Реферат на тему:
Фізико-механічний та біофізичний методи
В основу фізичного методу захисту рослин покладено використання
температури, вологи, світла, електричного струму високої частоти,
ультразвуків, високих та низьких температур, а також застосування різних
світлопасток, термічного знезараження насіннєвого та садивного
матеріалу. Велике значення у боротьбі проти шкідників та збудників
хвороб, що поширюються з насіннєвим та садивним матеріалом, має його
сонячне знезараження (прогрівання), а також прогрівання в гарячій воді
перед садінням або сівбою, особливо це стосується овочевих культур
(цибулі, огірків, капусти, помідорів тощо) .
Щоб попередити ураження огірків шкідниками та хвороботворними
організмами, у закритому ґрунті для посіву використовують двох– трирічне
насіння, знезаражене шляхом нагрівання до температури +70-78оС протягом
24 годин. Хороший результат дає обробка насіння мікроелементами та
закалювання після замочування протягом 3–4 діб чергуванням температур:
спочатку його витримують при температурі +20–22оС протягом 12 годин, а
потім стільки ж часу при температурі 0–2оС.
Прогрівання розсади суниць захищає рослини від суничного, а саджанців і
живців смородини — від брунькового кліщів. Велике значення для обмеження
чисельності шкідників має використання високих або, навпаки, низьких
температур, що виходять за межі умов нормальної життєздатності комах.
Так, жуки горохової зернівки гинуть при морозах нижче –9,5оС, а жуки
квасолевої зернівки — через 12 годин при температурі –10оС. При
температурі –29оС уже за добу гинуть борошняні кліщі. Використання
низьких температур практично можливо в умовах зберігання зерна або його
продуктів в складських приміщеннях. Для знищення шкідників під час
зберігання сільськогосподарських продуктів широко застосовуються високі
температури, наприклад для знищення кліщів, які розвиваються в
зернопродуктах, зерно сушать в різних типах зерносушарок.
Для знищення шкідливих комах і кліщів в місцях зберігання продуктів
можуть бути використані електричний струм ультрависокої частоти або
ультракороткі хвилі.
Для фауністичних досліджень, обліку динаміки льоту комах, відловлювання
та наступного знищення шкідників застосовуються світлопастки з джерелом
ультрафіолетових променів, дія яких ґрунтується на тому, що для багатьох
комах яскраве світло є приваблюючим. В залежності від будови
відловлювального апарату світлопастки бувають трьох типів: конічні,
засмоктувальні і з пристроєм для знищення. У всіх трьох типів джерелом
світла є електрична лампа достатньої сили, яка закривається скляним
ковпаком. У конічних пастках комахи, які летять до джерела світла
б’ються об ковпак, що закриває лампу, падають вниз і потрапляють в
посудину з отруйною рідиною. У пастках засмоктувального типу для
збільшення кількості виловлюваних комах, що летять на світло,
використовується спеціальний засмоктувач вентиляторного типу, з якого
шкідники також потрапляють в спеціально пристосовані морилки з отруйною
речовиною. На жаль, ефективність застосування світлопасток незначна.
Багатьох шкідливих комах (наприклад совка-гамма) мало приваблює світло.
Крім того, разом з шкідливими видами на світло відловлюються і корисні,
наприклад багато перетинчастокрилих паразитів, хижих жужелиць тощо.
Механічний метод захисту рослин ґрунтується на використанні різних
механічних знарядь та пристроїв, за допомогою яких шкідники
відловлюються в масовій кількості, створенні перешкод для переміщення
комах з одних місць в інші що дає можливість захистити посіви або
насадження від їх проникнення, а також на безпосередньому знищенні
шкідників шляхом збирання їх вручну. Найрозповсюдженішими механічними
прийомами захисту сільськогосподарських культур є збір та знищення комах
на різних фазах розвитку.
