Реферат на тему:
Шкідники сільськогосподарських культур
1. Шкідники зернових колосових культур
2. Шкідники кукурудзи
3. Шкідники цукрових буряків
4. Шкідники картоплі
5. Шкідники зернобобових культур
6. Шкідники ріпаку
7. Шкідники коноплі
8. Шкідники плодових культур
1. Шкідники зернових колосових культур
Найбільш поширеними і шкодочинними шкідниками зернових колосових культур
є хлібна жужелиця, шведська муха — вівсяна та ячмінна, гессенська муха,
опоміза пшенична, пшенична муха, озима муха, клоп шкідлива черепашка,
злакові попелиці: звичайна, велика, черемхова, пшеничний трипс, хлібна
смугаста блішка, пявиці: червоногруда (звичайна), синя, хлібні жуки:
жук-кузька, жук-хрестоносець.
Хлібна жужелиця — Zabrus tenebrioides G. Личинки цієї комахи та дорослі
жуки різного віку перезимовують в ґрунті на глибині 20-40 см. Можуть
перезимовувати і жуки. Живлення личинок навесні триває 5-7 тижнів. Жуки
починають зявлятися у період формування зерна озимої пшениці та інших
зернових, а масово — у фазі молочної стиглості зернових культур. У жаркі
посушливі роки хлібна жужелиця ховається в ґрунт на глибину 10-50 см, де
перебуває у стані літньої діапаузи. Яйця шкідники відкладають у серпні в
ґрунт на глибину 5 см. Відродження личинок відбувається з кінця серпня
до настання приморозків. Протягом літа розвивається одна генерація
жужелиці.
Шведська муха — вівсяна — Oscinela frit L.; ячмінна — O. Pussila Mg.
Обидва ці види мають спільні риси: зимують в стадії личинки або пупарія
всередині пагонів озимих та диких злаків, заляльковуються навесні. Час
льоту мух збігається із закінченням фази весняного кущення озимих —
появою сходів ярих колосових. Після додаткового живлення на квітках
самки відкладають яйця за або на колеоптиле, за піхви листків ярих
колосових і кукурудзи. Через 5-10 днів виходять личинки. Виліт мух
другої генерації збігається із фазою виколошування — цвітіння колосових.
Гессенська муха — Mayetiola destructor S. Зимують личинки у пупаріях на
сходах озимих, падалиці та диких злаках. Залялькування відбувається
навесні, а виліт мух припадає на кінець кущення — першу половину виходу
в трубку озимих культур. Одразу після вильоту муха відкладає яйця
(плодючість — 50-500 яєць) ланцюжком з верхнього боку листкової
пластинки озимих та ярих культур. Друга генерація комах літає в період
колосіння — формування зерна і заселяє переважно ярі колосові культури,
третя — розвивається на падалиці та диких злаках, четверта — на озимих і
падалиці.
Опоміза пшенична –Opomyza florum F. Сформовані личинки цієї комахи
зимують в оболонках яєць у поверхневому шарі ґрунту (до 3 см) на посівах
озимих. Після відновлення вегетації личинки виходять і проникають у
пагони, де виїдають конус росту. Виліт мух припадає на фазу
колосіння-формування зерна озимої пшениці. Через деякий час настає
імагінальна діапауза, по закінченні якої наприкінці серпня мухи
перелітають на посіви озимих, у першу чергу — ранніх строків сівби.
Основна їх маса зосереджується на крайовій смузі поля, де протягом
вересня — початку жовтня самки відкладають яйця у ґрунт біля рослин.
Пшенична муха — Phorbia securis T. Зимує лялечка або личинка шкідника в
пупарії всередині стебел озимих культур, рідше — у ґрунті на глибині 1-4
см. Виліт мух відбувається протягом першої половини квітня, згодом вони
відкладають яйця за пазуху листків або за колеоптиле пагонів,
здебільшого пшениці або жита. Через 2-8 днів відроджуються личинки, які
проникають всередину стебла до конуса росту або в зародок колоса та
заляльковуються у поверхневому шарі ґрунту, зрідка — всередині
пошкодженого стебла. Мухи другої генерації вилітають у вересні. Яйця
самки відкладають на сходи озимих, особливо пшеницю.
Озима муха — Leptochylemyia cearctata F. За біологічними властивостями
дуже подібна до опомізи пшеничної.
Клоп шкідлива черепашка — Eurygaster integriceps Put. Зимують дорослі
клопи в лісах, лісосмугах під опалим листям та в підстилці. Масовий
виліт з місць зимівлі відбувається при температурі вище плюс 18-19С, що
збігається з фазою кущення або виходу в трубку озимої пшениці, а ярої —
з фазою 3-4 листків. Через один-два тижні самки відкладають яйця в два
рядки на стебла і листя хлібних злаків, бурянів, а також в інші місця.
