще пройшовши до 0,5 км є ще
одне джерело. Далі води не буде. Струмки, які перетинають траверсну
дорогу заболочені, або маловодні.

Після г. Жовтої дорога підходить до державного кордону і надані
проходить паралельно йому, вже по північно-східних схилах Рухівських гір
в південно-східному напрямку, а від г. Мензул (1369,7 м) приймає східну
орієнтацію аж до г. Прелука.

Ще минаючи г. Жовту небо затягнуло низькими хмарами, періодично дошкуляє
дощ. Рух по кам’янистій дорозі, яка прокладена на схилах крутизною
30о-45о, ускладнюється зсувами наметю і грунту, що відбулись під час
весняних літніх рясних дощів.

При траверсі хребта зустрічаються мальовничі скелі (фото №2) та
відслонення. Після обіду продовжуємо траверс хребта. Біля 15.00 години
почався сильний дощ. Затягнуло капітально.

Від г. Прелука (1417 м) хребет пролягає на схід, а від г. Полонина (1536
м) на північний схід. Піднімаємося на г. Полонину (1626 м) по затяжному
серпантину. Під ногами конгломерат мокрої глини та подрібнено гальки.
Здійснивши траверс г. Щербань (1795,0) в 18.30 приходимо до полонини
Струмки, тут у нас по плану ночівля. Всі мокрі до останньої нитки.
Розвідка на полонину позитивних результатів не дала. Хати не знайшли
(низька хмарність, видимість 20-25 м). Так що йдемо далі до Полонини
Лисачої. Ще година ходу під проливним дошем і в 20.20 ми на місці. Хоча
хата повністю зайнята пастухами та є де обсушитися, зварити їсти, а
переспати є можливість на стриху.

День другий 07.08

Вночі дощ став, але ранок холодний і вологий. Хмари сидять в долинах.
Після Сніжанку потроху почало розвиднятися і в 11.00 виходимо на маршрут
(фото № 3). Піднімаємося на піфднічний відріг г. Піп Іван Мармароський
серпантинною ґрунтовою дорогою, подекуди є кам’янисті ділянки. Дорога
в’язка після останніх дощів, та добре що хмари почали підніматися
видимість до 1 км. Після серпантину дорога перевалює через північний
відріг вершини і виводить на східні схили, закінчуючись тупіком. Правда
в цьому місці з’являються дві стежки: права серпантином піднімається на
північний відріг і виводить на вершину, а ліва траверсує східні схили г.
Піп Івана Мармарського то збігаючи в цирки під горою то піднімаючись на
її відроги.

Ми траверсуємо (фото № 4) перший цирк попід скелями і зупиняємось на
перевальному сідлі першого східного відрогу. Хмари згустилися, почався
накрапати дрібний дощик, але прориви у хмарах є (фото № 5). Залишаємо
рюкзаки на відрозі, накривши великим блакитним тептом, який добре видно
на зелено-сірому рельєфі і здіймаємо кільцему радіалку на вершину (фото
№ 6). Піднімаємось крутими (до 30о) гребенем відрогу по тваринній
стежці, яка часто ховається в зарослях ялівцю та альпійської сосни.
Подекуди є виходи нескладних скель, які проходяться вільним лазанням.
Від сідла до вершини набираємо по висоті до 400 м і ось ми на г. Піп
Іван Мармароський (1936,2 м) (фото № 7). Почався дощ, назад вертаємось
по більш безпечному маршруту. Йдемо спочатку по гребеню в північному
напрямку , а далі стежка серпантином збігає на схід до знайомої дороги.
Ще раз траверсуємо вже знайомий цирк і ми біля рюкзаків (фото № 8).

Від сідла сходимо в цирк з великою плямою снігу (20 м х 70м) по крутій
кам’янисто-грунтовій стежці.

Рухаємось дуже уважно, на мокрій стежці в багатьох місцях виступають
великі камені заховані у високій траві. Стежка описавши в цирку дугу в
добрий кілометр обігнула другий відріг і вивела нас в наступний цирк з
загадковим озером та великими полями рододендрону східно
карпатського(фото № 9, 10). Знову сіли хмари, все затягнуло. Видимість
20-30 м, важко орієнтуватися. Від озера повертаємо в північно-східному
напрямку і надаємо в долину струмка Квасного. Справа по ходу чути гул
двох водоспадів, які численними каскадами збігають до низу. Ми ж поволі
сходимо по розкислій стежці, яка звивається змійкою в зарослях
криволікся (фото № 11). Зійшовши в зону лісу переходимо по камінню через
згаданий струмок і виходимо до закинутого загону для овець (хата
завалена). Після невеликого перепочинку продовжуємо рух у східному
напрямку. Від загону піднімаємось кам’янистою стежкою на наступний
відріг (набір висоти до 50 м) і далі рухаємось лісовим масивом в
південно-східному напрямку. Стежка в багатьох місцях заросла малиною,
сірою вільхою, подекуди є повалені дерева. Стежка плавно набирає висоту
і через годину ходу виводить до початку широкої ґрунтової дороги, яка
проходить паралельно з прикордонною контрольною смугою (ПКС). Місце тут
зручне для ночівлі, є рівні місця під палати, в достатній кількості
двора, багато струмків з чистою джерельною водою. Тут і зупиняємось на
нічліг о 20.00.

Вечером досить прохолодно, але головне випогоджується, небо прикрасилося
зірками. Засинали ми з надією на погоду, але…

Увага!! Врайоні г. Піп Іван Мармароський водяться ведмеді та вовки. Хижі
звірі часто навідуються на полонину Лисичу. При траверсі г. Піп Іван
Мармароський в першому с. Хідному цирку група спостерігала на відетлі,
як вниз по цирку сходив ведмідь.

День третій 08.08

Погода в горах дуже мінлива. Біля 7.00 ранку надлетів холодний північний
вітер і нагнав дощових хмар, які мабуть захотіли виконати місячну норму
по опадах в Закарпатській області.

Поснідавши, організовано збираємо табір під проливним дощем і виходимо
на маршрут в 9.30. Йдемо вздовж стовпів прикордонної контрольної смуги
(ПКС). Дорога в’язка, по всіх річках тече вода, а всі сідла на гребені
хребта заболочені і зарослі високою травою. Спочатку дорога пролягає в
північно-східному напрямку по горах Холовачіу аж до вершини (1545,5), а
потім повертає на північ до вершини (1548,8). Дощ то вщухає, то знову
щиро лиє. Йдемо з короткими зупинками на 3-5 хвилин, бо досить холодно,
як для початку серпня.

