.

Виведення бджолиних маток (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 2697
Скачать документ

Реферат на тему:

Виведення бджолиних маток

Технологія штучного виведення бджолиних маток полягає в тому, що
пасічник втручається в життя сім’ї в певний момент, вміло використовуючи
інстинкт бджолиної сім’ї — поновлення цілісності системи. Даний спосіб
базується на відборі від кращих сімей племінного матеріалу і його
передаванні на виховання іншій родині, в якій послаблено або розірвано
зв’язок між бджолами і маткою. Способи штучного виведення бджолиних
маток розрізняють за методами підготовки племінного матеріалу для
виховання й принципом формування та використання сімей-виховательок.
Методи підготовки племінного матеріалу такі: з перенесенням личинок; без
перенесення личинок і комбіновані методи. За принципом формування
сімей-виховательок розрізняють виведення маток при повному, неповному
осиротінні сім’ї та комбіноване (застосування стартерів і фінішерів).

Порівняно з природним штучне виведення має ряд переваг: планове
одержання маток і в необхідній кількості, поліпшення спадкових ознак,
збільшення виходу маток з розрахунку на одну бджолину сім’ю, оптимізація
умов виховання шляхом послаблення дії негативних факторів на
сім’ю-виховательку тощо.

Для виведення маток використовують три групи сімей: батьківські,
материнські та сім’ї-виховательки. Крім того, в разі потреби
застосовують сім’ї-інкубатори. При одержанні плідних маток необхідно
також мати певну кількість сімей для заселення нуклеусного господарства.

До батьківських, материнських і сімей-виховательок ставляться такі
вимоги: бджолині сім’ї відбирають із найкращих на пасіці за
продуктивністю, розвитком, зимостійкістю, стійкістю проти хвороб тощо.
Особливу увагу приділяють чистопорідності й племінній цінності таких
сімей, для чого використовують результати даних бонітування пасіки,
весняної ревізії і проводять додатково морфологічну оцінку. Крім того,
за станом гнізда відібрані бджолині сім’ї повинні мати силу не менше 12
вуличок, із яких 8-9 рамок різновікового розплоду, 2-З медопергові і не
менше 8 кг корму. Всі стільники повинні бути густо обсиджені бджолами
різного віку. Важливим фактором при організації штучного виведення маток
є складання календарного плану. В його основі — дані розвитку, статевої
зрілості маток і трутнів, а також початку відкладання маткою яєць (табл.
14.14). Дотримання схеми календарного плану є обов’язковим. Будь-яке
порушення послідовності і строків виконання операцій може призвести до
негативних наслідків.

14.14. Календарний план штучного виведення маток

* включають до календарного плану при застосуванні технології виведення
маток з неповним осиротінням

** включають до календарного плану при застосуванні технології виведення
маток з 3- і 5-денним циклом

*** включають до календарного плану при застосуванні технології
виведення маток способом повного осиротіння або технологій з 3- і
5-денним циклом

Крім календарного плану необхідно вести записи невідкладних робіт в
робочому зошиті. В зв’язку з тим, що не всі нуклеуси перебувають в
однаковому стані (неплідна матка, матка відібрана, нуклеус злетів тощо),
роблять позначки крейдою чи олівцем на їх стінках, стелинах або дахові.
Процес виведення бджолиних маток починають при зацвітанні весняних
медоносів і появі в гніздах сімей трутневого розплоду. Сім’ї необхідно
підгодовувати цукровим сиропом з розрахунку 200-300 мл на сім’ю та
підсилювати печатним розплодом. У літній період батьківська сім’я
виводить до 1000-3000 трутнів. Навесні і в кінці сезону їх кількість
досягає лише кількох сотень. Виходячи з цього, визначають потребу в
батьківських сім’ях. Вона становить на літні місяці одну батьківську
сім’ю на 50-60 маткомісць, а навесні і в серпні — дві-три.

Для одержання повноцінних маток бажано, щоб вік личинок не перевищував
12-годин. Одночасно від материнської сім’ї можна відбирати до 500
личинок, але навіть у випадку меншої денної потреби використовують
кілька сімей з метою попередження інбридингу.

Підготовка сім’ї-виховательки з повним осиротінням. У практиці
бджільництва застосовують кілька прийомів підготовки сімей зазначеним
способом: вилучення з гнізда лише матки; відбір матки і відкритого
розплоду; вилучення матки і всього розплоду. Ці сім’ї приймають на
виховання личинок значно більше, ніж при застосуванні прийомів
формування виховательок з неповним осиротінням. Безматочна вихователька
без підсилення може виростити не менше трьох серій личинок, які
підставляють у неї з перервою в п’ять днів або шість серій при заміні
прищеплювальних рамок через кожні два дні.

Формування сімей-виховательок з неповним осиротінням. При цьому способі
матку з сім’ї-виховательки з гнізда не видаляють, а залишають у вулику
за роздільною решіткою. Таким чином, бджоли мають доступ до матки і
сім’я продовжує вирощувати розплід. У таких сім’ях бджоли-годувальниці
краще доглядають за маточними личинками, забезпечуючи їх достатньою
кількістю корму. Це дає можливість одержувати високоякісних з
фізіологічного погляду маток. Крім того, сім’ї-виховательки можна
використовувати протягом усього матковивідного сезону.