Тривалість розвитку личинок становить 20-50 днів, за цей період вони
проходять пять віків. Масове закінчення розвитку цієї комахи за часом
збігається з періодом фази молочної і початком воскової стиглості
колосових культур.
Злакова попелиця звичайна — Schizaphis graminum Rond. Життєвий цикл
однодомний, протягом усього життя вони розмножуються на озимих і ярих
злаках. Після того як яйця перезимують на листках сходів озимих,
падалиці і дикорослих злаків, навесні зявляються личинки. Розмножується
злакова попелиця партеногенетично, протягом вегетаційного періоду може
розвиватися у 12 генераціях.
Велика злакова попелиця — Sitobion avenae F. Спосіб життя комахи такий
самий, як і у попереднього виду, але на відміну від звичайної злакової
попелиці, вона утворює колонії на колосі пшениці та інших злаків.
Черемхова попелиця — Rhopalosiphon padi L. Цикл розвитку попелиці
дводомний. Зимують яйця в основі бруньки на верхівці пагінців черемхи.
іноді — на глоді, яблуні, груші та інших деревах, але в цьому випадку
засновниці, що відроджуються весною, гинуть. На черемсі ж відбувається
розвиток кількох весняних генерацій комахи. Навесні крилаті попелиці
перелітають на злакові культури, особливо пшеницю та кукурудзу, де
утворюють густі колонії по всій рослині. Восени самки-носії статевої
генерації знову мігрують на черемху, де відбувається статевий цикл
розвитку, і відкладають яйця, що зимують.
Пшеничний трипс — Haplothrips tritici Kurd. Зимує личинка у поверхневому
шарі ґрунту і на його поверхні під рослинними рештками. Навесні
перетворюється в пронімфу, потім — на німфу. У фазу початку колосіння
озимої пшениці зявляються дорослі трипси, які відкладають по 4-8 яєць
спочатку за колосковими лусочками, а потім — зерном. У період воскової
стиглості зерна личинки йдуть на зимівлю.
Хлібна смугаста блішка — Phyllotreta vittula R. Зимують жуки під опалим
листям у лісах, лісосмугах, садах або у верхньому шарі ґрунту,
зявляються на посівах зернових в квітні, де пошкоджують листя. Самки
відкладають яйця в ґрунт на глибину не більше 3 см. Личинки живуть у
ґрунті, живляться корінцями злаків і перегноєм. Молоді жуки зявляються
на початку липня, вони живляться на посівах кукурудзи та дикорослих
злаках, після збирання врожаю відлітають у місця зимівлі. Комахи мають
одну генерацію.
П’явиця: червоногруда (звичайна) — Oulema melanopus L. Зимують жуки у
ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові, та в
лісосмугах. Навесні при температурі повітря понад плюс 9-10С (початок
фази виходу озимих в трубку) комахи розлітаються переважно на крайові
смуги ярих культур. Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків,
через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом.
Розвиток личинок на озимій пшениці збігається з фазами прапорцевого
листка і формування зерна, а на ячмені — від виходу рослин в трубку до
початку воскової стиглості зерна. Шкідники заляльковуються у ґрунті, а
через два тижні відроджуються молоді жуки. Ці комахи мають одну
генерацію.
П’явиця синя — O. lichemis V. Шкідник відрізняється від червоногрудої
п’явиці дещо меншими розмірами (тіло жука 3,5-4 мм завдовжки), синім
забарвленням. За особливостями розмноження п’явиця синя подібна до
червоногрудої.
Хлібні жуки — Anisoplia: — Жук-кузька — A. austriaca H.;
Жук-хрестоносець — A. agricola Poda. Зимують личинки у ґрунті на глибині
35-40 см і більше. Залялькування відбувається наприкінці травня —
початку червня у ґрунтових колисочках на глибині 10-15 см . Жуки після
виходу з ґрунту заселюють посіви зернових колосових у фазі молочної та
воскової стиглості зерна. Яйця самки відкладають у ґрунт на глибину
10-20 см, переважно на просапних культурах або на парах. Через 2-3 тижні
виводяться личинки, які розвиваються протягом 22-25 місяців Цикл
розвитку цих шкідників дворічний.
Заходи захисту. Дотримання сівозміни, своєчасне і якісне проведення
основного та передпосівного обробітку ґрунту, збалансоване удобрення,
вирощування стійких сортів, дотримання сортової агротехніки. Проти
ґрунтових видів шкідників проводять протруєння насіння із зволоженням
або водною суспензією (10 л води на 1 т) інсектицидом промет 400, 40%-й
т.к.с. (2 л/т) та ін. У разі чисельності фітофагів, що перевищує
економічні пороги шкодочинності (ЕПШ), здійснюють обприскування посівів
одним із препаратів: БІ-58 новий 40%-й к.е. (1,5 л/га); Диметрин новий
40% к.е. (1-1,5 л/га); децис 2,5%-й к.е. (0,25 л/га); карате, 5%-й к.е.