Важливу роль для захисту від шкідливих комах, які уражують плодові
дерева, відіграють ловильні пояси, які можуть бути сухими, отруйними та
клейкими. Сухі виготовляють із соломи, паклі, паперу та іншого
світлонепроникного матеріалу; отруйні просочують інсектицидами (має
місце поєднання механічного методу з хімічним), а клейкі — змазують
гусеничним клеєм. Яблуневого квіткоїда, букарку, казарку, вишневого
довгоносика, сірого брунькового довгоносика відловлюють накладанням рано
на весні ловильних поясів на нижню частину штамбів, на висоті 30–40 см
від землі. Періодично пояси проглядають, вибираючи з них шкідників,
після цвітіння — знімають і спалюють.
Клейкі ловильні пояси найчастіше використовують для захисту плодових
дерев та виноградної лози. Клей наноситься у вигляді кілець або
безпосередньо на штамби, або на щільний нерозмокаючий папір, яким
обв’язується стовбур дерева. Такі кільця захищають дерева від
проникнення безкрилих самок зимового п’ядуна, сірого брунькового та
інших видів нелітаючих довгоносиків, гусениць непарного шовкопряда тощо.
Яйця зимового п’ядуна відкладені самками нижче клейких кілець знищують
рано на весні, обчищаючи та спалюючи кору, що відстала; на присадибних
ділянках рекомендується перекопування ґрунту в період заляльковування
гусені. Для відловлювання огіркового комарика та тепличної білокрилки в
закритому ґрунті застосовують жовті клейкі пастки (5–6 шт. на 100м2) із
заміною їх через 13–14 днів. Для вилову гусениць яблуневої плодожерки на
присадибних ділянках застосовують ловильні пояси, які виготовляють із
2-3 шарів обгорткового чи гофрованого паперу або мішковини завширшки
15-20 см. Пояси накладають на нижню частину штамбів (а на півдні — і на
основні гілки) через 2–3 тижня після цвітіння, обв’язують їх з верху та
знизу шпагатом, щоб краї поясу були трохи відігнуті і під них змогла
залізти гусінь. Оглядають пояси на півдні не рідше одного разу на
тиждень, а в середній смузі — через кожні 10–12 днів, закінчують огляд в
кінці серпня (при зниженні температури до +10оС) . В районах з одним
поколінням плодожерки ловильні пояси оглядають один раз після збирання
врожаю, з умовою, що протягом літа не рідше одного разу на місяць
послаблюють обв’язки, щоб запобігти перехвату кори. Відловлену гусінь
збирають та знищують, а після збирання врожаю паперові пояси знімають і
спалюють.
Для виловлювання шкідників, що ховаються вдень під накриттями,
використовують різні принади. Так слимаків збирають у вологу погоду або
після дощу та рано вранці, доки не спала роса, використовуючи для цього
принадні укриття із соломи, трави, підстилки, дощок, шиферу, зеленого
листя лопухів тощо. Їх рівномірно розміщують по ділянці ( 3–5 м одна від
іншої ), періодично проглядають, після чого шкідників збирають та
знищують.
Для вилову вовчка звичайного на початку травня розкладають принади із
свіжого гною, куди комаха залазить для відкладання яєць. Через 3-4 тижні
гній розкидають, внаслідок чого яйця гинуть. З цією метою також в кінці
вересня викопують принадні ями завглибшки до 0,5 м, які заповнюють
сумішшю гною (бажано кінського) з соломою. Пізно восени або взимку ями
розкопують, гній розкидають і вовчок, що збирається в ямах гине від
холоду. Але найбільш ефективним є застосування отруйних принад.
В період масового поширення яблуневої плодожерки, мінуючих молей на
початку цвітіння пізніх сортів яблуні (Ренет Симиренко) розвішують
феромонні пастки “Атракан-А” (1 пастка на 3 га). Для відлову капустяної
совки використовують феромонні пастки типу “ Атракан-К”, “Монім-С”.
