Реферат на тему:
Обладнання для електропостачання в агропромисловому комплексі
Сільські електричні мережі здебільшого протяжні і мають невелику
потужність. Питоме навантаження низьковольтних мереж сільських населених
пунктів коливається від 3 до 8 кВт/км, що значно менше, ніж у навіть
невеликих містах, де воно становить 10…60 кВт/км. Тому необхідна
подача електроенергії до значної кількості розосереджених порівняно
малопотужних об’єктів. У результаті протяжність мереж (з розрахунку на
одиницю потужності споживача) у багато разів перевищує цю величину в
інших галузях народного господарства, а вартість електропостачання у
сільському господарстві становить до 75 % загальної вартості
електроенергії, враховуючи витрати на придбання електрифікованого
технологічного обладнання.
У системах електропостачання сільських регіонів України використовуються
кілька рівнів напруги: 154 кВ; 110 кВ; 35 кВ; 10 кВ та 0,4 кВ. Основними
складовими систем є трансформаторні підстанції, лінії електропередачі,
розподільні пункти, а також малі електростанції (місцеві
гідроелектростанції та резервні джерела електроенергії). Найпоширенішими
елементами є трансформаторні підстанції напругою 10/0,4 кВ, лінії
електропередачі напругою 0,38 кВ та резервні електричні станції з
двигунами внутрішнього згорання потужністю від 10 до 630 кВт. Серед
споживчих найпоширеніше ними стали комплектні трансформаторні
підстанції, що випускаються на підприємствах України та держав СНД
(табл. 19.2, рис. 19.1.), а також щоглові трансформаторні підстанції з
трансформаторами потужністю 63 і 100 кВА (ТУ 3.06 001-92
ИБДШ.674811.001.ТУ).
Рис. 19.1. Трансформаторна підстанція КТП 10/0,4 кВ
Для живлення споживачів першої і другої категорій за надійністю
електропостачання споруджуються закриті трансформаторні підстанції
(ЗТП). Такі підстанції використовують як вузлові (опорні) у схемах
електричних мереж, а їх розподільний пристрій з боку вищої напруги
дозволяє одержувати електроенергію від двох незалежних джерел з
автоматичним вмиканням резерву (АВР). Можливе також використання ЗТП як
пункту мережевого АВР або пункту секціонування.
Чинні правила влаштування електроустановок (ПУЭ) передбачають три
категорії споживачів за надійністю електропостачання. До першої
віднесені тваринницькі комплекси та ферми з виробництва молока на 400 і
більше корів; вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби (ВРХ) на
5000 і більше голів за рік; вирощування нетелів на 3000 і більше
твариномісць; площадки для відгодівлі ВРХ на 5 000 і більше голів
протягом року; комплекси з вирощування та відгодівлі 12 000 і більше
свиней на рік; птахофабрики з виробництва яєць з утриманням 100 000 і
більше курей-несучок та м’ясного напрямку з утриманням 1 млн. і більше
бройлерів щороку; господарства з вирощування племінного стада курей на
25 000 і більше голів, а також гусей, качок та індиків на 10 000 і
більше голів.
19.2. Технічна характеристика однотрансформаторних комплектних
трансформаторних підстанцій напругою 10/0,4 кВ
До другої категорії віднесені тваринницькі й птахівничі ферми з
поголів’ям меншим, ніж вказано для споживачів першої категорії, а також
тепличні комбінати та розсадні комплекси, кормоприготувальні комплекси і
цехи з приготування кормів, картоплесховища місткістю більше 500 тонн з
холодопостачанням та активною вентиляцією, холодильники для зберігання
фруктів місткістю понад 600 тонн, інкубаційні цехи рибницьких
господарств і ферм.
Рекомендації щодо вибору резервних електростанцій для окремих
сільськогосподарських споживачів наведені у “Методических указаниях по
обеспечению при проектировании нормативных уровней надёжности
электроснабжения сельскохозяйственых потребителей” (Інститут
“Сільенергопроект”, 1996 р.).
Машинобудівна промисловість та окремі підприємства міністерства АПК
України випускають досить багато різноманітних за конструкцією
електроагрегатів і резервних електростанцій. Обширною є також
номенклатура електроагрегатів зарубіжного виробництва, як з дизельними,
так і з карбюраторними двигунами.
Стаціонарна резервна електростанція з електроагрегатом потужністю 30 кВт
(одна із кількох за типовими проектами) є приміщенням розмірами 6х6 м,
яке розділене на дизельну, кімнату персоналу і тамбур. До складу
електростанції входять: електроагрегат АД30С — Т400-РМ1У4 (або інший
близький за потужністю); щит керування електроагрегатом; розподільчі
пристрої РУС8141, РУС8153 (у кімнаті персоналу); трифазний лічильник
електроенергії; випрямляч ВСА — 64; акумулятор 6СТ-32; козловий кран;
трубопровід газовихлопу; покрівельний вентилятор; вогнегасник. Кімната
персоналу облаштовується столом зі стільцями та телефонним зв’язком.
Дизельна (машинне приміщення) має отвір у стіні для забору повітря (з
боку радіатора дизеля), що обладнується утепленою заслінкою.