(0,15 л/га); сумітіон, 50%-й к.е. (0,6-1,0 л/га); фюрі, 10%-й в.е. (0,07
л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,2 л/га); кінмікс, 5%-й к.е. (0,2-0,3
л/га); волатон, 50%-й к.е. (1,5 л/га); Циклон 10% к.е. (0,1-0,15) та ін.
2. Шкідники кукурудзи
Серед шкідників даної культури найбільш поширені і завдають значних
збитків багатоїдні комахи: ковалики: темний, посівний, смугастий і ін.;
чорниші: мідляк кукурудзяний, широкогрудий та ін.; кукурудзяний
стебловий метелик; попелиці: звичайна злакова, соргова або кукурудзяна,
волохата кукурудзяна; південний сірий довгоносик.
Посівний ковалик — Agriotes sputator L. Жуки, що відродилися влітку,
залишаються зимувати в ґрунті і виходять на поверхню навесні (у квітні
на півдні і з травня — на півночі). Самки відкладають яйця у верхньому
шарі ґрунту біля рослин. За період розвитку личинки проходять 11-12
віків. У залежності від температури личинки розвиваються 3–4 роки і
більше. Заляльковуються личинки в липні чи навіть у серпні на глибині
10–20 см, через 8–12 днів з лялечок з’являються жуки, які залишаються
зимувати в ґрунті.
Ковалик степовий — Agriotes gurgistanus. На відміну від інших шкідливих
видів Agriotes у цієї комахи зимують тільки личинки різних віків,
заляльковування яких відбувається в травні — червні. Тривалість розвитку
лялечки становить 10–12 днів. Окрилення жуків починається з кінця
травня, масове — у липні.
Личинки розвиваються неповних 4, а на крайньому півдні — 3 роки. Личинки
нової генерації відроджуються в липні — на початку серпня, дорослі
личинки заляльковуються в середині червня. У матеріалах ґрунтових
розкопок зустрічаються личинки чотирьох вікових категорій.
Ковалик блискучий — S. аeneus L. Зимують личинки різного віку у ґрунті
на глибині від 25-35 до 70-90 см. Навесні, за польової спілості ґрунту,
вони піднімаються у верхній шар (1-8 см), живляться набубнявілим
насінням, паростками різних рослин, корінцями та підземною частиною
стебла озимих. Характерною особливістю ковалика блискучого є вертикальні
міграції у ґрунті, тісно пов’язані з гідротермічним режимом орного шару,
а також наявністю, видовим складом і станом рослинності. До жовтня —
початку листопада личинки перебувають переважно в шарі 3-20 см,
заляльковуються шкідники у ґрунті на глибині 10-14 см. Повний цикл
розвитку коваликів відбувається в ґрунті і триває 3-5 років.
Чорниші — Tenebrionidae: мідляк кукурудзяний — Pedinus femoralis L.;
мідляк широкогрудий — Blaps lethifers Marsch. Зимують жуки та личинки
шкідника у ґрунті в лялечкових колисочках на глибині 15-30 см. У квітні
жуки виходять на поверхню і живляться бур’янами, іноді сходами злакових
і технічних культур. Яйця відкладають, починаючи з травня і до кінця
вегетації, у поверхневий шар ґрунту (2-10 см). Личинки харчуються
набубнявілим насінням, виїдаючи в ньому порожнини, а також пошкоджують
підземну частину стебел, паростки та коріння.
Кукурудзяний стебловий метелик — Ostrinia nubilalis Hb. Зимує гусінь в
стеблах пошкоджених рослин. Навесні при температурі плюс 15-16С
заляльковується, а через 3-5 днів самки комах відкладають яйця купками
по 15-20 шт. на нижній бік листків. У зонах Полісся та Лісостепу
стебловий метелик має одну генерацію, а в Степу, де він пошкоджує
головним чином кукурудзу, буває і друга генерація.
Заходи захисту. Вирощування кукурудзи в сівозміні, міжрядний обробіток
ґрунту в найбільш уразливі стадії розвитку коваликів, пластинчастовусих,
совок. Проти ґрунтових фітофагів проводять обробку насіння прометом 400,
40%-й т.к.с. (25 л/т) за щільності личинок коваликів до сівби 3-5 і
більше особин на 1 м2. На початку і в період масового відкладання яєць
самками кукурудзяного стеблового метелика проводять випуск трихограми
(50-200 тис/га). При масовому виході гусені з яєць у разі заселення 10%
рослин посіви обробляють одним із препаратів: арріво, 25%-й к.е. (0,32
л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0,5-0,7 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,2 л/га);
фастак 10%-й к.е. (0,1-0,15 л/га); золон, 33%-й к.е. (1,5-2 л/га) та ін.