Від вершини 1548,8 хребет має північно-східний напрямок.

Дійшовши до вершини 1480,7, яка вже належить до гір Бендряски,
зустрічаємо інших чабанів, які переганяють вівців на полонину над
урочищем Маслокрут. Вліво від вгаданої вершини в північно-західному
напрямку відходить добра лісова дорога, яка перейшовши видовжену
полонину сходить в долину струмка Квасного і далі в с. Богдан (аварійний
схід з маршруту).

Після вершини 1480,7 продовжуємо траверсу вати гори Бендрясна в
північно-східному напрямку. Після вершини 1556 приблизно через 1 км
вліво відходить добра ґрунтова дорога, яка виводить на невеличку
полонину де знаходиться пікет прикордонників. Приходимо до нього в
12.30. Є напіврозвалена пічка, дрова, вода. Зупиняємось тут на
полудньовку в зв’язку з несприятливими метеоумовами, дощ і далі не
вщухає. В пікеті на нас чекала приємна несподіванка – зустріч з
невеликою групою туристів з Праги. Чехи теж мандрують по рахівських
горах, а дійшовши до г. Стіг планують перейти на Чорногору.

День четвертий 09.08.

Дощ припинився аж під ранок. Все навколо оповито хмарами, видимість
нульова, та біля 10.00 ранку надлетів поривчастий західний вітер і почав
гнати геть дощові хмари.

На 12.00 дня випогодилося і хоч і далі дує холодний вітер та в 12.30
виходимо на маршрут. Перед стартом робимо фото на пам’ять з нашими
новими друзями з Праги. (фото № 12).

Пройшовши від пікета ґрунтовою дорогою з 1 км виходимо до кордону, тут
починається затяжний підйом на г. Межипотоки в північно-східному
напрямку. На одному диханні взяли г. Мижипотоки ( 1713,3), що значить
добре відпочити на полудньовці. За вершиною кам’янисто0грунтова дорога
повертає спочатку на південний схід, а приблизно через м – пролягає на
схід.

Через годину виходимо до підніжка г. Мікі-Маре (1815,5). Сама вершина
покрита густим високотрав’ям, а приблизно 300-400 м нижче по висоті
оповита густи поясом криволісся (сіра вільха). Траверсуємо цю вершину з
пів похили і вийшовши на східній Міні-Маре зупиняємось на обід. Дорогу в
багатьох місцях перетинають повноводні струмки.

Після обіду продовжуємо свій шлях в східному напрямку, (фото № 13),
траверсуючи з півночі масив г. Стеавул (1762,2) аж до г. Берсенеску
(1630). В основному дорога пролягає лісовими масивами, та в багатьох
місцях трапляються невеликі галявини та полонини, що допомагає в
орієнтуванні на маршруті. Ось попереду г. Корбуль (1696) та подальший
шлях до г. Юрчесу Мік (1460) (фото № 14). Після г. Бирсенеску хребет
пролягає в північно-східному напрямку аж до г. Корбуль, потім повертає
на схід, а від г. Юрченку Мік різко повертає на північний схід.
Підходимо до підніжжя г. Стіг (1650) (фото № 15) і н західному схилі
поблизу джерела зупиняємось на нічліг.

День п’яти 10.08

Ще з вечора почало натягувати з Румунії дощові хмари, та ніч пройшла
спокійно без метеосюрпризів. Вийшовши зранку на маршрут спочатку
траверсуємо г. Стіг з заходу, а потім з півночі. В місці, де за г. Стіг
відходить відгалуження хребта до г. Піп Іван Чорногірський споглядаємо
красновний вказівник зі стрілкою вліво та коротким сповот – “ПІЧ”. Це
поблизу г. Радуль на полонині є добротна хата, де можна знайти теплий
притулок на випадок непогоди. Обійшовши г. Стіг продовжуємо рухатися по
ґрунтовій дорозі паралельно прикордонної смуги у східному та
південно-східному напрямку, аж до перевалу Шиберного (1450).

А ось і сам перевал. З румунського доку є невеликий дерев’яний будиночок
румунських прикордонників.

Перейшовши струмок Резещин йдемо в східному напрямку до хребта. Руський
діл, тут вліво відходить кам’яниста дорога до нашої прикордонної застави
на г. Роге і яка далі збігає в с. Шибене. Надійним орієнтиром в тому
напрямку є висока вежа на заставі (аварійний схід з маршруту). Ми ж
повертаємо тут різко вправо – на південь, до г. Кернични (1588,8).

Перед обідом знову з Румунії посунули темно-сині, аж свинцеві хмари, які
ніколи не можуть обіцяти доброго для туриста. Стає холодно, вітер
посилюється і робить спроби зігнати нас з хребта. Ще не дійшовши до г.
Фуситик (1525,7) починається дощ з поривчастим вітром. На одному диханні
вискакуємо на г. Фуратин, а далі збігаємо з хребта в східному напрямку
по зарослій стежині до старої хати. Та тут на нас чекає неприємна
несподіванка – хата настільки стара, що хоча ще дах є та стеля під
тягарем часу завалилася і хата зовсім не придатна для притулку. Після
невеликого перепочинку та прекусу на швидкоруч знову виходимо на хребет
і пройшовши з кілометр в східному напрямку траверсувавши
північно-західний схил хр. Пре лучного виходимо на однойменну полонину.
Тут ховаємося від дощу на великій фермі. Яка ще мабуть залишилася від
колгоспного минулого (дах покритий бляхою). На жаль негостинні господарі
полонини не пустили нас у велику добротну хату з незрозумілих для нас
причин, та маленька кімнатка з лежанкою 2,0х2,5 м стала для нас
справжнім порятунком, бо серед ночі розбушувалася дуже сильна буря з
градом та поривами вітру, що нагадували більше зимову Чорногору та
перекази про повішаних.