Підготовка племінного матеріалу. Важливою умовою в підготовці личинок до
маточного виховання є дотримання оптимальних параметрів мікроклімату.
Личинок переносять у спеціально обладнані для цього кімнаті або боксі,
де підтримують температуру 24-26 °С і відносну вологість повітря 85-95
%. На виховання племінний матеріал готують кількома способами: з
перенесенням яєць або личинок, без перенесення і комбінованими
прийомами. Крім того, за технологічною характеристикою їх можна
розділити на більш прості та складні. До простих способів належать
прийоми підготовки племінного матеріалу до виховання безпосередньо на
стільниках з молодими личинками віком до 24 год.

Підготовка племінного матеріалу до виховання маток з перенесенням
личинок полягає в тому, що в спеціально виготовлену воскову чи
пластмасову мисочку переносять одноденну личинку з материнської сім’ї.
Потім мисочки закріплюють на прищеплювальній рамці і передають у
сім’ю-виховательку. Для виготовлення мисочок краще застосовувати
віск-капанець, який розтоплюють на водяній бані. Штучні мисочки
виготовляють за допомогою зробленого з аргіліту або дерева (бук, груша,
граб, акація) шаблону завдовжки 10-12 см і діаметром 8-9 мм (краще 9 мм)
із заокругленим і старанно відшліфованим кінцем. Перед початком роботи
шаблон замочують у воді, потім його виймають, струшують і занурюють на
6-7 мм у віск на 1-2 с, потім виймають і ще кілька разів опускають у
віск для потовщення стінок мисочки. Після охолодження воску мисочку
знімають із шаблону. Виготовлені мисочки воском прикріплюють до
патронів, а потім до планок прищеплювальної рамки. Крім воскових на
практиці широко застосовують пластмасові мисочки.

Для перенесення личинок використовують спеціальний гачок (шпатель),
виготовлений із харчового алюмінію або нержавіючої сталі. Розміри
лопатки шпателя, мм: ширина — 1, довжина — 1-1,5, товщина — 0,2-0,3. Для
прищеплення використовують світло-коричневі стільники, оскільки в них
краще видно личинок. За допомогою шпателя бджолині личинки переносять до
мисочок, а потім передають сім’ї-виховательці. Залежно від способу
формування вихователькам пропонують для прийому від 20 до 200 личинок.
Сім’ю утеплюють, а при відсутності медозбору підгодовують цукровим
сиропом чи пастою. Наступного дня сім’ю оглядають і визначають кількість
прийнятих личинок. Наступного разу прищеплювальну рамку оглядають перед
ізоляцією.

Перед ізоляцією маточники, які не відповідають вимогам, бракують.
Ізольовані маточники передають в сім’ї-інкубатори або підставляють у
безматочні сім’ї, відводки чи нуклеуси.

Виведення маток у сім’ях з неповним осиротінням. Схема одержання маток
така ж, як і в попередньому способі. Різниця полягає лише в тому, що
кількість личинок, яких підставляють на виховання в кожній партії,
становить не більше 12-15 шт. Це пов’язано із набагато гіршим прийманням
племінного матеріалу.

На промислових матковивідних пасіках застосовують технологічні прийоми
виведення бджолиних маток у різних сім’ях (комбіновані способи). Перша
група сімей (стартери), які формують з повним осиротінням, приймають і
декілька днів годують маточний розплід. Надалі племінний матеріал
передають сім’ям-фінішорам, які формують з неповним осиротінням. Ці
сім’ї довиховують маточний розплід.

Отримання плідних маток. При промисловому виведенні плідних маток,
особливо в племінних господарствах, важливо вміло організувати роботу по
їх отриманню, яке вимагає використання спеціальних нуклеусних вуликів.
Вони різняться між собою за розміром і конструкцією рамок, об’ємом
гнізда і кількістю маткомісць. Нуклеуси порівняно з сім’ями і відводками
значно економніші, оскільки дають можливість на 1 кг бджіл одержати в
5-10 разів більше маток і значно скоротити затрати праці на їх
виховання.

При формуванні нуклеусів у кожне відділення ставлять стільник, який має
корм, розплід і щільно обсиджується бджолами. Крім того, на кожне
маткомісце додатково струшують бджіл. Через 4-6 год. після формування
нуклеусів підставляють маточники або підсаджують неплідних маток.
Нуклеусний точок повинен знаходитися осторонь від основних сімей, мати
добрі орієнтири, бути затіненим і захищеним від панівних вітрів. Низини
не придатні для нуклеусних точків через застоювання там холодного
повітря, підвищену вологість і часті тумани. Прилегла до точка територія
повинна забезпечувати бджіл протягом матковивідного сезону хоча б
невеликим, але тривалим медозбором. Якщо такого місця поблизу
матковивідної пасіки немає, точок організовують на іншій території.