3. Шкідники цукрових буряків
До основних шкідників цукрових буряків належать: довгоносики: буряковий
звичайний, буряковий сірий, буряковий чорний, буряковий східний; совка
озима, совка оклична; мертвоїд матовий буряковий; блішки: хрестоцвіта
чорна, гречкова; еусцеліс простий; цикадки: строката, бліда; попелиці:
коренева бурякова, коренева блідо-жовта, бурякова; сліпняки: буряковий
звичайний, польовий, буряковий зелений та інші комахи.
Довгоносик буряковий звичайний — Bothynoderes punctiventris Germ.
Зимують жуки в ґрунті на старих бурячищах на глибині 12-32 см. На
початку квітня, коли поверхня ґрунту прогріється до плюс 12С, жуки
починають виходити з місць зимівлі, але деяка їх кількість залишається у
ґрунті в стані діапаузи 1-2 роки. Самки відкладають яйця в поверхневий
шар ґрунту переважно біля сходів буряків, а через 9-11 днів вилуплюються
личинки. Приблизно через 16 днів з лялечок виходять жуки, які
залишаються у цих комірках зимувати. Протягом року розвивається одне
покоління цього шкідника.
Довгоносик буряковий сірий — Tanymecus palliatus F. Жуки виходять з
місць зимівлі в квітні і незабаром починають відкладати яйця, розміщуючи
їх купками у поверхневий шар ґрунту. У кінці травня — на початку червня
з них виходять личинки, які в червні другого року життя заляльковуються
на глибині 30-50 см. Через 20-25 днів з лялечок виходять жуки. Генерація
дворічна.
Довгоносик буряковий чорний — Psalidium maxillosum F. Яйця самки
відкладають у квітні, розміщуючи їх у ґрунт на глибину 3-5 см. В
середньому через місяць виходять личинки, які живуть на глибині 15-40
см. Зимують личинки середнього віку, а влітку другого року вони
заляльковуються у ґрунті на глибині 30-40 см. Генерація комахи дворічна.
Довгоносик буряковий східний — Bothynoderes foveicollis Gebl. На
Правобережжі жуки зявляються на поверхні ґрунту в першій, а на
Лівобережжі — в другій половині квітня. Яйця самки відкладають у верхній
шар ґрунту. Жуки виплоджуються в кінці липня — на початку серпня, але на
поверхню ґрунту не виходять, а залишаються зимувати в ґрунтових
лялечкових комірках.
Совка озима — Scotia segetum Schiff. Розвивається ця комаха у двох
поколіннях. Зимує гусінь останнього віку на глибині 20-25 см. Навесні
вона піднімаються у верхній шар ґрунту і заляльковується там у земляних
комірках. Літ метеликів починається у другій декаді травня. Самки
відкладають яйця на сухі рештки рослин, стебельця, корінці по 2-5 у
кладці.
Совка оклична — S. exclamationis L. Самки відкладають яйця по одному або
групами на ґрунт і прикореневе листя. Через 8-10 днів з’являється
гусінь, яка живиться 40-50 днів, а потім залазить у ґрунт на зимівлю.
Заляльковуються шкідники лише навесні наступного року.
Мертвоїд матовий буряковий — Aclypaea opaca L. Зимуючою фазою комахи є
жук. Навесні самки відкладають у поверхневий шар ґрунту (на глибину 5
см) яйця, що розвиваються протягом 5-8 днів. Личинка заляльковується у
ґрунті на глибині до 10 см.
Блішка хрестоцвіта чорна — Phyllotreta vittata F. Зимують жуки у
верхньому шарі ґрунту, під рештками рослин та в інших затишних місцях.
Яйця самки відкладають у заглибини, які вигризають їх на корінні. Період
відкладання яєць — червень-липень. Через 3-12 днів з яєць виходять
личинки, які за 12-30 днів закінчують розвиток і заляльковуються у
ґрунті. В кінці липня — у серпні розвивається друге покоління блішки.
Блішка гречкова — Chaetocnema concinna Marsh. Зимують жуки під
рослинними рештками і в поверхневому шарі ґрунту. У першій декаді червня
самки відкладають яйця, з яких через 14-18 днів вилуплюються личинки, що
потім живуть у землі. У кінці серпня зявляються жуки нового покоління,
які в середині вересня йдуть на зимівлю.
Цикадка строката — Empoasca pteridis Dhlb. Протягом року розвивається в
одному поколінні. Зимують яйця у тканинах трав’янистих рослин. Літ
дорослих комах спостерігається з середини травня до жовтня.
Цикадка бліда — Javesella pellucida F. Розвивається комаха в одному
поколінні. Зимують личинки на поверхні ґрунту серед рослин озимини та на
луках із злаковими травами, віддаючи перевагу зволоженим ділянкам. У
кінці травня зявляються дорослі цикадки; влітку самки відкладають яйця у
молоді стебла злаків та інших рослин. У серпні з’являються нові личинки.