День шостий 11.08

Ранок на полонині Пре лучній видався сонячним та холодним (фото № 16).
Від полонини йдемо по ґрунтовій дорозі в південно-східному напрямку
(фото № 17) по гребеню північного відрогу основного хребта. Вийшовши на
основний хребет від вершини г. Боршутин (1547,1) йдемо спочатку в
південному, а потім в південно-східному напрямку, аж до г. Бошутик
(1570,3). За Боршутиком повертаємо на південь, а на обрії з’являється
мета нашого денного переходу – г. Чивчин (фото № 18). Пройшовши з 4 км в
південному напрямку підходимо до ще одного північно-східного відрогу
Чивчинського хреба, та ще одного випробування для нашої групи г.
Будичевської Великої (1677,9). Згадавши стару рекомендацію, що справжні
“герої” завжди ідуть в обхід – траверсуємо вершину Будичевської Великої
в східному напрямку по добрій кам’янисто-грунтовій дорозі і з
сподіванням, що ”мудра” дорога преваливши через гребінь відрогу буде і
далі плавно траверсу вати основний хребет. Та навіть 100% правила не
завжди збуваються. Дорога вийшовши на гребінь попрямувала на південний
схід до г. Чурус і далі і далі в долину струмка Добрина, а ми перед
собою побачили трав’янистий схил з крутизною до 30о, з травою висотою
до 40 см та без будь-яких доріг та стежок. Так що прийшлося по старій
зарослій ґрунтовій дорозі підніматися на вершину г. Будичевської Великої
по гребеню північно-східного відрога (фото № 19). Наші плани зекономити
сили для майбутнього штурму вершини г. Чивчин були марними, зробили
добрячий гак.

Наступним групам туристів рекомендуємо брати вершину в лоба в здовж
кордону по крутому, але короткому схилу.

В 15.30 приходимо до підніжжя г. Чивчин, тут стара напівзруйнована хата
(нема пів даху), але запоночувати можна. Після обіду робимо кільцеву
радіалку на г. Чивчин. Траверсуємо вершину по східному схилу ґрунтовною
дорогою, яка поволі набирає висоту. Дійшовши досхідного відрогу (фото №
20) повертаємо вліво і здійснюємо підйом на вершину. Стежок нема, схил
крутизною до 30о весь вкритий килимом з чорниць та голубіки. По схилу є
невеликі скелясті утворення, які легко обходять. Годна роботи від хати і
ми на вершині г. Гивчин (1766,1 м, фото № 21). Назад вже повертаємося
південним схилом гори, який не менш крутіший чим східний та дуже
зарослий багаторічними травами, висотою до 0,5 м. Вважаємо, що такий
кільцевий маршрут найбільш раціональний. Треба знати, що г. Чивчин
оповита з усіх сторін траверсними дорогами, що гарантує при швидкому
погіршенні погоди безпечно повернутися у табір.

День сьомий 12.08

Вночі було чудове зоряне небо, таке можна побачити тільки у горах. Та
під ранок вітер награв сірі низькі хмари, які оповили все навколо,
видимість 200-300 м. Холодно, біля восьмої ранку пройшов короткочасний
дощик. Та настрій групи нормальний (фото № 22), хлопці готуються до
виходу, мабуть вже звикли до такої погоди. Виходимо на маршрут в 9.30.
Перейшовши по короткому перешийку між підніжжям г. Чивчин та основних
хребтом виходимо на вершину г. Чивчинаж (1587, 3), далі пройшовши з 2 км
на південь повертаємо на схід траверсуючи г. Сулі гул (1687, 0). До г.
Лостун гребінь хреба полягає ламаною лінією, та головний напрямок – на
схід. Хід групи нормальний, в12.00 ми на сівлі біля г. Постун (1653,5).
Сама вершина в густих хмарах, та короткочасні пориви вітру надають
можливість побачити масивний купол гори. Після невеличкого підйому на г.
Поступ Малий (фото № 23) та затяжного спусу в східному напрямку на
Лостурський перевал (1140, фото № 24). В 13.00 ми на перевалі.
Поповнюємо запаси з невеличкого струмка, далі хребет безводний. На
ГЛЗ-66 приїхав патруль прикордонників з Шиденого, перевірка документів
та додатковий інструктаж. Після обіду піднімаємось від перевалі в
східному напрямок до вершини 1543,6. Підйом дається важко, під ногами
конгломерат вологої глини та дрібного каміння. При підйомі робимо фото
на згадку з краєвидом на г. Постун Малий (фото № 25). В районі г. Пуруль
(1616,8) почався невеликий дощ, та скоро і став. Маршрут пролягає далі в
південному напрямку до г. Каман (1723,6). Хмарно, холодно – сама ходова
дорога. На схід прекрасний краєвид (фото № 26, 27) – зліва великий стіп
г. Паляниця (1749,6), а з права г. Калганова (1734). Доречі г. Паляниця
є найвищим плоскогір’ям України. Траверсуючи г. Калган (1723,6) робимо
затяжний віраж спочатку на схід (фото № 28), а потім на північ до
полонини де знаходиться стара застава (фото № 29). Спуск від кордону до
застави проходить по зарослій і заболоченій ґрунтовій дорозі (фото №
30), яка спочатку продирається через криволісся альпійської сосни, а
далі – високу траву (до 70 см). В 19.00 ми в хаті без вікон, подекуди і
без даху та з “веселими” написами про ДМЬ в 70-х роках минулого
століття.

Вагилева довідка – джерело знаходиться за 50 м від хати в південному
напрямку, добре замасковане високою травою.

День восьмий 13.08

Хоч число було і невезуче, та ранок видався сонячним, потепліло, а
легкий вітерець був наповнений ароматами полонинського різнотрав’я.

Дорога від старої застави сходить з полонини в північному напрямку до
лісового хвойного масиву. В лісі, в багатьох місцях дорога завалена
деревами, та за 0,5 години ми збігаємо по серпантину в долину р. Чорний
Черемош. Дорога, яка позначена по лівому березі річки відсутня, давно
заросла сірою вільхою та ялинками, так що йдемо новоутвореною дорогою,
яка пролягає по самому руслу ріки. На відрізку виляху в 5 км, до т.
1280,2 де в Ч.Черемош впадає потік Прилуки наша група пройшла 8 бродів,
для яких характерне кам’янисте дно, швидкість течії 0,5-1,0 м/с, а
глибина 0,5-0,7 м.

Побували на давній греблі – Кляуза Болтагул (фото № 31, 32), яка служила
для сплаву лісу по Ч.Черемошу.

Від Кляузи через 45 км доходимо до старого прикордонного спостережного
пункту (т. 1280, 2) тут Ч.Черемош різко повертає на північний захід, а
ми після короткого перепочинку повертаємо н схід, в долину вже згаданого
потоку Прилуки. Йдемо на пер. Шия (1420) по долині де відсутні та лісова
дорога і лінія телеграфу, яка зображена на карті. Перший кілометр на
перевал дуже важкий. Дорога розмита селевими потоками. Йдемо практично
по руслу потоку, яке захаращене великими валунами, поваленими стовбурами
дерев, терасні береги (L=2-5 м). Заболочені зарослі великими лопухами
(L=1 м). Тільки дійшовши до місця злиття двох струмків з’являється щось
подібне на дорогу. Хоч по коліях тече вода і в численних місцях –
болото, а після годинної напруженої роботи ми на пер. Шия (фото № 33).
23 пер. Шия повертаємо на північ, піднімаючись на наступний хребет –
Гори Гриніви. Спочатку при підйомі в зоні хвойного лісу дорога
заболочена ще 0,5 км, а вийшовши на полонинські луки є сухою.