Багатомісні нуклеуси повинні знаходитися на відстані 3-4 м один від
одного. Щодо одномісних нуклеусів, то при наявності орієнтирів їх можна
розміщувати як невеликими групами, так і окремо. Догляд за нуклеусними
сім’ями передбачає забезпечення бджіл кормом, підсилення сімейок,
своєчасний відбір плідних маток і підсаджування племінного матеріалу.

Контрольоване парування маток. Ізоляційні пункти парування створюють у
зонах, де в радіусі 13-25 км немає бджолиних сімей. На підібраний
парувальний пункт відвозять нуклеуси з племінними матками, батьківські
сім’ї з розрахунку: одна сім’я на 50-60 маткомісць. Таким чином
досягають парування маток з трутнями певного походження.

Виходячи з того, що трутні вилітають на парування близько 11 год. і
закінчують літати о 17-18 год., а матки відповідно літають з 12 по 16
год., у племінних господарствах застосовують спосіб, який базується на
ізоляції парування в часі. Племінних маток і трутнів випускають на
парування в той час, коли трутні інших сімей вже не літають, тобто після
18 год. Для цього на льотки батьківських сімей і нуклеусні вулики
ставлять роздільні решітки, а після настання потрібного часу їх
знімають, після чого матки й трутні вилітають на парування.

Штучне осіменіння бджолиних маток. Для осіменіння використовують маток
лише в п’ятиденному віці. До осіменіння їх утримують у
рамках-інкубаторах, розміщених у безматочних сім’ях, або у нуклеусах,
оснащених льотковими загороджувачами. Від батьківської сім’ї відбирають
50-60 трутнів, що достатньо для разового осіменіння двох маток. У
трутнів відбирають сперму в капіляр приладу штучного осіменіння.

У практиці бджільництва застосовують одно-, дво- і триразове осіменіння.
При одноразовому осіменінні відбирають сперму від 10-15 трутнів (12-17
мм3); при дворазовому — від 6-8 (7-10 мм3); триразовому — 4-5 трутнів
(4-6 мм3). Кожне наступне осіменіння проводять через 36-48 год.

Після закінчення відбору сперми капіляр із блоком нагнітання закріплюють
на відповідному блоці приладу штучного осіменіння. За 1-2 хв. до
закінчення відбирання сперми оператор відловлює в облітнику матку і
поміщає її в перехідник маткоутримувача. Коли матка досягає кінця
перехідника, приєднують маткоутримувач. Після того, як матка перейде до
маткоутримувача, перехідник від’єднують. Маткоутримувач з маткою
встановлюють на прилад у його блок.

За допомогою вуглекислого газу анестезують матку і встановлюють
маткоутримувач у робоче положення. Під час проведення анестезії матки
оператор встановлює гачки в робоче положення. Вентральний гачок у
робочому положенні повинен мати нахил близько 10°, а жальний — 15-20°.
Як тільки дихальні рухи черевця матки спостерігатимуться слабо, а при
дотику до нього рухова реакція буде відсутня, приступають до осіменіння
матки. До черевця матки підводять вентральний гачок. За допомогою зонда
розтуляють склерити і вводять вентральний гачок та відтягують стерніт
вліво на 2-3 мм. Далі за допомогою жального гачка вводять жалоносний
апарат вправо до тих пір, поки не буде доступу до отвору піхви. Ці
операції виконують під мікроскопом при 20-32-разовому збільшенні.

Використовують декілька способів введення сперми в статеві шляхи матки:
введення капіляра у непарний яйцепровід; введення капіляра з насадкою у
камеру жала (технологія розроблена на кафедрі бджільництва ім. В.А.
Нестерводського НАУ). По закінченню введення сперми матку звільняють від
робочих органів. Матці дають можливість відновити після анестезії рухові
функції. Потім її на 10-15 хв. впускають у облітник, після чого ізолюють
в кліточці Титова або садку і передають у сім’ю-інкубатор.

Наступного дня матку при необхідності осіменяють вдруге або обробляють
протягом 15 хв. вуглекислим газом, а через 24 год. обробку повторюють.
Після цього маток підсаджують у спеціальні садки, в яких повинно бути не
менше 50 робочих бджіл та стільничок з медом. У них маток утримують 1-2
дні над гніздом сильної сім’ї, а потім підсаджують у сім’ї чи
відправляють замовнику.

Оцінка якості маток. Матку оцінюють за комплексом господарсько-корисних
ознак, обстежують візуально. Дрібних або з дефектами вибраковують, а
залишають фізіологічно розвинених і активних. Бджолина матка повинна
мати відповідне щодо породи забарвлення тіла, велике, округле по боках,
повільно звужене черевце і великий грудний відділ. Коротких маток, з
тупим, нерівномірно забарвленим і дуже загостреним черевцем
вибраковують.

Плідних маток оцінюють за характером відкладання яєць. Високоякісні
матки відкладають яйця суцільно (без пропусків) і розміщують їх по
центру комірки в одному й тому ж напрямку. Маток, від яких одержують
недоброякісний розплід, вибраковують.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020