Попелиця коренева бурякова — Pemphigus fuscicornis Koch. Зимують личинки
старших віків і статевозрілі самки на коренях буряків на глибині 10-40
см, рідше до 60 і навіть до 120 см.
Навесні, при температурі ґрунту плюс 10С, самки, що перезимували, дають
партеногенетичне покоління. Протягом вегетаційного періоду розвивається
9-14 поколінь цих шкідників.
Сліпняк буряковий звичайний — Polymerus cognatus Fieb. Зимують яйця в
тканинах стебел і листків різних рослин. Восени самки відкладають яйця,
як правило, в стебла люцерни, полину тощо. Вихід личинок з яєць, що
перезимували, спостерігається в квітні. Личинка розвивається близько 30
днів. Протягом року буває 2-3 покоління сліпняка.
Заходи захисту. Насичення сівозміни цукровими буряками та їх насінниками
до 20%, повернення буряків на попереднє поле через 4-5 років, дотримання
агротехнічних заходів; використання для висіву посівного матеріалу,
обробленого на насіннєвих заводах із застосуванням суміші інсектицидів
та інших захисно-стимулюючих речовин. За сильного ступеня загрози
ураження рослин довгоносиками минулорічні бурячища та бурякові
плантації, що межують з ними, обкопують крайовими ловчими канавками, в
яких розкладають принади, оброблені одним із препаратів: баздин, 60%-й
к.е. (1,8-2 л/га); фозалон, 35%-й к.е. (3-3,5 л/га); фастак, 10%-й к.е.
(0,2-0,25 л/га); диметрин новий 40% к.е. (1-1,5 л/га); циклон 10% к.е.
(0,1-0,15) та ін..
При чисельності шкідників, що перевищує ЕПШ, використовують такі
інсектициди або їх суміші: базудин, 60%-й к.е. + децис, 2,5% к.е.
(0,8+0,2 л/га); децис 2,5%-й к.е. + фозалон, 35%-й к.е. (0,2+1,5 л/га);
БІ-58 новий, 40%-й к.е. + дурсбан, 40,8%-й к.е. (0,5+0,2 л/га) та ін.
4. Шкідники картоплі
Основними шкідниками картоплі є: колорадський жук, велика картопляна
попелиця, тютюновий трипс та картопляна міль.
Колорадський жук — Leptinotarsa decemlineata Say. Зимують жуки першого і
частково другого років життя у ґрунті на глибині 30-40 см, а іноді й
глибше. Період їх виходу з ґрунту дуже розтягнутий і триває понад 1,5
місяця. Самки купками розміщують яйця з нижнього боку листків, після
чого вони відмирають або залазять у ґрунт, де перебувають деякий час
(приблизно 5-15 днів) у стані літньої діапаузи, після якої знову можуть
відкладати яйця. Молоді жуки першого покоління зявляються у липні, після
їх живлення невелика частина самок починає відкладати яйця, проте значна
частина їх не відкладає, а залазить у ґрунт на зимівлю. Друге покоління
шкідника на півдні розвивається у липні — на початку серпня, частково
тут може спостерігатися розвиток третього покоління колорадського жука
(у другій половині серпня — на початку вересня).
Велика картопляна попелиця — Macrosiphum euphorbia Thom.
Партеногенетичні самки шкідника зимують на бур’янах, навесні народжують
личинок і засновують колонії на листках. У другому-третьому поколіннях
зявляються крилаті особини, які заселяють рослини картоплі
Тютюновий трипс — Thrips tabaci Lind. Дорослі комахи зимують у
поверхневому шарі ґрунту або рослинних рештках. У першій половині квітня
трипси поселяються на різних бур’янах, а згодом переміщуються на розсаду
в парниках, а також на тютюн і махорку, висаджені в полі. Тут самки
відкладають яйця в тканини листків, соком яких живляться личинки.
Залежно від погодних умов протягом вегетації у Лісостепу розвивається
3-5, а в Степу — 5-7 поколінь шкідника.
Картопляна міль — Phthorimaea operculella Zell. Гусінь і лялечки зимують
і в коконах на рослинних рештках та на поверхні ґрунту, в овочесховищах
міль навіть може розмножуватися протягом зими. Навесні з насінними
бульбами, заселеними яйцями, гусінню та лялечками шкідник знову
потрапляє в поле, де продовжує свій розвиток. Самки відкладають яйця по
одному або купками з нижнього боку листків на стебла, ґрунт і бульби. На
півдні протягом року може розвиватися 3-5 поколінь, які накладаються
одне на одне.