Сонце та легкий вітерець тільки доповнює ідилію активного відпочинку.
Піднімаємось все вище на хребет. Краєвиди зачаровують.

Вийшовши на гребінь хребта повертаємо вліво, далі хребет пролягає в
північно-західному напрямку.

День дев’ятий 14.08

Зранку визирнуло сонечко і в 9.30 ми виходимо на маршрут. Як і вчора
йдемо в північно-західному напрямку спочатку траверсуючи справа вершину
1580,6, а потім виходимо на найвищу точку хребта – г. Михайлову (1605,2)
і через дві години доходимо до вершина. Луковиця (1534,9) на якій теж
зруйнований тріангулятор. Від г. Луковиці повертаємо на північ (фото №
36) по слизькій ґрунтовій дорозі, яка спочатку перейшовши по полонині (
Аз 30о) заходить у ліс, де звужується до маркірованої кам’янистої стежки
(є затеси на денревах).Перевал (1200) заріс багаторічними травами (h=0,5
м) і дуже заболочений. Вліво вниз до Шиберного дорога заболочена і
“перелялена” під час лісорозробок, вправо вниз до Пробійної серпантином
збігає кам’яниста стежка.

Від перевалу йдемо в північно-східному напрямку на хр. Ватонарка.
Перейшовши невелику полонину на перевальному сідлі піднімаємось до
першої вершини хребта (1271) де заходимо в лісовий масив. В лісі стежка
перетворюється на заболочену лісову дорогу (ширина 1,5-2м), яка повністю
повторює профіль гребеня хребта.

Починає пекти сонце, бо з Чорногорки сунуть грозові хмари. Пройшовши хр.
Автопарку в північному напрямку піднімаємось затяжний підйом на пологе
плече з невеликою полониною біля підніжжя г. Баба Любова. З полонини
гарний краєвид на Чорногору (фото № 37). Від полонини повертаємо в
північно-східному напрямку і через 15 хвилин ми на заліченій вершині г.
Баба Любава (1463,5). За вершиною лісова дорога виходить на полонину
Любовану (зліва є добра хата, джерело, фото № 38), а дорога різко
повертає вправо, на схід. Пройшовши по полонині до 1 км повертаємо на
північ, йдучи по вододілу різко втрачаємо висоту. Заболочена
ґрунтово-кам’яниста стежка збігає до першого сідла звідки починається
перший серпантинний підйом на першу вершину. Всього треба взяти шість
вершин, з яких три з затяжними підйомами. Всі вершини в лісі, а
заболочена стежка звивається змією між вершинами в північно-східному
напрямку.

Дана ділянка шляху складна в орієнтуванні, часті перепади висот
вимотують сили. Після останньої вершини (1241) повертаємо на північ,
далі дорога пролягає по полонинах, місцями прикрашеними невеликими
лісами та частими скелями-останцями. З хребта добре проглядається
урочище Великі Стовпи над селом Зеленою (фото № 39), тут скелі досягають
висоти 20-25 м.

Підійшовши до підніжжя г. Скупова (1579,3) повертаємо вліво і по
ґрунтовій дорозі витходимо на полон. Угорську де зупиняємось на нічліг.
Поблизу в лісі бачимо гряду мальовничих скель.

День десятий 15.08

Після сніданку пішли вивчати скелі поблизу полон. Угорської. Вони дуже
мальовничі (фото № 40) і цікаві різноманітними маршрутами для
скелелазіння.

В 10.00 виходимо на маршрут. Ранішню прохолоду змінює спека, починає
кадити н грозу. Піднімаємось від полонини по західному відрогу г.
Скупової, вершина оповита ще густими хмарами, так що вийшовши на головну
дорогу, яка пролягає по хребту повертаємо вліво. Траверсуємо г.Скупову
(1579,3) зліва, а наступні вершини справа рухаючись спочатку на північ,
а від присілка Голови в північно-західному напрямку. Дійшовши до г.
Крепти (1350, фото № 41), повертаємо вліво, надалі хребет траверсуємо по
південно-західних схилах. Обійшовши г. Крепту і знайшовши струмок,
стаємо на обід.

Після обіду траверсувавши ще чотири західні відроги хребта та обійшовши
урочище Топільче повертаємо вліво на плетупний відріг і починаємо спуск
в долину р. Чорний Черемош. Перший кілометр спускаємось по витягнутій
вниз полонин, далі стежка йде по гребеню хребта. Стежка ледь числиться
(старе сухе листя) в багатьох місцях завали з стовбурів великих ялин
плюс зарослі кропиви. В 17.00 виходимо до Ч.Черемоша в районі с.
Топільче, переходимо річку по дерев’яному капітальному мості, вище в
урочищі Топільче є вирубка лісу. Наступним туристичним групам у випадку
аварійної ситуації рекомендуємо сходити з хребта від вершини – 1358,7 по
передньому відходу по ґрунтовій дорозі, яка тех. Виводить в с. Топільче.

Далі йдемо шутрованою дорогою вниз по течії ріки, в напрямку с.
Бистрець. За 0,5 години доходимо до устя р. Дземброня, звідси ще 3 км до
устя р. Бистрець. Дійшовши до устя р. Бистрь повертаємо вліво і
пройшовши ще 4 км до центра с. Бистрець зупиняємось на нічліг.

Сьогодні понеділок, хліба в двох продуктових магазинах немає, а
наступний завіз аж у четвер. Сухарів ще на пів дня. Та чергові –
молодці, знайшли вихід: пройшлися о хатах і замовили у місцевих газдинь
домашнього хліба. Правда випічка справжнього домашнього хліба процес
тривалий і він буде готовий завтра в обід. Так що завтра полу дньовка,
яка вкрай потрібна для відновлення сил групи перед штурмом
Чорногірського хребта.

День одинадцятий 16.08

Полу дньовка пішла на користь. Відпочили. Завгосп провів необхідну
закупку продуктів: хліба, рису, цукру, конфет та шоколаду.