Для збирання та знищення на виробничих посівах цукрових буряків жуків
звичайного бурякового, сірого, чорного довгоносика, люцернового скосаря,
гусені озимої совки, совки-гамми, лучного метелика та інших шкідників
обкопують поля та минулорічні бурячища крайовими ловчими канавками,
заглибшки 35 см, завширшки зверху 25-27 см, що повинні мати прямовисні
стінки. Через кожні 5-10 м по дну канавки висвердлюють колодязі
завглибшки 35 см. Періодично канавки та колодязі оглядають, шкідників
збирають та знищують.
Можна навести ще багато прикладів механічних прийомів захисту
сільськогосподарських культур від шкідників, але цей метод
використовують обмежено, як допоміжний, хоча в деяких випадках у
невеликих колективних господарствах наприклад, на присадибних ділянках
та при правильному та своєчасному застосування він може мати значення
основного методу захисту рослин, адже є безпечним для навколишнього
середовища.
Біофізичний метод ґрунтується на використанні засобів і прийомів, що
порушують поведінкові реакції, репродуктивні функції та умови розвитку
комах. Досягнення в області біофізики відкривають великі можливості в
пошуках нових високоефективних методів і прийомів захисту
сільськогосподарських культур від шкідників. Вчені всього світу в т.ч. і
в Україні (УІЗР), ще в 50–60-х роках минулого століття приділяли значну
увагу використанню радіоактивних ізотопів (метод маркування) для
прогнозу чисельності комах та гризунів, а також вивченню питання
променевої та хімічної стерилізації комах (яблунева плодожерка,
середземноморська плодова муха, динна муха тощо).
Цей метод зумовлений використанням генетично змінених особин того виду,
проти якого він застосовується. Ці особини в значних кількостях штучно
вводяться у природну популяцію для її послаблення і самовиродження
(чисельність стерилізованих самців в багато разів повинна перевищувати
чисельність самців природної популяції). В подальшому шляхом повторних
випусків стерилізованих самців популяція шкідників може бути повністю
ліквідована. Ідею використання принципів генетики в боротьбі з
шкідливими комахами запропонував в 1929 р. А.С. Серебровський,
теоретично обґрунтувавши метод випуску в популяцію особин того ж виду,
але зі зміненими генетичними властивостями (нежиттєздатна транслокація).
Він передбачав розведення комах в лабораторних умовах і періодичний їх
випуск в період депресії популяції виду. Практичне ж використання
генетичного принципу і стерилізуючого ефекту іонізуючої радіації
запропонував Є.Ф. Ніплінг в 1937 році для боротьби з мухою–калітрогою,
яка наносила значні збитки тваринництву. В США в боротьбі з цим
шкідником успішно використали цей метод, і вже через 17 місяців після
початку робіт в південно–східних штатах неможливо було виявити тварин,
заражених мухою–калітрогою.
Слід зазначити що при розробці статевої стерилізації комах істотне
значення мають біологічні особливості об’єкта, проти якого планується
використати цей метод, (дальність міграції, число генерацій, плодючість
самок).
При здійснені статевої стерилізації на значних площах виникає проблема
отримання в штучних умовах шкідливих комах в кількості, достатній для їх
стерилізації і наступного випуску. Крім того, одним із найскладніших
питань при розробці цього методу є визначення оптимальних доз радіації
необхідних для статевої стерилізації комах. При практичному використанні
стерилізуючого ефекту важливо визначити оптимальну кількість
стерилізованих комах, які повинні бути випущені в польові умови для
придушення природної популяції, розмір заселеної шкідником площі та його
чисельність.
З огляду на те, що вартість застосування методу статевої стерилізації в
багато разів перевищувала витрати на використання хімічних препаратів,
спробу впровадити його в сільське господарство успіху не мали, тому
після 70-х років минулого століття дослідження в цьому напрямку
практично припинились.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