Заходи захисту. Проти колорадського жука у фазі бутонізація-початок
цвітіння при чисельності 10-15 личинок на один кущ у сухі жаркі роки і
15-20 — у вологі застосовують один із таких інсектицидів: шерпа, 25%-й
к.е. (0.1-0,16 /га); банкол, 50%-й з.п. (0,2-0,3 кг/га); децис, 2,5%-й
к.е. (0,1-0,15 л/га); дурсбан, 40,8%-й к.е. (1,5 л/га); золон, 35%-й
к.е. (1,5-2,0 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,1 л/га); сонет, 10%-й к.е.
(0,2 л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,25 л/га); суміцидин, 20%-й к.е.
(0,3 л/га); фастак, 10% к.е. (0,07-0,1 л/га) і фюрі, 10%-й в.е. (0,07
л/га); регент, 80%-й в.г. (0,020-0,25 г/га) та ін.
5. Шкідники зернобобових культур
Найбільшої шкоди зернобобовим культурам завдають бульбочкові
довгоносики: смугастий, щетинистий, горохова плодожерка, горохова
попелиця, гороховий зерноїд, акацієва вогнівка та ін..
Шкідники гороху. Бульбочкові довгоносики: смугастий — Sitona lineatus
L., щетинистий — S. crinitus Hrbst. Зимують жуки (довжина 2,5-7 мм) на
полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикорослими бобовими
травами. Навесні при середньодобовій температурі плюс 7-8С, а в години
льоту — плюс 13С вони зосереджуються на посівах бобових культур і
обїдають листя. Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту, листя і
стебла, звідки вони обсипаються на ґрунт.
Личинки комахи після виплодження проникають у ґрунт в бульбочки на
корінцях рослин, живлячись їхнім вмістом, а потім — тканиною корінців.
Жуки нового покоління з’являються в кінці червня-липні й інтенсивно
харчуються тими рослинами, де розвивалися личинки, а потім рослинами
бобових полів , де зимуватимуть.
Гороховий зерноїд — Bruchus pіsorum L. Зимують жуки всередині зерен, з
якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні — у скиртах соломи,
рослинних рештках, під корою дерев та в інших місцях. У першій половині
травня жуки зосереджуються у місцях, що добре прогріваються, де й
перебувають до фази утворення вусиків–бутонізація гороху, щоб згодом
перелетіти на посіви, заселяючи крайові смуги. Самки відкладають яйця на
стулки молодих бобів. Через 6-10 днів відроджуються личинки, які
вгризаються спочатку в середину бобів, а згодом — у недостигле зерно, де
й залишаються, перетворюючись на жуків.
Горохова попелиця — Acyrtosiphon pisum Harr. Яйця цього шкідника зимують
на люцерні, конюшині, еспарцеті та дикорослих бобових. Навесні
партеногенетичні самки утворюють великі колонії на пагонах, листках,
квітках та молодих бобах рослин. У другому-третьому поколіннях
зявляються крилаті особини, які переселяються на горох чи інші бобові
культури. За літо розвивається до 10 поколінь крилатих і безкрилих
партеногенетичних самок, кожна з яких народжує до 120 личинок. У кінці
серпня-жовтні зявляються особини статевого покоління, а згодом самки
відкладають зимуючі яйця (кожна до 10 шт.) на багаторічні бобові трави.
Бобова (акацієва) вогнівка — Etiella zinkenella Тr. Зимує гусінь
вогнівки у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі ґрунту. В
середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики,
метелики починають літати і відкладати на завязі і молодих бобах яйця.
Гусінь вгризається в зерна, якими живляться близько 1 місяця, закінчивши
живлення, частина гусені заляльковується, а частина діапазує. Метелики
другого покоління у липні літають, відкладають яйця на пізні бобові
культури, де у липні-серпні розвивається гусінь другої генерації. На
півдні у серпні-вересні можлива й третя генерація вогнівки, гусінь якої
йде на зимівлю.
Шкідники сої. Основними шкідниками сої є багатоїдні фітофаги: описана
вище акацієва вогнівка, звичайний павутинний кліщ, клопи: ягідний і
трав’яний.
Клопи: ягідний — Dolycoris baccarum L.; трав’яний — Lygus rugulipennis
Popp. Зимують дорослі клопи в лісах, лісосмугах під опалим листям та в
підстилці. Самки відкладають яйця в два рядки на стебла і листя.
Протягом року розвивається 23 генерації трав’яного клопа.
Заходи захисту. Організаційно-господарські заходи з розміщенням
зернобобових рослин у сівозміні після культур, які не мають з ними
спільних шкідників та якісне проведення основного і передпосівного
обробітку ґрунту. При загрозливій щільності шкідників проводять крайові
чи суцільні обробки посівів інсектицидами: волатон, 50%-й к.е. (1 л/га);
анометрин, 50%-й к.е. (0,15 л/га); БІ-58 новий, 40%-й к.е. (0,5-1 л/га);
диметрин 40% к.е. (0,5-1 л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0.2 л/га); золон,
35%-й к.е. (1,4 л/га); суміцидин, 20%-й к.е. (0,3 л/га); циклон 10% к.е.