Пересувні електростанції призначені для роботи на відкритому повітрі
(-50°С?+40°С) і діляться на три групи — малої потужності — до 10 кВт;
середньої — 10?100 кВт і великої — понад 100 кВт. Вони повинні мати
захист від атмосферного впливу та бути здатним працювати в умовах
вібрації та трясіння. За способом транспортування є дві групи
електростанцій: перевізні та пересувні (на причепах). Перші розміщуються
в кузові автомобіля, другі — на одно- чи двоосному причепі або у
вагончику. Пересувні електростанції комплектуються інвентарними гнучкими
кабелями, запасними частинами, інструментом, заземленням, засобами
пожежегасіння.
Стандартом (ГОСТ 13822-82) визначені три рівні автоматизації резервних
дизельних електростанцій, кожен з яких передбачає певний набір функцій,
що реалізуються без участі обслуговуючого персоналу.
Досить раціональним варіантом конструктивного виконання автономних
джерел електроенергії є контейнерні дизельні електростанції, які можуть
використовуватися тривалий час або як резерв, будучи обладнаними
пристроями автоматичного введення резерву (АВР). Останні забезпечують
автоматичний пуск дизель-електроагрегату як у разі повного зникнення
напруги в мережі, так і при виникненні неповнофазного режиму чи
недопустимому зниженні напруги однієї з фаз. З відновленням напруги в
мережі навантаження із заданою затримкою автоматично перемикається з
генератора резервної ДЕС на мережу. Для уникнення перерви у живленні
електроприймачів передбачений короткочасний режим паралельної роботи ДЕС
із мережею. Оскільки дизельні двигуни у складі електроагрегатів працюють
всього лише 100?150 годин протягом року, потребуючи суттєвих
матеріальних і трудових витрат, їх експлуатація є нераціональною.
Альтернативним (певною мірою) варіантом може бути використання
комбінованого джерела електроживлення (РДЕЖ), що складається із
встановленого в окремому приміщенні генератора трифазного змінного
струму і трактора, що за необхідності приводить його в дію, а в інший
час використовується за прямим призначенням.
У пересувних РДЕЖ варіанти розміщення генератора можуть бути такими:
безпосередньо на шасі трактора; на одновісному причепі; на металевому
каркасі, що навішується на трактор.
Мобільний енергетичний засіб (агрегат) на базі трактора К-701 з
електричною системою відбору потужності може живити електроенергією
комплекси електрифікованих мобільних сільськогосподарських машин,
сезонних споживачів — насосні станції, агрегати приготування вітамінного
борошна та комбікормів тощо. До складу агрегату входить синхронний
генератор трифазного змінного струму напругою 400/230 В і потужністю 200
кВт, що може працювати як з ізольованою, так з глухозаземленою
нейтраллю. Система регулювання напруги забезпечує прямий пуск
асинхронного електродвигуна потужністю до 125 кВт. Місткість паливних
баків достатня для роботи без їх поповнення протягом 10?12 годин.
Агрегат є одночасно і тяговим засобом, і мобільним джерелом
електроенергії, до того ж може бути обладнаний радіостанцією. Резервні
джерела живлення з приводом від валу відбору потужності трактора (ряд за
потужністю — 16; 30; 60; 100 кВт) розробки ЛатвНДІМЕСГ агрегатуються з
трактором Т 150К (МТЗ — 82).
Навісна електростанція СНТ-12А призначена для живлення електроенергією
виїзних стригальних пунктів та пересувних установок для профілактичної
обробки овець. Навішується на трактор МТЗ — 80 і має генератор
трифазного змінного струму напругою 400/230 В.
Електрогенераторні установки УГ30 — 400Т, УГ- 60 — 400Т (навісні) мають
у своєму складі генератори трифазного змінного струму потужністю
відповідно 30 та 60 кВт і напругою 400/230 В. Агрегатуються з тракторами
Т 150К, МТЗ — 80, МТЗ — 82 та їм подібними (табл. 19.3).
19.3. Технічна характеристика установки електрогенераторної УГ-60-Т400
Умови експлуатації установки: висота над рівнем моря до 1000 м:
температура навколишнього середовища від -40оС до +40оС; відносна
вологість повітря до 98% при температурі +25оС.
У ненавантаженому стані установка забезпечує пуск незавантаженого
асинхронного короткозамкненого електродвигуна потужністю не більше 30
кВт. Установка не призначена для паралельної роботи із електромережею.
Ресурс до першого капітального ремонту становить не менше 1000 год.
Електрогенераторна установка ЕГУ — 50 з генератором трифазного змінного
струму потужністю 50 кВт і напругою 400/230 В є навісною і агрегатується
з тракторами Т 150К або МТЗ — 82. Установка може працювати в режимах з
ізольованою або глухозаземленою нейтраллю генератора. Транспортування
установки здійснюється трактором, який приводить генератор, за допомогою
зчіплювального пристрою “Акорд” (табл. 19.4; рис. 19.2).
19.4. Технічна характеристика електрогенераторної установки ЕГУ-50
У сільське господарство України також поставляються електрогенератори з
приводом від трактора виробництва концерну “Leroy Somer” (Франція)
потужністю 27, 38 та 70 кВА.
Рис. 19.2. Пересувні джерела живлення, що навішуються на трактор
а —УГ 30—Т400;
б —УГ 60—Т400;
Останнім часом розгортаються роботи із впровадження у
сільськогосподарське виробництво альтернативних (поновлюваних) джерел
енергії, зокрема вітроелектроагрегатів різної потужності.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