Фотограф придбав на пошті, ще одну кольорову плівку. А я відмітив
маршрутні документи в сільраді. Вийшли на маршрут в 15.00. Проходячи по
селу, фотографуємося біля новозбудованої каплички (фото № 42). Знову
парить на грозу. Попередні два дні грозові хмари з божої ласки обходили
нас, що чекає нас сьогодні – ще попереду.

Йдемо долиною р.Бистрець в західному напрямку. Через годину ходу
доходимо до роздоріжжя, тут невелика галявина з одними футбольними
воротами та кількома дерев’яними будками. Мабуть місцевий стадіон.
Вправо – в долину струмка Марш. Ми повертаємо вліво, перейшовши по
колоді (L=10м), яка залишилася, від зруйнованого дерев’яного мосту через
р. Бистрець і починаємо підйом по добрій кам’янисто-ґрунтовій дорозі,
яка залишилась позаду останні хати Бистреця пролягає в західному
напрямку перетинаючи північні відроги та струмки Чорногірського хребта.
Все навколо затягує хмарами, почав накрапати дощ.

Тягнеться вверх по урочищу Гаджина. Перейшовши в брід останні два
повноводні струмки (ширина бродів 5-7 м, Макс., глибина до 0,5 м)
повертаємо по дорозі різко вправо, на схід. А пройшовши ще з
півкілометра повертаємо вліво на східний відріг г. Мари шевська Велика,
тут пролягає ґрунтова дорога. При підйомі групу наздоганяє потужна літня
гроза. До перевалу вже не далеко, так що накидки зверху і далі вперед. В
19.00 ми на перевалі. Дощ не вщуха. Перевалюємо через перевал і йдемо
кам’янисто-ґрунтовою стежиною в північно-західному напрямку до полонини
з хатиною. В кількох місцях стежка дуже заболочена і заросла травою.
Обходяться ці болота справа, зверху. Дошкуляють групі і гілля ялинок,
які обмежують видимість при проходженні по стежині. Пів години чалапання
по болоті і ми на полонині. Та тут на нас чекає ще один “сюрприз” –
будиночок на який ми розраховували вщент заповнений великою групою дітей
( 60 чол.) з Криму, які відпочивають на спортивній базі “Україна” у
Ворохті. Добре, що гроза стала і ми спокійно розбиваємо наш табір в
сусідньому з полониною ялиннику.

День дванадцятий 17.08

Ранок зустрів нас низькою хмарністю та прохолодним вітром зі сходу, який
все переганяє і переганяє через перевал густі сірі хмари. Виходимо на
маршрут в 9.00. Йдемо по вже знайомій стежині на перевал, добре що вітер
трохи її підсушив. Через 20 хвилин ми на перевалі, повертаємо вправо на
південь. Там де закінчується полонинка є роздоріжжя стежок: вправо –
траверсний рейтинг під г. Гомул, вліво, догори – на г. Шпиці. Ми йдемо
вліво, на Чорногору. Видимість до 50 м, основний орієнтир – кам’яниста
стежка, яка швидко набирає висоту спочатку у хвайному лісі, а потім в
зоні альпійського криволісся (альпійська сосна, сіра вільха). Через
годині роботи від полонини виходимо в зону альпійських луків (полонин).
Видимість 50-100 м. Стежка проходить по самому гребеню північного
відрогу Чорногори. Вітер не вщухає, а з хмар по черзі виступають скелі
кам’яних шпиць, як сторожові башти казкової фортеці.

Виходимо на основний гребінь Чорногірозкого хребта, повертаємо вправо,
на захід. Тут збереглися старі стовчики, бувшого чинно-польського
кордону, які стають в пригоді туристам при орієнтуванні в складних
метсоумовах. Ще один перехід і в 13,00 ми на озрі Несамовитоу (фото №
45). Вітер потроху розігнав хмари і нам пощастило побачити це овіяне
легендами озеро.

Від Несамовитого піднімаємось кам’янистим серпантином на г. Турку
(1933,2). Мудра стежина допомагає групі раціонально роз приділяти сили
при підйомі, а далі траверсує сам верх з півдня. Півгодини роботи на
підйомі і в 13.30 ми починаємо затяжний спуска на Закарпатську сторону.
Спочатку йдемо по прорубаній широкій стежці (до 2 м) в зоні альпійського
кривалісся (фото 46) в західному напрямку. А вийшовши на полонину
Туркульську (фото 47) по гребеню відрогу в південно-західному
напрямку. По полонині і далі в зоні лісу йдемо доброю ґрунтовою
дорогою, яка виводить в долину р. Говерла. Дійшовши до місця впадіння в
с. Говерлу струмка Бребеняскул Зупиняємось в 15.30 на обід. Помилися і
покупалися і р. Говерла, а відпочивши вирушаємо вниз до с. Говерла.
Через 0,5 км виходимо до старої греблі кляузи Говерла (фото 48)). Ще
через 300 м КПП біосферного заповідника. Звідси в долину пролягає
покращена дорога з твердим покриттям. Прийшовши мальовниче с. Говерла в
19.00 приходимо в с. Луги – фініш нашої подорожі.

У місцевих взнаємо, що зранку в 7.00 та 8.00 їдуть два ПАЗіки до Рахова.

Опис краєзнавчої роботи на маршруті краєзнавчих об’єктів

Українські Карпати – це своєрідний музей, який зберігає самі важливі
“документи”, які написані природою і збережені у камені, по яких
відтворюється історія їх розвитку.

Протягом мезозойської та початку кайнозойської ери на дні Карпатського
моря сформувалися гірські споруди Карпат. Спершу на фоні Карпатського
моря з’явилися окремі вершини, а потім гірські хребти. Рухівські
(Мармароські) та Чивниські кристалічні масиви були свідками і
“учасниками” цих подій. Так протягом подорожі групою юних
туристів-краєзнавцівбули зібрані зразки гірських поріж – маршрута
кристалічних сланців в масивах гір: Піп Іван Мармароський, Чивчин та в
районі перевалу Лостунського (фото ____).

Дані зразки поповнили виставку мінералів та гірських порід Коломийської
СЮТуристів.

Рахівсьбкі гори та Чи вчини є дуже перспективним районом для проведення
в майбутньому більш фундаментальних експедицій юних геологів по різних
напрямках. Якщо вивчати рудні корисні копалини у Карпатах то тут відомі
руди чорних металів- заліза, марганцю та інші родовища поліметалів.
Найпоширенішими видами залізної руди є бурий залізняк, сидерити,
сферосидерити, гематити і пірити. Так родовища гематитів (вміст до 50-60
% заліза) відкрито в Рухівському масиві і Гринявських горах. Пірит є в
Мармарошському масиві. Марганцеві руди знайдено в зоні розвитку
кристалічних і метаморфічних порід Чивчин у хребті Пре лужний. Залягають
вони серед кварцитів і кремнистих сланців у вигляді прошарків. Досить
багаті на марганець, вміст якого 30-35%.