(0,15-0,25) та ін.
Шкідники люпину. До основних шкідників люпину належать багатоїдні види
комах: ковалики: широкий, посівний, люцернова попелиця, описані вище
бульбочкові довгоносики: люпиновий, смугастий, щетинистий,
Заходи захисту. Дотримання сівозмін з поверненням люпину на попереднє
поле не раніше як через 5-6 років, просторова ізоляція (до 1 км) від
інших бобових культур, внесення під основний обробіток ґрунту
фосфорно-калійних добрив та мікроелементів згідно з
ґрунтово-кліматичними умовами господарства. При масовій появі
бульбочкових довгоносиків сходи люпину обробляють інсектицидами. На
насінних посівах при заселенні понад 10% рослин попелицями та іншими
фітофагами проводять крайове обприскування інсектицидами: БІ-58 новий,
40%-й к.е. (0,8 л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0,2 л/га) тощо.
6. Шкідники ріпаку
Найпоширенішими шкідниками ріпаку є хрестоцвіті блішки, ріпаковий
квіткоїд, ріпаковий пильщик, ріпаковий клоп.
Хрестоцвіті блішки — Phillotreta Spp. Зимують жуки під рослинними
рештками та у верхньому шарі ґрунту в полі, на узбіччях доріг, на
галявинах, у лісосмугах. Вони з’являються на початку квітня-травня, а
при появі сходів ріпаку переміщуються на ці культури. Більшість видів
блішок відкладають яйця у ґрунт, личинки живляться дрібним корінням, не
завдаючи суттєвої шкоди рослинам. Жуки нового покоління зявляються
наприкінці липня — у серпні. Протягом року шкідник розвивається в одному
поколінні.
Ріпаковий квіткоїд — Meligethes aeneus F. Зимують жуки під рослинними
рештками та на поверхні ґрунту, навесні з’являються дуже рано, спочатку
живляться на квітках різних ранніх рослин — мати-і-мачухи, кульбаби
тощо, а потім переходять на квітки ріпаку. Самки відкладають яйця
усередину бутонів.
Ріпаковий пильщик — Athalia colibri L. Зимує доросла личинка в коконі,
який розміщений у ґрунті на глибині 7-15 см. Навесні заляльковується
наприкінці травня — на початку червня зявляються дорослі комахи.
Додаткове живлення шкідників відбувається молочайних, капустяних та
інших рослинах.
Самки відкладають яйця по одному в надрізі на нижньому боці листків
капустяних рослин. Протягом року комахи розвиваються в двох поколіннях,
на півдні — в трьох.
Ріпаковий клоп — Earydema oleracea L. Зимують клопи під грудочками
ґрунту, рослинними рештками, яйця відкладають відкрито на стебла чи
листки. Через шість днів виплоджуються личинки, розвиток яких триває
25-46 днів.
Прихованохоботники: стебловий — Ceutorrhynchus quadridens Panz;
капустяний насіннєвий — C. Assimilis Payk. Зимують жуки під рослинними
рештками на узліссі, серед кущів, у полезахисних смугах. Самки
стеблового прихованохоботника відкладають яйця в жилки листків, черешки
або стебла, а насіннєвого — в стручки насінників. Протягом року шкідник
розвивається в одному поколінні.
Заходи захисту. Організаційно-господарські з правильним розміщенням
ріпаку та насиченням ним сівозміни, агротехнічні прийоми із своєчасним
знищенням сходів падалиці, на яких розмножуються багатоїдні шкідники.
При виявленні понад 5 екз./м2 хрестоцвітих блішок або 5-6 екз./м2
ріпакового квіткоїда і загрозі пошкодження інших фітофагів застосовують
один із препаратів: децис, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е.
(0,3 л/га); фастак, 10%-й к.е. (0,15 л/га); циклон 10% к.е. (0,1-0,15)
та ін.
7. Шкідники коноплі
Найпоширенішими шкідниками культури є коноплева блішка та коноплева
плодожерка.
Коноплева блішка — Psylliodes attenuate. Koch. Зимують жуки в ґрунті на
глибині до 15 см на коноплищах або поблизу них, у стеблах конопель, під
рослинними рештками. З місць зимівлі жуки виходять наприкінці квітня —
на початку травня до появи сходів конопель. Живляться спочатку на
кропиві та на самосівах конопель, а пізніше — на посівах конопель. Через
2-3 тижні самки відкладають до 350 яєць у ґрунт на глибину до 8 см біля
коренів конопель, якими потім живляться личинки. В серпні з’являються
жуки нового покоління, які живляться на коноплях до вересня. Протягом
року блішка розвивається в одному поколінні.