Щодо нерудних корисних копалин, то до цієї групи належать копалини,
різного походження – графіти, доломіти, каоліни і мінеральні фарби,
бентоніти, алуніти, апатити. Поклади графіту відомі в Чивчинах у
верхів’ї Чорного Черемошу та в Рухівському масиві. Він залягає серед
палеозойських сланців і кварцитів. Утворюється в результаті метаморфізму
вугільних пластів. Найбільш потужні прласти доломітів (40-50 м) теж
знайдені в Чивчинських горах. Апатити відомі в Рухівському масиві.

Досліджуваний район багатий і на різноманітні будівельні каміння і на
сировину для виробництва будівельних матеріалів. Так у Рухівському
масиві поблизу с. Ділове є покрівельні серицитові протерозойські сланці,
високоякісні сірі і червоні протерозойські і палеоойськів мармури та
мармуровидні вапняки.

Дуже цікавою і корисною була зустріч юних туристів-краєзнавців з
геологічною партією поблизу г. Чивчин, яка проводить роботи по уточненню
геологічної карти України.

Також під час подорожі юні туристи знайомилися з різними ландшафтними
зонами Українських Карпат, які виділені в окремі фізико-географічні
області, а саме:

1. Чорногора – скелясте альпійське лісове високогір’я, найбільш висока
частина Українських Карпат. Клімат холодний і вологий (16000 мм опадів).
Це царство величної ялинової тайги, субальпійських і альпійських
ландшафтів. Специфіку Чорногорки створюють гостроверхі, зубчасті вершини
з льодовиковими цирками і карами. Характерні великі площі полотнин і
широкий розвиток ялинових лісів.

Рослинний покрив добре підкреслює експозицію схилів: більш пологі
південні схили до висоти 800-1000 м представляють ландшафти низькогірних
бучин. Вище, до 13000 м, поширені середньогірні хвойно-широколисті
ландшафти. До 1600 м піднімаються середньогірні хвойно лісові ландшафти.
На пагірній пенепленізованій поверхні-високогріний
акумулятивно-морренний ландшафт субальніки. На вершинах, що гордо
піднімаються вище 1800 м, поширений високогірний альйський ландшафт.

Північні круті і короткі схили – арена безроздільного канування
ландшафту хвойно лісового (ялинового) середногір’я.

2. Гринявський масив – луково-лісове спокійне середногір’я з широкими
випуклими вершинами. Клімат тепличний і сухіших (опадів 700-800 мм).
Поширені високогірні субальпійські, середньогірні хвойнолісові і
сердньогірні широколистно-хвойнолісові ландшафти. Високогірної альпіки
немає. Ліси сильно вирубані. Половина території покрита царинами і
субальпійськими луками.

3. Рахівсько-Чивчинські гори різко виділяються на фоні флішових Карпат
наявністю міцних документальних і палеозойських метаморфічних порід
Мармарошського давньокристалічного ядра. Внутрішнього антикліматорію.
Осадочний комплекс складений двома ярусами: тріасово-юрським і
крейдово-палеогенним флішем. Інтенсивне підняття території, виходи
кристалічних порід і розвиток плейстоценових льодовиків зумовили
формування альпінотипного середньогір’я з скелястими, гострими,
зазубреними гребенями, крутими схилами, гбиокими (до 1000 м) долинами,
потужними кам’яними розсипищами. Добре розвинені низькогірні бучинні,
середньогірні широколисто-хвойнолісові, середньогірні хвойно лісові і
високогірні субальпійські і альпійські ландшафти. Це дикий, найменш
освоєний людиною край Українських Карпат.

Клімат в даному районі холодний та вологий (до 1400 мм), літо є
найбільш вологою порою року.

Вже декілька років на Коломийській СЮТуристів вивчається така
історико-краєзнавча тема, яке лісосплав в Карпатському регіоні. В
попередніх подорожах юні туристи з Коломиї побували в музеї лісосплаву
Закарпаття на р. Озерянці та с. Сводоба де оглянули греблі-кляузи, які
використовувались за часів Австро-Угорсьої імперії для сплаву лісу н р.
Тереблі. Також побували на греблі-кляузі озера Шиберного у
Верховинському районі Івано-Франківської обл.., яка використовувалась
для сплаву лісу по р. Чорний Черемош. Цього разу нам вдалося побувати на
греблі-кляузі Болтагул, що знаходиться у верхів’ї Чорного Черемоша (фото
№ 32) та на греблі-кляузі Говерла (фото № 48), що знаходиться на
однойменній річці, правій притоці р. Білої Тиси.

Також окремою темою краєзнавчих досліджень було вивчення скель-останців
в Чивчинах, горах Гриняви та Чорногорі. Внаслідок вивітрювання.
Руйнування твердих порід поверхні землі на даній території природа
створила немало мальовничих скель, що привертають увагу своїми химерними
формами і здавна збуджували народну уяву. Про них виникали легенди,
перекази. Навіть назви говорять самі за себе. “Скелі смерті” (фото №
____). Поблизу г. Міка Маре та “Вітряна скеля” (фото №____) поблизу г.
Команова на Чивчинах є мальовничими об’єктами неживої природи.

Багато скель-останців, так званих Баб і в горах Гриніви. “Баба Людова” –
скеля на однойменній вершині за формою нагадує скам’янілу жінку, за
легендою – люту мачуху покарано за жорстоке ставлення до пасербиці.
Особливо цікавим районом є територія від урочища Стовпи Великі до г.
Скупової, тут зустрічаються скелі найрізноманітніших форм (сама поширена
стовпоподібна) (фото № 39), а за розмірами досягають висоти від 4-8 м до
20-26 м (фото № 40).

Щодо Чорногорки, то г. Шпиці відзначається надзвичайною мальовничістю
скель, що нагадують споруди готичної архітектури – високі шпилясті з
безліччю шпилястих відростків, з гніздами, балконами, заглибленнями,
пішами; деякі скелі нагадують обриси тварин, інші – птахів людей.

Народна фантазія саме тут, у підземеллях цих кам’яних споруд, помістила
Діда Первовічного, який стереже, щоб не зірвався з ланцюга лютий Гаргон,
бо тоді настане кінець гуцульському світові…

Неподалік чарують фантастичними формами, гострими гранями Малі Кізли і
Великі Кізли, що нагадують паралельно покладені дві велетенські
тригранні призми. Це єдине в цьому роді явище у всіх Карпатах.

VІІ. Додатки

7.1. Кошторис витрат на подорож

Проїзд туди – назад Господарські витрати Медикаменти Харчу-вання Резерв
Разом Примітки

1.Вінтонюк П.П. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

2.Дерієнко М. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

3,Вінтонюк Я. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

4.Візнюк І. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

5.Грищук Н. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

6.Грищук Т. 9,25 5,00 5,00 5,00 70,00 25,00 119,25

7.2. Розклад руху поїздів по зал. станції Рахів

Дні тижня № Приміські З Рахова Кінц. В Рахів

Щод. 6404 Івано-Франківськ 8,50 13,52 7,15

Щод. 6406 Івано-Франківськ 15,40 20,42 14,50

Щод. 6442 Коломия 19,02 23,27 12,30

Сер./П’ятн. 5654 Коломия 13,00 17,07 12,30

Сер./П’ятн. 6903 Сигет 8,08 10,38 14,30

Пасажирські

Щод. 606 Львів 1,28 9,56 00,02

РОЗКЛАД

руху автобусів по ст. Разів

№ Міжобласні рейси Від’їзд з Рахова Прибуття в кінц. зуп.

319 Рахів – Івано-Франківськ 6,10 10,15

Київ – Тячів 6,15 8,00

399 Рахів – Кам.-Подільський 7,15 16,35

214 Тячів – Івано-Франківськ 8,05 12,10

Мукачеов- Кути 8,50 12,36

Коломия – Хуст 8,25 12,20

Рахів – Підволочиськ (ч/з Ів.Фр. і Терн.) 10,00 19,30

Кути – Мукачево 10,05 13,05

109 Хуст – Чернівці 11,10 16,50

230 Коломия – Мукачево (ч/з Берегово) 11,20 17,30

Мукачево – Івано-Франківськ 12,05 17,00

317 Івано-Франківськ – Мукачево 12,50 17,40

353 Тячів – Київ 13,00 5,10

110 Чернівці – Хуст 13,55 17,15

231 Мукачево- Коломия 14,05 17,40

111 Чернівці – Ужгород (ч/з Берегово) 14,35 21,20

112 Ужгород – Чернівці 16,05 21,50

Хуст – Коломия 16,40 19,45

Івано-Франківськ – Тячів 20,00 22,05

Рахів -Львів 22,20 5,15

Чернівці – Ужгород 22,40 4,45

Ужгород – Чернівці 1,10 6,45

№ Міжобласні рейси Від’їзд з Рахова Прибуття в кінц. зуп.

Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 3,00 8,01

807 Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 3,50 8,15

815 Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 4,20 10,30

819 Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 5,05 11,20

807 Рахів – Ужгород (ч/з Берегово) 6,00 13,50

Ясіня – Ужгород 6,40 11,20

Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 7,45 13,05

Рахів – Ужгород 8,30 13,05

Ясіня – Ужгород (ч/з Берегово) 9,05 16,50

Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 11,40 16,55

Рахів – Мукачево 12,20 17,20

Рахів – Ужгород (ч/з Іршаву) 13,20 20,05

Рахів – Свалява 16,00 21,35

Рахів – Ужгород 16,20 21,45

Рахів – Ужгород (ч/з Сільце) 17,20 21,40

Ужгород – Ясіня – –

Приміські рейси

Рахів – Водиця 11,00; 12,00; 13,00; 16,40; 17,10; 18,20

Рахів – Кос.Поляна 13,40; 15,30

Рахів – Коб. Поляна 12,40

Рахів – Сер. Водяне 11,30

Рахів – Луги 13,40; 16,40

Рахів – Богдан 11,00; 12,00; 15,00

Рахів – Ч.Тиса 13,30

Рахів – Лазіщина 11,40

Рахів – В.Бичків 10,00

Рахіва – Костелівка 9,00; 11,10; 13,00; 14,00; 16,00; 17,25

Вартість проїзду на міжміських рейсах від ст. Рахів (у гривнях)

Внутріоблсн. Міжобл. (м’які)

Львів – 28,22

Київ – 73,60

Чернівці – 21,38

Снятин – 16,50

Заболотів – 14,55

Коломия – 12,60

Ланчин – 9,87

Делятин – 8,70

Івано-Франківськ – 13,58

Надвірна – 10,26

Яремча – 7,92

Миклуичин – 6,74

Кременці – 5,57

Яблониця – 4,46

Підволочиськ – 36,61

Ясіня 3,60 3,52

Кваси 1,82 1,77

Ділове – 2,16

В.Бичків 4,06 3,91

Солотвино 5,28 5,08

Тересва 7,01 6,74

Тячів 8,23 7,92

Буштино 9,04 8,70

Хуст 11,23 10,79

Виноградів 14,13 13,57

Вілок 15,14 14,55

Берегово 17,17 16,50

Мукачево (ч/з Берегово) 20,22 19,43

Мукачево (ч/з Сільцео) 18,19 18,48

Мукачево (ч/з Іршаву) 19,21 18,46

Сільце 14,13 15,53

Іршава 15,14 –

Ужгород (ч/з Берестово) 25,31 24,31

Ужгород (ч/з Сільце) 22,26 21,38

Ужгород (ч/з Іршаву) 23,28 –

Свалява 18,19 –

Вартість проїзду на приміських рейсах (з Рахова)

Вільховатий 0,89

Костилівка 1,41

Круглий 1,93

Ділове 1,93

Хмелево 2,44

Луг 3,48

В,Бичків 3,99

Росімка 4,51

Кос.Поляна 5,03

Коб.Поляна 5,03

Верхнє Водяне 4,51

Сер.Водяне 5,03

Ріка 5,03

Водиня 5,03

Дудтечий 0,89

Білин 0,89

Кваси 1,41

Рівні 1,93

Кервелів 2,44

Свидовець 2,96

Ясеня 3,48

Лазіщина 3,99

Чорна Тиса 3,99

Ростоки 0,89

Відричка 1,41

Вовчий 1,41

Богдан 1,41

Бребоя 1,93

Луги 2,44

7.3. Розміщення медичних закладів та відділень зв’язку

Закарпатська область

1. с. Ділове Рухівського району

– фельдшерсько-акушерський пункт (9.00-15.00)

відділення зв’язку (9.00-18.00)

2. с. Богдан Рухівського району

ФАП (9.00-15.00

відділення зв’язку (9.00-18.00)

3. с. Луги Рухівського району

ФАП (9.00-15.00

Відділення зв’язку (9.00-18.00)

Івано-Франківська обл..