Коноплева плодожерка — Grapholitha delineana Wkz. Зимує гусінь
четвертого та п’ятого віків у щільному коконі в ґрунті на глибині 5-10
см. При сумі ефективних температур 150-160С починається літ метеликів.
Через 1-2 доби самки плодожерки відкладають по одному яйцю на листки,
черешки, стебла. Протягом року спостерігається розвиток двох поколінь
комах.
Заходи захисту. Дотримання сівозмін, розміщення посівів на відстані не
менше 2 км від полів, де коноплі вирощували в попередньому році,
знищення самосівів і післязбиральних решток. Після появи сходів, якщо
чисельність жуків коноплевої блішки перевищує 5 екз./м2, проводять
крайове обприскування посівів децисом, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га) або
золоном, 35%-й к.е. (1,5-3 л/га). Під час масового виходу з яєць гусінь
конопляної плодожерки посіви обробляють інсектицидами. На початку і в
період масового відкладання яєць самками стеблового метелика випускають
трихограму (100-150 тис/га).
8. Шкідники плодових культур
Основними шкідниками плодових культур є: яблунева плодожерка, яблунева
листоблішка, яблунева міль-крихітка, листокрутки: розанова, брунькова,
різнокольорова плодова; золотогуз, непарний шовкопряд, американський
білий метелик тощо.
Яблунева плодожерка — Laspeyresia pomonella L. Самки шкідника
відкладають яйця поодиноко на плоди і листки. Метелики вилітають через
2-3 тижні після залялькування і звичайно початок їх вильоту збігається з
кінцем цвітіння яблуні. Зимує гусінь в коконах на штамбах і товстих
гілках, у тріщинах та відщепах кори, на поверхні й у верхньому шарі
ґрунту. На протязі року розвивається два, іноді — три покоління.
Яблунева листоблішка — Psylla mali Schmabg. Зимують яйця комахи, личинки
виплоджуються у період розпускання бруньок у яблуні — в квітні. Після
цвітіння дерев шкідники окрилюються і розлітаються. У серпні-вересні
самки відкладають яйця на яблуні біля плодових бруньок, у розвилках
гілочок, тріщинах кори тощо. Протягом року розвивається одне покоління
листоблішки.
Яблунева міль-крихітка — Nepticula malella St. Зимує лялечка в коконі в
поверхневому шарі ґрунту. Метелики вилітають наприкінці квітня — у
травні у фазі висування бутонів у яблуні. Яйця міль відкладає ж при
появі на деревах листків. Гусінь при виплоджуванні вгризається через
хоріон яйця безпосередньо в листкову пластинку і вигризає у ній міни.
Протягом року розвивається 34 покоління молі.
Листокрутка розанова — Archips rosana L. Цикл розвитку у різних видів
листокруток неоднаковий. Вони розвиваються в одному-двох поколіннях за
сезон і зимують на стадії яйця, гусениць першого-третього віків чи
дорослої гусені, яка закінчила живлення.
Золотогуз — Euproctis chrysorrhoea L. Зимує гусінь другого-третього
віків в міцно прикріплених на гілочках гніздах із 5-6 сплетених листків.
Метелики вилітають у другій половині червня — липні, самки шкідника
відкладають яйця.
Непарний шовкопряд — Ocneria dispar L. Зимують яйця в кладках на штамбах
і скелетних гілках дерев. Виплоджування гусені навесні починається в
період розпускання бруньок, масово — перед цвітінням. На початку червня
вони заляльковуються серед листків, під корою, що відстала, а через 2-3
тижні починається виліт метеликів. Після спарювання самки відкладають
яйця, які залишаються на зимівлю.
Американський білий метелик — Hyphantria cunea Drury. Зимують діапазуючі
лялечки в коконах у різних укриттях як на пошкоджених деревах, так і на
парканах, будівлях, у ґрунті тощо. У травні, в період цвітіння, досить
недружно вилітають метелики, які літають до червня. Самки відкладають
яйця з нижнього боку листків. Метелики першого покоління літають у
липні-серпні, а другого — розвиваються в серпні-вересні.
Заходи захисту. Не допускати загущення насаджень, проріджувати крони
дерев, дотримуватися високої агротехніки у вирощуванні рослин. При
чисельності фітофагів, що перевищує ЕПШ, застосовують один із наступних
інсектицидів: інсегар, 25%-й з.п. (0,6 кг/га); димілін, 25%-й з.п.
(0,5-1 кг/га); золон, 35%-й к.е. (2-4 л/га); БІ-58 новий, 40%-й к.е.
(0,8-2 л/га); карате, 5%-й з.п. (0,4-0,8 л/га); омайт, 57%-й к.е. (2
л/га); толстар, 10%-й к.е. (0,4-0,6 л/га); антіо, 25%-й к.е. (1,2-4
л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0.5-1 л/га); мітак, 20%-й к.е. (3 л/га) та
інші речовини.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