1. с. Шибене Верховинського р-ну

відділення зв’язку (9.00-15.00)

2. с. Зелене Верховинського р-ну

ФАП (9.00-15.00)

3. с. Бистрець Верховинського р-ну

відділення зв’язку (9.00-15.00)

Особисте спорядження

Рюкзак

Спальний мішок

Килимок теплоізоп.

Панама, кепка (від сонця)

Тепла шапочка

Спортивна куртка з катюш.).

Костюм вітрозахисн. (балон.)

Светер тонкий (вовна з синт).

Штани спорт. (теплі)

Шкарпетки теплі – 2 пари

Шкарпетки тонкі – 2 пари

Штани (брезент)

Вібрами

Кросівки

Теніски

Шорти

Плавки

Окуляри від сонця (сило)

Посуд (горня, миска, ложка, ніж)

Предмети гігієни (рушник, мило, зубна паста та щітка, туалетний папір)

Індивідуальна медична аптечка.

Сірники в гідро упаковці та оргекро.

Годинник

Гідро мішки для спальника, одягу та продуктів – 3 шт.

Накидка від дощу

Паспорт

Групове спорядження

Намет (4-х міст., параш.) – 2 шт.

Тенти на палати – шт.

Тент на кухню – 1 шт.

Плони відро (10 л) – 1 шт.

Плони відро (7 л) – 1 шт.

Казанок (5 л) – 1 шт.

Сокира – 1 шт.

Тросик – 1 шт.

Ганки – 3 шт.

Рукавиці брезент. – 1 пара

Ніж кухонний – 1 шт.

Дошка кухонна – 1 шт.

Мийка (дротяна) – 1 шт.

Ополоник – 1 шт.

Клейонка обідня – 1 шт.

Сурники у гідро упаковці – 5 шт.

Оргскло, сух. спирт – 1 компл.

Ліхтар – 2 шт.

Медична аптечка – 1 компл.

Ремнадор – 1 компл.

Фотоапарат – 1 шт.

Фотоплівка – 3 шт.

Скоти широкий – 1 шт.

Робочі карти – 2 компл.

Компас – 2 шт.

Перелік продуктів

Гречка (сніданок) –2 кг

Рис (сніданок) – 2 кг

Рис (вечеря) – 1, 5 кг

Пшоно – (вечеря) – 1,5 кг

Макарони (сніданок) – 1,5 кг

Вермішель (вечеря) –2,5 кг

Тушонка (сніданок) – 11 шт. По 0,4 кг

Молоко згущене (вечеря) – 11 шт.

Мівіна (локшина, обід) – 10 упаковок по 400 г

Мівіна (приправа, обід) – 2 шт. по 100 г.

Томатний соус – 2 банки по 0,5 л

Олія – 0,5 л

Цибуля – 1 кг

Частник – 0,5 кг

Сало солене – 1 кг

Маргарин – 2 банки по 0,5 кг

Ізюм – 11 пачок по 100 г

Цукор – 8 кг

Кава “Галка (розчинна) 1 банка на 100 г

Кава (мелена) – 2 упак. по 50 г.

Чай – 1 упак. на 100 пакетів

Цукерки “Рошен” – 1 кг

Сир копчений – 2,5 кг

Ковбаса копчена – 1.5 кг

Рибні консерви – 14 шт.

Сіль – 0,5 кг

Лимонна кислота – 2 пачки по 25 г

Хліб “Дарницький” – 15 буханок

Сухарі з хліба “Дарницького” – 10 буханок.

Докупка продуктів в с. Бистриця

рис – 2 кг

хліб – 5 буханок

цукор – 1 кг

конфети – 0,5 кг

шоколад – 4 шт. по 100 г.

VІІІ. ПІДСУМКИ, ВИСНОВКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ

Група юних туристі Коломийської СЮТуристів здійснила туристсько
краєзнавчу подорож по Мармарських (Рухівських) горах, Чивчинах, горах
Гриніви та Чорногорі. Провела паспортизацію пішохідного походу третьої
категорії складності згідно з затвердженим Порядком класифікації
маршрутів туристських спортивних походів.

Проведена подорож показала добру фізичну, технічну і тактичну підготовку
групи. Всі учасники можуть бути допущені до участі в пішохідних походах
вищої категорії складності.

Під час подорожі юні туристи мають можливість познайомитись з історією
та сучасним життям Закарпаття та Галичини, оглянути пам’ятники
архітектури, зазирнути в світ майже незайманої природи.

Рекомендуємо проводити подорож в період з липня по вересень, червень
традиційно дощовий місяць Карпатах. Щодо самого проходження маршруту то
рекомендації містять в розділі “Технічний опис маршруту”.

Враховуючи віддаленість району подорожі від населених пунктів
(Мармароські гори, Чивчини) необхідно передбачати повну автономність
групи, а щодо суворості клімату та можливих різких змін метеоумов
групова та особисте спорядження необхідно готувати з вимогами, як для
міжсезоння.

ІХ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Л.І. Вороной, М.О. Куниця. Українські Карпати. Фізико-географічний нарис
// Видавництво “Радянська школа” Київ – 1966.

М.Койнов. Природа Станіславської області // видавництво Львівського
університету – 1960.

К.Геренчук. Природа Івано-Франківської області // видавниче об’єднання
“Вища школа” – 1978.

Карпатские заповідники // издательство “Карпаты” Ужгород – 1966.

І.Пелипейко. Мій рідний край // видавництво “Писаний камінь” Косів –
1998.

Ю.Сітницький. Мандрівки по Карпатах. Путівник // видавництво “Бібльос” –
“Бхук” Львів – 1993.

Ю.Ермоленко, С.Стойко. Карпаты глазами любознательных. Краеведческие
почерки // издательство “Каменяр” Львов – 1980.

М.Городенко. Чарівний край Черемоша й Прута / видавництво “Благовіст”
Косів – 1999

В.Шухевич. Гуцульщина // Верховина –1 997.

Я.Луцький. Туризм для всіх // видавництво Прикарпатського університету
ім.. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1996.

Дотримання вимог техніки безпеки під час проведення туристичних походів
/ методичні рекомендації/.// видавництво “Астон” Тернопіль –2002.

Туризм і краєзнавство. Інформаційно-методичний вісник № 12. Спецвипуск
“Спортивний туризм” // Київ – 1999.

Туризм і краєзнавство. Інформаційно-методичний вісник № 15. Спецвипуск
“Спортивний вісник” // Київ – 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter